Постанова

від 21.06.2006 по справі 20-12/355

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/355

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 16 червня 2006 року  

Справа № 20-12/355

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

прокурора: Бучко Р. В., посвідчення №  259 від 17.10.05;

позивача: Пихової Ю. М., довіреність № 50 від 26.04.06;

відповідача: Барилка О. Ф., довіреність № 396 від 14.06.06;

розглянувши апеляційну скаргу військової частини А-2248 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 16.05.2006 у справі №20-12/355

за позовом           військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, м.Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі:

Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів (вул. Кечкеметська, 198, м.Сімферополь, 95000)

до           військової частини А-2248 (вул. Мінна,13, м.Севастополь, 99011)

про відшкодування збитків, заподіяних відповідачем порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 9893,13 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 16.05.2006 у справі № 20-12/355 частково задоволено позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів до військової частини А-2248 про відшкодування збитків в розмірі 9893,13 грн. З військової частини А-2248 у бюджет на рахунки Управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим стягнуто суму збитків в розмірі 8927,96 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

За клопотанням прокурора, представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У жовтні 2005 року прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів звернувся до господарського суду з позовом до військової частини А-2248, просив стягнути з відповідача 9893,13 грн. збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми Закону України «Про охорону навколишнього середовища».

Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія  вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 674-090 від 31.10.2003 встановлено, що військовою частиною А-2495 допущене понаднормативне викидання в атмосферне повітря забруднюючих речовин, у зв'язку з чим стосовно виконуючого обов'язки командира військової частини 2495 Полховського О.О. складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с.13).

Відповідно до статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду,  заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього  природного  середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Посилаючись на ліквідацію правопорушника - військової частини А-2495, прокурор просить про стягнення шкоди з військової частини А-2248, посилаючись на факт правонаступництва.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення  є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних  засад і змісту законодавства України.

На думку колегії, оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття,  приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу  юридичної  особи, уповноваженого  на  це  установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Отже, ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи, при якому не виникає правонаступництва.

Директивою Міністра оборони України № 14/1/0320 від 15.12.2003 військова частина А 2495 була ліквідована.

Отже, визначення Директивою Головнокомандувача Військово - Морських Сил України ЗС України військової частини А-2248 правонаступником військової частини А-2495 має внутрішньовідомче значення і не може розглядатися у загальноприйнятому правовому розумінні.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання   припиняється ліквідацією  юридичної  особи (боржника або кредитора),  крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами  виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, зобов'язання військової частини  А-2495 по відшкодуванню нею шкоди припинились з моменту ліквідації заподіювача шкоди.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/334 від 12.09.1996 „Про деякі питання  практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств", вирішуючи питання про правонаступництво,  потрібно  мати  на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для  визнання правонаступництва.  Однак  суттєве значення  мають  також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне  законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже, у разі виникнення  питань, пов'язаних з правонаступництвом,  слід здійснювати аналіз документів, що стосуються  переходу прав і обов'язків на майно  (майнові права) чи його відповідну частину.

Вищенаведена позиція визначена в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України № 02-5744 від 27.06.2001 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

Відповідно до пункту 1.1  зазначеного Роз'яснення, у вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,  слід  керуватися нормами  природноресурсового,  природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Пунктом 1.3. передбачено, що, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства, про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди   повинні обов'язково враховувати  наявність  таких  умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про покладення на військову частину  А-2248 відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене підстав для притягнення військової частини А-2248 до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди не вбачається.

Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

        1.Апеляційну скаргу військової частини А-2248 задовольнити.

      2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2006 у справі № 20-12/355 скасувати.

        3. У позові військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів до військової частини А-2248 про відшкодування збитків в сумі 9893,13 грн. відмовити.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                В.М. Плут

                                                                                Ю.В. Борисова