Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/9782/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/9782/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Маленко О.М.,

від відповідача - Перепелицін К.М.,

від третьої особи 1 - не з`явились,

від третьої особи 2 - Васильєва С.М.,

від третьої особи 3 - Груба Д.І. ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (повний текст рішення складено 20.12.2023)

у справі № 910/9782/20 (суддя Мандриченко О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна"

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права на оформлення в оренду земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення від 29.04.2010 року №610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 №63-6-00003" (далі - спірне рішення);

- визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки по вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва розміром 2,8339 га, кадастровий номер: 8000000000:63:324:010 (далі - спірна земельна ділянка) для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість).

В обґрунтування позову позивач вказує, що спірне рішення порушує принцип єдності юридичної долі орендованої земельної ділянки й розташованих на ній об`єктів нерухомості, закріплений у статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, та порушує права позивача як нового власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці та придбаного позивачем у Закритого акціонерного товариства "Транселектромонтаж".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами невідповідності Спірного рішення вимогам чинного законодавства, а також порушення відповідачем прав чи інтересів позивача. Так, задоволення позову не призведе до виникнення у позивача права на оренду спірної земельної ділянки, оскільки відповідне право позивач може набути виключно в порядку, визначеному законодавством: шляхом звернення до Ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, отриманні рішення Ради про виділення земельної ділянки та укладенні договору оренди з відповідачем. Водночас матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на реалізацію ним права на оформлення оренди спірної земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 18.08.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року скасовано, матеріали справи №910/9782/20 направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Верховний Суд вказав на неврахування судами положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у разі переходу права власності на майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій знаходиться вказане майно, в тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього власника нерухомого майна припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" (далі - ТОВ "Санворд Київ", третя особа) про те, що на спірній земельній ділянці були розташовані об`єкти нерухомого майна й інших юридичних осіб (не лише позивача), а тому перехід прав на таку земельну ділянку міг бути здійснений лише після виділення її частини (на якій розташоване лише майно позивача) та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Отже, суди не дослідили істотні для справи обставини щодо наявності чи відсутності на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці іншого нерухомого майна, яке не було придбано позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано спірне рішення. Визнано за позивачем право на оформлення в оренду спірної земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Транселектромонтажбуд" є законним землекористувачем спірної земельної ділянки, право користування якою за Договором оренди перейшло до позивача на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, як до нового власника нерухомого майна. Отже, Спірне рішення порушує набуте позивачем у встановленому порядку право користування земельною ділянкою та встановлений наведеними правовими нормами принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 року касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року у справі № 910/9782/20 скасовано, матеріали справи № 910/9782/20 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що посилаючись на частини 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та відхиляючи посилання відповідача та третьої особи на встановлені у справі №910/1566/19 обставини розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна третьої особи, суд апеляційної інстанції обмежився загальною вказівкою про помилкове ототожнення скаржниками преюдиційних фактів з оцінкою судом певних обставин. При цьому в мотивувальній частині постанови апеляційного суду взагалі не міститься аналізу змісту судового рішення у справі №910/1566/19 у співставленні з конкретними доводами та обставинами, на які посилались заявники апеляційних скарг. При цьому суд першої інстанції взагалі не досліджував обставини, які встановлені у справі №910/1566/19, не зважаючи на неодноразове наголошення на них відповідачем та третьою особою. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/1566/19, зокрема встановлено, що за місцезнаходженням спірної земельної ділянки були два землекористувачі (в тому числі ТОВ ІІ "Санворд-Україна"), що надали копії установчих документів та документів щодо правового статусу нерухомого майна; в межах кварталу 63:324, обмеженого вул. Зрошувальна та вул. Ремонтна у м. Києві, на земельну ділянку (код 63:324:0010) на звернення ЗАТ "Транселектромонтаж". На частину вищезгаданої земельної ділянки власник придбаних будівель ТОВ ІІ "Санворд-Україна" надав правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна, що дало можливість сформувати земельну ділянку (код 63:324:0230). У подальшому ТОВ ІІ "Санворд-Україна" відчужило нерухоме майно на користь ТОВ "Санворд Київ". Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 року у цій справі (№ 910/9782/20), направляючи справу на новий розгляд, також викладав обставини, встановлені у справі №910/1566/19 та зазначив, що ТОВ "Санворд Київ" у письмових поясненнях доводило, що оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:010 були розташовані об`єкти нерухомого майна й інших юридичних осіб (не лише позивача), згідно з приписами статті 120 Земельного кодексу України перехід прав на таку земельну ділянку міг бути здійснений лише після виділення її частини (на якій розташоване лише майно позивача) та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Проте під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки наведеним доводам третьої особи, не дослідивши їх відповідність фактичним обставинам щодо наявності чи відсутності на момент укладення Договору купівлі-продажу на спірній земельній ділянці певного нерухомого майна, яке не було придбано позивачем на підставі зазначеного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони договору, виражаючи власне волевиявлення вчинили спільні дії щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, за наслідком вчинення яких, Київська міська рада прийняла спірне рішення, дія договору оренди земельної ділянки від 14.06.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим № 1910 та зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28.07.2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів, була достроково припинена шляхом його розірвання за згодою сторін. Також місцевий господарський суд встановив, що наданий позивачем витяг з автоматизованої системи ведення земельного кадастру м. Києва видано 26.03.2010 року, тобто в той час, коли суб`єкт, що його видав не мав жодних повноважень на ведення Державного земельного кадастру в місті Києві та видачу витягів з нього, а тому вказаний витяг з автоматизованої системи ведення земельного кадастру м. Києва не може бути належним та допустимим доказом присвоєння кадастрового номера 8000000000:63:324:010, земельній ділянці, яка була передана Київською міською радою в оренду ЗАТ "Транселектромонтаж". При цьому суд першої інстанції вказав, що інших доказів, які б підтверджували те, що земельній ділянці, яка була передана в оренду ЗАТ "Транселектромонтаж" Київською міською радою та яка мала кадастровий номер 63324010, відповідно до плану земельної ділянки, яка надається в оренду, присвоювався кадастровий номер 8000000000:63:324:010 позивачем не надано. Крім того місцевим господарським судом враховані фактичні обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі № 910/1566/19, залишеному без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року та Верховного Суду від 24.09.2020 року, а саме те, що позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд") не доведено належними та допустимими доказами, що він є землекористувачем земельної ділянки, яка є суміжною зі спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230. Також суд першої інстанції зазначив, що з моменту набуття права власності на майновий комплекс, позивач не звертався до Київської міської ради із заявою про передачу йому в оренду земельною ділянки, і жодних дій щодо оформлення права користування землею, або оформлення іншого титулу на землю не вчиняв, в той же час, місцевим господарським судом звернуто увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує. Отже, на думку суду першої інстанції, позивач був зобов`язаний здійснити дії щодо належного оформлення права користування земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно, зокрема, і вчинити дії, спрямовані на виділення з земельної ділянки її частини (на якій розташоване лише майно позивача). Крім того, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не сплачувався земельний податок та/або орендна плата взагалі. Отже, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів зі сторони відповідача. При цьому задоволення позову не призведе до автоматичного виникнення у позивача права на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:010, адже:

- по-перше, Державний земельний кадастр не містить актуальних відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:324:010;

- по-друге, таке право позивач може набути виключно в порядку, визначеному законодавством, вчинивши відповідні дії, що полягають у зверненні до Київської міської ради з заявою про надання в оренду відповідної земельної ділянки, отриманні позитивного рішення Київської міської ради на виділення земельної ділянки та укладенні договору оренди з Київською міською радою, як власником та орендодавцем земельної ділянки.

Й наостанок місцевий господарський суд зазначив, що оскільки підстави для задоволення заявленого ТОВ "Транселектромонтажбуд" позову відсутні, тому в даному випадку не застосовуються положення законодавства щодо позовної давності.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на п. 15 договору оренди, яким визначено, що перехід права власності на земельну ділянку до третьої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Також скаржник з посиланням на статті 102 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України та зазначає, що у Закритого акціонерного товариства «Транселектромонтаж» право на земельну ділянку припинилось внаслідок набуття ТОВ «Транселектромонтажбуд» права власності на майновий комплекс, тому Київська міська рада не мала правових підстав для прийняття рішення №610/4048. Крім того скаржник зазначає, що суд першої інстанції проігнорував доводи позивача стосовно порушень при прийнятті рішення №610/4048, зокрема процедури прийняття рішень встановлених Регламентом Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 01.07.2008 року №8/8 «Про затвердження Регламенту Київської міської ради». Також скаржник звертає увагу, що матеріали справи не містять листа №12/2 від 01.04.2010 року та наголошує, що оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужував (ЗАТ «Транселектромонтаж») повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема підписання правочину про припинення відповідного договору оренди (написання листа №12/2 від 01.04.2010 року) не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна (ТОВ «Транселектромонтажбуд»), орендаря земельної ділянки. Також скаржник вважає, що питання присвоєння/не присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці взагалі не може досліджуватись в рамках даної справи, оскільки не є підставами для прийняття оскаржуваного рішення. Також позивач зазначає, що у місті Києві ведення баз даних земельного кадастру здійснювалось Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) правонаступником якої є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тому саме вказаний орган в 2013 році мав забезпечити перенесення інформації про сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:324:010 до Державного земельного кадастру. Тому позивач наполягає, що земельна ділянка на якій розташований майновий комплекс, що йому належить на праві власності, сформована у відповідності до законодавства і відомості щодо такої земельної ділянки мали бути перенесені до Державного земельного кадастру. Щодо висновку місцевого господарського суду стосовно не вчинення позивачем дій на оформлення спірної земельної ділянки в користування скаржник вказує, що дане питання не стосується предмету спору, втім одночасно позивач звертає увагу, що він неодноразово звертався до Київської міської ради із клопотанням (завою) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також скаржник звертає увагу, що законодавством не встановлено строк протягом якого особа має звернутися до органу місцевого самоврядування щодо оформлення земельної ділянки в користування. Щодо розміщення майна ТОВ «Санворд Київ» на спірній земельній ділянці скаржник наголошує, що дане питання необхідно досліджувати станом на момент прийняття спірного рішення. Щодо строків звернення до суду позивач стверджує, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про обставини, які стали підставою для подання даного позову, йому стали відомі в 2019 році.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9782/20.

18.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9782/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, сформовано для розгляду справи №910/9782/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Іоннікова І.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20, розгляд справи призначено на 15.02.2024 року.

24.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", позивача у справі, надійшла заява про відвід судді Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 року визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" про відвід судді Іоннікової І.А. у справі №910/9782/20 необґрунтованою та передано матеріали справи для вирішення питання про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" про відвід судді Іоннікової І.А. у справі №910/9782/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І. П. - головуюча, Демидова А. М., Владимиренко С. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" про відвід судді Іоннікової І.А. від розгляду справи №910/9782/20. Матеріали справи № 910/9782/20 повернуто колегії суддів Агриковій О.В., Іоннікової І.А., Мальченко А.О. для продовження розгляду.

29.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи 3 надійшов відзив на апеляційні скарги в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

08.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", позивача у справі, надійшли письмові пояснення по справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 року, у зв`язку з відпусткою судді Іоннікової І.А., сформовано для розгляду справи №910/9782/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20 прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 03.04.2024 року.

02.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третьої особи-2 у справі, надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні, сформовано для розгляду справи №910/9782/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 01.05.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 року розгляд справи відкладено на 05.06.2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 року, у зв`язку з відпусткою судді Скрипки І.М., сформовано для розгляду справи №910/9782/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 26.06.2024 року.

В судовому засіданні 26.06.2024 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники третьої особи 2 та третьої особи 3 надали усні пояснення по справ, відповіли на запитання суду. Представник третьої особи 1 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи 1.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 8 рішення Київської міської ради від 23.09.1999 року № 27/529 "Про оформлення права користування земельними ділянками" оформлено дочірньому підприємству "Транселектромотаж" право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди строком на 24 роки земельною ділянкою площею 2,83 га для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень на вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі у зв`язку з передачею на баланс дочірнього підприємства основних фондів відповідно до реєстру від 1997 року за рахунок земель, відведених згідно з рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 19.05.1959 року № 787 "Про відвод тресту "Променергоавтоматики" земельної ділянки під будівництво промислово-складської бази в Дарницькому районі" та від 02.10.1972 року № 1563 "Про закріплення за Київським управлінням механізації №428 Міністерства монтажних та спеціальних робіт УРСР земельної ділянки по вул. Ремонтній у Дарницькому районі".

14.06.2000 року між Київської міською радою (як орендодавцем) та Дочірнім підприємством "Транселектромонтаж" (як орендарем), правонаступником якого є ЗАТ "Транселектромонтаж", був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 14.06.2000 року за реєстровим № 1910 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28.07.2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - договір оренди земельної ділянки). (т.1, а.с. 14-15).

За умовами п. 1 вищевказаного договору, орендодавець, на підставі рішення Київради від 23.09.1999 року за № 27/529, передає, а орендар приймає у оренду на 24 (двадцять чотири) роки земельну ділянку, місце розташування якої вул. Зрошувальна, 17 (сімнадцять) у Дарницькому районі м. Києва, розміром 2,8339 (дві цілих і вісім тисяч триста тридцять дев`ять десятитисячних) га для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його державної реєстрації у Київській міській державній адміністрації (п. 14 договору оренди земельної ділянки).

Таким чином, строк оренди за вищевказаним договором оренди земельної ділянки спливав 28.07.2024 року.

Проте, у п. 13 договору оренди земельної ділянки його сторони також погодили, що дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку його дострокового розірвання за згодою сторін.

Пунктом 15 договору оренди земельної ділянки визначено, що перехід права власності на земельну ділянку до третьої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для перегляду умов цього договору оренди за вимогою орендодавця (п. 16 договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до плану земельної ділянки, яка надається в оренду, кадастровий номер вказаної земельної ділянки 63324010. (т.1, а.с. 16).

В подальшому, 26.03.2010 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ЗАТ "Транселектромонтаж", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 462 (далі також - договір купівлі-продажу), ТОВ "Транселектромонтажбуд" набуло у власність нерухоме майно, а саме майновий комплекс загальною площею 3654,80 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, що складається з: головного корпусу та адміністративно-побутового приміщення, боксів ремонтних, будівлі ремонтного цеху, будівлі матеріального складу, будівлі панельної збірної, прохідної диспетчерської та напівпідземного складу ПММ. (т.1, зворот а.с. 17-19).

Пунктом 1.5. договору купівлі-продажу визначено, що об`єкт належить продавцю на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030, виданого Головним управлінням з питань майна 10 серпня 2001 року на підставі наказу від 10 серпня 2001 року 526-В та реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації 04 жовтня 2001 року, про що записано в реєстрову книгу № 10з-32 за реєстровим № 715-з.

Згідно з п. 1.8 договору купівлі-продажу, до ТОВ "Транселектромонтажбуд" перейшло право користування на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:63:324:010) площею 2,8339 га, на якій розташоване вищевказане нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для ЗАТ "Транселектромонтаж" договором оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 14.06.2000 року за реєстровим № 1910 та зареєстрованим Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28.07.2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Також в подальшому, 29.04.2010 року Київською міською радою було прийнято рішення № 610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року № 63-6-00003" (далі - спірне рішення), яким зазначений договір оренди землі був розірваний за взаємною згодою сторін. Вказане рішення, як зазначено у його преамбулі, було прийняте за результатами розгляду звернення ЗАТ "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, адміністративного будинку та складських приміщень за договором купівлі-продажу. (т.1, а.с. 23).

Позивач вказує, що він є законним землекористувачем земельної ділянки по вул. Зрошувальна, 17 з кадастровим номером 8000000000:63:324:010.

При розгляді судової справи № 910/1566/19 позивачеві стало відомо, що рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 року № 610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року №63-6-00003" розірвано за згодою сторін договір оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року № 63-6-00003, укладений між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Транселектромонтаж" на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.1999 року № 27/529 "Про оформлення права користування земельними ділянками". (т.1, а.с. 110-136).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що спірне рішення Київської міської ради порушує принцип єдності юридичної долі орендованої земельної ділянки й розташованих на ній об`єктів нерухомості, закріплений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відтак, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року № 63-6-00003"; визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки, розташованої по вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі м. Києва, площею 2,8339 га, кадастровий номер: 8000000000:63:324:010, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість).

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Аналогічне положення міститься в статті 140 Конституції України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що необхідними умовами для визнання незаконним у судовому порядку правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є:

1) позивач є власником або титульним володільцем певного майна;

2) права власника (титульного володільця) порушено і підставою цього порушення є видання правового акту;

3) такий акт не відповідає закону, тобто, має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з положеннями ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

З огляду на зазначені вище норми, право розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах території міста Києва належить до повноважень Київської міської ради.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради підлягають вирішенню відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Як встановлено вище, договір оренди земельної ділянки від 14.06.2000 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим № 1910 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28.07.2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів, був розірваний за згодою сторін цього правочину, що не суперечить наведеним приписам законодавства.

Суд першої інстанції дослідив, що пунктом 13 договору оренди земельної ділянки визначено, що дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку його дострокового розірвання за згодою сторін.

Відповідно до плану земельної ділянки, яка надається в оренду, кадастровий номер вказаної земельної ділянки 63324010.

В подальшому, 29.04.2010 року Київською міською радою було прийнято рішення № 610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року № 63-6-00003, яким зазначений договір оренди землі був розірваний за взаємною згодою сторін.

Вказане рішення, як зазначено у його преамбулі, було прийняте за результатами розгляду звернення ЗАТ "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, адміністративного будинку та складських приміщень за договором купівлі-продажу.

При цьому, підставою для прийняття вказаного рішення було звернення ЗАТ "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2.

Щодо відсутності в матеріалах справи листа від 01.04.2010 року № 12/2 місцевий господарський суд встановив, що управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради листом від 20.07.2020 року № 08/230-1103 звернулося до Управління документообігу та аналізу кореспонденції Київської міської ради в якому просило останнього надати лист Закритого акціонерного товариства "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2.

В свою чергу, листом Управління документообігу та аналізу кореспонденції Київської міської ради від 20.07.2020 року № 08/236-40 повідомило Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, що копію листа (звернення) Закритого акціонерного товариства "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2, управління документообігу та аналізу кореспонденції Київської міської ради не має змоги надати, оскільки під час масових акцій громадського протесту в Україні з 21.11.2013 року по 21.02.2014 року (Революції гідності) у приміщенні Київської міської ради на вул. Хрещатик, 36 були знищені документація, майно та техніка, яка знаходилася в кабінетах Київської міської ради.

Отже, з урахуванням того, що позивачем не надано суду першої інстанції жодного належного, допустимого та більш вірогідного доказу на підтвердження тої обставини, що листа (звернення) Закритого акціонерного товариства "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2, на підставі якого прийнято спірне рішення, не існувало, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що докази щодо дійсного існування листа (звернення) Закритого акціонерного товариства "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 року № 12/2, надані відповідачем є більш вірогідними.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року № 63-6-00003", з якої вбачається, що проект спірного рішення погоджено начальником управління правової експертизи проектів рішень та розпоряджень Київради Ярмолюк А. М.

Також в матеріалах справи наявна пояснювальна записка до проекту спірного рішення, яка складена та підписана секретарем Постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Кримчак С.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 01.07.2008 № 8/8 "Про затвердження Регламенту Київської міської ради" при прийняті рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2020 № 63-6-00003".

Отже, колегія суддів звертає увагу, що позивач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що була предметом вказаного договору оренди, не був позбавлений права звернутись до Київської міської ради, як до органу місцевого самоврядування, до компетенції якого належить розпорядження такою земельною ділянкою, з відповідною заявою про надання вказаної земельної ділянки в оренду.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на реалізацію ним вказаного права протягом усього строку володіння об`єктом нерухомого майна (з 2010 року).

Окрім того, до моменту розірвання сторонами (ЗАТ "Транселектромонтаж" та Київрадою) вищевказаного договору оренди земельної ділянки ТОВ "Транселектромонтажбуд" не зверталось до власника земельної ділянки та орендодавця Київської міської ради з пропозицією про заміну сторони (орендаря) у вищевказаному договорі оренди земельної ділянки від 14.06.2000 року, у зв`язку з набуттям ТОВ "Транселектромонтажбуд" права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці. Доказів протилежного суду не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції врахував фактичні обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі № 910/1566/19, залишеному без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року та Верховного Суду від 24.09.2020 року, а саме те, що судами було встановлено, що при виконанні робіт з інвентаризації земель, які виконувались КП "Київський інститут земельних відносин" у 2015-2016 роках, були сформовані тільки ті ділянки, на які фактичні користувачі надали необхідні документи та забезпечили доступ до земельних ділянок.

У кварталі 63:324 були лише два користувачі, в тому числі, ТОВ ІІ "Санворд-Україна", що надали копії установчих документів та документів щодо правового статусу майна. При проведенні кадастрової зйомки та в подальшому формуванні земельної ділянки 63:324:0230 враховувались відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо якого проводилась державна реєстрація права, та лист-підтвердження ТОВ ІІ "Санворд-Україна" від 06.12.2016 № 109 про майнову належність на тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на вказаній земельній ділянці.

В результаті виконаних робіт КП "Київський інститут земельних відносин" було встановлено, що в межах кварталу 63:324, обмеженого вул. Зрошувальна та вул. Ремонтна у Дарницькому районі м. Києва, на одну земельну ділянку (код 63:324:0010) на звернення ЗАТ "Транселектромонтаж" рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 № 610/4048 припинено право користування земельною ділянкою, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна за договором купівлі-продажу. На частину вищезгаданої земельної ділянки власник придбаних будівель ТОВ ІІ "Санворд-Україна" надав правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна, що дало можливість сформувати земельну ділянку (код 63:324:0230).

Також у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі № 910/1566/19 вказується, що доводи позивача про те, що він є власником нерухомого майна на спірній земельній ділянці та суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки, спростовуються, зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2019 року у справі № 7/74, якою залишені без змін ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 року та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 року, на підставі яких TOB II "Санворд Україна" набуло право на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі Києва.

У зазначеному рішенні встановлено, що згідно даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру, які містяться у відкритому доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230 на момент її державної реєстрації межувала лише із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:324:0021 (яка є сформованою відповідності до статей 79, 79-1 Земельного кодексу України), орендарем якої з 12.07.2007 року є ТОВ "Блюз". Інші зареєстровані у встановленому законодавством порядку земельні ділянки із оформленими правами (власності чи користування) на них, які межували б із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230 на Публічній кадастровій карті були відсутні. Доказів наявності в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, користувачем якої є ТОВ "Транселектромонтажбуд", у формі витягу з Державного земельного кадастру позивачем суду не надано, в матеріалах справи такий витяг відсутній.

Таким чином рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі № 910/1566/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року та постановою Верховного Суду від 24.09.2020 року встановлено, позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд") не доведено належними та допустимими доказами, що він є землекористувачем земельної ділянки, яка є суміжною зі спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.

Одночасно колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надавались повноваження щодо внесення будь-яких записів, відкриття розділів у Поземельній книзі, присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, на ведення Державного земельного кадастру та на видачу будь-яких витягів з Державного земельного кадастру ні Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ", ні Законом України "Про місцеві державні адміністрації", ні Законом України "Про місцеве самоврядування", ні Земельним кодексом України, ні Положенням про Головне управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що було затверджено рішенням Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 року, ні рішенням Київської міської ради № 18/18 від 23 травня 2002 року "Про питання управління земельними ресурсами в місті Києві".

Отже, вказаний у наданому позивачем договорі купівлі-продажу від 26.03.2010 року кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:324:010, на якій знаходиться нерухомість позивача, доказом, який ідентифікує земельну ділянку, бути не може, оскільки останній структурний елемент у вказаному кадастровому номері містить лише три цифри, тоді як він має бути чотиризначним номером і визначати земельну ділянку в межах кадастрового кварталу.

При цьому, місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує.

Разом з тим власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки. (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику).

З огляд на викладене, суд першої інстанції вірно звернув увагу позивача, він був зобов`язаний здійснити дії щодо належного оформлення права користування земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно, зокрема, і вчинити дії, спрямовані на виділення з земельної ділянки її частини (на якій розташоване лише майно позивача).

Вказане й також стосується належного формування земельної ділянка з присвоєнням їй кадастрового номеру, який відповідатиме вимогам чинного законодавства.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 2.1. договору орени, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

У п. 2.5. договору оренди земельної ділянки вказано строки оплати та реквізити, на які необхідно здійснювати таку оплату. Орендар зобов`язується уточнювати платіжні реквізити і назву отримувача орендної плати.

Відповідно до п. 14.1.72. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

За змістом п. 14.1.73. статті 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві № 23577/5/26-25-04-02-05 від 03.08.2023 року, позивач станом на 28.07.2023 року не подав податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата) за земельну ділянку 8000000000:63:324:0010 за 2018-2023 роки до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Разом з цим у вказаному листі вказується, що станом на 28.07.2023 року по Товариству з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" по ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС м. Києва за період з 2018 року по 2023 року відсутня сплата по земельному податку та/або орендна плата з юридичних осіб.

Як зазначає у своєму листі Головне управління ДПС у м. Києві, за позивачем не обліковується заборгованість зі сплати податків, зборів, інших загальнообов`язкових платежів, у тому числі по земельному податку та орендній платі з юридичних осіб.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що позивач, користуючись такою земельною ділянкою здійснював орендні платежі чи вчиняв дії направлені на здійснення такої плати.

В даному випадку слушним є висновок суду першої інстанції, що задоволення позову не призведе до автоматичного виникнення у позивача права на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:010, адже Державний земельний кадастр не містить актуальних відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:324:010.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими закріплений принцип єдності юридичної долі орендованої земельної ділянки й розташованих на ній об`єктів нерухомості, правомірно визнано безпідставними та не взято до уваги місцевим господарським судом, оскільки договір оренди земельної ділянки був розірваний та не міг виступати правовою підставою користування земельною ділянкою для позивача, як нового власника розташованого на такій земельній ділянці нерухомого майна, а позивач в свою чергу не здійснив жодних дій для належного оформлення права користування земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно, спрямованих на виділення з земельної ділянки її частини (на якій розташоване лише майно позивача) для належного формування такої земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання незаконним оспорюваного рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 року № 63-6-00003", а тому позовна вимога про визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права на оформлення в оренду земельної ділянки, розташованої по вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі м. Києва, площею 2,8339 га, кадастровий номер: 8000000000:63:324:010, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість), колегією суддів встановлено наступне.

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, обов`язковою передумовою звернення з позовом до суду є порушення законних прав або інтересів позивача. Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не вказав, яким саме чином Київська міська рада допустила порушення його прав, не навів обставин, які б свідчили про перешкоджання відповідачем в оформленні позивачем його права на оренду земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транселектромонтажбуд» зверталося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санворд-Україна», у якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 247 від 05.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В. П. про продаж гаражу (126 кв.м) літ. 2Г за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 248 від 05.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В. П. про продаж складу-ангару (1404 кв.м) літ. 2Д за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17;

- визнати відсутнім право власності відповідача на нерухоме майно: склад-ангар літ. 2Д, гараж літ. 2Г, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., індексний номер 29229016 від 13.04.2016 та скасувати запис про право власності 14140720 від 12.04.2016, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на гараж літ. 2Г (126 кв.м), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, за Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Санворд Україна" (далі - третя особа);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., індексний номер 29229802 від 13.04.2016 та скасувати запис про право власності 14141466 від 12.04.2016, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на склад-ангар літ. 2Д (1404 кв.м), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, за третьою особою;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літош В. П., індексний номер 39533728 від 06.02.2018 та скасувати запис про право власності 24698241 від 05.02.2018, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на склад-ангар літ. 2Д (1404 кв.м), що розташований за адресою: м.Київ, вул. Зрошувальна, 17, за відповідачем;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літош В. П., індексний номер 39532433 від 06.02.2018 та скасувати запис про право власності 24697245 від 05.02.2018, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на гараж літ. 2Г (126 кв.м), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, за відповідачем.

Свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Транселектромонтажбуд» обґрунтовувало тим, що позивач придбав майновий комплекс на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, але ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09.02.2006, на підставі якої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. 12.04.2016 року зареєстровано право власності на гараж та склад - ангар за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.2018 року №248. Позивач вважав, що реєстрація права власності на майно за відповідачем здійснена неправомірно, яке виразилося в тому, що відповідач створює суттєві перешкоди у користуванні позивачу власним нерухомим майном шляхом відведення земельної ділянки в межах майнового комплексу позивача.

За результатами розгляду даного позову, прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року у справі №910/17777/19, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі №910/17777/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі № 910/17777/19 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року залишено без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи №910/17777/19 Верховним Судом було зроблено висновок, що оскільки у позивача не виникло право користування земельною ділянкою і таке право не оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відсутні правові підстави вважати, що права позивача на землю на момент вчинення оспорених ним дій є порушеними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач порушення його прав або охоронюваних законом інтересів відповідачем не довів, адже матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з метою оформлення свого права користування земельною ділянкою та, відповідно, відсутні докази перешкоджання відповідачем позивачу в оформленні такого права, тому правове підґрунтя для захисту його прав та інтересів відсутнє, що є самостійною підставою для відмови у задоволені вищевказаної позовної вимоги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що задоволення позову не призведе до автоматичного виникнення у позивача права на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:010 також і з тих підстав, що право на оренду земельної ділянки позивач може набути виключно в порядку, визначеному законодавством, вчинивши відповідні дії, що полягають у зверненні до Київської міської ради з заявою про надання в оренду відповідної земельної ділянки, отриманні позитивного рішення Київської міської ради на виділення земельної ділянки та укладенні договору оренди з Київською міською радою, як власником та орендодавцем земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки, розташованої по вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі м. Києва, площею 2,8339 га, кадастровий номер: 8000000000:63:324:010, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість), є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вказані обставини, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9782/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.06.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров