Постанова

від 04.07.2024 по справі 520/26143/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

справа № 520/26143/23

адміністративне провадження № К/990/16819/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, постановлену суддею Зоркіною Ю. В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Любчича Л. В., Спаскіна О. А., Присяжнюк О. В., у справі № 520/26143/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2020 року: № 4706-5505-2027 на суму податкового зобов`язання 7468,02 грн з орендної плати з фізичних осіб, № 47034-5505-2027 на суму податкового зобов`язання 16633,45 грн з орендної плати з фізичних осіб, № 47035-5505-2027 на суму податкового зобов`язання 42989,22 грн з орендної плати з фізичних осіб.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 та частин третьої і четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у зв`язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду).

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у 2020 році, тоді як позивач звернувся до суду лише у вересні 2023 року. При цьому, надаючи оцінку доводам апелянта про поважність причин пропуску звернення до суду, суди попередніх інстанцій зазначили, що наведені позивачем причин пропуску строку є неповажними.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до оцінки наведених ним причин пропуску звернення до суду та не надали належну та повну оцінку таким обставинам:

- податкові правовідносини виникли та набули характеру спірних до зміни судової практики щодо застосування коротших строків звернення до суду;

- протягом тривалого часу контролюючий орган не надавав розрахунок суми податкового зобов`язання, що ускладнювало можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк, оскільки позивачу не було відомо, з чого саме складається сума податкового зобов`язання та чи є така сума правильно обчисленою;

- Торгово-промислова палата України у листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 підтвердила існування з 24 лютого 2022 року надзвичайних та непереборних обставин, що також зумовило пропущення строку звернення до суду.

Верховний Суд ухвалою від 09 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає необґрунтованими та безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального законодавства, які визначають наслідки пропущення встановленого строку звернення до суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, положеннями частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27 січня 2022 року) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій установили, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2020 року № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027 отримані позивачем 30 жовтня 2020 року і саме з зазначеної дати починається відлік шестимісячного строку звернення до суду з оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень.

Позивач направив позовну заяву поштою 18 вересня 2023, тобто з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду майже на два з половиною роки.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначив, що причиною несвоєчасного подання позову є неотримання розрахунку грошового зобов`язання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому позивач не міг знати чи правильно розраховане податкове зобов`язання та, відповідно, чи є такі рішення правомірними.

Позивач просив суд урахувати, що позивач вже звертався до суду з позовом з тим самим предметом, але з інших підстав, оскільки така підстава як неправильний розрахунок грошового зобов`язання була йому невідома з огляду на ненадання податковим органом розрахунку грошового зобов`язання. При цьому ці обставини суд визнав такими, що не є нововиявленими, у зв`язку з чим позивач вимушений подавати окремий новий позов.

Також позивач звертав увагу, що судова практика щодо тлумачення норм права стосовно застосування коротших строків звернення до суду була змінена вже після того як виникли та набули характеру спірних правовідносини між позивачем та контролюючим органом.

Окрім цього, позивач зазначив про те, що на цей час існують форс-мажорні обставини, що пов`язані із введенням воєнного стану та які є істотною перешкодою щодо вчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

У силу приписів пунктів 3 та 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви серед іншого з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року відкрито провадження у справі. Щодо заяви позивача про поновлення строку звернення у цій ухвалі зазначено, що, ознайомившись позовною заявою та доданими до неї документами, на час відкриття провадження у справі, повідомленим позивачем обставини справи стосовно неотримання розрахунку, суддя приходить до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду.

У зв`язку з цим суд першої інстанції заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнив: визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив йому строк звернення до суду.

У подальшому, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2023 року залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві строк для надання заяви про поновлення строку на звернення до суду.

Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яку суд першої інстанції ухвалою від 11 грудня 2023 року залишив без задоволення, а позовну заяву - без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що норми КАС України допускають ситуацію, коли суд під час розгляду справи може дійти інших висновків у питанні щодо поновлення строку звернення до суду ніж ті, що були зроблені під час відкриття провадження у справі.

Так, частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, колегія суддів не вбачає порушень процесуального права в діях суду першої інстанції щодо визнання свого попереднього висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем передчасним. Суд першої інстанції діяв в межах своїх повноважень, наданих процесуальним законом, надав позивачу строк для подання заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду. Вказане не може бути розцінене як порушення принципу правової визначеності та не може бути підставою для скасування судових рішень.

Щодо доводів позивача про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі колегія суддів зазначає таке.

Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Так само право звернення до суду гарантується суб`єкту владних повноважень, який звертається до суду в інтересах держави та суспільства в цілому або окремої групи осіб.

Водночас, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач уже звертався до суду з позовом про той самий предмет, у зв`язку з чим позивач достеменно знав про порушення своїх прав, оскільки вчиняв активні дії щодо їх захисту.

У провадженні суду перебувала справа № 520/17855/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2020 року № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027.

Підставою подання адміністративного позову у зазначеній справі була відсутність обов`язку позивача щодо сплати орендної плати, оскільки платником податку у спірному випадку була інша особа, яка обов`язок щодо сплати податку виконала.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у зазначеній справі у задоволенні вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

У листопаді 2021 року у справі 520/17855/2020 позивач подав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки дізнався про обставину неправильного визначення контролюючим органом податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік. Зокрема, позивач посилався на застосування податковим органом невірної нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що, на думку позивача, підтверджується розрахунком та додатковими поясненнями відповідача. Про існування цих розрахунків позивачу було невідомо раніше.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17855/2020 залишено без задоволення.

У зазначених рішеннях суди вказали, що позивач як у 2020 році, так і на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень знав про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, водночас не оскаржував податкові повідомлення-рішення з підстави неправильного обрахунку.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку такій причині пропуску строку звернення до суду, зазначили, що не отримання відразу розрахунку жодним чином не змінює моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Доказів звернення до податкового органу з метою отримання відповідних розрахунків у розумний час після отримання спірних податкових повідомлень-рішень позивач не надав, у зв`язку з цим обрахунок строку звернення до суду з моменту отримання відповідних розрахунків є безпідставним.

Суд зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/8233/17 звернення до суду з одними і тими ж позовними вимогами, однак з інших підстав, не може розцінюватися судом як поважні підстави пропуску строку, оскільки чинним законодавством не заборонено одночасне звернення з декількома позовними заявами, що містять різні підстави та предмет позову.

Тому, ураховуючи наявність у позивача права щодо самостійного обрання підстави/підстав позову, яке він реалізує на свій розсуд, що зумовлює його реальну можливість звернутися до суду за захистом порушеного права в установлений нормами строк. При цьому, якщо позивач обрав для захисту своїх прав та інтересів іншу підставу, яка не призвела до задоволення вимог, то у подальшому позивач не може використовувати цю обставину як поважну причину пропуску строку звернення до суду.

Окрім цього, відсутність розрахунку грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями також не свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач володів інформацією щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а тому мав реальну можливість самостійно розрахувати суму необхідного до сплати грошового зобов`язання та порівняти її з сумою, що визначена контролюючим органом, та у разі виникнення розбіжностей з визначеним у податковому повідомленні-рішення розміром грошового забезпечення - послатися на цю обставину як на підставу позовних вимог.

Колегія суддів також уважає необґрунтованим посилання позивача на зміну судової практики щодо тлумачення правових норм, які регулюють строк звернення до суду.

Варто звернути увагу, що подаючи позов з тим самим предметом, але з інших підстав, позивач ініціює новий судовий спір, до якого мають бути застосований вже новий підхід у питанні визначення строку звернення до суду.

Крім того, навіть якщо застосовувати строк звернення до суду 1095 днів, який застосовувався судами раніше, то строк звернення до суду все одно уважається пропущеним, оскільки з моменту прийняття податкових повідомлень рішень (07 травня 2020 року) до моменту подання позову (19 вересня 2023 року) вже пройшло більше трьох років.

Також, після зміни судової практики та звернення позивача до суду із цим позовом сплинуло більш ніж півтора роки, а обґрунтовані причин, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики, позивач не навів.

Щодо доводів відносно введення військового стану, то слід зазначити, що такі обставини виникли з 24 лютого 2022 року, при цьому закінчення строку звернення до суду, а також зміна судової практики щодо обчислення строку звернення до суду відбулися задовго до введення воєнного стану, а тому такі обставини не можуть бути розцінені як поважні у цьому випадку.

Суди попередніх інстанцій правильно також указали, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку, така обставина може бути врахована судом, якщо вона знаходиться в прямому причинному зв`язку з пропуском процесуального строку. Позивач не обґрунтував та не довів наявність такого причинного зв`язку.

Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом позивач не навів.

Тобто позивач не довів наявність обставин (причин), які не залежали від його волевиявлення та фактично унеможливили його своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а наведені ним причини не є об`єктивними та поважними.

Таким чином, суд уважає безпідставними наведені в касаційній скарзі посилання позивача на те, що доводи, викладені ним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, не були в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій належно оцінені та спростовані, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 520/26143/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко