Постанова

від 02.07.2024 по справі 2-2529/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи 2-2529/11

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9837/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Журавський В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Романа Володимировича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року,

встановив:

у грудні 2023 року скаржник звернулася до суду із заявою, у якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати його зняти арешт та скасувати постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, посилаючись на те, що виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2529 від 28 лютого 2012 року вже закінчено, а борг погашено в повному обсязі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 було задоволено, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо відмови у знятті арешту з рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , та зобов`язано державного виконавця зняти арешт та заборону відчуження, накладеного на все майно, яке належить ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою, державний виконавець Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Гудзь Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заявник посилалась на те, що на виконанні в Деснянському ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа, виданого 28 лютого 2012 року у справі №2-2529/11 про стягнення з неї на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 603 339,13. В ході здійснення виконавчих дій було накладено арешт на все її майно. Зазначала, що постановою Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) від 19 липня 2022 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року вказаний виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає виконанню. 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту, однак станом на момент подання скарги арешт знято не було.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 було задоволено, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо відмови у знятті арешту з рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , та зобов`язано державного виконавця зняти арешт та заборону відчуження, накладеного на все майно, яке належить ОСОБА_1 .

Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з того, що потреба в існуванні арешту, накладеного на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , припинилась. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі державний виконавець Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гудзь Р.В. посилається на те, що судом першої не було взято до уваги те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження НОМЕР_2, а отже не має права на оскарження дій державного виконавця в його межах. Апелянт вказує, що у виконавчому провадженні НОМЕР_2 боржником є ОСОБА_3 , в ході здійснення виконавчого провадження було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, а тому підстави для зняття арешту відсутні. Такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, а не виконавчого провадження НОМЕР_2, як про те вказує апелянт у своїй апеляційній скарзі. Питання про зняття арешту з належного ОСОБА_3 майна в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 судом першої інстанції в даному провадженні не вирішувалось.

За таких обставин підстави вважати, що скаржник була позбавлена права на звернення з відповідною скаргою, оскільки не є стороною виконавчого провадження, відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 27 лютого 2013 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості (а.с.21). Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа №2-2529, виданого 28 лютого 2012 року на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 603 339 ,13 гривень. Постановою державного виконавця від 27 лютого 2013 року в межах вказаного виконавчого провадження було накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.22). Постановою державного виконавця від 19 липня 2022 року виконавчий лист №2-2529, виданий 28 лютого 2012 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення (а.с.23-24).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року виконавчі листи №2-2529/11, видані Бориспільським міськрайонним судом Київської області про солідарне стягнення на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №014/6435/67628 від 07 лютого 2008 року в сумі 603 339,13 гривень було визнано такими, що не підлягають виконанню. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка є правонаступником стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» у даній справі, підтвердила факт погашення заборгованості боржником ОСОБА_3 , а отже обов`язок боржників відсутній внаслідок добровільного виконання (а.с.19-20).

Судом при розгляді питання про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, було встановлено, що ОСОБА_4 є новим кредитором та набула право вимоги за кредитним договором №014/6435/85/67628, укладеним 07 лютого 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк аваль» та ОСОБА_3 , а також за договором поруки, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_1 , на підставі Договору про відступлення право вимоги (цесії) від 13 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН», яке в свою чергу набуло право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі Договору факторингу №543/ФК-22 від 13 травня 2022 року, укладеного з ТОВ «Довіра та Гарантія». Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Довіра та Гарантія» набуло відступлене ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» право вимоги за вищевказаним кредитним договором до боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення прав вимоги №114/70/1 від 19 липня 2019 року, укладеного з АТ «Оксі Банк», що в свою чергу набуло право вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги №114/70 від 26 лютого 2019 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк».

Матеріали справи містять Довідку про відсутність претензій за кредитним договором, видану новим кредитором ОСОБА_2 ОСОБА_3 04 липня 2022 року у зв`язку з повним виконанням зобов`язань за кредитним договору №014/6435/85/67628 від 07 лютого 2008 року.

Суд першої інстанції при вирішення питання про задоволення скарги та зобов`язання державного виконавця зняти арешт та заборону відчуження, накладеного на все майно, яке належить ОСОБА_1 , дійшов вірного висновку про те, що за встановлених обставин підстави для продовження дії арешту майна боржника відсутні.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність доказів на підтвердження сплати виконавчого збору є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Крім того, ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють необхідність накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду, зобов`язання за яким були виконані в добровільному порядку, до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, зроблені висновки відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Романа Володимировича залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2024 року.

Головуючий

Судді