Рішення

від 01.07.2024 по справі 911/783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/783/24

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» про стягнення 5 032 888,52грн, за участі представників від:

позивача Тарабака Є.А. (ордер АЕ №1273359 від 26.03.2024);

відповідача - Боровик Б.М. (ордер АІ №1416400 від 26.06.2023)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у даній справі відмовлено повністю у задоволенні позову Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» (далі ФГ «Агрофірма «Віктор», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (далі ТОВ «Фірма Ерідон») про стягнення 5032888,52грн в рахунок відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання (т.2 а.с.44-58).

12.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «Фірма Ерідон» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками ФГ «Агрофірма «Віктор».

У поданій заяві ТОВ «Фірма Ерідон» просить суд стягнути з ФГ «Агрофірма «Віктор» 101 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.61-63).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2024: розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 01.07.2024 о 16:40; позивачу встановлений строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (т.2 а.с.75-76).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 13.06.2024 о 22:45, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.77-78).

17.06.2024 (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 14.06.2024) від ФГ «Агрофірма «Віктор» надійшло клопотання, у якому позивач просить залишити без розгляду подану заяву або зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.79-81).

Позивач вважає, що у зв`язку із порушення строку для подання доказів судових витрат, заява позивача на підставі ч.8 ст. 129 ГПК України має бути залишена без розгляду. Окрім того, позивач вважає розмір витрат відповідача неспівмірним із складністю справи та фактично виконаним обсягом робіт, а витрати у такому розмірі нерозумними та такими, що не є дійсно необхідними у відповідному обсязі.

В судому засідання представник відповідача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, представник позивача просив залишити подану відповідачем заяву без розгляду або зменшити розмір судових витрат відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 № 922/4812/21, 09.01.2024 №922/1253/23, 17.01.2024 №910/2158/23, а також додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті відзиві, відповідач повідомив, що його орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу будуть становити 100 000грн (т.1 а.с.62). Окрім того, до закінчення судових дебатів відповідач вказав, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу надасть протягом 5 днів після прийняття рішення у справі.

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, відповідач надав докази у підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «МЕЛІОР» (далі АО «Меліор»), частина яких відповідачем могла бути подана до закінчення судових дебатів (договір від 10.04.2020 №10/04/2020/3 про надання правничої (правової) допомоги з додатковими угодами до такого договору №1 від 30.12.2020, №2 від 30.12.2021, №4 від 29.12.2023 та додаток №8 від 08.04.2024), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент звернення до суду з позовом, проведення судових дебатів (акт від 11.06.2024 до додатку №8 від 08.04.2024 до договору від 10.04.2020 №10/04/2020/3 про надання правничої (правової) допомоги, платіжна інструкція №123931 від 11.06.2024).

У даній справі позивач просить залишити подану заяву відповідача щодо ухвалення додаткового рішення без розгляду з посиланням на пропущення строку для подання доказів.

Однак, вказані докази, долучені до поданої заяви, подані відповідачем у межах строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України 12.06.2024. При цьому, до закінчення судових дебатів у справі відповідач повідомив про намір подати докази понесення судових витрат після прийняття рішення у справі. Відповідні докази, сукупність яких мала бути подана для розподілу судових витрат, відповідач не міг надати одразу у повному обсязі, оскільки частина таких доказів не існувала на момент прийняття рішення у справі (акт наданих послуг, платіжне доручення про оплату таких послуг).

Таким чином, підстав для задоволення клопотання ФГ «Агрофірма «Віктор» щодо залишення без розгляду заяви ТОВ «Фірма «Ерідон» про ухвалення додаткового рішення не має.

Отже, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав наступні докази:

договір від 10.04.2020 №10/04/2020/3 про надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2020, укладений між АО «Меліор» (далі АО) та ТОВ «Фірма Ерідон» (далі клієнт) (т.2 а.с.65-66; далі - договір);

додаткові угоди №1 від 30.12.2020, №2 від 30.12.2021, №4 від 29.12.2023 та додаток №8 від 08.04.2024 до договору від 10.04.2020 №10/04/2020/3 про надання правничої (правової) допомоги (т.2 а.с.67-70, далі відповідно додаткові угоди №1,2,4, додаток №8);

акт від 11.06.2024 наданих послуг до додатку №8 (т.2 а.с.71, далі акт наданих послуг);

платіжна інструкція №123931 від 11.06.2024 на суму 101 000грн (т.2 а.с.72);

ордер АІ №1416400 від 26.06.2023, виданий ТОВ «Меліор» на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Боровиком Б.М. відповідачу ТОВ «Фірма Ерідон» (т.1 а.с.170).

Так, відповідно до умов договору, ТОВ «Фірма Ерідон» (далі клієнт) доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору: АО, в межах цього договору, на підставі доручення клієнта, приймає на себе обов`язок з надання правничої допомоги; сторони визначать перелік видів та вартість правничої допомоги у додатках до цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що для захисту прав та законних інтересів клієнта АО має наступні права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, арбітражних установах (в тому числі міжнародних), а також виступати від його імені у цивільних, адміністративних та кримінальних справах у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом збільшення позовних вимог, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред`явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням цього договору в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

Як визначено п.п.3.1, 4.1 договору, клієнт зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати гонорар адвокатському об`єднанню у відповідності до умов цього договору, додатків до цього договору та/або додаткових угод до цього договору, які будуть підписані сторонами протягом його виконання.

Розмір гонорару, буде встановлений сторонами в окремих додатках до цього договору/та/або додаткових угодах до цього договору з урахуванням складності доручення клієнта та витраченого часу для їх виконання (п.4.2 договору).

У п.4.3 договору сторонами узгоджено, що строк оплати гонорару встановлюється сторонами в окремих додатках до цього договору та/або додаткових угодах до цього договору.

Акт про надану правничу (правову) допомогу по окремому дорученню клієнта, в цілому або його певній частині є документом, який засвідчує факт належного виконання АО доручення клієнта в цілому або в певній його частині (п.4.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року (п.5.1 договору).

Так, додатковою угодою №1 сторони п.5.2 договору виклали в новій редакції, якою продовжили дію договору до 31.12.2021, а додатковою угодою №2 - до 31.12.2023,.

Додатковою угодою №4 від 29.12.2023 сторони поширили строк дії договору до 31.12.2025.

Додатком №8 сторони визначили об`єм послуг, їх ціну, та строк оплати.

Так, відповідно до п.2 додатку №8 клієнтом замовлено, а АО прийнято до виконання наступний об`єм послуг:

попереднє опрацювання матеріалів справи, наданих клієнтом, 15 000грн;

опрацювання законодавчої бази, що регулює характер спірних правовідносин, формулювання правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів по справі та забезпечення отримання доказів 30 000грн;

підготовка та подання відзиву на позов, заперечення та письмових пояснень 35 000грн;

участь у судовому засіданні (залежно від кількості судових засідань) 7 000грн (за одне судове засідання).

Пунктами 2,3 додатку №8 визначено, що: кінцевий розрахунок вартості послуг «Участь у судовому засіданні» буде вказаний в акті наданих послуг; клієнт зобов`язується сплатити АО вартість правничої допомоги, що вказана в п.2 цього додатку, в строк не пізніше 2 робочих днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно акта наданих послуг АО надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 101 000грн, а саме:

попереднє опрацювання матеріалів справи, наданих клієнтом, 15 000грн;

опрацювання законодавчої бази, що регулює характер спірних правовідносин, формулювання правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів по справі та забезпечення отримання доказів 30 000грн;

підготовка та подання відзиву на позов, заперечення та письмових пояснень 35 000грн;

участь у судовому засіданні 21 000грн (3 засідання).

В якості доказів оплати наданих послуг відповідачем надано платіжну інструкцію №123931 від 11.06.2024 на загальну суму 101 000грн.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат у розмірі 101 000грн, які він має понести на оплату професійної правничої допомоги суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 18.06.2024 у справі №910/466/22).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23; 15.05.2024 № 922/2738/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі позивач ФГ «Агрофірма Віктор» скористалося своїм правом та подало у встановлений судом строк клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій, зокрема, вказує на неспівмірність розміру таких витрат, однак, не вказує який розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі, на його думку, є співмірним. Разом з тим, суд частково погоджується з тим, що деякі із витрат відповідача на оплату таких послуг не є розумними, дійсно необхідними, а розмір витрат на професійну допомогу не є співмірним із обсягом наданих послуг, складністю виконаної роботи та справи, фактично витраченим часом.

Як вбачається з акту надання послуг, у ньому окремо вказано послуги на загальну суму 45000грн, кожна з яких оцінена окремо, які фактично є складовими таких послуг як складання відзиву на позовну заяву, заперечення. Так, не є самостійними, кожну з яких окремо не можна вважати правовою допомогою, витрати по оплаті якої можна віднести самостійно саме до судових витрат, наступні: попереднє опрацювання матеріалів справи, наданих клієнтом; опрацювання законодавчої бази, що регулює характер спірних правовідносин, формулювання правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів по справі та забезпечення отримання доказів.

Суд вважає неможливим покладення на позивача витрат на оплату відповідних послуг у повному обсязі, через те, що попереднє опрацювання документів, консультація та пошук законодавчої бази, формування правової позиції самі по собі не є самостійними послугами, витрати на які можна віднести до судових витрат, оскільки надання відповідних послуг самостійно без складання та подання до суду відзиву, а надалі (у разі необхідності) заперечення, представництва інтересів в суді не можна вважати правовою допомогою саме в суді. Фактично відповідні, вказані у акті як самостійні послуги, є складовими (етапами) таких послуг як подання відзиву та заперечення, представництва інтересів в судових засіданнях, для надання яких необхідно провести консультацію з клієнтом, отримати від нього необхідним для складання таких процесуальних документів докази, вивчити практику та законодавство, сформувати правову позицію, скласти відзив, заперечення зі своїми доводами та доказами, направити такі процесуальні документи іншому учаснику та подати їх до суду.

Окрім того, у акті наданих послуг вказано про надання такої послуги як підготовка та подання письмових пояснень, однак, суд не може погодитись з тим, що надання такої послуги було дійсно необхідним та неминучим.

Так, в силу ч.1 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті, як установлено ч.2 такої норми є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, що унормовано ч.3 такої норми, визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання пояснень з окремого питання, здійснюється з дозволу суду, в порядку встановленому ч.5 ст.161 ГПК України.

У даному випадку, подання відповідачем додаткових пояснень, зумовлено тим, що до проведення підготовчого засідання, у якому у відповідності до положень п.12 ч.2 ст. 182 ГПК України у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, суд встановив строки для подання відповіді на відзив та заперечення, відповідач подав відповідну заяву по суті, як і позивач відповідь на відзив, не дочекавшись встановлення судом строків для подання таких заяви по суті. Однак, необхідність у поданні такої заяви викликана саме діями та вирішенням питань, визначених п.п.5,6,7 ч.2 ст.181 ГПК України: роз`ясненням учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясуванням, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві тощо.

У випадку подання другої заяви по суті заперечення після встановлення відповідного строку судом, відповідні пояснення, що надані відповідачем і стосуються суті спору, могли бути включені до такої заяви по суті, що б позбавило сторону необхідності отримувати дозвіл суду на подання таких пояснень та подання відповідних пояснень окремо.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що дану справу не можна віднести до категорії складних, незважаючи на ціну позову, яка фактично становить вартість втраченого позивачем майна, придбаного у відповідача та отриманого за чотирма видатковими накладними. Заперечення відповідача щодо суті спору фактично ґрунтувалось лише на наявності форс-мажорних обставин, які призвели до знищення переданого на зберігання майна відповідача. Подання ТОВ «Фірма Ерідон» відзиву, заперечення не потребувала витребування додаткових доказів, окрім тих, що перебували у розпорядженні відповідача, аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін, тому витрати на оплату послуг з підготовки та подання: відзиву, заперечення та пояснень у загальному розмірі 35 000грн суд вважає необґрунтованими та непропорційними до предмету спору та складності справи.

При цьому, заперечення позивача щодо неможливості покладення на нього витрат на правничу допомогу, оскільки не надано рішення АО про призначення конкретного адвоката для введення цієї справи є безпідставними, оскільки наявність такого розпорядження (усного чи письмового) підтверджується видачею АО ордеру певному адвокату (т.1 а.с.49) на підставі договору, укладеного з відповідачем щодо надання правової допомоги у даній справі.

Поряд з цим, суд не вважає розумними і дійсно необхідними, а також такими, що відповідають обсягу фактично виконаної роботи/надання послуг витрати на оплату участі в судовому засіданні представника у загальному розмірі 21 000грн. Так, тривалість усіх засідань у даній справі склала менше двох годин (26.04.2024 31хв, з урахуванням 5хв затримки; 22.05.2024 23хв, з урахуванням 2хв затримки; 10.06.2024 66хв) і розмір витрат на оплату здійснення представництва у відповідних засіданнях у розмірі 21 000грн, зважаючи на обставини справи, обсяг доказів, предмет спору, є значно завищеним і з відповідним доводом позивача погоджується суд.

Суд вважає дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, а також враховуючи поведінку сторін та середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 16 000грн (11500грн попереднє опрацювання матеріалів справи наданих клієнтом; опрацювання законодавчої бази, що регулює характер спірних правовідносин, формулювання правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів по справі та забезпечення отримання доказів; підготовка та подання відзиву на позов, заперечення) та 4500грн (представництво інтересів в суді).

Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 85000грн суд покладає на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором від 10.04.2020 №10/04/2020/3, додатковими угодами та додатками до нього, узгодив вартість та обсяг наданих послуг, підписавши їх та прийнявши відповідні послуги за актом надання послуг, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача з адвокатом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» щодо залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ерідон» про ухвалення додаткового рішення.

2. Заяву Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

3. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» про ухвалення додаткового рішення та покладення на Фермерське господарство «Агрофірма «Віктор» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 101 000грн.

4.Стягнути з Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» (ідентифікаційний код 21895248; 52600, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Васильківка, пров. Театральний, 20) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (ідентифікаційний код 43106699; 08467, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35) 16000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

5.Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 85 000грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 05.07.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова