Рішення

від 02.07.2024 по справі 753/2805/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2805/21

провадження № 2-др/753/134/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.

при секретарі Гаврилюк О.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання розписок недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання розписок недійсними - задоволено частково.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : нежитлове приміщення (група приміщень НОМЕР_5) загальною площею 96,39 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею 46,6 кв.м, розташовану в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 3210500000:09:078:0022, розташовану в АДРЕСА_3 ; транспортний засіб MAZDA CX-7, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , №куз. НОМЕР_2 ; TOYOTA COROLLA, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , №куз. НОМЕР_4 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину нежитлового приміщення (група приміщень НОМЕР_5) загальною площею 96,39 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину нежитлового приміщення (група приміщень НОМЕР_5) загальною площею 96,39 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири загальною площею 46,6 кв.м, розташованої в АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину квартири загальною площею 46,6 кв.м, розташованої в АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3210500000:09:078:0022, розташовану в АДРЕСА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3210500000:09:078:0022, розташовану в АДРЕСА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб MAZDA CX-7, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , №куз. НОМЕР_2 ;

Визнано за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб TOYOTA COROLLA, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , №куз. НОМЕР_4 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5675,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 40000 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок), витрат за проведення оцінки об`єктів нерухомого майна в розмірі 23000 грн.(двадцять три тисячі гривень 00 копійок).

У червні 2024 року представник позивача поштою подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу та за проведення експертизи. Вказала, що подавала клопотання в зв`язку з хворобою у задоволенні якого суд відмовив, ухваливши рішення, відтак отримавши його копію, одразу у визначений законом строк звернулась до суду з заявою про стягнення з відповідача судових витрат.

В судове засідання сторони не викликались з підстав ч.4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати, суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

Зазначена позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, необхідно з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом №4191-VI.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд вважає, що представником позивача пропущено встановлений законом строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу з поважних причин, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником позивача судом відхилено та ухвалено рішення, а тому суд приходить до висновку про поновлення заявнику вказаного строку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи докази оплати понесених позивачем витрат, подання клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи співмірність витрат із складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних робіт, які документально підтверджені, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника позивача.

Керуючись ст.ст. 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання розписок недійсними - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 41000,00 грн. (сорок одна тисяча 00 гривень), витрати за проведення оціночно-будівельної експертизи в розмірі 9061,60 грн. (дев`ять тисяч шістдесят одна гривня 60 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Додаткове рішення складено 02.07.2024

Суддя Комаревцева Л.В.