Постанова

від 03.07.2024 по справі 233/7715/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4791/24 Справа № 233/7715/19 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №233/7715/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРЧЕ», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Левчук О.О., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРЧЕ», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом,

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 березня 2011 року він перебував у трудових відносинах із відповідачем, з 21 листопада 2011 року був переведений на посаду начальника механічного цеха. У разі виникнення виробничої необхідності та у зв`язку з відсутністю токаря директор товариства направляв його працювати на токарному станку.

19 грудня 2014 року під час робочої зміни при виконанні токарних робіт із ним стався нещасний випадок: його ліва рука потрапила в обертовий механізм токарного станку, в результаті чого він отримав багаточисельні переломи лівої кінцівки із втратою працездатності. Директор підприємства ОСОБА_2 доставив його до травмпункту лікувального закладу міста Костянтинівки та запропонував йому самостійно відшкодовувати шкоду щомісячно, якщо позивач погодиться на запис «побутова травма» у медичній документації. Вказував, що в той час знаходився у шоковому стані, тому погодився на запис про побутовий характер отриманої травми.

У період з 19 грудня 2014 року по 20 лютого 2015 року позивач перебував у лікарні, а 29 квітня 2015 року позивачу вперше встановлено II групу інвалідності. Після встановлення інвалідності відповідач у порушення положеньстатті 170 КЗпП Українине знайшов за можливе перевести його на більш легку роботу та 01 травня 2015 року звільнив його з роботи за «власним бажанням» відповідно достатті 39 КЗпП України.

Після звільнення продовжував неофіційно працювати на підприємстві відповідача. 02 березня 2016 року за вказівкою керівництва він виконував токарні роботи на станку, в результаті чого отримав повторну травму лівої руки. Директор товариства знову доставив його до травмпункту, 02 березня 2016 року позивача було госпіталізовано, а 03 березня 2016 року проведено операцію з ампутації лівої кінцівки. Як у 2014 році, так і цього разу позивач погодився на запис «побутова травма» в медичній документації в обмін на добровільне відшкодування завданої шкоди директором товариства.

Посилався на те, що 18 квітня 2017 року йому встановлено III групу інвалідності загального захворювання безстроково. Спершу директор ТОВ «ВАРЧЕ» щомісячно відшкодовував йому втрату працездатності, але в подальшому припинив здійснення виплат. 24 червня 2019 року він звернувся до директора з письмовою заявою про проведення розслідування нещасних випадків, на яку отримав відповідь про те, що на виробництві жодних нещасних випадків не траплялося. Звернувшись до головного управління Держпраці в Донецькій області зі скаргою на відмову роботодавця у проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві, отримав відповідь про сплив строку давності для проведення такого розслідування.

Незважаючи на наявні записи в медичній документації, позивач указував, що особливості отриманих ним травм виключають їх побутовий характер, а тому просив суд встановити факти нещасних випадків, пов`язаних із виробництвом, які сталися з позивачем на підприємстві ТОВ «ВАРЧЕ» 19 грудня 2014 року о 13 годині 30 хвилин та 02 березня 2016 року о 12 годині 30 хвилин.

Просив суд, встановити факт нещасних випадків пов`язаних з виробництвом, які сталися з позивачем на підприємстві ТОВ «ВАРЧЕ» 19 грудня 2014 року о 13 годині 30 хвилин та 02 березня 2016 року о 12 годині 30 хвилин.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРЧЕ», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвомвідмовлено.

Постановою Верховного суду від 08.09.2021 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2020 року - скасовано в частині відмови про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19.12.2014 року о 13год. 30хв., та направлено на новий розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРЧЕ», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19.12.2014 року о 13год. 30хв. - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом взято до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є заінтересованими особами в поданні завідомо неправдивих показів. Матеріали справи не містять акту про відсутність позивача на робочому місці в день коли стався нещасний випадок. Також відсутній акт про те, що нещасний випадок, який стався 19.12.2014 року - є побутовою травмою.

У відзивіна апеляційнускаргу Головнеуправління Пенсійногофонду Українив Донецькійобластізазначило, що визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто комісія (спеціальна комісія) є спеціальним суб`єктом щодо визнання вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду.

Сам по собі факт перебування на робочому місці під час нещасного випадку не обумовлює характер нещасного випадку як такого, що пов`язаний з виробництвом. Наявність/відсутність впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища досліджується комісією із розслідування нещасного випадку. За відсутності доказів того, що погіршення стану здоров`я працівника виникло виключно в результаті впливу небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових обов`язків, неможливо робити висновок, що такий нещасний випадок є пов`язаним з виробництвом. Позивачем не надано доказів того, що нещасний випадок настав в результаті впливу на нього небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових обов`язків.

Просило, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних обставин.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 період з 01.03.2011 по 01.05.2015 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВАРЧЕ»: наказом №3-к від 01.03.2011 був прийнятий робочим; наказом №14-к від 21.11.2011 переведений на посаду начальника механічного цеху; наказом 2-К від 01.05.2015 звільнений заст.39 КЗпП України- за власним бажанням у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.

За повідомленням КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» за №01/14/2192 від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 19 грудня 2014 року о 14:05 звернувся до травмпункту травматологічного відділення (час травмування - 19 грудня 2014 року о 13:30), зі слів постраждалого травма - побутова. 02 березня 2016 року о 13:15 ОСОБА_1 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» (час травмування - 02 березня 2016 року о 12:30), зі слів постраждалого травма - побутова.

Звернення ОСОБА_1 як 19 грудня 2014 року, так і 02 березня 2016 року зафіксовані в журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що з 02 березня 2016 року по 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 перебував у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ міська лікарня №5» м. Костянтинівки. Виписка містить посилання на те, що під наглядом травматолога ОСОБА_1 знаходиться з 19 грудня 2014 року, коли після побутової травми (ліва рука потрапила у станок) звернувся до травмпункту КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки. З 19 грудня 2014 року по 20 лютого 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки з діагнозом: важка множинна травма верхньої кінцівки; здавлення і великі рвані рани лівого передпліччя і плеча; відкритий вивих лівого передпліччя, відкритий перелом внутрішнього виростка лівого плеча зі зміщенням, закритий уламковий перелом с/3 лівого плеча зі зміщенням, закритий гвинтоподібний перелом н/3 ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, некроз кожних лоскотів лівого передпліччя; посттравматична невропатія лівого ліктьового нерва. 19 грудня 2014 року зроблені операції: ПХО, репозиція вивиху лівого передпліччя, ЧКО АВФ стержневого типу. 02 березня 2016 року - повторна побутова травма (ліву руку затягнуло у рухомий механізм); встановлений діагноз: відкрита рефрактура с/3 лівої плечової кістки; закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки; велика рвана рана с/3 - н/3 лівого плеча з ураженням лівої плечової артерії на рівні с/3; травматичний шок. 02 березня 2016 року та 03 березня 2016 року ОСОБА_1 прооперовано: 1) ПХО ран лівого плеча; 3) пластика лівої плечової артерії аутовенозним трансплантатом; 5) ампутація лівого плеча на рівні с/3.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №453363 Тер-Геворгян М.С, оглянутому вперше 29 квітня 2015 року, встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 травня 2016 року. При повторному огляді 18 квітня 2017 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.

Відповідно до звернення ОСОБА_1 24 червня 2019 року до директора ТОВ «ВАРЧЕ» із заявою про організацію розслідування нещасного випадку, що стався з ним 19 грудня 2014 року, позивачем отримано лист за №14 від 05.07.2019 де йому повідомлено про те, що на підприємстві ТОВ «ВАРЧЕ» у 2014 році нещасні випадки не відбувалися.

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачемне доведенотой факт,що травмиотримані ним19.12.2014 пов`язані з його роботою на підприємстві відповідача.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зістаттею 171 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Близьке за змістом положення міститься в частині шостійстатті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно достатті 22 Закону України «Про охорону праці»роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначено Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (далі - Порядок).

Пунктом 8 Порядку визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Пунктом 9 діючого «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого ПКМ України від 17.04.2019 №337, передбачено:

«Розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання».

Відповідно до пунктів 10 та 11 зазначеного Порядку роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний протягом доби утворити комісію з проведення розслідування нещасного випадку у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. До складу такої комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.

Відповідно до п.14 Порядку комісія зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з`ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід`ємну частину. У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5. У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку строк розслідування може бути продовжений за письмовим погодженням з територіальним органом Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства. У разі отримання письмового погодження роботодавець приймає рішення про продовження строку проведення розслідування.

Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, а також обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, визначені п.п.15, 16 Порядку.

Згідно п.п.34, 35 Порядку посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.

Таким чином, у разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі й за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.

Відповідно до п.п.42, 47 Порядку лише спеціальна комісія з розслідування має повноваження щодо з`ясування обставин та причин настання нещасного випадку, визначати за результатами розслідування пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, складати відповідні акти тощо.

Пунктом 59 Порядку передбачено, що тільки рішення спеціальної комісії може бути оскаржено в судовому порядку в разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім`ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що встановлення причинного зв`язку нещасного випадку, який стався з позивачем ОСОБА_1 , перебуває виключно в компетенції відповідної комісії, яка призначається у встановленому порядку. Розслідування нещасного випадку проводиться роботодавцем після одержання повідомлення про нещасний випадок на виробництві, проте, встановивши, що відповідне повідомлення роботодавцю позивачем не надавалося, жодного розслідування нещасного випадку відповідно до Порядку № 1232 не проводилось. Відмова Держохоронпраці в Донецькій області у проведенні розслідування позивачем не оскаржувалась.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожнасторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається позивач ОСОБА_1 з 01.03.2011 року по 01.05.2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Варче».

Згідно медичного висновку № 4531 від 19.12.2014 року ОСОБА_1 після отримання побутової травми 19.12.2014 року (ліва рука потрапила у колесо) звернувся до травмпункту, де після огляду черговим лікарем зроблені р-грамми лівого передпліччя встановлено діагноз: відкритий вивіх кісток лівого передпліччя, велика рвана рана передньої внутрішньої поверхні лівого ліктьового суглобу. Закритий перелам зі зміщенням лівої плечової кістки. Закритий перелам лівої локтєвої кістки. Забій грудної клітини зліва (а.с.128).

Згідно повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» за №01/14/2192 від 31.10.2019 ОСОБА_1 19.12.2014 о 14-05 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» Медичне заключення №4531 від 19.12.2014 (час травмування19.12.2014 о 13:30), зі слів постраждалого, травмапобутова.

Щодо травмування позивача 02.03.2016, то це питання не досліджується, оскільки попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині залишені без змін постановою ВС від 08.09.2021р. (т.3 а.с.137-142).

Таким чином, з наданих позивачем медичних документів вбачається, що травми у 2014 році ним було отримано в побутових умовах, що підтверджується випискою з медичної картки хворого та відповіді з лікарні і інших доказів на спростування цих доказів суду не надано.

Клопотань про призначення експертизи про механізм отриманих пошкоджень від позивача та його представника ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій не надходило.

Належних та допустимих доказів, того що травми було отримано позивачем під час здійснення основної роботи суду не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом взято до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є заінтересованими особами в поданні завідомо неправдивих показів, є припущенням та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутній акт про те, що нещасний випадок, який стався 19.12.2014 року є побутовою травмою, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того слід зазначити, що в своїй постанові від 22.05.2024р. по справі №227/2301/21 Велика Палата Верховного Судувідступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13 грудня 2023 року у справі №459/1639/22, про наявність у суду повноважень щодо визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний із виробництвом. Велика Палата Верховного Суду в розділі 8цієї постановивиснувала, що суд не наділений такими повноваженнями, а може лише перевіряти правильність установлення такого факту іншими уповноваженими на те органами.

В п. 10.8. даної постанови зазначено: «разом з тим суди дійшли помилкового висновку про можливість визнання зазначеного нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, оскільки як указано в розділі 8 цієї постанови, суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а тим більше встановлювати такий факт у резолютивній частині судового рішення. Тому судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображаєпринцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанованабирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 04.07.2024р.

Головуючий суддя О.В.Агєєв