Постанова

від 06.06.2024 по справі 910/11854/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа№ 910/11854/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023

у справі № 910/11854/22 (суддя Котков О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до: 1. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Руслана Петровича"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1:

1. Печерська районна в місті Києві державна адміністрація"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Кредит"

3. Мерзляков Руслан Петрович "

про скасування запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, Залізниця, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича (далі - відповідач-1, Реєстратор) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Руслана Петровича (далі - відповідач-2, Товариство), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 1 000 701 10092960 від 03.10.2022 щодо вчинення державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" (код ЄДРПОУ 44401037);

- зобов`язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" Мерзлякова Руслана Петровича визнати вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" у розмірі 51 213 572,40 грн. та зобов`язати ліквідатора включити ці вимоги до ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича щодо внесення 03.10.2022 року відомостей про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням учасників ТОВ "Профінанс груп" є незаконними та такими, що позбавляють АТ "Українська залізниця" права на задоволення кредиторських вимог, тому державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ "Профінанс груп" відбулася з порушенням вимог законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22 у позові АТ "Українська залізниця" до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. відмовлено повністю. Провадження у справі в частині позовних вимог АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Р.П. закрито.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича", суд першої інстанції зазначив, що суб`єкт реєстраційної діяльності не є належним відповідачем у спорах, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи (ТОВ «Профінанс груп»), стосовно якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносився спірний реєстраційний запис.

Також судом першої інстанції зазначено, що, враховуючи ту обставину, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.10.2022 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс груп», зважаючи на відсутність відомостей про правонаступництво вказаної юридичної особи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Українська залізниця" задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- якщо суб?єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів та відсутності встановлених підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача;

- наявність правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Законом № 755-IV порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, оскільки існують правові підстави для його скасування;

- відповідачу-2, станом на день внесення відомостей до ЄДР про припинення ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» було достеменно відомо про наявну заборгованість перед АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у розмірі 51 213 572,40 грн відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 по справі № 910/23042/16.

- спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (означені висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19);

- якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19);

- постанова Великої Палати Верховного суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 не містить п. 5.11, на який посилається суд першої інстанції, що, в свою чергу, на думку скаржника. Також свідчить про помилковість її застосування у справі, що розглядається.

- господарським судом не було враховано, що позов було подано до ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» саме в особі ліквідатора МЕРЗЛЯКОВА Р.П., як це визначено частиною 3 статті 112 ЦК України. Тому, положення пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України не можуть бути застосовані в цьому випадку, оскільки їх застосування суперечить положенням статті 112 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення учасників апеляційного провадження, клопотання та результат їх розгляду

23.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від Мерзлякова Р.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст. 263 ГПК України, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що посилання Залізниці на те, що позов пред`явлений в порядку ч. 3 ст. 112 ГПК України є безпідставними, оскільки остання не визначає підстав для заявлення вимог до ліквідаційної комісії (ліквідатора), повноваження яких припинилися, зокрема, в зв`язку з ліквідацією юридичної особи.

Також у відзиві зазначено, що враховуючи підстави позову в даній справі, Оєстратор не є належним відповідачем у даній справі. Предявлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

23.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від Мерзлякова Р.П. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить долучити до матеріалів справи копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №910/23042/16.

04.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від Мерзлякова Р.П. надійшли додаткові письмові пояснення, які залишені судом без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024.

07.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

20.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які залишені судом без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023, матеріали апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" у судовій справі № 910/11854/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/11854/22.

30.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11854/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11854/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023. Повідомити учасників, що розгляд справи № 910/11854/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 відбудеться 20.12.2023. Повідомлено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції, в письмовій формі заяви, клопотання, заперечення і відзив на апеляційну скаргу до 27 листопада 2023 року.

20.12.2023 судове засідання у справі № 910/11854/22 не відбулось, в зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. з 18.12.2023 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 розгляд справи № 910/11854/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 призначено на 28.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні. Повідомлено учасників, що наступне судове засідання у справі № 910/11854/22 відбудеться 07.03.2024.

05.03.2024 від апелянта надійшла заява про відвід суддів Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., яка мотивована тим, що спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з підстав виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 910/23042/16 у складі суддів Шапран В.В., Буравльов С.І., Руденко М.А. Крім цього, постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у складі суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. відмовлено у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/23042/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви акціонерного товариства "Українська залізниця" про відвід суддів Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від участі у розгляді апеляційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 задоволено заяву про самовідвід суддів Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. від розгляду апеляційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22. Матеріали справи № 910/11854/22 вирішено передати для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2024, для розгляду справи № 910/11854/22 за Апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2023 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 справу № 910/11854/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 - прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Сулім В.В. Розгляд справи № 910/11854/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 призначено на 02.05.2024.

01.05.2024 суддею Північного апеляційного господарського суду Барсук М.А. заявлено про самовідвід у справі № 910/11854/22, який обґрунтований тим, що суддя Барсук М.А., як головуюча у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. приймала участь при розгляді апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/23042/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 заяву про самовідвід судді Барсук М.А. від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22 - задоволено. Матеріали справи № 910/11854/22 вирішено передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1740/24 від 02.05.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/11854/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 для апеляційного розгляду справи № 910/11854/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 справу № 910/11854/22, яка призначена на 02.05.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у клопотанні Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку на подання додаткових доказів - відмовлено. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22 відкладено на 06.06.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача та третьої особи-3 з`явилися в судове засідання 06.06.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 06.06.2024 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності інших представників учасників апеляційного провадження.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи неявку учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 942 885,45 доларів США та 52 621 324,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 192 805,68 доларів США 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів, 88 725 доларів США 3%річних за несвоєчасну сплату процентів, 47 656 150,80 грн. пені за порушення строків повернення кредитів, 3 026 758,17 грн. пені за порушення строків сплати процентів. У решті позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 змінено в частині стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, замість 88 725 доларів США стягнуто 84 472, 50 доларів США.

Постановою Верховного Суду від 10.08.2022 частково задоволено касаційну скаргу, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 року скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

20.09.2022 АТ «Укрзалізниця» звернулося до Голови ліквідаційної комісії, ліквідатора ТОВ «Профінанс груп» Мерзлякова Р.П. з вимогою кредитора № 23042 від 20.09.2022 про повернення безпідставно набутих коштів за скасованим рішенням Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 року у справі № 910/23042/16 та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Профінанс груп».

У відповідь на вищезазначену вимогу АТ «Укрзалізниця», листом від 26.09.2022 № 26/09/22 ліквідатором ТОВ «Профінанс груп» Мерзляковим Р.П. відмовлено у включені до реєстру кредиторів ТОВ «Профінанс груп», оскільки вимоги АТ «Укрзалізниця» є неналежним чином підтвердженими.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 скасовано в частині стягнення пені та відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" щодо стягнення 47 656 150,80 грн. пені за порушення строків повернення суми кредитів та 4 965 173,76 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом. Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 змінено рішення суду в частині розподілу судових витрат, здійснено частковий поворот виконання рішення та розподіл судових витрат.

У позовній заяві Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначає, що до відкриття касаційного провадження 22.02.2022 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 року у справі № 910/23042/20 Акціонерним товариством "Ощадбанк" виконано/проведено платіжну вимогу № 68709373/1 від 21.01.2021 року шляхом списання 55 922 129,22 грн. з рахунку Акціонерного товариства "Укрзалізниця" з призначенням платежу: стягнення коштів на користь ТОВ "Профінанс груп" згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 № 910/23042/16; виконавчий збір, згідно постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2020 № 68709373, витрати виконавчого провадження, згідно постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2022 № 68709373.

У подальшому, постановою Верховного Суду від 10.08.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як стверджує позивач, судове рішення на підставі якого було здійснено стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" вищезазначених сум було скасовано в частині стягнення пені у розмірі 50 682 908,97 грн.

27.09.2022 АТ «Укрзалізниця» повторно звернулося до Голови ліквідаційної комісії, ліквідатора ТОВ «Профінанс груп» Мерзлякова Р.П. з вимогою кредитора № 23042 від 20.09.2022 про повернення безпідставно набутих коштів за скасованим рішенням Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/23042/16 та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Профінанс груп». Втім, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

03.10.2022 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Профінанс груп», номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 1 000 701 10092960.

Як стверджує позивач, дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича щодо внесення 03.10.2022 відомостей про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням учасників ТОВ «Профінанс груп» є незаконними та такими, що позбавляють АТ «Українська залізниця» права на задоволення кредиторських вимог, тому державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Профінанс груп» відбулася з порушенням вимог законодавства.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо визначення позивачем Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича" в якості відповідача в контексті заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, у справі № 910/11854/22 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом до 1. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Руслана Петровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: 1. Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Кредит", 3. Мерзляков Руслан Петрович , з вимогами про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 1 000 701 10092960 від 03.10.2022 щодо вчинення державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" та зобов`язання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" Мерзлякова Руслана Петровича визнати вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" у розмірі 51 213 572,40 грн. та зобов`язати ліквідатора включити ці вимоги до ліквідаційного балансу.

Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Об`єктом судового захисту відповідно до статті 15 ЦК України є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, колегія суддів констатує, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04.02.2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37).

Вирішуючи питання узгодження правових позицій Великої Палати Верховного Суду у питанні належності відповідача у спорах з оскарження реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22, пункт 8.23) не вбачала підстав для відступу від наведених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункту 8.11 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, суб`єкт реєстраційної діяльності не є належним відповідачем у спорах, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи (ТОВ «Профінанс груп»), стосовно якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносився спірний реєстраційний запис; належним відповідачем є юридична особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), а саме ТОВ «Профінанс груп».

Щодо тверджень скаржника стосовно безпідставності застосування у даному випадку висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, оскільки, за доводами скаржника, спірні правовідносини не є подібними, колегія суддів зазначає таке.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

« 8.11. За змістом поданої позовної заяви вбачається, що позивач 16 жовтня 2020 року звернувся до суду як фізична особа, зазначаючи про внесення 23 червня 2018 року державним реєстратором запису про зміну назви юридичної особи та припинення його повноважень як керівника на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А» від 05 червня 2018 року, законність яких ним оспорювалася у справі № 754/7938/18. А також про вжиття судом у тій справі заходів на забезпечення його вимог ухвалою від 20 червня 2018 року про заборону реєстратору на час розгляду спору вносити зміни до ЄДРПОУ щодо ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А». Отже, правовідносини, якими могли бути порушені права позивача, полягали в оспорюванні ним законності прийнятих рішень ОСББ. Такі правовідносини є наближеними до відносин корпоративного управління та пов?язаними з прийняттям рішення загальних зборів ОСББ як його вищого органу управління. Дії державного реєстратора з реєстрації прийнятого загальними зборами ОСББ рішення були похідними та направленими на фіксацію того правового стану, у спосіб визначений державою (відповідно до рішення зборів ОСББ). Суб?єкт реєстраційної діяльності (відповідач) не є учасником правовідносин, пов?язаних з управлінням юридичною особою, стосовно якої до ЄДР вносилися спірні реєстраційні записи. Сторонами такого спору є позивач як член ОСББ «Екос-53А» (співвласник майна) та як керівник (яким вважає себе позивач) чи колишній керівник (за даними ЄДРПОУ) цієї юридичної особи та особа, на користь якої вчинялися оспорювані реєстраційні дії (ОСББ «Екос-53А», перейменована з ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А»)».

« 8.16. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, а також установлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою - ОСББ «Екос-53А» з приводу стверджуваного позивачем порушення його права, як керівника зазначеної юридичної особи, незаконно, на його погляд, перейменованої з ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А» відповідно до зазначеного рішення загальних зборів членів ОСББ.

8.17. Судами встановлено, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. Пред?явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511це18). 3 огляду на те, що позивач пред?явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові є обґрунтованими.».

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет є спірними у порівнюваних ситуаціях. подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Встановивши учасників спірних правовідносин, об?єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов?язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об?єкта, з приводу якого вони вступають відповідно. у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб?єктним і об?єктним критеріями

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб?єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №є154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

3 огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов?язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб?єктний склад спірних правовідносин (види суб?єктів, які є сторонами спору) й об?єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів правовульною закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду вважала за потрібне конкретизувати вказаний правовий висновок, про що вказала у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Конкретизація правового висновку полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об?єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов?язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об?єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб?єктним і об?єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб?єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов?язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.07.2023 у справі №є910/15792/20, колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо подібності правовідносини, за яких вони зроблені, та правовідносин у даній справі №є910/11854/22.

Зокрема, колегія суддів констатує, що в обох справах мало місце пред?явлення позову до державного реєстратора, який лише здійснив фіксацію того правового стану, у спосіб визначений державою (відповідно до рішення вищого органу юридичної особи). Відповідно в цій ситуації для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб?єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов?язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Зважаючи, що в даній справі Залізницею позов пред?явлений зокрема, але не виключно, до державного реєстратора - приватного нотаріуса, який не є безпосереднім учасником спірних правовідносин, хоча спір стосується припинення діяльності юридичної особи (ТОВ «Профінанс груп»), стосовно якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносився спірний реєстраційний запис, державний реєстратор є неналежним відповідачем у даній справі.

Водночас, безпідставним є посилання Залізниці на зазначення господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішення «п.5.11» постанови Великої Палати Верховного Суду 05.07.2023 у справі №є910/15792/20, оскільки зважаючи на контекст даного абзацу, вбачається, що це лише технічна описка, і мався на увазі вірогідно п.8.11 вказаної постанови ВП ВС.

Відповідно до частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18).

Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.

За наведених вище обставин, враховуючи підстави позову в даній справі, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович не є належним відповідачем у даній справі. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, посилання скаржника на те, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню, і якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом, - колегією суддів відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається із вищевикладеного, підставою для відмови в задоволенні позову до Реєстратора є саме обрання позивачем неналежного відповідача, а не неналежного способу захисту.

Щодо позовних вимог до Товариства в особі ліквідатора, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 03.10.2022 до вказаного реєстру внесено запис 1 000 701 10092960 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс груп» (код ЄДРПОУ 44401037).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України).

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).

Перш за все колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що господарським судом не було враховано, що позов було подано до ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» саме в особі ліквідатора МЕРЗЛЯКОВА Р.П., як це визначено частиною 3 статті 112 ЦК України. Тому, положення пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України не можуть бути застосовані в цьому випадку, оскільки їх застосування суперечить положенням статті 112 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Проаналізувавши вищевикладену норму, колегія суддів зазначає, що безпідставними є посилання Залізниці на те, що позов пред?явлений в порядку ч.3 ст. 112 ЦК України, оскільки остання не визначає підстав для заявлення вимог до ліквідаційної комісії (ліквідатора), повноваження яких припинилися, зокрема, в зв?язку з ліквідацією юридичної особи.

Тобто, на переконання колегії суддів, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії, але, саме в процесі ліквідації такої юридичної особи.

Так само безпідставними є посилання Залізниці на заяву Мерзлякова Р.П. до органу ДВС щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з її змісту, Мерзляков Р.П. фактично лише повідомив орган ДВС про ліквідацію юридичної особи, де виконував функції ліквідатора, ТОВ «Профінанс Груп».

Тобто дана заява носила виключно інформаційний характер, і зазначення в ній Мерзляковим Р.П. приписки щодо його колишньої посади ліквідатора, не свідчить про виконання ним і надалі безпосередніх функцій ліквідатора, тим більше в ліквідованій юридичній особі.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що про факт ліквідації ТОВ «Профінанс Груп» державний виконавець міг дізнатися і самостійно з ЄДР та вчинити відповідні дії щодо закінчення виконавчого провадження, що прямо передбачено ч.2 ст.39 3У «Про виконавче провадження».

Більш того, колегія суддів зазначає, що встановлена п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» підстава для закінчення виконавчого провадження - припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов?язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, є імперативною і не залежить від волевиявлення будь-яких осіб.

Посилання скаржника на те, що у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує; - якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДРПОУ запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов?язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків, колегією суддів оцінюється критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 105 ЦК України, строк заявления кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням встановленого ліквідатором ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» строку заявления кредиторами своїх вимог (2 місяці), граничним строком для пред`явлення кредиторських вимог до ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» було 14.09.2022.

Разом з тим, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» було направлено заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» лише 20.09.2022, тобто з пропуском наведеного вище граничного строку для заявления кредиторами своїх вимог до товариства, яке перебуває в стані добровільної ліквідації.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 50 постанови КГС ВС від 08.12.2021 у справі 914/2450/20, положення ч. 5 ст. 105 ЦК України щодо строків заявления кредитором вимог є імперативним, а закон не передбачає можливості поновлення встановлених строків, незалежно від причин їх пропуску.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 112 ЦК України, наслідком пропущення кредитором строку, встановленого ліквідаційною комісією для пред`явлення вимог кредиторів, є можливість задоволення таких кредиторських вимог виключно з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Аналогічний висновок випливає також з приписів ч. 3 ст. 112 ЦК України, відповідно до яких у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Аналіз наведених вище норм дає також підстави стверджувати, що лише за рахунок майна, яке залишилось після ліквідації юридичної особи, можуть бути задоволені і вимоги кредиторів, що виникли під час ліквідації юридичної особи після спливу граничного строку пред`явлення кредиторських вимог, встановленого ліквідаційною комісією.

Таким чином, для задоволення позовних вимог у даній справі, позивач передусім мав довести, що у ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» лишилося майно після розрахунку з кредиторами та завершення ліквідаційної процедури, проте, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано скаржником у своїй аплеційній скарзі, таких доказів Залізницею представлено не було.

Аналогічний висновок викладено у п. 61 постанови КГС ВС від 08.12.2021 у справі №914/2450/20, в якому відзначено, що такі вимоги кредитора (вчасно не заявлені) можуть бути задоволені лише якщо у юридичної особи після завершення процедури ліквідації лишилося майно (яке було передано її учасникам). Адже ч. 3 ст. 112 ЦК передбачає, що за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Позивач не довів, що у ТОВ "ОЦ "Олена" лишилося майно після завершення ліквідаційної процедури (не надав відповідних доказів та не звертався до суду із заявою про витребування цих доказів, зокрема ліквідаційного балансу товариства).

Отже, з огляду на мету поданого позивачем позову, окрім вищевикладеного колегія суддів дійшла виснвоку, що задоволення позовної вимоги про скасування запису в ЄДР щодо вчинення реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП», без надання доказів наявності майна у ТОВ «ПРОФІНАНС ГРУП» (рухомого чи нерухомого), яке залишилось після ліквідації даного товариства, не здатне відновити порушене майнове право позивача щодо задоволення вимог кредитора, яке позивач бажає захистити в межах даного провадження.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, враховуючи, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.10.2022 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Профінанс груп», зважаючи на відсутність відомостей про правонаступництво вказаної юридичної особи, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп".

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/11854/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11854/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.06.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім

Головуючим суддею Кропивною Л.В. висловлено окрему думку, яка приєднана до справи і є відкритою для ознайомлення.