Ухвала

від 16.01.2025 по справі 915/126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

16 січня 2025 року Справа № 915/126/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника прокуратури: Левкович А.Є.,

представників позивачів: не з`явилися,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Ремешевського Є.А.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" б/н від 14.01.2025 про зупинення розгляду справи

за позовом: заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

в інтересах держави в особі:

1) Миколаївської міської ради,

2) Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області,

до відповідача-1: Миколаївського міського палацу культури "Молодіжний",

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

Антимонопольний комітет України,

про: визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області на стадії підготовчого провадження розглядається справа за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України, до Миколаївського міського палацу культури "Молодіжний" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд-8" за такими вимогами:

- визнати недійсним договір №181 від 06.11.2017 про виконання робіт "Реконструкція Миколаївського міського палацу культури "Молодіжний" по вулиці Васляєва (Театральна), 1 у м.Миколаїв", укладений між Миколаївським міським палацом культури "Молодіжний" та Приватним акціонерним товариством (з 25.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю) "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" на користь Миколаївського міського палацу культури "Молодіжний" 22157803,36 грн, а з Миколаївського міського палацу культури "Молодіжний" одержані ним за рішенням суду 22157803,36 грн стягнути в дохід держави.

Підготовче засідання у даній справі було відкладено на 16.01.2025.

Відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням б/н від 14.01.2025, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23, оскільки, на його думку, правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23, зокрема, щодо відступлення від висновку про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі.

У підготовчому засіданні 16.01.2025 представник відповідача-2 підтримав таке клопотання, а представник прокуратури заперечував проти його задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

У даній справі прокурор просить визнати недійсним договір на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України та застосувати наслідки нікчемності правочину встановлені ч.3 ст.228 ЦК України.

З метою підтвердження правильності своєї позиції у поясненнях від 18.11.2024, прокурор посилається на постанову Касаційного господарського суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 щодо можливості застосування передбачених положеннями ч.3 ст.228 ЦК України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.

Заперечуючи проти вимог прокурора відповідач-2 посилається на відсутність додаткових кваліфікуючих ознак, передбачених ст.228 ЦК України та вказує на те, що у випадку прийняття судом до уваги його позиції і у разі визнання договору недійсним з підстав недотримання вимог ч.1 ст.203 ЦК України, мають застосовуватися наслідки передбачені ч.2 ст.216 ЦК України, тобто двостороння реституція.

Крім того, відповідач-2 посилався на неможливість застосування положень ч.3 ст.228 ЦК України за наявності обставин притягнення учасника закупівлі до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у правовідносинах, де закупівля відбувалась саме за кошти місцевого бюджету.

Судом встановлено, що 13.11.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.

Як зазначено Верховним Судом у справі №922/3456/23, доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Проте, сам лише факт вчинення учасниками порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 і ч.3 ст.228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням. Відтак, на думку суду касаційної інстанції, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду у справі №922/3456/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В ухвалі від 13.11.2024 у справі №922/3456/23 також зазначено, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення об`єднаної палати необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 справу №922/3456/23 прийнято до розгляду.

Згідно п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.228 ГПК України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно п.11 ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23, зокрема, щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі, на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Керуючись п.7 ч.1 ст.228, ст.ст.229, 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" б/н від 14.01.2025 про зупинення розгляду справи, - задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 21.01.2025.

Суддя М.В.Мавродієва