Рішення

від 27.09.2010 по справі 34/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/391 27.09.10

За позовом Фізичної особи-підприємц я ОСОБА_1

до Публічного акціонерного т овариства «Райффайзен Банк А валь»

про визнання недійсним кредит ного договору

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Галатюк Т.С., предст. за дов. № 2109 від 03.06.2010;

від відповідача - Шостак Л.Г., гол. юр-т, дов. за №7 12 від 18.02.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось д о Господарського суду м. Києв а з позовом до Публічного акц іонерного товариства «Райфф айзен Банк Аваль»(далі - від повідач) про визнання недійс ним кредитного договору №011/08/10 85 від 17.05.2006 (далі - Кредитний дог овір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами не було дотр имано вимог статті 99 Конститу ції України, статей 203, 524 ЦК Укра їни, статей 189, 198 Господарськог о кодексу України (далі - ГК У країни), статті 3, частини 4 стат ті 5 Декрету Кабінету Міністр ів України «Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю» (далі - Декрет), ос кільки при визначенні у цьом у договорі валютою кредиту ш вейцарські франки, тобто вал юти відмінної від гривні Укр аїни, жодна із сторін не мала н а це індивідуальної ліцензії Національного банку України .

06.09.2010 Господарським судом м. К иєва було порушено проваджен ня у справі №34/391 та призначено розгляд справи на 27.09.2010.

27.09.2010 представник позивача зв ернувся до суду з доповненою позовною заявою та просив су д визнати недійсним Кредитни й договір та договір про заст аву товарів в обороті №011/08/1085/1 ві д 22.01.2008, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АППБ «Аваль».

Статтею 22 ГПК України визна чено, що позивач вправі до при йняття рішення по справі збі льшити розмір позовних вимог за умови дотримання встанов леного порядку досудового вр егулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмов итись від позову або зменшит и розмір позовних вимог. До по чатку розгляду господарськи м судом справи по суті позива ч має право змінити предмет або підставу позову шлях ом подання письмової заяви.

З огляду на той факт, що пода ними доповненнями позивач од ночасно змінює як предмет, та к і підставу позову, оскільки при поданні позову до суду, та ка вимога позивачем не заявл ялась, суд подану заяву в част ині визнання договору про за ставу товарів в обороті №011/08/1085/ 1 від 22.01.2008 недійсним залишає бе з розгляду.

Відповідач проти позову за перечив з тих підстав, що нада ння та одержання кредиту в ін оземній валюті та сплата про центів за цим кредитом не пот ребує наявності індивідуаль ної ліценції на використання іноземної валюти як засобу п латежу на території України у жодної зі сторін кредитног о договору у відсутність у ві дповідача та позивача індиві дуальної ліценції НБУ не дає підстав для визнання недійс ним кредитного договору, у як ому містяться положення про видачу кредиту у іноземній в алюті та сплату відсотків за користування цим кредитом і ноземною валютою.

Відтак, на думку відповідач а, позивач не довів наявність підстав для визнання недійс ним Кредитного договору, а по дання позову спрямоване на у хилення від виконання взятих на себе зобов' язань за Кред итним договором.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактич ні обставини, на яких ґрунтує ться позов, об'єктивно оцінив ши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ и і вирішення спору по суті, су д

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2006 року між позива чем (Позичальник) та відповід ачем (Кредитор) було укладено Кредитний договір, що Кредит ор, відповідно до положень і у мов цього договору надає Поз ичальнику кредит по кредитні й лінії Європейського Банку Реконструкції і Розвитку (ЄБ РР) у сумі 200 000 доларів США зі сп латою 13% річних,терміном на 84 мі сяці строком до 16 травня 2013 рок у та погашенням відповідно д о Графіка погашення (додаток №1 до цього договору), що є неві д' ємною частиною цього дого вору.

Пунктом 2.1 Кредитного догов ору визначено, що кредитні ко шти призначені для проведенн я будівельних робіт (мета кре диту ст. 345 ГК України).

Відповідно до п.3.1 Кредитног о договору Кредитор надає По зичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, п овернення та плати за корист ування.

Цей договір набуває чиннос ті з дати його укладання та ді є до часу повного погашення П озичальником заборгованост і за кредитом (позичкової заб оргованості, відсотків за ко ристування кредитом, штрафів та пені).

Отже, причиною виникнення спору у даній справі є те, що н а думку позивача видача банк ами кредитів та сплата проце нтів за їх користування у вал юті відмінній від українсько ї гривні без наявності індив ідуальної ліцензії Націонал ьного банку України є поруше нням валютного законодавств а, що у свою чергу є підставою для визнання недійсними кред итних договорів у яких зобов ' язання між сторонами вираж ене в іноземній валюті та під лягає виконанню у валюті, від мінній від гривні України.

Проте, з позицією позивача , викладеною у позові та навед еною вище, суд не може погодит ись з наступних підстав.

Відповідно до статті 99 Конс титуції України грошовою оди ницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи прав овий статус гривні, вказана н орма Основного Закону не вст ановлює сферу її обігу та буд ь-яких обмежень щодо можливо сті використання в Україні г рошових одиниць іноземних де ржав.

Відповідно до статті 192 ЦК Ук раїни іноземна валюта може в икористовуватися в Україні у випадках і в порядку, вста новлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило , відповідно до якого грошове зобов'язання має бути викона не у гривнях. Між тим, диспозиц ія норми частини 3 цієї статті дозволяє використання інозе мної валюти, а також платіжни х документів в іноземній вал юті при здійсненні розрахунк ів на території України за зо бов'язаннями у випадках, по рядку та на умовах, встановле них законом.

Аналогічний режим викорис тання національної та інозем ної валюти при виконанні гро шових зобов' язань передбач ений ГК України. Зокрема, част иною 2 статті 198 ГК України вста новлено, що грошові зобов'яза ння учасників господарських відносин повинні бути вираж ені і підлягають оплаті у гри внях; грошові зобов'язання мо жуть бути виражені в іноземн ій валюті лише у випадках, якщ о суб'єкти господарювання ма ють право проводити розрахун ки між собою в іноземній валю ті відповідно до законода вства. Виконання зобов'яза нь, виражених в іноземній вал юті, здійснюється відпові дно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б з абороняли банкам або іншим ф інансовим установам надават и кредити в іноземній валюті .

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК У країни за кредитним договоро м банк або інша фінансова уст анова (кредитодавець) зобов'я зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закон у України «Про банки і банків ську діяльність»кошти - гро ші у національній або інозем ній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК Україн и кредитні операції банків п олягають у розміщенні від св ого імені, на власних умовах т а на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позич альників) та громадян. Кредит ними визнаються банківські о перації, визначені як такі за коном про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діял ьність»визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю є Декрет, стаття 1 якого відноси ть надання кредитів в іноз емній валюті до валютних опе рацій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національни й банк України видає індивід уальні та генеральні ліцензі ї на здійснення валютних опе рацій, які підпадають під реж им ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцен зії видаються комерційним ба нкам та іншим фінансовим уст ановам України, національном у оператору поштового зв'язк у на здійснення валютних опе рацій, що не потребують індив ідуальної ліцензії, на весь п еріод дії режиму валютного р егулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разов ої валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції (частина 4 с татті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії п отребують, зокрема, такі опер ації:

- надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті, якщо терміни і суми так их кредитів перевищують вста новлені законодавством межі (підпункт «в»пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и (підпункт «г»пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавство м не встановлено терміни та с уми кредитів в іноземній вал юті як критерій їх віднесенн я до сфери дії режиму індивід уального ліцензування. Ця об ставина, з огляду на відсилоч ний характер норми Декрету, н е дозволяє поширити режим ін дивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язан і з наданням резидентами (бан ками та іншими фінансовими у становами) кредитів в інозем ній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009 «Про правомірність уклада ння кредитних договорів в ін оземній валюті» у зв'язку з за питами банків з питання щодо правомірності укладання кре дитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що оп ерація з надання банками кре дитів в іноземній валюті не п отребує індивідуальної ліце нзії.

Таким чином, операція з нада ння банками кредитів в інозе мній валюті не потребує інди відуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк Укра їни», статей 2, 47, 49 Закону Україн и «Про банки і банківську дія льність», статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни «Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг», стат ей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністр ів України «Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю»банки та інші фін ансові установи, які у встано вленому порядку отримали ген еральну ліцензію Національн ого банку України на здійсне нну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, 20.04.2001 відповідачу видан а Національним банком Україн и банківська ліцензія № 10, згі дно з якою Банку надано право здійснювати банківські опер ації, визначені частиною пер шою та пунктами 5-11 частини дру гої статті 47 Закону України «П ро банки та банківську діяль ність». Окрім того, у матеріал ах справи наявний виданий На ціональним банком України до звіл № 10-1 від 03.12.2001 на право здійс нення операцій, визначених п унктами 1-4 частини другої та ч астиною четвертою статті 47 За кону України «Про банки та ба нківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу. Т ак, відповідно до додатку до ц ього дозволу Банк має право з дійснювати, зокрема, операці ї з валютними цінностями щод о залучення та розміщення ін оземної валюти на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що відповідач на підстав і банківської ліцензії та пи сьмового дозволу на здійснен ня операцій з валютними цінн остями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, щ о порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання безготівкової інозем ної валюти на території Укра їни як засобу платежу реглам ентує Положення про порядок видачі Національним банком У країни індивідуальних ліцен зій на використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу (затвердж ено постановою Правління Нац іонального банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстров ано в Міністерстві юстиції У країни 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі - Положення), яке бул о розроблено Національним ба нком України відповідно до в имог статей 5, 11, 13 Декрету, а тако ж статей 7 і 44 Закону України «П ро Національний банк України »(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказ аного Положення використанн я іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозвол яється, зокрема, якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосується л ише тих операцій уповноважен ого банку, на здійснення яких Національний банк України в идав йому банківську ліцензі ю та письмовий дозвіл на здій снення операції з валютними цінностями). У всіх інших випа дках використання іноземної валюти як засобу платежу мож ливе лише за наявності ліцен зії.

Виходячи з наведеного, нада ння та одержання кредиту в ін оземній валюті та сплата про центів за цим кредитом не пот ребує наявності індивідуаль ної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу п латежу на території України у жодної зі сторін кредитног о договору.

Крім того, суд зауважує, що в ідсутність у сторін індивіду альної ліцензії Національно го банку України не дає підст ав для визнання недійсними к редитних договорів, у яких мі стяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за корис тування цими кредитами інозе мною валютою.

Відсутність у необхідних в ипадках відповідних індивід уальних ліцензій може бути п ідставою лише для застування до учасників валютних відно син передбачених законодавс твом України певних заходів відповідальності.

Відповідно до частини 2 ста тті 16 ЦК України, одним із спос обів захисту цивільного прав а може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відпов ідно до статті 215 ЦК України пі дставою недійсності правочи ну є недодержання в момент вч инення правочину стороною (с торонами) вимог, які встановл ені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Ц К України. Недійсним також є п равочин, якщо його недійсніс ть встановлена законом (нікч емний правочин).

Усі вище наведені вимоги ст атті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чиннос ті правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору.

При цьому, суд відзначає, що частиною 2 статті 548 ЦК України передбачено, що недійсне зоб ов'язання не підлягає забезп еченню. Недійсність основног о зобов'язання (вимоги) спричи няє недійсність правочину що до його забезпечення, якщо ін ше не встановлено цим Кодекс ом.

Позаяк відсутні підстави д ля визнання Кредитного догов ору недійсним, і як наслідок з обов' язання, що випливають з останнього є дійсними, то, ві дповідно, відсутні й підстав и для визнання недійсним Дог овору застави відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покл адаються на позивача.

Виходячи з викладеного та к еруючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГП К України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повні стю.

Рішення набирає законно ї сили після закінчення деся тиденного строку з дня його п рийняття та може бути оскарж ено протягом десяти днів до К иївського апеляційного госп одарського суду або протягом місяця до Вищого господарсь кого суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повне рішення складено 28.09. 2010