Постанова

від 02.07.2008 по справі 20-12/355

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-12/355

ПОСТАНОВА

і м е н е

м     У к р а ї н и

"02" липня 2008 р.  11:03                                                                                         

м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя

у складі:

Судді Харченко І.А.,

при секретарі Баланюк О.В.,

за участю представників:

позивача  - ОСОБА_2., довіреність №4972 від

13.09.2007, представник; 

відповідача

-Ткаченко Т.О., довіреність №41/1-8-2620п від18.03.2008, головний спеціаліст

керівництва Територіального управління 

Головної державної  інспекції на

автомобільному транспорті в  місті

Севастополі;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу №20-12/355 за адміністративним позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1до Головної державної інспекції на

автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі

Територіального управління Головної державної 

інспекції на  автомобільному

транспорті в місті Севастополі  про

визнання дій Територіального управління 

Головної державної  інспекції на

автомобільному транспорті в  місті

Севастополі такими, що порушують права позивача, визнання постанови №027323 від

18.04.2007 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. нечинною,

Суть спору:

07.09.2007 Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом (вх.№3175) до Головної

державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та

зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної  інспекції на 

автомобільному транспорті в місті Севастополі  про визнання дій Територіального управління  Головної державної  інспекції на автомобільному транспорті в  місті Севастополі такими, що порушують права

позивача, визнання постанови №027323 від 18.04.2007 про застосування фінансових

санкцій в сумі 1700 грн. нечинною.                                       

Ухвалою від 10.09.2007 відкрито

провадження у адміністративної справі № 20-12/355, призначено попереднє судове

засідання.

Ухвалою від 24.09.2007 відмовлено у

задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення

адміністративного позову способом заборони відповідачу здійснювати заходи,

передбачені законодавством щодо стягнення фінансових санкцій, застосованих на

підставі постанови №027323 від 18.04.2007.

Ухвалою від 24.09.2007 закінчено

підготовче провадження і призначена адміністративна справа № 20-12/355 до

судового розгляду.

Ухвалою суду від  18.12.2007 

провадження у справі №20-12/355 зупинено до 01.03.2008.

Ухвалою від 03.03.2008 провадження

у справі №20-12/355 поновлено.

Відповідач позовні вимоги не

визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №33700 від 21.09.2007) (арк. с.

22-25).

Згідно статей 27-32, 49, 51 Кодексу

адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам

сторін  роз'яснені  процесуальні права та обов'язки. 

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в

и в :

03.04.2007 відповідно до пунктів

12-19 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті

відповідачем була проведена перевірка транспортного засобу, державний номер

НОМЕР_1, на якому здійснювались перевезення пасажирів по маршруту №12.

Відповідно до цього Порядку

державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль)

здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові

особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок. Органами

державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного

контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях,

Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до вказаного Порядку

рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та

інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень

автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових

перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з

урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки,

забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах,

інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та

інших обставин.

Щотижневий графік складається з

урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

Згідно з пунктом 14 Порядку,

рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених

ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках,

місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів,

місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових

комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску

через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного

кордону.

Під час проведення рейдової

перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України

“Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються

перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки

про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану

транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і

внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим

вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості

пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах,

або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у

всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі

пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці

та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі

перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм

інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та

Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи,

перевірка проводилась державними інспекторами установи відповідача на підставі

графіку перевірок, затвердженого начальником Територіального управління

Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі,

а також згідно з завданням на перевірку №023267 

від 02.04.2007 (а.с. 28-29).

Водій транспортного засобу,

державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3., який знаходився за кермом даного маршрутного

автобусу, пред`явив державним інспекторам тимчасовий реєстраційний талон на

вказаний транспортний засіб.

Згідно з реєстраційним талоном

маршрутний автобус експлуатується суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Перевіряючим зроблений висновок про

порушення водієм вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”

(далі -Закон), а саме водієм не було надано перевіряючим ліцензійної картки.

Відповідно до пункту 21 Порядку

державного контролю державними інспекторами, перевіряючими був складений Акт

№034719 від 03.04.2007 проведення перевірки додержання вимог законодавства про

автомобільний транспорт, під час виконання перевезень пасажирів і вантажів

автомобільним транспортом (а.с. 30).

Відповідно до пунктів 25-27 Порядку

державного контролю, за результатами розгляду справи відповідачем була винесена

постанова №027323 від 18.04.2007 про застосування фінансових санкцій у розмірі

1700 грн.

Позивач просить визнати дії

відповідача такими, що порушують права позивача та визнати вищевказану

постанову нечинною.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті

2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів

можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних

повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового

провадження.

Згідно з частиною шостою розділу

VIІ  “Прикінцеві та перехідні

положення”  вказаного Кодексу до початку

діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні

справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського

процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній

інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами

Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження

рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди

перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням

повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з

урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності

перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19

Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення

про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, що затверджена

постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 N1190  Головна державна інспекція на автомобільному

транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління,

що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується та є юридичною особою.

Територіальне управління

Головавтотрансінспекції у місті Севастополі є структурним підрозділом

Головавтотрансінспекції без права юридичної особи згідно з Положенням

територіального управління Головавтотрансінспекції у місті Севастополі,

затвердженим наказом Головавтотрансінспекції від 21.11.2005 № 149.

Згідно зі статтею 1 Закону

перевезення, що здійснювалися позивачем, є регулярними пасажирськими

перевезеннями.

Відповідно до статті 39 Закону

автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам,

які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері

безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконуються пасажирські

перевезення.

Документи для регулярних

пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника

- ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого

самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує

використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені

законодавством України;

для водія автобуса

- посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на

транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий

лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських

перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Як випливає з акту перевірки,

перевіряючими встановлено відсутність в транспортному засобі ліцензійної картки

-обов'язкового документу для регулярних пасажирських перевезень для водія. При

цьому факт не оформлення позивачем даних документів відповідачем не

встановлений та в акті не відображений. Таким чином,  штрафна санкція застосована до позивача, який

є перевізником, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без

оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48

Закону -тобто за порушення, яке перевіркою встановлено не було.

Статтею 60 Закону передбачено, що

за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів,

перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних

перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.60 Закону порядок

стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок

оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає

Кабінет Міністрів України. Від імені центрального органу виконавчої влади з

питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді

штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи

урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному

транспорті.

Пунктами 21, 25-27 Порядку

встановлене, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу

порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що

провели перевірку, складається акт. Справа про порушення розглядається

посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта

господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою

уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох

місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності

уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи

про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під

розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої

особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник

виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Таким чином, Закон України “Про

автомобільний транспорт” та Порядок чітко визначають обов'язки автомобільного

перевізника та водія, порядок притягнення до відповідальності та встановлюють

поняття порушення та коло осіб, які можуть бути притягненні до

відповідальності, надання послуг з перевезень без оформлення встановлених

документів.

Відповідно до статті 71 вказаного

Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

У матеріалах справи є повідомлення

Територіального управління ГДІАТ про розгляд матеріалів перевірки 17 квітня

2007 року (арк.с. 7) та відсутнє клопотання позивача про необхідність переносу

розгляду справи на іншу дату.

Однак, відповідачем не надані

докази розгляду справи про порушення відносно позивача саме 17.04.2007.

Постанова відповідача про застосування відносно позивача штрафних санкцій

винесена відповідачем 18.04.2007, однак належні докази повідомлення позивача

про дату та місце розгляду справи про порушення відповідач не має, та суду не

надав.

Відсутність у відповідача доказів

повідомлення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. про розгляд справи 18

квітня 2007 року,  є порушенням прав

позивача на сповіщення про дату розгляду матеріалів про порушення та позбавило

його можливості захистити свої інтереси. Зазначені обставини дають можливість

зробити висновок про порушення з боку відповідача порядку притягнення позивача

до відповідальності при винесенні постанови № 027323 від 18.04.2007.

Крім того, відповідачем в

обґрунтування своїх заперечень не надано доказів того, що позивачем не

оформлені належним чином необхідні документи, а саме: ліцензійна картка. При

цьому суд вважає, що відсутність у водія документів, які необхідні у

відповідності з Правилами дорожнього руху (в тому числі схема маршрутів), є

підставою для притягнення до відповідальності саме водія, а не перевізника.

Таким чином, суд встановив, що дії

відповідача при винесенні постанови № 027323 від 18.04.2007 є неправомірними, а

постанова № 027323 від 18.04.2007 підлягає визнанню нечинною.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу

адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем,

присуджуються йому в сумі 03,40 грн.

Керуючись ст. 69, 70, 71, 79, 94,

98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

П о с т а н о

в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати дії Головної

державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та

зв'язку України в особі Територіального управління м.Севастополя щодо прийняття

постанови №027323 від 18.04.2007 про застосування фінансових санкцій в розмірі

1700,0грн. такими, що порушують права суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1.

3.          Визнати постанову Головної

державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та

зв'язку України в особі Територіального управління м. Севастополя №027323 від

18.04.2007 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 1700,00

грн. нечинною.

4.          Повернути з

Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м.

Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509,

ЄДРПОУ 24035598) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(м.

АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений квитанцією №6 від

07.09.2007 (оригінал квитанції знаходиться у матеріалах справи) судовий збір в

сумі 03,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                          

І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

07.07.2008.