Постанова

від 25.06.2024 по справі 465/2267/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/2267/17 Головуючий у 1 інстанції: Масендич В.В.

Провадження № 22-ц/811/2720/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.В. Псярук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Статок Плюс», Приватного підприємства «Галзахід Плюс», Приватного підприємства «Техне Сімс» та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Статок Плюс», Приватного підприємства «Галзахід Плюс», Приватного підприємства «Техне Сімс» та ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ПП «Галзахід Плюс» та ОСОБА_2 солідарно 190 625 грн боргу та 4500 грн інфляційних, стягнути з ПП «Стататок Плюс» та ОСОБА_2 солідарно 177 500 грн боргу та 7200 грн інфляційних, стягнути з ПП «Техне Сімс» та ОСОБА_2 солідарно 175 000 грн боргу та 1500 грн інфляційних.

17.07.2017 року ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс», ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» та ОСОБА_2 подали до суду заяву про визнання мирової угоди, у якій просили визнати мирову угоду від 17.07.2017 року, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс», ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» та ОСОБА_2 та закрити провадження у справі у зв`язку з врегулювання спору шляхом взаємних поступок.

Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 (по умовах мирової угоди - Позивач), Приватним підприємством «Статок Плюс» (по умовах мирової угоди - Відповідач 1), Приватним підприємством «Галзахід Плюс» (по умовах мирової угоди - Відповідач 2), Приватним підприємством «Техне Сімс» (по умовах мирової угоди - Відповідач 3) та ОСОБА_2 (по умовах мирової угоди - Відповідач 4), згідно якої:

1. Відповідач-1 визнав свій борг перед Позивачем в сумі 184 700 (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот) гривень.

2. У зв`язку з неможливістю сплати Відповідачем-1 та Відповідачем-4 Позивачу 184700 гривень боргу за договором позики від 18 квітня 2016 року Відповідач-1 в рахунок погашення такого боргу передає, а Позивач приймає у власність належні Відповідачу-1 на праві власності нежитлову будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літ. «Б-1» загальною площею 165,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. У зв`язку з укладенням мирової угоди визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на:

- нежитлову будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літ. «Б-1» загальною площею 165,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Відповідач-2 визнав свій борг перед Позивачем в сумі 195 125 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто двадцять п`ять) гривень.

5. У зв`язку з неможливістю сплати Відповідачем-2 та Відповідачем-4 Позивачу 195 125 гривень боргу за договором позики від 11 лютого 2016року Відповідач-2 в рахунок погашення такого боргу передає, а Позивач приймає у власність належні Відповідачу-2 на праві власності будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, позначену в технічному паспорті літ. «А-1» загальною площею 222,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю, позначену в технічному паспорті літ. «А-1» загальною площею 35,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю магазину загальною площею 130,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;

6. У зв`язку з укладенням мирової угоди визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на:

- Будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, позначену в технічному паспорті літ. «А-1» загальною площею 222,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Нежитлову будівлю, позначену в технічному паспорті літ. «А-1» загальною площею 35,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;

- Нежитлову будівлю магазину загальною площею 130,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

7. Відповідач-3 визнав свій борг перед Позивачем в сумі 176 500 (сто сімдесят шість тисяч п`ятсот) гривень.

8. У зв`язку з неможливістю сплати Відповідачем-3 та Відповідачем-4 Позивачу 176 500 гривень боргу за договором позики від 10 травня 2016 року Відповідач-3 в рахунок погашення такого боргу передає, а Позивач приймає у власність належні Відповідачу-3 на праві власності нежитлову будівлю, позначену в технічному паспорті літ. «А-1»; «Б-1» загальною площею 208,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

9. У зв`язку з укладенням мирової угоди визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на :

- Нежитлову будівлю, позначену в технічному паспорті літ. «А-1»; «Б-1» загальною площею 208,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

10. Понесені Позивачем судові витрати Відповідачами не відшкодовуються.

11. Інших претензій стосовно позовних вимог, які є предметом позову по даній справі Сторони одна до одної не мають.

12. Дана мирова угода підписана Сторонами добровільно, не порушує прав та інтересів Сторін чи інших осіб. Наслідки укладення і визнання судом мирової угоди та закриття провадження у справі у зв`язку з укладенням Сторонами мирової угоди, передбачені ст. 206 ЦПК України Сторонам зрозумілі.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Статок Плюс», Приватного підприємства «Галзахід Плюс», Приватного підприємства «Техне Сімс» та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - закрито.

Ухвалу суду оскаржила Львівська міська рада.

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що нежитлові приміщення, на які за відповідачами визнано право власності на підставі оскаржуваної ухвали, є тимчасовими спорудами, право власності на які, згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки вони не є об`єктами нерухомого майна. Зазначене підтверджується актами комісійного обстеження тимчасових споруд. При цьому, відповідно до інформації, наданої управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 08.06.2023 року та від 09.06.023 року, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на об`єкти будівництва за адресами АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 не надавались. Зазначеною інформацією, наданою управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, також підтверджується, що дозвіл на будівництво об`єктів за зазначеними вище адресами не видавався.

Визнання права власності на спірні нежитлові приміщення та подальше здійснення державної реєстрації на тимчасові споруди як на об`єкти нерухомого майна, призведе до виникнення зобов`язання Львівської міської ради як власника земельних ділянок, на яких знаходяться зазначені об`єкти, оскільки лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на належній йому ділянці іншим особам.

Таким чином, 11.10.2017 року державним реєстратором Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Трубою О.М. було здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на тимчасові споруди як на об`єкти нерухомого майна на підставі оскаржуваної ухвали Франківського районного суду міста Львова від 17.07.2017 року. Крім того, реєстрація за відповідачами права власності на спірні об`єкти ще до укладення мирової угоди була проведена на підставі документів, які не підтверджують набуття права власності на такі.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала порушує права Львівської міської ради, як власника земельних ділянок, оскільки внаслідок визнання права власності на тимчасові споруди, як на об`єкти нерухомого майна, Львівська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував, що затвердження мирової угоди, якою вирішуються питання переходу права власності, передбачає необхідність з`ясувати, чи можливий такий перехід від однієї особи до іншої, чи не може бути при цьому порушено прав інших осіб та чи відсутні інші перешкоди для визнання (затвердження) такої угоди.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник Львівської міської ради - Гриниха Х.А. скаргу підтримала, просила скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти скарг заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак,правом назвернення досуду зазахистом наділенаособа лишев разіпорушення,невизнання абооспорювання самеїї прав,свобод чиінтересів,а такожу разізвернення досуду органіві осіб,уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 175 ЦПК України в редакції 2004 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

За змістом зазначеної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з`ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ч.5 ст.175 ЦПК України в редакції 2004 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції).

Таким чином, умови мирової угоди не повинні суперечити закону, мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору і не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

Аналогічні норми процесуального закону визначені в ст. 207 ЦПК України в редакції від 2017 року.

Відповідно до положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як убачається з матеріалів справи,21.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Статок Плюс», Приватного підприємства «Галзахід Плюс», Приватного підприємства «Техне Сімс» та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В ході розгляду справи сторони дійшли згоди щодо можливого врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, згідно якої за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю магазину, загальною площею 165,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ; будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, загальною площею 222,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю, загальною площею 35,2 кв.м за адресою АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю магазину загальною площею 130,5 кв.м за адресою АДРЕСА_4 ; нежитлову будівлю, загальною площею 208,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 .

Затверджуючи мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс», ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що умови даної мирової угоди не суперечать закону, не порушують права та інтереси третіх осіб, відповідають дійсній волі сторін, які є власниками зазначеного в мировій угоді нерухомого майна, угода укладена сторонами з метою врегулювання спору, ґрунтується на взаємних поступках та стосується лише прав і обов`язків сторін та предмета спору.

Однак,з такимвисновком судупершої інстанціїколегія суддівне можепогодитися,виходячи знаступного.

За змістом ст.352 ЦПК України, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно зі ст.13та ч.1 ст.41 Конституції України, ст.ст.316-319,321,324,327 ЦК Україниправо власності в цілому є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і впорядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначеніКонституцією Українита іншими законами України.

Згідност. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч. 8ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка реалізує право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на сесії відповідної ради.

Згідно ст.328ЦК Україниправо власностінабувається напідставах,не забороненихзаконом.Право власностівважається набутимправомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власностіне встановленасудом.

Відповідно до положень ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власникамиабо користувачамиземельних ділянок у пордяку, визначеному ч.5 ст. 26 цього Закону.

Отже, передумовою для виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію.

Відповідно доч.4ст.5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про затвердження мирової угоди, відповідачами ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» та ПП «Статок Плюс» надано копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а саме:

1) нежитлову будівлю магазину, загальною площею 165,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1098520746101; дата державної реєстрації 28.11.2016 року; державний реєстратор: приватний нотаріус Загвойська Н.І.; підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер:ЛВ142151250573, виданий 29.04.2015 року; видавник: ІДАБК у Львівській області;

2) будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, загальною площею 222,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159476446101; дата державної реєстрації 26.01.2017 року; державний реєстратор: Пелип І.Б.; підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер:ЛВ142153102458, виданий 03.11.2015 року; видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю;

3) нежитлову будівлю,загальною площею35,2кв.м.за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1135087446101; дата державної реєстрації 22.12.2016 року; державний реєстратор: Пелип І.Б.; підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер:ЛВ142153120046, виданий 09.11.2015 року; видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області;

4) нежитлову будівлюмагазину загальноюплощею 130,5кв.м.за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 113960846101; дата державної реєстрації 27.12.2016 року; державний реєстратор: Пелип І.Б.; підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер:ЛВ182153443261, виданий 10.12.2015 року; видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області;

4) нежитлову будівлю, позначену в технічному паспорті літ. «А-1»; «Б-1» загальною площею 208,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1098507346101; дата державної реєстрації 28.11.2016 року; державний реєстратор: Пелип І.Б.; підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер:ЛВ182153130920, виданий 05.11.2015 року; видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Разом з тим, оскаржуючи ухвалу про затвердження мирової угоди, згідно якої за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна, Львівська міська рада посилалася на те, що зазначені вище декларації про готовність об`єктів до експлуатації, на підставі яких за відповідачами було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю магазину, загальною площею 165,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , будівлю автомийки з нежитловими приміщеннями, загальною площею 222,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю, загальною площею 35,2 кв.м за адресою АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю магазину загальною площею 130,5 кв.м за адресою АДРЕСА_4 , нежитлову будівлю, загальною площею 208,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 видані щодо інших об`єктів нерухомого майна.

Так, згідно наданих Львівською міською радою витягів з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно з Реєстром дозвільних документів до 06.07.2020 року декларація про готовність об`єкта до експлуатаціїЛВ142151250573видана для реконструкції індивідуального житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_8 ; декларація про готовність об`єкта до експлуатаціїЛВ142153102458 стосується об`єкта будівництва, що знаходитьсяу Львівськійобласті Городоцькомурайоні вс.Бартатів на земельній ділянці з кадастровим номером 4620980800:12:000:0303; декларація про готовність об`єкта до експлуатаціїЛВ142153120046 видана для будівництва індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_9 ; декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ182153443261стосується об`єкта будівництва, що знаходитьсяу Львівськійобласті,Миколаївський район,с.Надітичі на земельній ділянці з кадастровим номером 4623086400:03:002:0277; декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ182153130920 стосується об`єкта, що знаходитьсяу АДРЕСА_10 .

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №150 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції, зокрема Інспекцію ДАБК у Львівській області, а 15.01.2015 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, водночас, на усіх зазначених вище деклараціях, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і які були надані суду першої інстанції на підтвердження права власності відповідачів на спірні об`єкти, видавником таких зазначена Інспекція ДАБК у Львівській області.

Крім того, згідно інформації, наданої управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради у листах від 08.06.2023 року та від 09.06.2023 року, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва за адресами АДРЕСА_11 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 не видавались.

Відповідно до листів управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.09.2023 року, інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельних ділянок для обслуговування нежитлових приміщень за адресами АДРЕСА_11 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та інформаціястосовно підготовкипроектів ухвалЛьвівської міськоїради пронадання згодина виготовленнятехнічної документаціїщодо зазначенихземельних ділянок відсутня.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що предметом затвердженої судом мирової угоди є об`єкти, які знаходяться на землях комунальної власності територіальної громади міста Львова. Документи, які б засвідчували право власності чи право користування відповідачів земельними ділянками відсутні. Дозвільні документи для будівництва об`єктів нерухомого майна та прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, які знаходяться на зазначених земельних ділянках відсутні. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваною ухвалою безпосередньо порушується право Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на володіння та розпорядження належним їй нерухомим майном - земельними ділянками, на яких розташовані спірні об`єкти.

При цьому, затверджуючи укладену між ОСОБА_1 , ПП «Статок Плюс», ПП «Галзахід Плюс», ПП «Техне Сімс» та ОСОБА_2 мирову угоду, суд не з`ясував, чи не буде порушено прав інших осіб внаслідок визнання такої мирової угоди, а відтак, не виконав вимоги процесуального закону, яким передбачено умови, за наявності яких укладена між сторонами мирова угода може бути затверджена судом.

З наведених мотивів, апеляційну скаргу Львівської міської ради слід задоволити, ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволити.

Ухвалу Франківського районногосуду м.Львова від17липня 2017року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра