Ухвала від 17.06.2024 по справі 331/2025/23

Дата документу 17.06.2024 Справа № 331/2025/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/2025/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/625/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія:ч.7ст.111-1КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Запоріжжя

Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бердянська Запорізької області, громадянин України, має вищу освіту, одружений, працював на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та в правоохоронних органах на строк 14 років, з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавлений спеціального звання «старший лейтенант поліції».

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за наступних обставин.

Приблизно у першій декаді квітня 2022 року, але не пізніше 23 травня 2022 року (більш точна дата та час невідомі), ОСОБА_8 , будучи громадянином України, знаходячись на території м. Бердянська Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, сповідуючи проросійські погляди, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, підтримуючи агресію Російської Федерації на території України, добровільно погодився на пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади АДРЕСА_2 та добровільно зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі так званій «народній міліції» АДРЕСА_2 .

Після чого, обіймаючи посаду у незаконно створеному правоохоронному органі та здійснюючи свою протиправну діяльність в інтересах держави-агресора та з метою посилення контролю окупаційної влади у м. Бердянську Запорізької області, ОСОБА_8 виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації РФ, здійснював патрулювання на території м. Бердянська від імені окупаційної влади, а також здійснював схиляння до колабораційної діяльності та переходу на бік окупаційної влади країни-агресора для виконання обов`язків під керівництвом військової адміністрації Російської Федерації співробітників Бердянського РВП ГУ НП в Запорізькій області, проводив з ними агітацію щодо співпраці з окупаційною адміністрацією РФ.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду в частині перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 111 КК України на ч. 7 ст. 111-1 КК України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, будучи працівником правоохоронного органу, складеної ним присяги не дотримався та зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України.

Так, ОСОБА_8 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народній міліції м. Бердянськ», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду.

Вважає, що при перекваліфікації дій судом помилково звужено обсяг діянь, які підпадають під ознаки державної зради у формі переходу на бік ворога, фактично лише до сприяння громадянином України військовому противнику України шляхом ведення бойових дій або вчиненні інших дій воєнного характеру в його інтересах, а також не повністю враховано спеціальний статус поліцейського, його функції і обов`язки як працівника правоохоронного органу України.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків підтверджено той факт, що ОСОБА_8 на час окупації м. Бердянська збройними силами рф та до дати звільнення 23 травня 2022 року (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення), тобто на час вчинення інкримінованого злочинного діяння був працівником правоохоронного органу Національної поліції України.

Звертає увагу, що ОСОБА_8 , будучи поліцейським, перебуваючи на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, складеної ним Присяги не дотримався та в умовах, що потребують супротиву російському агресору, зрадив державі Україна та її народові.

Факт того, що поліцейський ОСОБА_8 , зрадивши Присязі, добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народній міліції м. Бердянськ», виконував вказівки та розпорядження окупаційної адміністрації, здійснював патрулювання території м. Бердянська в лавах незаконно створеного правоохоронного органу так званої «народної міліції м. Бердянськ», а також здійснював схиляння до держаної зради співробітників Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, тим самим вчиняв дії на користь та в інтересах ворога, свідчить про очевидну суспільну небезпечність таких дій службової особи, яка має статус працівника поліції та спеціальні знання, отримані в Україні.

У розумінні диспозиції ст. 111 КК України поняття «ворог» охоплює не тільки збройні сили (воєнізовані, збройні формування) держави, з якою Україна перебуває в умовах збройного конфлікту або воєнного стану, а й окупаційну адміністрацію, яку складають державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні державі-агресору самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Водночас у співвідношенні зі ст. 111 КК України диспозиція ч. 7 ст. 111-1 КК України є вужчою та не потребує доведення факту вчинення дій, спрямованих на надання допомоги ворогові. Для притягнення до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, у даному випадку, достатньо самого лише факту добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Крім того, висунуте особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення має бути конкретним за змістом. Вбачається, що для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 7 ст. 111-1 КК України має бути доведеним факт добровільного зайняття особою конкретної посади, зокрема, із зазначенням її назви, у судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Якщо ж громадянин України в умовах воєнного стану вчинив дії на користь та в інтересах ворога, що підпадають під ознаки державної зради, а також зайняв конкретну посаду у незаконних судових або правоохоронних органах, він підлягає притягненню до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема показами свідків та матеріалами НС(Р)Д, поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_8 виконував вказівки і розпорядження представників окупаційної адміністрації, зокрема здійснював патрулювання території м. Бердянська та схиляв до державної зради співробітників Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, тим самим добровільно розпочав «службу» в незаконно створеному органі - «народній міліції м. Бердянськ».

Однак дослідженими в судовому засіданні доказами конкретну посаду (її назву), яку зайняв ОСОБА_8 , не встановлено.

З огляду на викладене, формулювання судом обвинувачення у виді «зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі так званій «народній міліції» м. Бердянська, вбачається неконкретним.

Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна, на підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання - «старший лейтенант поліції».

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, кваліфікацію дій обвинуваченого вважав правильною, вирок суду просив залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_8 про час та місце розгляду апеляційних скарг був повідомлений шляхом друкування оголошення в офіційному засобі масової інформації - випуску № 118 від 11 червня 2024 року газеті «Урядовий кур`єр».

Заслухавши доповідь судді; прокурора та захисника; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржуваний вирок суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що сторонами не заперечується та не спростовано.

Зокрема, повістка про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 в судове засідання суду апеляційної інстанції була опублікована у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр» випуск № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 11.06.2024 року; повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду цим вимогам закону відповідає не в повній мірі, з огляду на таке.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а саме у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 показав, що через колег по роботі йому стало відомо, що всім працівникам поліції, які не погодились на співпрацю з окупаційною владою, необхідно здати вогнепальну зброю, відносно тих працівників поліції, які не погоджувались на здачу табельної зброї, окупаційна влада проводила незаконні обшуки та погрожувала застосуванням фізичної розправи, в тому числі і до членів їх сімей. 09.04.2022 року він разом із своїм колегою ОСОБА_10 прибув до будівлі Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області по вулиці Горбенка в м. Бердянську, яка на той момент вже перебувала під контролем так званої «народної міліції», для здачі зброї. При цьому, безперешкодний вхід до приміщення вказаної будівлі мали лише ті працівники, які погодились на співпрацю з окупаційною владою, ті працівники, які не погодились потрапляли в приміщення лише за викликом і в супроводі. В цей час до будівлі відділу поліції під`їхав автомобіль Mitsubishi Outlander, який до повномасштабного вторгнення використовувався працівниками патрульної поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області. На вказаному автомобілі були сині номери та проблискові маячки, проте на ньому вже не було будь-яких розпізнавальних знаків, які були раніше встановлені. З вказаного автомобіля вийшов ОСОБА_8 , який раніше обіймав посаду інспектора відділу реагування патрульної поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, та ще один колишній колега, які були одягнені в чорний формений одяг працівника поліції українського зразка, проте без розпізнавальних знаків. У ході спілкування ОСОБА_8 повідомив, що він вже здав табельну зброю, написав рапорт та перейшов в ряди так званої «народної міліції», не називаючи при цьому своєї посади, пропонував йому та ОСОБА_11 написати рапорти і також приєднатися до незаконно створеного правоохоронного утворення. Після цього ОСОБА_8 вільно зайшов до будівлі відділу поліції попри наявну охорону. Разом з тим додав, що з ОСОБА_8 він знайомий з 2008 року, так як працювали разом та охарактеризував його як особу, яка до 24.02.2022 року займала проросійську позицію та відкрито про це говорила. Після здачі табельної вогнепальної зброї, 10.04.2022 року він покинув територію м. Бердянська та прибув до м. Запоріжжя.

Допитаний судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 надав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_9 . Разом з тим зазначив, що в мережі Інтернет було розповсюджено відео, зняте окупаційною владою м. Бердянська 09.05.2022 року, на якому ОСОБА_8 був одягнутий у форму працівника правоохоронного органу Російської Федерації з відповідними розпізнавальними знаками, з яких вбачалось, що останній має звання старшого лейтенанта. Пізніше, зі слів колег, йому стало відомо, що ОСОБА_8 обійняв посаду в ДАІ так званої «народної поліції», яке розташовується в будівлі колишньої державтоінспекції по АДРЕСА_3 . Охарактеризував ОСОБА_8 як особу, яка до 24.02.2022 року займала відверту проросійську позицію.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що 08.04.2022 року він прибув до будівлі Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області по вул. Горбенка в м. Бердянськ, де вже на той час розташовувалась так звана «народна міліція», щоб здати табельну вогнепальну зброю через те, що окупаційна влада погрожувала всім співробітникам поліції та членам їх сімей фізичною розправою в разі її не здачі. Після того, як у нього відібрали табельну зброю, при цьому в цей час там перебував ОСОБА_8 , йому було запропоновано написати рапорт та приєднатися до так званої «народної міліції», на що він відповів відмовою. Через деякий час, перебуваючи за вказаною адресою, він був свідком того, як ОСОБА_8 , який вже погодився на співпрацю з окупаційною владою та працював в так званій «народній міліції», виконуючи вказівки так званого керівника незаконно створеного правоохоронного органу «народної міліції» м. Бердянська ОСОБА_13 , здійснював конвоювання двох затриманих співробітників поліції, яких виводили з будівлі відділу поліції з пакетами на голові, допомагав саджати їх до російського транспортного засобу з чорними номерами для перевезення особового складу, за кермом якого були військовослужбовці РФ. Згодом йому стало відомо, що один із затриманих працівників поліції, через декілька днів загинув. Також зазначив, що він неодноразово бачив ОСОБА_8 , який здійснював патрулювання м. Бердянська, використовуючи службовий автомобіль Mitsubishi Outlander з номерами на синьому фоні та з проблисковими маячками, проте без будь-яких розпізнавальних знаків, який до повномасштабного вторгнення використовувався працівниками патрульної поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області. Разом з тим додав, що ОСОБА_8 був одягнутий у чорний формений одяг, який використовують українські працівники поліції, проте без відповідних розпізнавальних знаків.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 показав, що він обіймає посаду начальника Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, до 24.02.2022 року обіймав посаду заступника начальника з превентивної діяльності Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області. Так, зранку 24.02.2022 року у зв`язку із повномасштабним вторгненням РФ на територію України та ракетними обстрілами м. Бердянська, особовий склад Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області отримав усний наказ від керівництва ГУНП в Запорізькій області про негайну дислокацію до м. Пологи з подальшим виїздом до м. Запоріжжя. Зокрема, він та приблизно 40 працівників Бердянського РВП, забравши із собою частину зброї, виконали даний наказ та прибули до м. Пологи, а у вечірній час доби цим складом виїхали до м. Запоріжжя. Перебуваючи в м. Запоріжжі, він допомагав організовувати виїзд для працівників Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області та їх сімей, які залишись на тимчасово окупованій території м. Бердянськ. Після фактичної окупації м. Бердянськ, приблизно 28.02.2022 року, він дізнався, що деякі його колеги почали ігнорувати накази керівництва та перейшли на бік ворога. Приблизно у цей же час представники ФСБ почали створювати незаконний правоохоронний орган, а саме так звану «народну міліцію» та підшукували осіб, які б співпрацювали з ними. Згодом йому стало відомо про те, що ОСОБА_8 разом з іншими працівниками поліції Бердянського РВП, які на той час вже погодились на співпрацю з окупаційною владою, одягнуті у чорний формений одяг без жодних розпізнавальних знаків, використовували в інтересах окупаційної влади службовий автомобіль патрульної поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області Mitsubishi Outlander, на якому була відсутня українська символіка та розпізнавальні емблеми Національної поліції України. Також пояснив, що 09.05.2022 року в мессенджерах та соціальних мережах з`явились публікації пропагандистського характеру від представників окупаційної влади про організований та проведений ними парад, який відбувся в м. Бердянськ, на якому від впізнав ОСОБА_8 , який був одягнутий у форму співробітника російської поліції з шевронами РФ. Також зазначив, що до 24.02.2022 року ОСОБА_8 обіймав посаду інспектора РВПП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області. За час роботи проявив себе як досить конфліктний працівник, який не підпорядковується наказам керівництва та трудовій дисципліні, мав проблеми із законом, зокрема відносно до нього до суду був скерований обвинувальний акт за організацію азартних ігор.

Також додав, що у квітні 2022 року начальником ГУНП в Запорізькій області був виданий письмовий наказ про необхідність працівникам поліції покинути тимчасово окуповану територію м. Бердянськ та прибути для несення служби до м. Запоріжжя. Вказаний наказ доводився до відома особового складу, який залишився на тимчасово окупованій території, через всі можливі мессенджери та телефонні дзвінки. ОСОБА_8 вказаний наказ не виконав, залишився на тимчасово окупованій території, погодився на співпрацю з окупаційною владою м. Бердянська та добровільно зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі так званій «народній міліції», при цьому у телефонній розмові ОСОБА_8 пропонував йому перейти на бік ворога. Переконаний в тому, що за сприяння ОСОБА_8 , у ворога з`явились відповідні списки особового складу діючих працівників Бердянського РВП та інформація щодо наявної зброї, внаслідок чого двоє працівників Бердянського РВП, при спробі покинути м. Бердянськ та прибути до м. Запоріжжя, були взяті в полон, проте в подальшому вони були обміняні українською владою.

Окрім того, судом були досліджені такі документи:

- повідомлення заступника начальника УСБУ в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення (відповідно до ст. 214 КПК України) № 59/5/2-516нт від 07.04.2022 року (т. 1, а.п. 226-227);

- відповідь заступника начальника УСБУ в Запорізькій області № 59/5/2-96нт від 09.06.2022 року (т. 1, а.п. 230-242);

- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 18.06.2022 року (т. 2, а.п. 9-20);

- протокол огляду від 09.03.2023 року зафіксований огляд телеграм каналу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням «https://t.me/s/brd_nash» (т. 2, а.п. 21-25);

- витяг з наказу по особовому складу від 12.01.2021 № 22 о/с (т. 2, а.п. 28);

- витяг з наказу по особовому складу від 20.12.2021 № 706 о/с скасовано наказ ГУПН від 23.07.2021 № 337 о/с про звільнення зі служби в поліції (т. 2, а.п. 29);

- витяг з наказу по особовому складу від 23.05.2022 року № 626 о/с (т. 2, а.п. 30);

- присягу від 07.11.2015 року ОСОБА_8 присягнув на вірність Українському народові (т. 2, а.п. 31);

- висновок службового розслідування, проведеного за відомостями, викладеними у рапорті т.в.о. начальника Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_14 від 17.05.2022 року, складеного уповноваженими особами ГУНП в Запорізькій області (т. 2, а.п. 44-169).

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність того, що ОСОБА_8 після окупації рф території м. Бердянська добровільно зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі, так званій «народній міліції».

Суд перекваліфікував дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 111 на ч. 7 ст. 111-1 КК України, мотивуючи свої висновки тим, що 3 березня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 111-1 «Колабораційна діяльність». Зокрема, з 15 березня 2022 року встановлена кримінальна відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що до запровадження кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність (ст. 111-1 КК України) частина форм об`єктивної сторони кримінальних правопорушень охоплювалась ознаками державної зради у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (в редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року) або надання допомоги іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам в проведенні підривної діяльності проти України. Після ж запровадження кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність обсяг способів вчинення переходу на бік ворога значно звузився та може бути визначений тільки з урахуванням об`єктивної сторони складів вказаних вище кримінальних правопорушень.

На думку суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_8 у першій декаді квітня 2022 року (тобто у період дії кримінальної відповідальності за ч.7 ст. 111-1 КК України), після окупації території міста підрозділами та військовослужбовцями рф, перебуваючи на території м. Бердянська Запорізької області, з власної ініціативи, добровільно, розпочав службу в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме: у незаконно створеному органі «народній міліції м. Бердянськ», його дії необхідно кваліфікувати за ч.7 ст. 111-1 КК України.

Перевіряючи доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, з приводу необґрунтованості зазначеної перекваліфікації дій обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 111 КК України, державна зрада це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Частиною 2 цієї статі передбачена кримінальна відповідальність за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану.

В свою чергу, перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними. У конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових формувань ворожої держави, поліції, каральних загонів, розвідки, надані засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід).

Перехід на бік ворога є закінченим з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України.

Водночас, диспозиція ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованих територіях, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

У вироку суд першої інстанції вказав на те, що «під час досудового розслідування, так і в суді було встановлено, що вказаний злочин було вчинено ОСОБА_8 приблизно першій декаді квітня 2022 року, але не пізніше 23 травня 2022 року, що також підтвердили свідки у судовому засіданні. При цьому, дії обвинуваченого щодо добровільної «служби» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме: у незаконно створеному органі - «народній міліції м. Бердянськ» кваліфіковані органом досудового слідства як державна зрада, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто за ч. 2 ст. 111 КК України».

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що в обвинувальному акті окрім іншого зазначено, що перехід на бік ворога з боку обвинуваченого полягає в тому, що останній, перебуваючи на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Бердянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст.ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, сповідуючи проросійські погляди, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями рф, прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади м. Бердянська та добровільно зайняв посаду працівника патрульної поліції у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого м. Бердянськ Запорізької області так званій «народній міліції м. Бердянська».

Отже, з обвинувального акту убачається, що органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 111 КК України через те, що останній, будучи громадянином України, працівником правоохоронного органу - Національної поліції України, зрадивши присязі, надавав безпосередню допомогу представникам ворожої держави агресора та добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народній міліції м. Бердянська».

Вказані обставини у вироку суду не спростовані.

Висновки суду про те, що «народна міліція м. Бердянська» створена окупаційною владою з метою підтримання громадського порядку на окупованих територіях та протидії злочинності тощо, не є переконливими, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

Окрім цього, суд першої інстанції належним чином не проаналізував показання свідків, в т.ч. показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , які показали в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що обвинувачений перейшов на бік рф та пропонував іншим влаштовуватися на роботу до народної міліції окупаційної влади рф.

Отже, виходячи з показань вказаних свідків, обвинувачений співпрацював саме з окупантами, які перебували у російській військовій формі, сам перебував в певній формі, безперешкодно спілкувався з окупантами, допомагав останнім організовувати роботу «народної міліції», виконував накази окупантів тощо, чому належної оцінки в оскаржуваному вироку не надано.

Посилання суду як на одну з підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_8 на те, що даних про те, що на території м. Бердянська на початку квітня 2022 року велись бойові дії та обвинувачений не брав у них участь, матеріали кримінального провадження не містять, на думку колегії суддів також не є переконливими, з огляду на викладене.

Загальновідомим єтой факт(прощо зазначеноі всамому вирокусуду),що 24лютого 2022року навиконання наказупрезидента російськоїфедерації володимирапутіна таінших представниківвлади російськоїфедерації військовослужбовці збройнихсил російськоїфедерації шляхом збройноїагресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи тощо, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в т.ч. і АДРЕСА_2 .

Згідно з указом Президента України ОСОБА_15 №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, починаючи з 24 лютого 2022 року, дію якого у подальшому неодноразово продовжено.

Висновок суду про те, що зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованих територіях, утворює лише склад злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та виключає наявність в діях цієї особи такого складу злочину, як державна зрада, є помилковим, оскільки не ґрунтується на законі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання стосовно необхідності кваліфікації дій особи за ст. 111 КК України має вирішуватися з урахуванням всіх встановлених обставин справи.

Окрім того, кваліфікувавши дії обвинуваченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, суд не встановив та відповідно не вказав у вироку, яку конкретно посаду ОСОБА_8 зайняв в такому органі, на що обґрунтовано звертає увагу прокурор в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому висновок суду про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 111 на ч. 7 ст. 111-1 КК України, є передчасним.

Допущенні судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального законодавства є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, тому оскаржуваний вирок суду на підставі положень ст.ст. 407, 407, 409, 412 КПК України, а тому підлягає безумовному скасуванню.

Діючи в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів не може виправити вказані недоліки, оскільки для цього необхідно повторно дослідити всі обставини провадження та надані сторонами докази, проте відповідних клопотань від сторін не надходило.

Тому, виходячи із засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, скасовуючи вирок суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в цій ухвалі апеляційного суду, повно та всебічно дослідити обставини провадження, перевірити належним чином всі доводи сторін, та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2023 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4