Постанова

від 02.07.2024 по справі 182/1163/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5272/24 Справа № 182/1163/21 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Корчистої О.І.,Тимченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 182/1163/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» на рішення Нікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 29 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки, площею 6,6800 га, на території Чистопільської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 1222982200:01:006:0442, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Л.В. від 08 квітня 2019 року.

Після отримання спадщини, він дізнався, що належна йому земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Чистопілля». У квітні 2019 року він в усній формі звернувся до директора ТОВ «Чистопілля» ОСОБА_3 з пропозицією повернути належне йому майно в натурі, оскільки він має намір сам обробляти свою землю, оскільки між ТОВ «Чистопілля» в його особі та померлою ОСОБА_2 укладений договір оренди від 11 лютого 2014 року строком на 7 років, йому було відмовлено у передачі земельної ділянки.

18 червня 2019 року він письмово повідомив орендаря про припинення договору оренди у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Також він запропонував орендарю надати копію договору оренди від 11 лютого 2014 року, укладеного з ОСОБА_2 та виплатити йому як спадкоємцю орендну плату за користування земельною ділянкою за весь період користування. На його вимоги директор ТОВ «Чистопілля» листом від 29 липня 2019 року повідомив, що 29 липня 2014 року до договору оренди, укладеного між ТОВ «Чистопілля» та ОСОБА_2 , внесені зміни, а саме: продовжений строк дії договору до 49 років. При цьому, копій ні договору оренди від 11 лютого 2014 року, ні додаткової угоди до договору оренди від 29 липня 2014 року, він не отримував. Крім того, директор ТОВ «Чистопілля» повідомив, що ним, нібито сплачена повністю орендна плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_4 за всі 49 років в розмірі 23802 грн. 89 коп., однак, ніяких письмових доказів отримання ОСОБА_2 цих грошей йому надано не було.

На його думку, договір оренди від 11 лютого 2014 року та додаткова угода до нього від 27 липня 2014 року є недійсними, оскільки ОСОБА_2 не підписувала зазначені документи, а після 17 грудня 2010 року ОСОБА_2 , яка є бабусею позивача, проживала разом з ним до самої смерті. Він здійснював догляд за бабусею, без його допомоги вона не могла, навіть, залишити подвір`я, бо вже погано пересувалась та погано бачила. До неї також ніхто з адміністрації ТОВ «Чистопілля» не приїздив, а тим більше не надавав підписувати договори та не передавав гроші. Якщо б бабусі були сплачені гроші в такому великому розмірі, як зазначив директор ТОВ «Чистопілля», він би про це знав. Крім того, у бабусі був наявним лише договір оренди земельної ділянки, укладений 10 серпня 2009 року та зареєстрований у відділі Держкомзема 27 грудня 2012 року. Згідно п.8 вказаного договору, строк його дії становив 7 років, тобто - до 10 серпня 2016 року, та розірваний не був, а тому чинність його не викликає сумнівів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, просив визнати договір оренди земельної ділянки, площею 6,6800 га, розташованої на території Чистопільської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 122982200:01:006:0442, яка належить на праві приватної власності, укладеного 11 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистопілля», і додаткову угоду до цього договору від 27 липня 2014 року між сторонами - недійсними. А також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 1 718 грн. 40 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду

Рішенням Нікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 29 лютого 2024 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено - визнано договір оренди земельної ділянки, площею 6,6800 га, розташованої на території Чистопільської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 122982200:01:006:0442, яка належить на праві приватної власності, укладеного 11 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» і додаткову угоду до цього договору від 27 липня 2014 року між сторонами - недійсними. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1718 грн. 40 коп.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Чистопілля» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванняапеляційної скаргивідповідач зазначив,щопервинно - 10 серпня 2009 року, між ТОВ «Чистопілля» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222982200-01-006-0442, площею 6,680 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, строком на 7 (сім) років.

У подальшому, з урахуванням збільшення розміру орендної плати, через її індексацію, поданням на реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер - 1222982200-01-006-0442 належній ОСОБА_5 та необхідності упорядкування орендних відносин, шляхом реєстрації речового права за договором оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було прийнято рішення про розірвання договору оренди від 10.08.2009 року, за взаємною згодою сторін, з 10 лютого 2014 року.

Доказом реального волевиявленням ОСОБА_2 на реалізацію свого права відносно належної останній земельної ділянки є укладений з ТОВ «Чистопілля» 11 лютого 2014 року договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, площею 6,680 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області строком на 7 (сім) років.

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Чистопілля» з заявою, за змістом якої, остання просила взяти в оренду належну їй земельну ділянку на 49 років та виплатити їй орендну плату за весь період оренди на підставі чого 29 липня 2014 року між ТОВ «Чистопілля» та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода №1, якою її сторонами було погоджено внести зміни до Договору оренди (копія та оригінал наявні у матеріалах справи).

Скаржник звертає увагу, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що ОСОБА_2 на момент укладання спірного договору та додаткової угоди у 2014 році, за станом здоров`я не могла самостійно вчинити дії спрямовані на укладання зазначених правочинів, крім його (позивача) припущень.

Крім того, на спростування вказаних тверджень, у матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена довіреність від 30.07.2014 року видана від імені ОСОБА_2 на відповідних фізичних осіб - повірених ТОВ «Чистопілля». Відповідна довіреність засвідчена приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.А. офіс якої розташований у АДРЕСА_1 . Тобто померла ОСОБА_2 , особисто прибула у липні 2014 року до офісу приватного нотаріуса задля підписання вказаної довіреності, що спростовує вказані вище твердження позивача по справі.

Вважають, що ОСОБА_2 після 2014 року, якщо вона вважала, що незаконно була позбавлена своєї власності, могла би у встановленому законом порядку звернутися за захистом порушеного права до суду, а якщо вважала що відносно неї здійсненні шахрайські дії, то звернутися до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину. Відповідних письмових доказів звернення ОСОБА_2 до суду чи правоохоронних органів в матеріалах справи немає. Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 була обізнана про факт вибуття з її володіння земельної ділянки і користування останньою відповідачем.

Також скаржник зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди та Додаткової угоди з пропуском строку, сплив якого є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 зазначає, що відповідачем не було надано в суді першої інстанції переконливих доводів того, що волевиявлення ОСОБА_2 , у разі підписання нею оскаржуваних договорів оренди та додаткової угоди до такого договору, дійсно відповідало її внутрішній волі. Апелянт посилається на «безумовне волевиявлення ОСОБА_2 щодо обрання способу розпорядження спірною земельною ділянкою», оскільки вона 20.09.2011 року склала на його ім`я заповіт та розпорядилась належної їй земельною ділянкою. Однак, рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 30.04.2021 року по цивільній справі № 182/6357/21 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації прав власності та зобов`язання вчинити дії ТОВ «Чистопілля» відмовлено. Вказане рішення залишено без змін судами вищих інстанції. Крім того, на підтвердження неможливості волевиявлення ОСОБА_2 щодо розпорядження належною їй за життя земельною ділянкою на користь відповідача судом першої інстанції враховані обставини, на які він посилався в суді першої інстанції і які ним доведені належними та допустимими доказами. Таким чином, судом першої інстанції прийнято цілком законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є надуманими та не підлягають задоволенню. Просив апеляційну скаргу Товариста з Обмеженою Відповідальністю «Чистопілля» залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів скарги.

Позивач в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,6802 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, нормативна грошова оцінка якої становить 20786 грн. 00 коп.

Згідно п.8 вищевказаного договору, договір укладений на 7 років, тобто до 11 серпня 2016 року. При цьому, п.21 передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди, орендатор повертає орендодавцю земельну ділянку не пізніше 01 жовтня.

Відповідно до п.39 Умови цього договору зберігають чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором. По закінченню терміну дії цього договору, його дія пролонгується на кожний наступний термін на тих самих умовах якщо до 25 серпня жодна із сторін, не заявить другій стороні про відмову від його пролонгації (а.с.8-10, 139-146).

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки орендодавець ОСОБА_2 передала а орендар ТОВ «Чистопілля» прийняв земельну ділянку площею 6,6802 га, кадастровий номер 1222982200:01:006:0442 (а.с.11).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію Іншого речового права від 12.03.2014 року, 11 лютого 2014 між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, строк дії договору до 11.03.2021, з правом пролонгації (а.с.17, 18, 126-130).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію Іншого речового права 01.08.2014 року, 29 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, строк дії договору до 11.02.2063, з правом пролонгації, за користування вказаною в договорі земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю за весь час користування земельною ділянкою, орендну плату, що становить 23802,69 грн. (а.с.19, 20, 138).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 323 від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримала за оренду земельного паю 20000 грн. (а.с.74).

Згідно акту обстеження фактичного місця проживання від 18.02.2021 року, завіреного старостою виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровськоїх області ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала з 2011 року в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 без реєстрації, до дня смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/з №10 від 25.06.2018 року) (а.с.21).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.04.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. на підставі заповіту ОСОБА_1 отримав земельну площею 6,6802 га, кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, місце розташування Дніпропетровська обл., Нікопольський район Чистопвільська сільська рада, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення) (а.с.15, 82).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано процедури та умов договору, вчинені дії свідчать про порушене право позивача, який не має наміру реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, а договір оренди від 11 лютого 2014 року та додаткова угода від 27 липня 2014 року були укладені в період дії попереднього договору від 10 серпня 2009 року, що є порушенням норм закону та не відповідає вимогам чинного законодавства. Тому, суд вважає, що договір оренди землі від 11 лютого 2014 року та додаткова угода від 27 липня 2014 року - укладені з порушенням Закону України «Про оренду землі», що на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, є підставою для визнання їх недійсними.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

За змістом частини першоїстатті 93 ЗК України, статті 1 Закону про оренду землі, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За змістом статті 19 Законупро оренду землі,строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правиламистатті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду відповідно до встановлених судами обставин справи, за якими позивач, звернувшись із позовом про недійсність договорів оренди з новим орендарем та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за новим орендарем за два тижні до закінчення строку дії первинних договорів оренди та при цьому не реалізувавши переважне право на продовження строку їх дії у передбачений ними строк, не міг забезпечити поновлення свого права користування відповідними земельними ділянками, конкретизувала висновок, висловлений у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц стосовно права орендаря за первинним договором оренди на захист. Вказала, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала своє право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили, цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (пункти 46.3, 46.4 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з оригіналів документів, які знаходяться в матеріалах справи, 10 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,6802 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, строком на 7 років, тобто до 11 серпня 2016 року.

Відповідно до п.37 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Орендодавець може вимагати дострокового розірвання договору попередивши про це письмово орендаря до 25 серпня поточного року. У разі згоди орендаря на дострокове розірвання договору , орендар повертає орендодавцю ділянку в узгоджений сторонами термін.

У п.38 договору зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи «Орендаря» не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно додаткової угоди від 10.02.2014 року з урахуванням власного волевиявлення сторони дійшли згоди розірвати договір оренди земельної ділянки від 10.09.2009 року за взаємною згодою сторін з 10 лютого 2014 року (т.2 а.с.27).

11 лютого 2014 між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, строк дії договору до 11.03.2021, з правом пролонгації (а.с.17, 18, 126-130).

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору від 15.03.2014 року ОСОБА_2 передала земельну ділянку площею 6,6800 га., розташовану на території Кіровської сільської ради, Нікопольського району, Дніпропетровської області кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, а ТОВ «Чистопілля» прийняв вказану земельну ділянку в оренду, даний акт засвідчено підписом ОСОБА_2 (а.с.131).

21 липня 2014 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до ТОВ «Чистопілля» про здачу в оренду земельної ділянки строком на 49 років з виплатою їй 20000 грн. орендної плати (а.с.70).

29 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, строк дії договору до 11.02.2063, з правом пролонгації, за користування вказаною в договорі земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю за весь час користування земельною ділянкою, орендну плату, що становить 23802,69 грн. (а.с.19, 20, 138).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 323 від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримала за оренду земельного паю 20000 грн. (а.с.125).

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У Постанові Великої палати від 16 червня 2020 року № 145/2947/16, провадження 14-409 цс 19 зазначено, коли сторона не виявила свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини не виникли. Підпис є невід`ємним елементом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину та забезпечувати їх ідентифікацію. Фіксація волевиявлення у документах (одному або кількох). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Належною формою договору оренди землі є письмова форма викладена у одному або кількох документах.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також умови, що яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. Відсутність у договорі однієї істотної умови є підставою для відмови у реєстрації договору. Укладений договір, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотримались письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Зазначене правило стосується договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі. Реалізація права оренди можлива лише після реєстрації такого права (постанова ВП ВС від 15 січня 2020 року № 322/1178/17)

Воля учасників правочину полягає в їх обопільній, усвідомленій згоді спільно досягти певної законної мети (набути, змінити, припинити цивільні права та обов`язки) шляхом прийняття на себе обов`язків та визначення прав. Підставою для визнання недійним договору може бути встановлений судом дефект такого елементу правочину, як воля його учасника, відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення у момент вчинення правочину. (Постанови КЦС ВС від 6 березня 2019 року, справа 145/374/17, від 22 березня 2019 року, справа 394/559/17).

Таким чином, підписавши дані договори ОСОБА_2 виявила своє волевиявлення на встановлення своїх цивільних прав та обов`язків щодо укладання договорів оренди землі, яка перебувала у її власності.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595св18)).

Звертаючись з даним позовом позивач посилався на те, що ОСОБА_2 договір оренди від 11 лютого 2014 року та додаткову угоду до нього від 27 липня 2014 року не підписувала, оскільки після 17 грудня 2010 року ОСОБА_2 , яка є бабусею позивача, проживала разом з ним до самої смерті за адресою с. Лебединське, Нікопольського району, Дніпропетровської області. Він здійснював догляд за бабусею, без його допомоги вона не могла навіть залишити подвір`я, бо вже погано пересувалась та погано бачила. Ніхто з адміністрації ТОВ «Чистопілля» до неї не приїздив, а тим більше не надавав підписувати договори та не передавав гроші. Проте доказів того, що ОСОБА_2 на момент укладання спірного договору та додаткової угоди у 2014 році, за станом здоров`я, не могла самостійно вчинити дії спрямовані на укладання зазначених правочинів, позивач не надав.

Позивачем було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яку не було проведено з підстав її неоплати.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення позову і визнання недійсними договору оренди землі від 11 лютого 2014 року та додаткової угоди до нього від 27 липня 2014 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Чистопілля», саме з підстав відсутності волевиявлення орендодавця, не ґрунтуються на встановлених судом фактичних обставинах справи, оскільки позивачем, як того вимагає процесуальний закон, не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 спірні договори не підписувала або підписуючи їх, діяла проти своєї волі. Доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображаєпринцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Нікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 29 лютого 2024 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2577 грн.

Керуючись статтями 367,374,376,381-383 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 29 лютого 2024 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними відмовити.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2577 (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім) гривень.

Постанованабирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 02 липня 2024 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв