Постанова

від 04.06.2024 по справі 927/1573/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 927/1573/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Іванов В.П. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024

про відстрочку виконання рішення

у справі № 927/1573/23 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна»

до Приватного підприємства «Смолянка-Агро»

заінтересована особа: Коваль Віталій Олександрович

про стягнення 917 044,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 заяву від 05.04.2024 № 03/1573 Приватного підприємства «Смолянка-Агро» про відстрочення виконання судового рішення від 22.01.2024 в справі № 927/1573/23 задоволено. Відстрочено виконання судового рішення від 22.01.2024 у справі № 927/1573/23 в частині стягнення 917 044,50 грн основного боргу, 11 004,53 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на 9 місяців з дня ухвалення судового рішення (по 22.10.2024 включно).

Ухвала мотивована тим, що враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд, здійснивши аналіз доводів та заперечень обох сторін, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відстрочення виконання судового рішення в справі № 927/1573/23 на 9 (дев`ять) місяців з моменту його ухвалення (по 22.10.2024 включно), беручи до уваги, що ПП «Смолянка-Агро» є аграрним підприємством, наразі перебуває в скрутному матеріальному стані, відтак, з метою недопущення його банкрутства, що взагалі унеможливить виконання судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву боржника, надати йому можливість розрахуватись зі стягувачем по завершенню посівної компанії, що проводиться в умовах дії воєнного стану. Наведене свідчить про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення в справі № 927/1573/23, дотримання балансу інтересів сторін при відстроченні виконання судового рішення за заявою боржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс» Україна звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства «Смолянка-Агро» від 05.04.2024 № 03/1573з про відстрочення виконання судового рішення від 22.01.2024 року в справі № 927/1573/23 в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, які мають характер особливих або виняткових, та які б давали підстави для відстрочення рішення суду відповідно до ст. 331 ГПК України, а довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

На думку скаржника, посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан за змістом статті 331 ГПК України не може вважатись тією виключною обставиною, що може слугувати для розстрочення виконання рішення, оскільки ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Скаржник вказує на те, що товар було надано з відстрочкою в оплаті майже 6 місяців, маючи значну суму заборгованості перед стягувачем, боржник протягом IV кварталу 2023 року та І кварталу 2024 року також не сплатив навіть частину заборгованості, що вкотре підтверджує небажання виконувати рішення суду і надалі користуватись грошовими коштами стягувача.

Скаржник вважає, що отримані збитки у 2023 році не свідчать про скрутне матеріальне становище та неможливість виконання рішення суду, адже у відповідача наявне майно, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача. З поданих до суду документів неможливо встановити реальний майновий стан відповідача, натомість суд встановив вказані обставини на підставі припущень, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

На думку скаржника, прохання відповідача відстрочити виконання рішення суду до конкретної дати зобов`язує відповідача довести, що ймовірна сума отриманого у майбутньому доходу не є абстрактною (не може обґрунтовуватись гіпотетично та на прогнозах), а дійсно буде ним отримана в разі належного виконання своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування), а наразі вбачається лише теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу в 2024 році.

Скаржник вважає, що відстрочивши виконання рішення суду, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надане відстрочення буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі, враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Також, на думку скаржника, порушення судом першої інстанції основоположних засад господарського судочинства при постановленні ухвали про відстрочення виконання рішення суду призвело до неправильного вирішення справи.

Скаржником у апеляційній скарзі наведено попередній розрахунок суми судових витрат, який становить 18 028,00 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Учасниками справи не надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засідання 04.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 та відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства «Смолянка-Агро» від 05.04.2024 № 03/1573з про відстрочення виконання судового рішення від 22.01.2024 року в справі № 927/1573/23 в повному обсязі.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання 04.06.2024, приватний виконавець також у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставлення документа до електронного кабінету відповідача та приватного виконавця.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді -Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23. Призначено справу № 927/1573/23 до розгляду у судовому засіданні 04.06.2024

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.01.2024 Господарським судом Чернігівської області, ухвалене рішення в справі за позовом ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» до ПП «Смолянка-Агро» яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення на користь позивача 917 044,50 грн основного боргу, 11 004,53 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

13.02.2024, рішення суду набуло законної сили, на його примусове виконання виданий відповідний наказ.

19.03.2024, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем Віталієм Олександровичем, за заявою стягувача, відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1, з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2024 у справі № 927/1573/23.

08.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області, від боржника - ПП «Смолянка-Агро» надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення від 22.01.2024 у даній справі на 9 (дев`ять) місяців, яка обґрунтована тим, що Підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані, що ускладнює виконання судового рішення. За результатами роботи за 2023 рік Підприємство має збиток у розмірі 4 382 700,00 грн, відтак, негайне виконання судового рішення призведе до його банкрутства. Оскільки боржник є аграрієм, то буде мати фінансову можливість розрахуватись зі стягувачем по завершенню посівної компанії та збору врожаю, тому просив відстрочити виконання судового рішення на 9 місяців. Також звертав увагу, що Підприємство має поточну заборгованість перед власниками земельних паїв (594 пайщики), наданих йому на умовах оренди, на загальну суму 2 917 050,30 грн та податкові зобов`язання перед бюджетом на 2024 рік у розмірі 960 129,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 заяву від 05.04.2024 № 03/1573 Приватного підприємства «Смолянка-Агро» про відстрочення виконання судового рішення від 22.01.2024 в справі № 927/1573/23 задоволено. Відстрочено виконання судового рішення від 22.01.2024 у справі № 927/1573/23 в частині стягнення 917044,50 грн основного боргу, 11004,53 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на 9 місяців з дня ухвалення судового рішення (по 22.10.2024 включно).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення від 22.01.2024 в справі № 927/1573/23, в частині стягнення 917 044,50 грн основного боргу, 11 004,53 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на 9 (дев`ять) місяців з дня ухвалення судового рішення (по 22.10.2024 включно), з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Аналізуючи норми ст. 331 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати:

1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан;

2) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

3) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

5) наявність інфляційних процесів у економіці держави;

6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка в виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує сутність права, яке захищається п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

Відстрочення виконання судового рішення має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання судового рішення на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти баланс інтересів обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

В зв`язку з тим, що відстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди, в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочки, а також визначення терміну відстрочення виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання відстрочки виконання судового рішення.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а в системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдане за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю в зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення тощо.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення в виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява N 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в статті 6 Конвенції.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти в виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення в справі Бурдов проти Росії, заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року в справі Ясюнієне проти Литви, заява N 41510/98).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених у законі умов, з урахуванням усіх обставин справи.

Законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду в межах справи № 927/1573/23 було стягнення заборгованості за поставлений товар (посівний матеріал насіння гібридів кукурудзи) за договором купівлі продажу насіння № 21327 від 05.11.2021, строк по оплаті якого настав 08.10.2023.

Основним видом діяльності боржника за даними ЄДРПОУ є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур (за кодом 01.11).

Виходячи з даних фінансової звітності малого підприємництва за 2023 рік вбачається, що Підприємство є збитковим, за результатами попереднього року (2023) сума збитків склала 4 382 700,00 грн, що відповідно унеможливило проведення своєчасного розрахунку з ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» за отриманий товар (посівний матеріал).

Вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.

На державу покладене позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої в статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, відповідачем надано до заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2024 у справі № 927/1573/23, зокрема, копію фінансового звіту малого підприємства (баланс) на 31.12.2023, із якого вбачається, що за результатами роботи за 2023 рік Підприємство має збиток у розмірі 4 382 700,00 грн.

Також у заяві відповідач вказує на те, що оскільки боржник є аграрієм, то буде мати фінансову можливість розрахуватись зі стягувачем по завершенню посівної компанії та збору врожаю, тому просив відстрочити виконання судового рішення на 9 місяців та звернув увагу на те, що Підприємство має поточну заборгованість перед власниками земельних паїв (594 пайщики), наданих йому на умовах оренди, на загальну суму 2917050,30 грн та податкові зобов`язання перед бюджетом на 2024 рік у розмірі 960129,00 грн.

Водночас, у заяві відповідачем зазначено про те, що Підприємство планує засіяти іншу площу орендованої землі, а саме: 100га кукурудзи, 45ц/га*100га=450тонн, 700га соняшника, 19ц/га*700га=1330тонн, 500га сої, 26ц/га*500га=1300тонн, 100га овесу, 25ц/га*100=250тонн та наведено розрахункову урожайність від зазначених культур і зазначено, що загальна сума запланованого доходу складає 25 255 000 грн.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2024 у справі № 927/1573/23 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 917 044,50 грн основного боргу, 11 004,53 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вказані суми, на переконання колегії суддів, є досить значними, разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що поставка та строк оплати були у період воєнного стану в Україні, загальновідомий факт складнощів у 2022-2023р.р. щодо реалізації зернових культур, у зв`язку із блокадою країни агресора морських коридорів, що призвело до зниження ціни на збіжжя до мінімуму, і негайне стягнення сум з ПП «Смолянка-Агро» може призвести до погіршення фінансового його становища.

Таким чином, з огляду на вищенаведену сукупність обставин, апеляційна інстанція вважає, що негайне виконання рішення суду може призвести до неплатоспроможності Підприємство, накопичення нових боргів при неможливості їх погашення, і, як наслідок, банкрутства останнього.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що надання відстрочки виконання судового рішення надасть боржнику можливість запобігти банкрутству, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів.

Передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідачів від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог позивача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Таким чином, відстрочення у даній справі може бути ефективним засобом недопущення погіршення економічної ситуації Підприємства та приведення його фінансово-господарської діяльності до паралізації та згодом до банкрутства, що, відповідно, може бути загрозою неотримання позивачем протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів за рішенням суду. Тобто, з огляду на неприпустимість невиконання рішення суду, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочення буде дотриманий.

ПП «Смолянка-Агро» просило надати час - 9 місяців, для збору зерна та його реалізації.

Колегією суддів апеляційної інстанції прийнято до уваги, що матеріальний інтерес Підприємства полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити його діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Тому, доводи апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки обмеження, яке запроваджено судом у вигляді відстрочення, здійснено з дотриманням розумного балансу інтересів та не посягає на саму сутність права позивача, а відтак не призводить до втрати його реального змісту.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що обмеження прав і свобод людини і громадянина визнаються допустимими, якщо вони здійснені згідно з чинним зако нодавством і відповідають правилу «збереження основного змісту прав і свобод» (рішення від 20 травня 1999 у справі «Реквеньї проти Угорщини», рішення Великої палати від 13 лютого 2003 у справі «Партія добробуту та інші проти Туреччини»).

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (справа «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

За таких обставин, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан ПП «Смолянка-Агро», з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2024 у справі № 927/1573/23 по 22.10.2024 (включно).

Доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновку господарського суду першої інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1573/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Постанова підписана 01.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич