Постанова

від 24.06.2024 по справі 916/3894/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3894/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: Т.В. Приятиленко

від відповідача: В.В. Аверіна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 (суддя С.Ф. Гут, м. Одеса, повний текст складено 23.02.2024)

у справі №916/3894/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА»

про стягнення 5 600 000,00 грн заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» 5600000,00 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №28/03-ДП від 28.03.2023 в частині своєчасного виконання комплексу робіт з виготовлення та монтажу арочного ангару після отримання авансу у сумі 5600000,00 грн, у зв`язку із чим наявні правові підстави для стягнення відповідної суми грошових коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у задоволені позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позиція позивача ґрунтується на надісланій вимозі, в якій останній посилається на відсутність виконаних робіт, проте останнім не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд має можливість встановлення обставин порушення відповідачем взятих на себе за укладеним між сторонами договором зобов`язань в частині своєчасного виконання першого етапу робіт по облаштуванню фундаменту та виготовлення арочних конструкцій. У той же час, відповідач має правомірні очікування на те, що після отримання позивачем, як замовником, повідомлення про виконання першого етапу робіт, ним буде сплачено другий платіж у розмірі 1050000,00 грн та вчинено дії по прийняттю виконаних робіт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази стосовно виконання взятих на себе зобов`язань в частині виконання першого етапу робіт після отримання авансу є більш вірогідними, аніж представлені позивачем докази на підтвердження відсутності виконання відповідних робіт, з огляду на що у позові відмовив.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції в порушення частини п`ятої статті 96 Господарського процесуального кодексу України в якості доказу у справі взяв до уваги подану відповідачем роздруківку електронного листування, з якої вбачається надсилання 03 червня (в суботу) листа від 02.06.2023 №02/06-04 із пропозицією здійснення оплати разом із фотофіксацією виконаних робіт із облаштування фундаменту та встановлення арочних конструкцій. Однак під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач ставив під сумнів роздруківку електронного листування у зв`язку з неможливістю ідентифікації осіб (авторів) цього листування та змісту цього листування. Щодо наданих відповідачем фото, то позивач ставив під сумнів зображення арочної споруди, оскільки на земельній ділянці, на якій мав будувати ангар відповідач, вже знаходились аналогічні споруди.

Також позивач зазначив, що він звертав увагу місцевого господарського суду на ту обставину, що відповідач не виконав свого обов`язку за договором на придбання матеріалів та передачі їх позивачу за актом прийому-передачі, проте в порушення пункту 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України суд не з`ясував зазначену обставину.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Зокрема, відповідач зазначив, що в порушення умов договору позивачем, як замовником, не було підписано акту прийому-передачі виконаних робіт №27/04-4 від 27.04.2023 та не надано жодних зауважень щодо виконаних робіт. Скаржник не обґрунтував свою відмову від підписання даного акту та безпідставно ухилився від прийняття виконаних робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які могли б унеможливити їх прийняття.

Таким чином, за доводами відповідача, позивач неправомірно ухиляється від підписання акту виконаних робіт та ухиляється від виконання своїх власних зобов`язань щодо повної оплати робіт за договором підряду, безпідставно не визнаючи факт дійсного виконання обумовлених робіт.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що у позовній заяві позивач лише перелічує начебто порушені зобов`язання щодо відсутності поставлених матеріалів на будівельний майданчик та щодо незмонтування арочного ангару, не надаючи документального підтвердження зазначеному.

На переконання відповідача, під час розгляду господарської справи №916/3894/23 судом першої інстанції встановлено реальне виконання відповідачем комплексу підрядних робіт та факт отримання та дійсну обізнаність замовника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» про виконання підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» обумовлених у договорі робіт та необхідності здійснення подальших оплат, що передбачені договором.

Крім того, відповідач зауважив, що для додаткового підтвердження реального виконання зазначеного в договорі підряду комплексу робіт, відповідачем надавалось до суду клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи, однак позивачем заперечувалась необхідність проведення зазначеного дослідження. Такі дії з боку апелянта, на переконання відповідача, додатково свідчать про намагання приховати дійсність збудованого об`єкту та створюють перешкоду для відповідача у наданні всіх можливих належних доказів по справі.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 11.03.2024 за вх.№883/24.

Одночасно скаржником подано заяву (вх.№883/24/Д1 від 11.03.2024), в якій скаржник повідомив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/3894/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА», а також відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3894/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

22.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/3894/23.

В межах встановленого ухвалою суду від 18.03.2024 строку, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№883/24/Д2 від 27.03.2024).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/3894/23. Встановлено відповідачу строк до 17.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

16.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№883/24/Д4).

Крім того, 16.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» надійшло клопотання (вх.№1388/24) про призначення судово-будівельної експертизи. У клопотанні про призначення судово-будівельної експертизи відповідач просив встановити фактичні дані щодо: відповідності обсягів будівництва монтажу арочного ангару обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною та технічною документацією; установлення виду робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаним роботам на об`єкті; часу проведення робіт з будівництва арочного ангару; ступеня будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 розгляд справи №916/3894/23 призначено на 28.05.2024 о 10:30 год.

Ухвалою апеляційного суду від 29.04.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» адвоката Приятеленко Тетяни Василівни (вх.№1521/24 від 24.04.2024) та забезпечено участь указаного представника у судовому засіданні 28.05.2024 о 10:30 год. у справі №916/3894/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

22.04.2024 та 24.05.2024 від позивача надійшли заперечення (вх.№1388/24/Д1, №883/24/Д5 від 22.04.2024) та доповнення до заперечення відповідача (вх.№1521/24/Д1, №883/24/Д7 від 24.05.2024) проти клопотання відповідача про призначення судово-будівельної експертизи, відповідно до яких позивач зазначав про відсутність необхідності призначення експертизи на стадії перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки для перевірки законності рішення суду першої інстанції достатньо наявних у матеріалах справи доказів, про відсутність необхідності встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування шляхом проведення експертизи, а також зазначав про неможливість ідентифікації споруди для проведення судово-будівельної експертизи, адже на земельній ділянці розміром 5 га за адресою: м.Ізмаїл, вул. Локомотивна, 3, яка належить на праві оренди позивачу, розміщені ангарні споруди, аналогічні тій, будівництво якої замовлено у відповідача.

27.05.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» - адвоката Аверіної Вікторії Валеріївни надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі №916/3894/23 (вх.№883/24/Д8 від 27.05.2024), яке мотивоване участю адвоката у судовому засіданні 28.05.2024 о 10:30 год. у іншій справі №916/4081/21.

У судовому засіданні 28.05.2024 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено зазначене вище клопотання з огляду на поважність причин неявки у судове засідання представника відповідача та відкладено розгляд справи №916/3894/23 на 24.06.2024 о 12:00.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою апеляційного суду від 28.05.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/3894/23 у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду від 28.05.2024 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, а також забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» адвоката Приятеленко Тетяни Василівни у судовому засіданні 24.06.2024 о 12:00 год у справі №916/3894/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні 24.06.2024 протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-будівельної експертизи у даній справі (вх.№1388/24 від 16.04.2024).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, колегія суддів виходила з такого.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, призначення експертизи є одним з передбачених господарським процесуальним законодавством засобів встановлення судом дійсних обставин справи в процесі розгляду господарської справи, так як деякі обставини в силу своїх особливостей не можуть бути встановлені інакше, як за допомогою спеціальних знань, що використовуються експертом для отримання відомостей про ці обставини.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №910/11002/21.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у даній справі в суді першої інстанції вже заявлялось відповідне клопотання про призначення судово-будівельної експертизи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки приписи Господарського процесуальному кодексу України передбачають призначення експертизи на стадії підготовчого провадження, тоді як заява про призначення експертизи була подана після закриття підготовчого провадження.

З урахуванням викладеного, Господарським судом Одеської області на підставі наявних в матеріалах справи доказів розглянуто дану справу і ухвалено рішення, яке наразі є предметом апеляційного перегляду Південно-західним апеляційним господарським судом.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідність у спеціальних знаннях відсутня, а рішення зі спору може бути прийняте за наявними фактичними даними, що входять до предмета доказування (виготовлення та монтаж арочного ангару).

У судовому засіданні 24.06.2024 представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

28.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА», як підрядником, укладено договір підряду №28/03-ДП (надалі - договір), за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу арочного ангару розміром 22*70*10 (ширина, довжина, висота), з металу товщиною 1,2 мм (українського виробництва) на фундамент підрядника згідно технічного паспорту (додаток 1), з одними торцевими воротами розміром 5м висота*5м ширини.

Проведення зазначених в пункті 1.1. цього договору робіт здійснюється з матеріалів підрядника, власними силами і засобами або із залученням сторонніх організацій, що мають відповідні ліцензії, при цьому відповідальність за роботи перед замовником несе підрядник (пункт 1.2. договору).

Адреса, за якою буде проводитись комплекс робіт: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Локомотивна, 3 (пункт 1.3. договору).

Замовник зобов`язується прийняти результат виконаних робіт підрядником у встановленому порядку і сплатити обумовлену договором суму (пункт 1.5. договору).

Загальна вартість робіт, які підлягають виконанню, складає 7000000,00 грн, в тому числі ПДВ 1166666,67 грн (пункт 2.1. договору).

Протягом трьох робочих днів з дня підписання цього договору замовник зобов`язаний сплатити підряднику аванс в розмірі 5600000,00 грн (пункт 2.2. договору).

Другий платіж у розмірі 1050000,00 грн замовник зобов`язується сплатити після готовності фундаменту та арочних елементів, але перед їх монтажем на фундамент, про що підрядником направляється письмове повідомлення замовнику (пункт 2.3. договору).

Остаточний розрахунок у розмірі 350000,00 грн сплачується протягом трьох днів з моменту підписання замовником акту приймання виконаних робіт (пункт 2.4. договору).

Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт за цим договором після отримання від замовника суми авансу (пункт 3.1. договору).

За умовами пункту 3.2. договору термін виконання робіт складає 45-55 робочих днів з моменту поставки матеріалів на будівельний майданчик замовника, що підтверджується актом приймання-передачі матеріалів.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань по договору (пункт 4.1. договору).

До завершення сторонами виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, відповідні умови договору зберігають свою силу (пункт 4.2. договору).

За невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 7.1. договору).

Підрядник зобов`язаний направити замовнику письмове повідомлення при завершенні робіт за цим договором (пункт 8.1. договору).

У триденний термін з дати отримання повідомлення замовник зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт або надати мотивовану відмову від підписання зазначених документів (пункт 8.2. договору).

Приймання робіт оформляється двостороннім актом здачі-приймання, що підписується сторонами протягом 3 календарних днів з дати отримання повідомлення замовником (пункт 8.3. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Додатком №1 до договору визначено технічну специфікацію арочного ангару розміром 22*70*10.

29.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» 1500000,00 грн, 1500000,00 грн та 1500000,00 грн відповідно до платіжних інструкцій №№102, 103, 106, а 30.03.2023 перераховано 1100000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №108.

02.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» складено лист № 02/06-04, в якому повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» про завершення робіт із облаштування фундаменту та арочних матеріалів та просило у відповідності до пункту 2.3. договору здійснити оплату у розмірі 1050000,00 грн.

13.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» складено лист №13/06-04, в якому повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД», що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» мало сплатити 1050000,00 грн протягом 3 днів після готовності фундаменту та арочних елементів, проте у зв`язку із відсутністю оплати роботи зупинено.

Також в матеріалах справи містяться надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» наступні документи: договірна ціна до договору (загальною вартістю 5600000,00 грн), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (загальною вартістю 5600000,00 грн), локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів, розрахунок загальновиробничих втрат до локального кошторису, акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) №27/04-4 про виконання робіт загальною вартістю 5600000,00 грн. Вказані документи підписано зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА».

Із наданих відповідачем копій опису вкладення до цінного листа від 04.01.2024, накладної АТ «Укрпошта» №6501229883314 від 04.01.2024, фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 04.01.2024 вбачається направлення відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв`язку акту прийому-передачі виконаних робіт №27/04-4 від 27.04.2023.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» також надано роздруківку електронного листування, відповідно до якої вбачається надсилання 03 червня листа від 02.06.2023 №02/06-04 із пропозицією здійснення оплати разом із фотофіксацією виконаних робіт по завершенню робіт із облаштування фундаменту та встановлення арочних елементів. Відповідну фотофіксацію надіслано раніше листа шляхом електронного листування, так само поставлено питання стосовно своєчасного здійснення оплати.

27.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» складено вимогу №27/06-23 про повернення коштів в розмірі 5600000,00 грн, яку було надіслано 29.06.2023 засобами поштового зв`язку Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА». У вказаній вимозі позивач зазначив, що відповідач листом від 02.06.2023 № 02/06-04 повідомив про завершення робіт із облаштування фундаменту та необхідності подальшої оплати позивачем 1050000,00 грн, однак представниками позивача встановлено відсутність виконаних робіт, відсутність переданих актів приймання-передачі виконаних робіт, так само як і відсутність завезення будівельних матеріалів на територію будівництва. Також позивач зазначив про безпідставне утримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА» відповідної суми авансу.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами частин першої та другої статті 875 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Таким чином, договір підряду характеризується тільки йому властивими рисами: підрядник виконує роботу згідно із завданням замовника; обов`язку підрядника виконати відповідну роботу та передати його замовнику кореспондується право і обов`язок замовника прийняти виконану належним чином роботу та сплатити відповідну ціну.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів вбачає, що договір №28/03-ДП від 28.03.2023 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно із частиною третьою статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Наслідки порушення умов договору щодо строків виконаних робіт передбачені частинами другою та третьою статті 849 Цивільного кодексу України в межах здійснення замовником права перевірки у будь-який час ходу та якості роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому суми авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За правилом частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (частини перша та друга статті 883 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд послідовно у своїй практиці зазначає, що під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів підряду, до предмета дослідження, серед іншого, входить встановлення обставин щодо характеру, обсягу, якості робіт, що є предметом договору, строків їх виконання та порядок їх прийняття, аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт, встановленню підлягає також відповідність визначеної в договорі вартості робіт фактично виконаним роботам (підпункт 8.4.1. постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/3802/19, пункт 4.6. постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/15234/18, постанова Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №910/5253/19, постанова Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №910/14846/19).

Для правильного вирішення спору, що виник у зв`язку з виконанням договору будівельного підряду необхідно з`ясовувати обставини належного/неналежного виконання як замовником, так і підрядником умов договору підряду, в тому числі і щодо виникнення/невиникнення у замовника права на відмову від договору підряду, яке відповідно до частини другої статті 849 Цивільного кодексу України не є безумовним і пов`язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), та чи належним чином воно (право на відмову) реалізовано (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 910/14846/19).

За умовами укладеного між сторонами договору підряду Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА», як підрядник, взяло на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу арочного ангару з металу розміром 22*70*10 (ширина, довжина, висота) протягом 45-55 робочих днів з моменту поставки матеріалів на будівельний майданчик замовника.

У той же час, оплата вартості робіт та порядок їх виконання за договором передбачені в наступні етапи: протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору позивач перераховує відповідачу 5600000,00 грн авансу; 1050000,00 грн після готовності фундаменту та арочних елементів, але перед їх монтажем на фундамент за умови наявності письмового повідомлення відповідача про готовність; 350000,00 грн протягом трьох днів з моменту підписання позивачем акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем згідно із платіжними інструкціями №№102,103,106 від 29.03.2023 та №108 від 30.03.2023 перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 5600000,00 грн.

Звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача 5600000,00 грн авансу, позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань, а саме, не поставив будівельні матеріали на будівельний майданчик та не виготовив арочний ангар.

Натомість з матеріалів справи не вбачається, що позивач (замовник) під час дії договору вважав, що відповідач (підрядник) порушує умови договору в частині поставлення будівельних матеріалів на будівельний майданчик чи порушує строки виконання робіт, зокрема, відсутні докази того, що замовник, користуючись наданими йому статтею 849 Цивільного кодексу України правами, перевіряв хід або якість роботи, призначав підрядникові строк для усунення недоліків тощо.

Безпосередньо обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, урегульований положеннями статті 853 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Враховуючи положення статей 853, 882 Цивільного кодексу України, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.

В матеріалах цієї справи відсутні підписані обома сторонами акти передачі-приймання виконаних робіт.

Водночас відповідач, заперечуючи проти позову про стягнення з нього суми авансу, заявленого з підстав невиконання першого етапу робіт, надав копію листа-повідомлення №02/06-4 від 02.06.2023 про завершення роботи з облаштування фундаменту та арочних елементів та проханням у відповідності до пункту 2.3. договору здійснити оплату наступного етапу робіт у розмірі 1050000,00 грн.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення частини п`ятої статті 96 Господарського процесуального кодексу України в якості доказу у справі взяв до уваги подану відповідачем роздруківку електронного листування, з якої вбачається надсилання 03 червня листа від 02.06.2023 №02/06-04 із пропозицією здійснення оплати разом із фотофіксацією виконаних робіт із облаштування фундаменту та встановлення арочних документів, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1998 та у справі «Тейшейра ді Кастру проти Португалії» від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Відповідно до приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з частиною першою статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

У постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Аналогічний висновок зроблений у постанові від 23.09.2021 у справі №910/17662/19.

Матеріалами справи підтверджується, що пред`являючи позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» посилається на складену 27.06.2023 вимогу №27/06-23 про повернення коштів, у той же час зі змісту вказаної вимоги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» підтверджує, що ним отримано наведене вище повідомлення відповідача від 02.06.2023 №02/06-04 про завершення робіт із облаштування фундаменту та необхідності подальшої оплати позивачем робіту у сумі 1050000,00 грн, чим спростовуються доводи апелянта про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач ставив під сумнів роздруківку електронного листування, зокрема повідомлення відповідача від 02.06.2023 №02/06-04, з огляду на що колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, взявши до уваги подану відповідачем роздруківку електронного листування, зокрема листа відповідача від 02.06.2023 №02/06-04, не порушив частину п`яту статті 96 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач був обізнаним із повідомленням відповідача про готовність першого етапу виконаних робіт шляхом отримання 3 червня повідомлення від 02.06.2023 №02/06-04, як і обізнаним із відповідною фотофіксацією певної частини робіт, виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСТАЛЬ-УКРАЇНА».

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позиція позивача ґрунтується на надісланій вимозі, в якій останній посилається на відсутність виконаних робіт, проте останнім не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд має можливість встановлення обставин порушення відповідачем взятих на себе за укладеним між сторонами договором зобов`язань в частині своєчасного виконання першого етапу робіт по облаштуванню фундаменту та виготовлення арочних конструкцій. У той же час, відповідач має правомірні очікування на те, що після отримання позивачем, як замовником, повідомлення про виконання першого етапу робіт, ним буде сплачено другий платіж у розмірі 1050000,00 грн та вчинено дії по прийняттю виконаних робіт.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що надані відповідачем докази стосовно виконання взятих на себе зобов`язань в частині виконання першого етапу робіт після отримання авансу є більш вірогідними, аніж представлені позивачем докази на підтвердження відсутності виконання відповідних робіт.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання контрагентом, чого у даному випадку позивачем не доведено.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваних рішеннях.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ІЗМАЇЛ БУД» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/3894/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін