Постанова

від 02.07.2024 по справі 1-2/10

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 1-2/10

Провадження № 1/204/3/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Українська Донецької області, з середньою технічною освітою, працюючого охоронцем в барі «Колос», мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 101 КК України (в редакції 1960),

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває вказана кримінальна справа.

Відповідно до обвинувального висновку 19 грудня 1996 року близько 03:00 ОСОБА_4 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, у приміщенні диско-бару «Транзит», розташованому по АДРЕСА_2 , де він раніше працював керуючим, підійшов до столику, де сидів відомий йому ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та запропонував йому вийти для з`ясування з охороною обставин крадіжки парфумів, грошових кошт та сумочки клієнтки. Коли ОСОБА_5 відмовився, то ОСОБА_4 підняв його за одежу і взявши руку, вивів на вулицю. У ході розмови, коли ОСОБА_5 лаявся нецензурною лайкою, ОСОБА_4 , у зв`язку з раптово виниклим неприязним відношенням, умисно вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_5 від чого той впав на землю. Піднявшись ОСОБА_5 почав виказувати погрози подальшої розправи, на що ОСОБА_4 схопив його та відтягнув за будівлю диско-бару «Транзит», де почав бити ОСОБА_5 кулаками та ногами, умисно наносячи йому множинну кількість ударів в обличчя, голову, тулуб, кінцівки, не даючи можливості ОСОБА_5 піднятись та здійснити супротив. В результаті нанесення ударів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 отримані тілесні ушкодження: крововиливи навколо правого і верхнього віка лівого око, на слизовій обох губ, на правій вушній раковині, правій кисті, передній поверхні верхньої третини лівого стегна, на передній поверхні верхньої і нижньої третини правої гомілки чотири крововиливи, в області шиї та надпліч зліва три крововиливи, садно на підборідді, забійна рана лівої тім`яно-потиличної області, крововилив в м`які покриви голови, лівої тім`яно-потиличної і скронево-потиличної області, крововилив під тверду мозкову оболонку в області великих півкуль тім`яно-потиличної області і зі сторони основи черепа. Крововиливи під м`які оболонки мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, у зв`язку з чим ОСОБА_5 помер у лікарні 20 грудня 1996 року.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 103КК України (в редакції 1960 року), як умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08.04.2022 №17/0/9-22 у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальна підсудність справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області визначена Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська.

У даному судовому засіданні прокурор Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності, посилаючись не те, що з моменту скоєння ОСОБА_4 злочину минуло 15 років.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 101КК України.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2024 року по кримінальній справі оголошено розшук підсудного ОСОБА_4 .

Станом на 02.07.2024 року місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки: один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 25 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не біль суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 даної статті); п`ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п`яти років; десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п`ять років.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, що вчинила злочин, скривається від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції 2001 року) перебіг давності зупиняється якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо х часу чинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 у справі №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Згідно абз. 2 пункту 8 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 у справі № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов`язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

З часу вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 19.12.1996, минуло більше27 років.

Відповідно до інформації Покровського ВД РАЦС у Покровському районі Донецької області актовий напис про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.

Відповідно до довідки Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки від 10.10.2023 року, ОСОБА_4 з 23.01.2004року (часу оголошення в розшук) по теперішній час до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень не притягувався.

Згідно довідки Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 10.10.2023 року, ОСОБА_4 значиться в державному розшуку за Покровським РУП ГУНП в Донецькій області.

Згідно з заявою ОСОБА_6 останній просив суд закрити провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 , у зв`язку з закінченням строків давності. Зазначив, що претензій ні до кого не має.

Згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Перехідних положень КПК України, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно пункту 5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в ред.1960 року) закінчення строків давності є однією з підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в ред.1960 року)суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Згідно ч.1 ст. 248 КПК України (в ред. 1960 року) при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7, ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закриттю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , у зв`язку з закриттям кримінальної справи, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 7-1, 11-1, 81, 262, 282 КПК України (в ред. 1960 року), п.п.10,11 Перехідних положень КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 101 КК України (в редакції 1960) на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальну справузакрити.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_7 залишити без розгляду.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду черезКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровськапротягом семи діб з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 04.07.2024.

Суддя ОСОБА_1