Ухвала

від 02.07.2024 по справі 910/17369/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/17369/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ПРОМСУШКА» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія

про стягнення 11 558,00 євро,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ПРОМСУШКА» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 11 558,00 євро.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за контрактом №9 від 15.05.2023, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

24.11.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17369/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.05.2024. Постановлено звернутися до Міністерства юстиції Республіки Вірменія (Вазген Саргсян 3/8, Єреван 0010, Республіка Вірменія) з проханням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ПРОМСУШКА» судових документів у справі №910/17369/23. Зобов`язано позивача протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до Господарського суду міста Києва нотаріально засвідчені переклади на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі. Зупинено провадження в справі №910/17369/23 до 29.05.2024. Окрім того, зобов`язано позивача в строк до 24.05.2024 надати суду: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем з 15.05.2023 та наданий час.

24.05.2024 від представника позивача надійшла заява про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Так, у період з 20.05.2024 по 02.06.2024 суддя Карабань Я.А. перебувала у відпустці, а тому провадження в справі не поновлювалось та підготовче засідання 29.05.2024 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 поновлено провадження в справі №910/17369/23 та підготовче засідання призначено на 02.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у задоволенні заяви представника позивача про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/17369/23 відмовлено, з підстав наведених в ухвалі суду.

21.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення копії виписки від 07.06.2024.

02.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача (представника).

У підготовче засідання 02.07.2024 представники сторін не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить наступного висновку.

Так, за приписами ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.

Згідно з частиною 1 ст. 80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем у справі являється іноземний суб`єкт господарювання юридична особа створена за законодавством Республіки Вірменія - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ПРОМСУШКА», місцезнаходженням якого є: 0033, Республіка Вірменія, місто Єреван, вулиця Ерзикян П., будинок 81/1.

Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється Господарським процесуальним кодексом України, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 19 Закону «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд), у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 368 Господарського процесуального кодексу України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Порядок вручення іноземним підприємствам та організаціям судових документів у господарських справах регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (Гаага) (далі - Конвенція) учасниками якої є Україна та Республіка Вірменія.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага.

Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 5 Конвенції передбачено, що Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

Вручення судових документів на території Республіки Вірменія здійснює Міністерство юстиції Республіки Вірменія (Вазген Саргсян 3/8, Єреван 0010, Республіка Вірменія). Республіка Вірменія вимагає, щоб документ, який потрібно вручити, був складений або супроводжувався перекладом, зокрема, на вірменську мову.

Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах. Ця Інструкція використовується у разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою.

Згідно з абзацами 1, 2 п. 2.1.3 зазначеної Інструкції, якщо міжнародним договором України не передбачено інше, доручення про вручення документів складається згідно з додатком 1. Також додається формуляр підтвердження про вручення документа згідно з додатком 2.

До доручення про вручення виклику до суду обов`язково додається виклик (повідомлення) про день судового розгляду, форма якого наведена в додатку 3, разом з повідомленням про гарантії особі, яка викликається, імунітету від адміністративної/кримінальної відповідальності у разі її явки до компетентного органу України, передбачені відповідним міжнародним договором. Виклик (повідомлення) про день судового розгляду друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду.

За приписами п. 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України.

Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

З огляду на наведене вище, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду цієї справи, відповідно до статей 3, 5 Конвенції, Господарським судом міста Києва ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 зобов`язано позивача протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду нотаріально засвідчені переклади на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі для направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ПРОМСУШКА» в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року).

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява в справі, так і ухвала суду, в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та в повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів. Вчинені судом дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений Конвенцією спосіб.

Ухвали суду від 29.11.2023, прохання в трьох примірниках були отримані позивачем 07.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600065617827 та останній мав виконати вимоги ухвали до 22.12.2023 включно.

Однак, як установлено судом, позивач не виконав вимог ухвали суду від 29.11.2023, не надав надання нотаріально засвідчених перекладів на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі для направлення відповідачу.

Вказана бездіяльність позивача позбавила суд можливості вчинити дії щодо вручення відповідачу як іноземній юридичній особі документів (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та позовної заяви, з доданими до неї документами), що в свою чергу спричинило неможливість для відповідача у справі бути завчасно обізнаним та ознайомленим з позовними вимогами, їх підставами, документами та матеріалами справи, визначитися з правовою позицією по справі та підготувати відповідні аргументи та процесуальні документи на підтвердження своїх міркувань та заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 липня 1989 року в справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 4 жовтня 2001 року в справі "Тойшлер проти Германії".

Позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов`язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що обов`язок з перекладу документів покладається на заінтересовану сторону, якою є позивач у справі, проте невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання документів та матеріалів по справі (позовної заяви з додатками та ухвали суду) позбавляє суд можливості забезпечити реалізацію основних засад господарського судочинства по відношенню до відповідача, який є нерезидентом та повідомити останнього про розгляд судової справи.

Зміст пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неподання витребуваних судом доказів є залишення позову без розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Як вже зазначалося судом вище, в резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 суд зазначив про необхідність позивачу надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на вірменську мову документів у трьох примірниках для направлення відповідачу, в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року).

Суд зазначає, що витрати з перекладу документів на стадії судового розгляду повинна нести заінтересована сторона (у даному випадку, позивач), а після розгляду справи згадані витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2023 року у справі № 910/12042/22.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем ухвали суду, позивачем були створенні перешкоди для з`ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на вище зазначене, вчинені судом дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений Конвенцією спосіб, а обов`язок з перекладу документів покладається на заінтересовану сторону, якою є позивач у справі, невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання документів та матеріалів по справі, а саме перекладу позовної заяви з додатками та ухвали суду, позбавляє суд можливості забезпечити реалізацію основних засад господарського судочинства по відношенню до відповідача, який є нерезидентом та повідомити останнього про розгляд судової справи, а тому суд приходь до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись приписами ст.226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ПРОМСУШКА» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія про стягнення 11 558,00 євро залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у встановлені ст.256 ГПК України строки.

Повний текст складено та підписано 04.07.2024.

Суддя Я.А.Карабань