Постанова

від 02.07.2024 по справі 219/10212/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4581/24 Справа № 219/10212/21 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів Бондар Я.М.,Зубакової В.П.,

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №219/10212/21за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури про стягнення недоплаченої суми заробітної плати та моральної шкоди,

за апеляційними скаргами Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 ,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 лютого 2024 року (суддя Погрібна Н. М.), ухвалене в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2021 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що ОСОБА_1 з 1986 року перебуває з відповідачем у трудових відносинах на умовах безстрокового трудового договору та займає посаду викладача. 02.08.2012р. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 871. Артемівський технікум залізничного транспорту перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури». В подальшому найменування відповідача змінювались на ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури», Бахмутський коледж транспортної інфраструктури. Відповідно до п.п. б) п.28 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993р. № 102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56 (далі - Інструкція), посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників освіти підвищуються, зокрема, педагогічним працівникам коледжів на 10 відсотків. Тобто, вказаною нормою передбачено запровадження для педагогічних працівників коледжів нових посадових окладів, розмір яких встановлюється на 10% вище. Згідно з п. 63 Інструкції оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок. Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000р. № 963, до посад педагогічних працівників віднесено викладачів всіх спеціальностей. Отже, починаючи з серпня 2012 року посадовий оклад позивачки мав бути підвищений на 10% як педагогічному працівнику коледжу. Проте, вказане підвищення відповідачем не було проведено, чим було порушену трудові права позивачки в частині виплати заробітної плати в належному розмірі та фактично призвело до недоплати заробітної плати. Згідно наданих відповідачем до матеріалів справи «Відомостей про розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.08.2012 року по 31.12.2021 року, за період з початку набуття відповідачем статусу коледжу по червень 2021 року позивачці було нараховано заробітну плату на загальну суму 418994,50 грн. Оскільки, як вказано вище, оплата праці педагогічних працівників має проводитись з урахуванням підвищень, то загальний розмір виплаченої заробітної плати позивачці має визначатись з урахуванням відповідного підвищення. У зв`язку з цим всі інші доплати та надбавки, що обчислюються з посадового окладу, мають вираховуватись з посадового окладу, що утворився після відповідного підвищення, тому після підвищення посадового окладу позивачки у неї мав збільшитись загальний розмір заробітної плати у відповідний період. Таким чином, у зв`язку з не проведенням відповідачем вказаного вище підвищення, та виплатою позивачу заробітної плати в меншому розмірі на суму вказаного підвищення, розмір відповідної недоплати починаючи з серпня 2012 року становить: 418994,50 грн. х 10% = 41899,45 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату в сумі 52456,53 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 357158,47 грн., моральну шкоду в сумі 25000 грн., судовий збір в сумі 908 грн., а також допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення недоплаченої заробітної плати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області 22 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури про стягнення недоплаченої суми заробітної плати та моральної шкоди частково задоволено:стягнуто з Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за період з жовтня 2017 року по жовтень 2021 р. в сумі 25033 грн. 06 коп., компенсацію втрати частини доходу в сумі 8558 грн. 38 коп., моральну шкоду в сумі 1500 грн. Зобов`язано Бахмутський коледж транспортної інфраструктури при виплаті ОСОБА_1 недоплаченої заробітної плати з жовтня 2017 року по жовтень 2021 р. в сумі 25033,06 грн. та компенсації втрати частини доходу в сумі 8558,38 грн., утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 54 грн. 48 коп. Стягнуто з Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки, частина заробітної плати не виплачувалась позивачу з жовтня 2017 р., вищевказана недоплата є заборгованістю із заробітної плати, строк виплати якої порушено відповідачем, тому позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати..

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що стороною позивача не надано доказів досягнення позивачем успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутності порушень виконавчої і трудової дисципліни, що у свою чергу є обов`язковою умовою для надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, отже, позовні вимоги в частині стягнення щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків педагогічним працівникам, задоволенню не підлягають.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі представник Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури Нєізвєстний О.О., посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповному дослідженні обставин справи, що мало наслідком прийняття неправильного рішення по суті спору, просить скасувати оскаржуване рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному дослідженні обставин справи, що мало наслідком прийняття неправильного рішення по суті спору, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення недоплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що відповідно до п.п. Д) п. 25 «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», затвердженої Наказом МО України від 15.04.1993 року № 102 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються на 10 відсотків - за звання «Старший викладач», крім викладачів вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації. Бахмутський коледж транспортної інфраструктури мав статус «вищого навчального закладу 1 рівня акредитації» (у термінах законодавства, що діяло до 2014 року), зараз є закладом фахової перед вищої освіти (відповідно до Закону України «Про фахову передвишу освіту»), не має і не мав підстав для отримання статусу (а не найменування) «коледж» відповідно чинного законодавства, ніколи не надавав вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, не проводить наукові дослідження і не має в штаті науково педагогічних працівників, не має (і не було) підстав для встановлення педагогічним працівникам зазначеного закладу освіти 10-відсоткового підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати). Таким чином відповідач не має статусу коледжу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_3 зазначає, що з 01 липня 2014 року для коледжів рівень акредитації не є тим критерієм, яким визначається статус чи тип навчального закладу. Крім того, судом першої інстанції не було встановлено наявність підстав для позбавлення позивачки відповідної щорічної грошової винагороди (неналежне чи несумлінне виконання позивачкою своїх обов`язків тощо.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури в судове засідання не з`явився про часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 02.09.1986 р. прийнята на роботу до Артемівського технікуму залізничного транспорту на посаду викладача креслення. 11.03.1992 встановлена 2 кваліфікаційна категорія згідно наказу № 14 від 11.03.1992. 19.04.1999 встановлена 1 кваліфікаційна категорія згідно наказу № 79 від 19.04.1999. 01.09.2003 переведена на посаду методиста заочного відділення згідно наказу № 51к від 01.09.2003. 16.05.2007 встановлена кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» згідно наказу № 87-в від 21.05.2007. 01.09.2008 переведена на посаду викладача згідно наказу № 34к від 29.08.2008. 11.10.2012 у зв`язку зі змінами у штатному розписі відповідно з Класифікатором професій ДК 003.2010 змінено посаду на викладача вищого навчального закладу Артемівський технікум залізничного транспорту з 31.10.2012 перейменований у Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» згідно наказу № 52к від 31.10.2012. Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» з 01.08.2018 перейменований у Бахмутський коледж транспортної інфраструктури згідно наказу № 26к від 01.08.2018. 25.03.2019 посаду змінено на нову назву «викладач закладу вищої освіти» згідно наказу № 3к від 25.03.2019, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , виданою 26.08.1977 (т.1 а.с.47-52).

Відповідно до відомостей про розмір посадового окладу та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 02.09.1986 року по 31.10.2021 року, зокрема посадові оклади становлять: серпень 2012 р. - 1700 грн., вересень 2012 р. - 1711 грн., жовтень - листопад 2012 р. - 1745 грн., грудень 2012 р. - 1779 грн.; січень-грудень 2013 р. 1806 грн.; січень-грудень 2014 р. - 1806 грн.; січень-серпень 2015 р. 1806 грн., вересень-листопад 2015 р. 2145 грн., грудень 2015 р. 2360 грн.; січень квітень 2016 р. 2360 грн., травень листопад 2016 р. -2512 грн., грудень 2016 р. 2830 грн.; січень грудень 2017 р. 3392 грн.; січень грудень 2018 р. 3735 грн.; січень грудень 2019 р. 4649 грн.; січень серпень 2020 р. 5597,70 грн., вересень грудень 2020 р. 5923,50 грн.; січень жовтень 2021 р. 7107,10 грн. (т.1 а.с.45-46).

Згідно розрахунку відповідача, щорічна грошова винагорода ОСОБА_1 за сумлінну працю за період з 01.01.1996 р. по 31.12.2015 р. становить 14466,51 грн. (т.1 а.с.38-39).

Згідно розрахунку відповідача, розмір доплати у 10 % від посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2021 р. становить 38597,96 грн. (т.1 а.с.40).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» № 176 од від 03.12.2013 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду в розмірі 50 % посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 1806 грн., розмір винагороди 903 грн.) (т.1 а.с.68).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» № 124 од від 23.09.2014 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду в розмірі 40 % посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 1806 грн., розмір винагороди 722,40 грн.) (т.1 а.с.69).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» № 211 од від 14.12.2015 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 2360 грн., розмір винагороди 23,60 грн.) (т.1 а.с.70).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» № 155 од від 22.12.2016 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду в розмірі 70 % посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 2830 грн., розмір винагороди 1981 грн.) (т.1 а.с.71).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» № 107 од від 25.09.2017 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду в розмірі 20 % посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 3872 грн., розмір винагороди 774,40 грн.) (т.1 а.с.72).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури» № 165 од від 03.12.2018 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (розмір винагороди 3403,84 грн., освітня субвенція 507,27 грн., обласний бюджет 2244,06 грн., спеціальний фонд 652,51 грн.) (т.1 а.с.73).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури» № 139 од від 10.12.2019 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за рахунок обласного бюджету (розмір винагороди 5113,90 грн.) (т.1 а.с.74).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури» № 123 од від 01.12.2020 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду в розмірі 100 % посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 5923,50 грн., розмір винагороди 5923,50 грн., обласний бюджет - 5543,02 грн., спеціальний фонд обласного бюджету 378,48 грн.) (т.1 а.с.75).

Відповідно до витягу з наказу ДВНЗ «Бахмутський коледж транспортної інфраструктури» № 109 од від 24.11.2021 «Про надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди», ОСОБА_1 надано щорічну грошову винагороду в розмірі 100 % посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків (посадовий оклад 7107,10 грн., розмір винагороди 7107,10 грн., обласний бюджет 7107,10 грн.) (т.1 а.с.76).

Згідно відомості про розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.08.2012 по 31.12.2021, розмір заробітної плати становить: за 2012 12250 грн.; за 2013 31611,19 грн.; за 2014 27184,73 грн.; за 2015 29114,90 грн.; за 2016 33777,61 грн.; за 2017 51825,87 грн.; за 2018 65147,53 грн.; за 2019 64975,43 грн.; за 2020 65447,38 грн.; за 2021 72555,64 грн. (т.1 а.с.77).

Артемівський технікум залізничного транспорту перейменований у Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури», що підтверджується наказом № 871 від 02.08.2012 «Про перейменування Артемівського технікуму залізничного транспорту» (т.1 а.с.78).

Артемівський технікум залізничного транспорту з 31.10.2012 перейменований у Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури», у зв`язку з Державною реєстрацією затвердженої нової редакції Статуту Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» 31.10.2012, що підтверджується наказом № 52 к від 31.10.2012 «Про перейменування Артемівського технікуму залізничного транспорту» (т.1 а.с.79).

Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» перейменований у Бахмутський коледж транспортної інфраструктури, що підтверджується наказом № 242 від 16.02.2017 «Про перейменування Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» (т.1 а.с.80).

Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» з 01.08.2018 перейменований у Бахмутський коледж транспортної інфраструктури», у зв`язку з Державною реєстрацією затвердженої нової редакції Статуту Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури 01.08.2018, що підтверджується наказом № 26 к від 01.08.2018 «Про перейменування Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури»» (т.1 а.с.81).

Відповідно до наказу № 298 від 27.02.2020 року, Бахмутський коледж транспортної інфраструктури перейменований на Бахмутський фаховий коледж транспортної інфраструктури (т.1 а.с.232).

З положення Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» «Про виплату щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків», затвердженого 30.11.2015, вбачається, що розмір щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) (п.3.2 цього положення) (т.1 а.с.86-89).

З положення Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури «Про надання щорічної грошової винагороди за сумлінну працю педагогічним працівникам Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури», затвердженого 29.08.2019 року, вбачається, що розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) (п.3.2 положення) (т.1 а.с.82-85).

Згідно п. 1.1 Статуту Бахмутський коледж транспортної інфраструктури є закладом вищої освіти (т.1 а.с.90-131).

Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 : за грудень 2013 оклад 751,65 грн., нараховано за сумлінну працю 903 грн.; за вересень 2014 оклад 692,56 грн., нараховано за сумлінну працю 722,40 грн.; за грудень 2015 оклад 993,89 грн., нараховано за сумлінну працю 23,60 грн.; за грудень 2016 оклад 1485,68 грн., нараховано за сумлінну працю 1981 грн.; за вересень 2017 оклад 1888,38 грн., нараховано за сумлінну працю 774,40 грн.; за грудень 2018 оклад 2150,40 грн., нараховано за сумлінну працю 2244,06 грн.; за грудень 2019 оклад 1363,63 грн., нараховано за сумлінну працю 5113,90 грн.; за грудень 2020 оклад 1635,61 грн., нараховано за сумлінну працю 5545,02 грн.; за грудень 2021 оклад 1938,37 грн., нараховано за сумлінну працю 7107,10 грн.; за грудень 2022 оклад 1820,67 грн., нараховано за сумлінну працю 7701,10 грн. (т.1 а.с.202-203).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 ,задоволенню не підлягають.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки, частина заробітної плати не виплачувалась позивачу з жовтня 2017 р., вищевказана недоплата є заборгованістю із заробітної плати, строк виплати якої порушено відповідачем, тому позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати..

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що стороною позивача не надано доказів досягнення позивачем успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутності порушень виконавчої і трудової дисципліни, що у свою чергу є обов`язковою умовою для надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, отже, позовні вимоги в частині стягнення щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків педагогічним працівникам, задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки» № 643 від 20 квітня 2007 року встановлено розмір підвищення посадового окладу, зокрема, старшому викладачу вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації на 5 % ставки заробітної плати викладача вищої категорії.

Наказом Міністерства освіти України № 102 від 15 квітня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), з підпункту «б» пункту 28 якої вбачається, що посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників освіти підвищуються керівним та педагогічним працівникам, зокрема коледжів, на 10 %.

Відповідно пункту 63 Інструкції оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених вставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Згідно пункту 34 Інструкції у випадках, коли працівникам освіти передбачено підвищення ставок і посадових окладів за двома чи більше підставами, ставки і посадові оклади спочатку збільшуються на розмір підвищень, передбачених у відсотках, а потім на розмір підвищень, передбачених у карбованцях. При цьому утворюються нові ставки (посадові оклади).

Пунктом 5 наказу Міністерства науки і освіти України № 557 від 26вересня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005 року № 1130/11410 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розмірів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» передбачено, що, у разі, якщо працівникам навчальних закладів, установ освіти передбачено підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) за декількома підставами, передбаченими умовами оплати праці, то абсолютний розмір кожного підвищення визначається, виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати), без урахування іншого підвищення.

Зі статуту ДВНЗ «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» вбачається, що «коледж визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу І рівня акредитації»; «основними напрямами діяльності коледжу, серед іншого, є надання освітніх послуг, пов`язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста за напрямами (спеціальностями) відповідно до отриманих ліцензій; підвищення кваліфікації молодших спеціалістів, керівників середньої ланки залізничного транспорту за напрямами (спеціальностями) відповідно до отриманих ліцензій»; головними завданнями коледжу, серед іншого, є здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей, що забезпечує підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та відповідає стандартам вищої освіти».

Згідно частини сьомої статті 18 Закону України «Про освіту» (у редакції від 18 жовтня 2012 року) навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов`язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 25 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції від 17 січня 2002 року) коледж вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення; технікум (училище) вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Разом із тим, зі статті 28 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції від 01 липня 2014 року) вбачається, що в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: 1) «університет - ….»; 2) «академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо)…»; 3) коледж галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Отже, з 01 липня 2014 року для коледжі врівень акредитації не є тим критерієм, яким визначається статус чи тип навчального закладу.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року до пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про вищу освіту» внесено зміни та викладено у такій редакції «коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової перед вищої освіти.

Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому ліцензований обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу».

Згідно пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім винятків, визначених вказаним пунктом.

Вказаний Закон набув чинності 28 вересня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, спірний період, з якого, як вважає позивач, посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників освіти підвищуються, зокрема, педагогічним працівникам коледжів на 10 % становить з серпня 2012 року по жовтень 2017 року.

У підпунктах 6, 6-2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» (у редакції, чинній на час звернення позивача із вказаним позовом) вказано, що вищі навчальні заклади, які в системі вищої освіти здійснюють підготовку фахівців виключно освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і до 2020 року не отримають ліцензію на підготовку освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра та/або ступеня бакалавра, можуть продовжити підготовку молодших спеціалістів у систем і фахової перед вищої освіти; абзац другий пункту 3 частини першої статті 28 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2020 року. При цьому вимога щодо ліцензованого обсягу підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра діє: з 1 січня 2020 року в розмірі 10 відсотків; з 1 січня 2021 року в розмірі 20 відсотків; з 1 січня 2022 року в розмірі 30 відсотків.

Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 : за грудень 2013 оклад 751,65 грн., нараховано за сумлінну працю 903 грн.; за вересень 2014 оклад 692,56 грн., нараховано за сумлінну працю 722,40 грн.; за грудень 2015 оклад 993,89 грн., нараховано за сумлінну працю 23,60 грн.; за грудень 2016 оклад 1485,68 грн., нараховано за сумлінну працю 1981 грн.; за вересень 2017 оклад 1888,38 грн., нараховано за сумлінну працю 774,40 грн.; за грудень 2018 оклад 2150,40 грн., нараховано за сумлінну працю 2244,06 грн.; за грудень 2019 оклад 1363,63 грн., нараховано за сумлінну працю 5113,90 грн.; за грудень 2020 оклад 1635,61 грн., нараховано за сумлінну працю 5545,02 грн.; за грудень 2021 оклад 1938,37 грн., нараховано за сумлінну працю 7107,10 грн.; за грудень 2022 оклад 1820,67 грн., нараховано за сумлінну працю 7701,10 грн. (т.1 а.с.202-203).

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23.04.1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Щодо вимог позивача в частині стягнення щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків педагогічним працівникам відповідно до частини 1 статті 57 ЗУ «Про освіту» за період з 1996 року по 2016 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 57 Закону України «Про освіту», держава забезпечує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Дана норма вперше введена в законодавство Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української PCР «Про освіту» від 23.03.1996р. № 100/96-ВР, який набув чинності 25.04.1996р.

Отже, з травня 1996 року позивач має право на отримання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків.

Згідно наданих представником відповідача відомостей нарахування щорічної винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків ОСОБА_1 нараховувались наступні суми винагороди: за грудень 2013 оклад 751,65 грн., нараховане за сумлінну працю 903 грн.; за вересень 2014 оклад 692,56 грн., нараховане за сумлінну працю 722,40 грн.; за грудень 2015 оклад 993,89 грн., нараховане за сумлінну працю 23,60 грн.; за грудень 2016 оклад 1485,68 грн., нараховане за сумлінну працю 1981 грн.; за вересень 2017 оклад 1888,38 грн., нараховане за сумлінну працю 774,40 грн.; за грудень 2018 оклад 2150,40 грн., нараховане за сумлінну працю 2244,06 грн.; за грудень 2019 оклад 1363,63 грн., нараховане за сумлінну працю 5113,90 грн.; за грудень 2020 оклад 1635,61 грн., нараховане за сумлінну працю 5545,02 грн.; за грудень 2021 оклад 1938,37 грн., нараховане за сумлінну працю 7107,10 грн.; за грудень 2022 оклад 1820,67 грн., нараховане за сумлінну працю 7701,10 грн. (т.1 а.с.202-203).

З наведених відомостей вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась винагорода за сумлінну працю за період з 2013 року по 2022 рік.

Умови оплати щорічної винагороди педагогічним працівникам регулюються Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000 року.

Відповідно до пунктів 2-5 зазначеного Порядку, щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за наказом вищестоящої організації.

Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

Згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Премія та одноразова винагорода є виплатами індивідуального характеру, розмір яких залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії та винагороди є диспозитивним правом, а не обов`язком керівника, яке реалізується останнім, виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи працівника державного службовця, а також встановлюється у межах фонду оплати праці.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.02.2023 по справі № 480/6208/21.

Отже, премія та винагорода є правом роботодавця, а не його обов`язком.

При цьому, в матеріалах справи не міститься доказів досягнення позивачем успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутності порушень виконавчої і трудової дисципліни, що у свою чергу є обов`язковою умовою для надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків педагогічним працівникам, задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати за період з жовтня 2017 року по жовтень 2021 року складає 25033,06 грн. та компенсації втрати частини доходу за порушення строків у розмірі 8 558,38 грн.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, залишенню без змін.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанціїбез змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Р ішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повне судове рішення складено 02 липня 2024року

Головуючий О.О.Тимченко