Постанова

від 02.07.2024 по справі 243/10242/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5383/24 Справа № 243/10242/19 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 243/10242/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

сторони:

позивач - Обласне коммунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа»,

відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2024 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. у місті Слов`янську Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 березня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересня 2019 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення.

Позовна заява мотивована тим, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці ОКП «ДТКЕ» «Слов`янськтепломережа», надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), де проживають відповідачі, які порушують строки сплати за отримані послуги з теплопостачання, у зв`язку із чим, за період з 01.10.2010 по 01.07.2019, утворилась заборгованість на суму 57226,75 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд: солідарно стягнутиз відповідачів на свою користь заборгованість за теплову енергію в розмірі57226,75 грн. ,втрати від інфляційних процесів в розмірі 24432,77 грн., три відсотки річних в сумі 5226,27 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 помер та, згідно витребуваних судом даних, його правонаступником є його син - ОСОБА_1 , якого ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2023 року було залученодо участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_3 .

В лютому 2024 року позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», звернулось до суду із заявою про зміну підстав позову, яка обґрунтована тим, що відповідачами фактично було сплачено заборгованість за спожиті ними послуги з централізованого опалення за період з 01.09.2010 до 01.03.2017 у сумі 32700,67 грн., а також втрати від інфляційних процесів в розмірі 3146,72 грн., три відсотки річних в розмірі 1134,73 грн., судовий збір у розмірі 388,47 грн.

Позивач, посилаючись на ч.3 ст. 49 ЦПК України, просив суд змінити підстави позовних вимог у справі № 243/10242/19 за позовом ВП ВО ОКП «ДТКЕ» «Слов`янськтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, та розглянути позов з урахуванням наступних змін: період, протягом якого утворилась заборгованість відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надані їм послуги з централізованого опалення ВП ВО ОКП «ДТКЕ» «Слов`янськтепломережа» за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , становить з 01.03.2017 по 01.07.2019, та сума заборгованості за надані послуги з централізованого опалення складає 24526,08 грн., втрати від інфляційних процесів в розмірі 10170,81 грн., три відсотки річних в розмірі 2965,14 грн., судовий збір в розмірі 1573,20 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», за період з 01.03.2017 по 01.07.2019, заборгованість за спожиті послуги з опалення в розмірі 24526 гривень 08 копійок, втрати від інфляційних процесів в розмірі 10170 гривень 81 копійок, три відсотки річних в розмірі 2965 гривень 14 копійок, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1573 гривень 20 копійок.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»,в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», за період з 01.03.2017 року по 01.07.2019 року, заборгованості за спожиті послуги з опалення в розмірі 24 526,08 грн., втрат від інфляційних процесів в розмірі 10 170,81 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2965,14 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1573, 20 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, залишивши без змін рішення суду в іншій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не зазначено ані у змісті позові, ані у виписці по рахунку, та не долучено до позову жодних відомостей про розмір, порядок визначення та застосування тарифів на комунальну послугу з опалення у квартирі, та про порядок нарахування розміру щомісячного платежу, виходячи з площі квартири, відповідного тарифу на комунальну послугу з опалення у вказаній квартирі, відповідних коефіцієнтів та інших складових нарахування. Внаслідок відсутності даних відомостей та відповідних доказів на їх підтвердження, відповідачем ставиться під сумнів обґрунтованість та правильність відповідних нарахувань заборгованості послуг з опалення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) з 01.03.2017 року до 01.07.2019 року у розмірі 24 526,08 грн, а тому суд дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для стягнення цього боргу.

Оскільки, заявлені позивачем вимоги про стягнення втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості послуг з опалення за період з 01.03.2017 року до 01.07.2019 року у розмірі 24 526,08 грн., тому ці вимоги (втрати від інфляційний процесів та три відсотки річних) теж не підлягають задоволенню.

Суд невірновизначив розмірсудового збору,який підлягаєстягненню звідповідача ОСОБА_1 табезпідставно відмовиву зупиненніпровадження усправі дорозгляду цивільноїсправи №243/1998/22,що призвелодо неповного визначення кола правонаступників первісного відповідача у цій справі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мали бути залучені до участі у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», за період з 01.03.2017 року по 01.07.2019 року, заборгованості за спожиті послуги з опалення в розмірі 24 526,08 грн., втрат від інфляційних процесів в розмірі 10 170,81 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2965,14 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1573, 20 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в цій частині, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Першою державною слов`янською нотаріальною конторою № 1-181 від 25.01.2007, якийпомер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»,в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», надає послуги з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_3 .

Правонаступником відповідача ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який прийняв спадщину після смерті свого батька.

Згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_2 , за період з 01.03.2017 по 01.07.2019, становить 24526 гривень 08 копійок.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 10170 гривень 81 копійок та три відсотки річних в розмірі 2965 гривень 14 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , у встановлені законом строки, не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», має право на стягнення інфляційних втрат та трьохвідсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 21липня 2005року №630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» від9листопада 2017року №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником(співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відсутність такого договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Статтею 9 Закону Закон України«Про житлово-комунальніпослуги» від9листопада 2017року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,а тому він зобов`язаний нести витрати по її утриманню за користування житлово-комунальними послугами, наданими позивачем.

Правонаступником ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який прийняв спадщину після смерті свого батька, а тому заборгованість за постачання теплової енергії, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі Виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачок наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання теплової енергії, яка підлягає стягненню за період з 01.03.2017 по 01.07.2019.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги у визначеному позивачем розмірі, який в апеляційній скарзі не спростовано.

Крім того, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та враховуючи ту обставину, що споживач ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно визначив розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , колегією суддів не приймаються.

Так, згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено судом з урахуванням заяви про зміну підстав позову в повному обсязі, однак стягнення заборгованості, втрат від інфляційних процесів та 3% річних підлягає тільки з одного відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 в повному розмірі, а саме в сумі 1573,20 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відмовлено у зупиненні провадження у справі до розгляду цивільної справи №243/1998/22, що призвело до неповного визначення кола правонаступників первісного відповідача у цій справі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мали бути залучені до участі у справі, колегією суддів не приймаються.

Так, згідно з п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідачем ОСОБА_1 не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації, третя особа Приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Панченко Андрій Вікторович, про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: