УХВАЛА
19 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 911/783/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" (далі - Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор", скаржник)
на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024
у справі №911/783/24
за позовом Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"
про стягнення 5 032 888,52 грн
ВСТАНОВИВ:
11.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (повний текст постанови складений 18.10.2024) у справі № 911/783/24. Вказана касаційна скарга була подана 10.11.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".
Перевіривши касаційну скаргу Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.
За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Звертаючись з касаційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на те, що вони прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, що передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, проте не містить належного обґрунтування цієї підстави, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування цієї підстави.
Також, у поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що підставами на яких подається касаційна скарга є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування цієї підстави.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що зазначена в пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Подана касаційна скарга хоч і містить посилання на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави касаційного оскарження, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з огляду на таке.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Крім цього, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
У поданій касаційній скарзі заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм з огляду на наведену ним практику Верховного Суду, проте не містить обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, а отже не відповідає вимогам статті 290 цього Кодексу.
Разом з тим, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Оскільки у касаційній скарзі заявник зазначає підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, але при цьому не вказує про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та її слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" та просить стягнути з відповідача 5 032 888,52 грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про ухвалення додаткового рішення та покладення на Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 101 000 грн задоволено частково.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 911/783/24 апеляційні скарги Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" залишені без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та додаткове рішення від 01.07.2024 у справі №911/783/24 залишені без змін.
У касаційній скарзі Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 911/783/24 і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" на користь Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" 5 032 888,52 грн в рахунок відшкодування зберігачем збитків завданих поклажодавцеві втратою майна переданого на зберігання.
З огляду на те, що касаційну скаргу подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.
Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання Фермерським господарством "Агрофірма "Віктор" касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 911/783/24 через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 120 789,32 грн (5 032 888,52 грн х 1,5%х 200 % х 0,8).
Водночас у порушення зазначених вимог скаржником до касаційної скарги не додано ні документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, касаційна скарга Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху.
З огляду на викладене касаційна скарга Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:
- касаційної скарги в новій редакції, в якій вказати належне обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтувати таку підставу з урахуванням викладеного вище;
- належним чином оформленого документа на підтвердження оплати судового збору в розмірі 120 789,32 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору до Верховного Суду:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Призначення платежу: *;101;
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Усунувши недоліки, касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого ч. 2 ст.174 ГПК України, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 911/783/24- залишити без руху.
2. Надати Фермерському господарству "Агрофірма "Віктор" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Фермерському господарству "Агрофірма "Віктор", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду А. А. Ємець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2024 |
Оприлюднено | 20.11.2024 |
Номер документу | 123140753 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Ємець А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні