Постанова

від 08.10.2024 по справі 910/17369/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/17369/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.10.2024 у справі №910/17369/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2024, повний текст якого складений 04.07.2024,

у справі № 910/17369/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія

про стягнення 11 558,00 євро

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія про стягнення 11 558,00 євро залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що:

- з метою належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду цієї справи, відповідно до статей 3, 5 Конвенції, Господарським судом міста Києва ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 зобов`язано позивача протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду нотаріально засвідчені переклади на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі для направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року). Вказану ухвалу, прохання в трьох примірниках були отримані позивачем 07.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600065617827 та останній мав виконати вимоги ухвали до 22.12.2023 включно, проте вимог ухвали суду позивач не виконав;

- вказана бездіяльність позивача позбавила суд можливості вчинити дії щодо вручення відповідачу, як іноземній юридичній особі, документів (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та позовної заяви, з доданими до неї документами), що в свою чергу спричинило неможливість для відповідача у справі бути завчасно обізнаним та ознайомленим з позовними вимогами, їх підставами, документами та матеріалами справи, визначитися з правовою позицією по справі та підготувати відповідні аргументи та процесуальні документи на підтвердження своїх міркувань та заперечень;

- позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов`язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки;

- зміст п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неподання витребуваних судом доказів є залишення позову без розгляду;

- вчинені судом дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965 спосіб, а обов`язок з перекладу документів покладається на заінтересовану сторону, якою є позивач у справі, невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання документів та матеріалів по справі, а саме перекладу позовної заяви з додатками та ухвали суду, позбавляє суд можливості забезпечити реалізацію основних засад господарського судочинства по відношенню до відповідача, який є нерезидентом та повідомити останнього про розгляд судової справи, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23 і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального законодавства, а також наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, погодившись з тим, що вручення кореспонденції відповідачу має здійснюватися через Міністерство юстиції Республіки Вірменія та зазначивши про те, що жодним чином не заперечує і не ухиляється від обов`язку здійснити переклади відповідних документів, послався на те, що:

- представником позивача в даній справі є адвокат Клочков Сергій Олександрович, постійним місцем роботи представника є місто Дніпро, вул. Барикадна, 11А, офіс 8, та факт дії в Україні воєнного стану, представник позивача 23.05.2024 подав заяву про участь у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, проте суд першої інстанції ухвалою від 03.06.2024 відмовив представнику позивача щодо участі у справі в режимі відеоконференції, пославшись на те, що позивач знаходиться у місті Києві, а представником останнього не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.74 ГПК України, що підтверджують факт неможливості з`явитися безпосередньо до суду в підготовче/судове засідання;

- 01.07.2024 через Електронний Суд представник позивача подав заяву про розгляд судового засідання призначеного на 02.07.2024 без участі позивача, оскільки у позивача один представник і він знаходиться в м. Дніпро, а суд відмовляє у відео конференції;

- позивач не отримував оригіналів ані ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.202, а ні доданих до неї для здійснення перекладу документів (направлена на адресу АДРЕСА_1 ) , оскільки позивача тимчасово переведено до міста Дніпро, що підтверджується довідкою від 10.07.202, а наказом №16 від 18.09.2023, та договором суборенди № 1/2023 від 16.01.2023 (копії долучено до апеляційної скарги - примітка суду). Додатковим підтвердженням фактичного знаходження позивача у місті Дніпро, є укладення договору на правову допомогу № 07/11-23 від 07.11.2023 саме з Адвокатським об`єднанням «ФІНЕКС», що розташоване в м. Дніпро, вул. Барикадна, 11А, оф. 8. При цьому позивач готовий виконати зобов`язання покладене на нього судом (щодо перекладу та надання до суду), за умови нормальної комунікації з судом хоча б в телефонному режимі та отримання оригіналів цих документів;

- суд першої інстанції послався на те, що вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та доданих до неї для здійснення перекладу документів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600065617827, проте позивач не може перевірити інформацію, яка зазначена в даному повідомлені, оскільки воно не відскановано та не долучено до електронних матеріалів справи на дату подання апеляційної скарги. При цьому позивачем було подано заяву від 05.07.2024 щодо переведення в електронну форму процесуальних та інших документів по справі №910/17369/23, що надійшли до суду в паперовому вигляді, та надання можливості представнику позивача ознайомитися з ними в електронному вигляді;

- ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм процесуального права, не врахуванням фактичних обставин справи, та з проявом надмірного формалізму, який полягає у незабезпеченні належного судового розгляду справи (відмова у відеоконференції), не перевірці дійсності факту отримання/неотримання позивачем оригіналів документів, які підлягали перекладу, залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження;

- всі процесуальні питання/непорозуміння могли бути вирішенні в судовому засіданні, як би суд надав таку можливість позивачу, а не проявив надмірний формалізм, який повністю скасовує ефективність судового захисту, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки залишення позову без розгляду призведе до нарахування позивачу податкової пені за невиконання відповідачем своїх зобов`язань по контракту.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024, справу № 910/17369/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., ОСОБА_1.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17369/23 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи № 910/17369/23 до Північного апеляційного господарського суду.

25.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали від 15.07.2024, надійшли матеріали справи № 910/17369/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23;

- розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2024 о 10:00 год.;

- позивача в строк до 26.08.2024 зобов`язано надати суду три примірники належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на вірменську мову цієї ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024;

- витрати, пов`язані з перекладом документів та їх нотаріальним посвідченням, покладено на позивача;

- з огляду на фактичне місцезнаходження позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології», направлено на його фактичну адресу (49000, м. Дніпро, вул. Мологвардійська, 13-А) два оригінали цієї ухвали для перекладу;

- після надходження до суду витребуваних від позивача документів (у п. 2 резолютивної частини цієї ухвали) постановлено направити належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на вірменську мову цієї ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» (0033, Республіка Вірменія, м. Єреван, вул. Ерзикян П., буд. 81/1) рекомендованим листом з повідомленням;

- учасникам справи встановлено строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

- зупинено провадження у справі №910/17369/23.

30.08.2024 до суду від позивача надійшла заява, до якої додані запитувані судом документи, які (документи) 05.09.2024 направлені відповідачу за адресою: 0033, Республіка Вірменія, м. Єреван, вул. Ерзикян П., буд. 81/1 (штрихкодовий ідентифікатор RL065339711UA).

При цьому, згідно з відомостями он-лайн сервісу Укрпошти Відстеження поштових пересилань, вказану кореспонденцію 19.09.2024 було вручено адресату.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1., яка не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3576/24 від 30.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17369/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С..А., Станік С.Р..

Крім того, 27.09.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07.10.2024, провадження у справі поновлено, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» задоволено, учасників справи повідомлено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 08.10.2024 о 10:00 год.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази. Вказані докази відповідачем надані на підтвердження своєї правової позиції, зокрема щодо поважності причин невиконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх поданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції доказів, оскільки такі докази можуть підтвердити або спростувати твердження позивача, які викладені у апеляційній скарзі та, відповідно, встановити наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Станом на 08.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню чи зміні за наступних підстав.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за контрактом № 9 від 15.05.2023 в сумі 11 558,00 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17369/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2024.

Також вказаною ухвалою:

- постановлено звернутися до Міністерства юстиції Республіки Вірменія (Вазген Саргсян 3/8, Єреван 0010, Республіка Вірменія) з проханням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» судових документів у справі №910/17369/23, з огляду на що позивача зобов`язано протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до Господарського суду міста Києва нотаріально засвідчені переклади на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі;

- зупинено провадження в справі №910/17369/23 до 29.05.2024;

- позивача зобов`язано в строк до 24.05.2024 надати суду: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем з 15.05.2023 та наданий час.

24.05.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У період з 20.05.2024 по 02.06.2024 суддя Карабань Я.А. перебувала у відпустці, з огляду на що підготовче засідання 29.05.2024 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 поновлено провадження в справі №910/17369/23, підготовче засідання призначено на 02.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у задоволенні заяви представника позивача про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/17369/23 відмовлено.

21.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення копії виписки від 07.06.2024.

02.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача (представника).

У підготовче засідання 02.07.2024 представники сторін не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» юридичної особи зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Вірменія про стягнення 11 558,00 євро залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

За приписами ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.

Згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» (0033, Республіка Вірменія, м. Єреван, вул. Ерзикян П., буд. 81/1, код підприємства 53205177) є нерезидентом - резидентом Республіки Вірменія, яке не має свого представництва на території України.

Статтею 365 ГПК України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» є учасником цієї справи, вказана особа має право скористатися наданими їй процесуальними правами.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 120 ГПК України:

- суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою;

- суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою;

- виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень;

- ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Відповідно до положень ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965 (далі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 № 2052-ІІІ (далі Закон), із заявами та застереженнями. Дата приєднання України до Конвенції - 19.10.2000, дата набуття чинності - 01.12.2001, дата приєднання Республіки Вірменія до Конвенції - 28.04.2015.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 5 Конвенції передбачено, що Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

Вся інформація щодо вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року розміщена на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net).

Центральним органом Республіки Вірменія, у розумінні ст. ст. 2, 6 та 18 Конвенції відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (http://www.hcch.net), до якого слід надсилати судове доручення про вручення документів відповідачу у даній справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка», є Ministry of Justice of the Republic of Armenia (Vazgen Sargsyan 3/8, YEREVAN 0010, Republic of Armenia).

Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ст. 10 Конвенції, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує:

a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном,

b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави,

c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З відомостей, які містяться на офіційному сайті Гаазької конвенції з міжнародного права (https://assets.hcch.net/docs/6365f76b-22b3-4bac-82ea-395bf75b2254.pdf) слідує, що Республіка Вірменія не заперечує проти вручення юридичних документів у перелічені у п.п. «a», «b», «с» ст. 10 Конвенції способи.

Колегія зазначає про те, що положення Конвенції не встановлюють обов`язку, у випадку можливості направлення документів у спосіб визначений ст. 10 Конвенції направляти документи саме у такий спосіб, а відтак висновок суду першої інстанції про направлення відповідачу документів через Ministry of Justice of the Republic of Armenia не суперечить положенням чинного законодавства.

Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах. Ця Інструкція використовується у разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою.

Згідно з абзацами 1, 2 п. 2.1.3 зазначеної Інструкції, якщо міжнародним договором України не передбачено інше, доручення про вручення документів складається згідно з додатком 1. Також додається формуляр підтвердження про вручення документа згідно з додатком 2.

До доручення про вручення виклику до суду обов`язково додається виклик (повідомлення) про день судового розгляду, форма якого наведена в додатку 3, разом з повідомленням про гарантії особі, яка викликається, імунітету від адміністративної/кримінальної відповідальності у разі її явки до компетентного органу України, передбачені відповідним міжнародним договором. Виклик (повідомлення) про день судового розгляду друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду.

За приписами п. 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України.

Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

З огляду на наведене вище, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду цієї справи, відповідно до статей 3, 5 Конвенції, Господарським судом міста Києва ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 зобов`язано позивача протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду нотаріально засвідчені переклади на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі для направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Промсушка» в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява в справі, так і ухвала суду, в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та в повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів, з огляду на що суд першої інстанції цілком вірно вчинив дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений Конвенцією спосіб.

З матеріалів справи слідує, що ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023, прохання в трьох примірниках були направлені судом першої інстанції на адресу, яка вказана позивачем у позовній заяві, як власна: АДРЕСА_1 та були отримані останнім 07.12.2023, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0600065617827.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України, згідно з якою в редакції на дату винесення цієї ухвали, днем вручення судового рішення, зокрема, є день вручення судового рішення під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За таких обставин, днем вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 є 07.12.2023.

Вказаним спростовується твердження позивача про те, що він не отримував оригіналів ані ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.202, а ні доданих до неї для здійснення перекладу документів.

Щодо тверджень позивача про те, що позивача тимчасово переведено до міста Дніпро, колегія суддів зазначає про таке.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду з позовом позивач як власну адресу зазначив саме : АДРЕСА_1 , яка співпадає з адресою позивача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Жодних відомостей, як про відсутність позивача за вказаною адресою, так і про наявність іншої адреси для листування матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як слідує з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до вказаного реєстру ухвалу від 29.11.2023 надіслано судом 01.12.2023, забезпечено надання загального доступу 04.12.2023.

Враховуючи, що з 20.06.2022 відновлено загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, заявник також мав можливість бути обізнаним про зміст ухвали від 29.11.2023 , з дати її оприлюднення у вказаному реєстрі.

Слід окремо зауважити і на тому, що про отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 свідчить і те, що він був обізнаний про дату та час судового засідання призначеного вказаною ухвалою.

Як слідує з матеріалів справи, позивач не виконав вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023, не надав нотаріально засвідчених перекладів на вірменську мову в трьох примірниках: позову та доданих до нього документів, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів і ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 про відкриття провадження в справі для направлення відповідачу, що, позбавило суд першої інстанції можливості вчинити дії щодо вручення відповідачу як іноземній юридичній особі документів (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та позовної заяви, з доданими до неї документами) та, в свою чергу, спричинило неможливість для відповідача у справі бути завчасно обізнаним та ознайомленим з позовними вимогами, їх підставами, документами та матеріалами справи, визначитися з правовою позицією по справі та підготувати відповідні аргументи та процесуальні документи на підтвердження своїх міркувань та заперечень.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду, так як не містять і доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов`язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.

Слід зауважити і на тому, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з заявами про продовження/поновлення йому строку для виконання вимог ухвали від 29.11.2023.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, саме позивач несе відповідальність за невиконання ним вимог суду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що обов`язок з перекладу документів покладається на заінтересовану сторону, якою є позивач у справі, проте невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання документів та матеріалів по справі (позовної заяви з додатками та ухвали суду) позбавляє суд можливості забезпечити реалізацію основних засад господарського судочинства по відношенню до відповідача, який є нерезидентом та повідомити останнього про розгляд судової справи.

Зміст ч. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неподання витребуваних судом доказів є залишення позову без розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Витрати з перекладу документів на стадії судового розгляду повинна нести заінтересована сторона (у даному випадку, позивач), а після розгляду справи згадані витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2023 року у справі № 910/12042/22.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські сушильні технології» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/17369/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справі № 910/17369/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік