Ухвала

від 06.08.2024 по справі 910/11854/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11854/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідачів:

1) Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Руслана Петровича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Кредит",

3) ОСОБА_1

про скасування запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Р.П., в якій просило:

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 100070110092960 від 03.10.2022 щодо вчинення державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" (код ЄДРПОУ 44401037);

- зобов`язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" Мерзлякова Р.П. визнати вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" у розмірі 51 213 572,40 грн та зобов`язати ліквідатора включити ці вимоги до ліквідаційного балансу.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, у позові до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. відмовив повністю; провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінанс груп" в особі ліквідатора Мерзлякова Р.П. закрив.

3. 17.07.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

7. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

11. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

12. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

13. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

14. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

15. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

16. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкову умову для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

18. Скаржник зазначив, що підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК.

19. Разом з тим, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2024 у справі №910/13125/19, від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 10.05.2023 у справі №905/229/21, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

20. Однак, скаржник не зазначає чітко норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні та не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свій висновок.

21. У зв`язку із зазначеним скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження (передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК), врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 7-17 цієї ухвали

22. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

23. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

24. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

25. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

27. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

28. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 11 908,80 грн (2 481 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022) х 3 вимоги немайнового характеру х 200% х 0,8).

29. Верховний Суд звертає увагу, що позовна вимога про зобов`язання ліквідатора визнати вимоги та включити ці вимоги до ліквідаційного балансу містить дві вимоги немайнового характеру (ухвали Верховного Суду від 21.02.2022 та від 31.05.2022 у справі №910/10748/21).

30. Проте, відповідно до платіжної інструкції від 17.07.2024 №500192 скаржник сплатив 7 939,20 грн, тобто на 3 969,60 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

31. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

32. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

33. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статей 4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №910/11854/22 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству "Українська залізниця", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Cуддя О. Кібенко