Постанова

від 10.10.2024 по справі 911/783/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 911/783/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор"

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.06.2024 (повний текст складено та підписано 17.06.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області

від 01.07.2024 (повний текст складено та підписано 05.07.2024)

у справі №911/783/24 (суддя А.Р. Ейвазова)

за позовом Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"

про стягнення 5 032 888,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" та просить стягнути з відповідача 5 032 888,52 грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на втрату матеріальних цінностей, переданих відповідачу на зберігання у відповідності з договором №105/23/850-ЗБ від 30.11.2023 відповідального зберігання матеріальних цінностей.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором зберігання спричинено форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а не діями чи бездіяльністю відповідача, який не несе ризик втрати майна, переданого на зберігання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач не відповідає у даному випадку за збитки, спричинені знищення майна позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про ухвалення додаткового рішення та покладення на Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 101 000грн задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 16 000 грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 85 000 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у справі №911/783/24 та ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення скаржник вказав про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому апелянт стверджував, що обставини непереборної сили виникли до укладання договору відповідального зберігання матеріальних цінностей; відповідач негайно не звернувся до компетентних органів (ТПП України) для фіксації форс-мажору; обґрунтовано не повідомив позивача про настання форс-мажору; письмово та обґрунтовано не повідомив позивача про припинення форс-мажору; міг передбачити настання негативних наслідків взяття на відповідальне зберігання товару під час дії воєнного стану та постійних обстрілів з боку РФ; міг запобігти знищенню товару, так як мав можливість відмовитися від зберігання товару або визначити більше безпечне місце для такого зберігання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 апеляційну скаргу у справі №911/783/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому скаржник вказує про наявність підстав для скасування додаткового рішення у випадку скасування основного рішення, що вплине на розподіл судових витрат.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2024 апеляційну скаргу у справі №911/783/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

24.07.2024 матеріали справи №911/783/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2024 у справі № 911/783/24. Судове засідання призначено на 24.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у справі № 911/783/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

09.08.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/783/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024, справу №911/783/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у справі № 911/783/24. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 у справі № 911/783/24 з апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2024 у справі № 911/783/24. Судове засідання призначено на 10.10.2024.

03.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

06.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві та підтримав свою позицію наведену в апеляційній скарзі.

В судове засідання 10.10.2024 з`явились предчставники сторін, які надали пояснення по справі.

Представник скаржника підтримав подані апеляційні скарги та просив їх задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та додаткове рішення від 01.07.2024 скасувати.

Представник відповідача просив у задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та додаткове рішення від 01.07.2024 залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 29.07.2022 між відповідачем (далі - постачальник) та позивачем (далі - покупець) укладено договір поставки №105/23/71.

Відповідно до п.1.1 договору поставки в порядку та на умовах такого договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору поставки).

Згідно п.5.1 договору поставки умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, які містять істотні умови поставки.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною; датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця (п.5.3 договору поставки).

Відповідно до п.1 додатку №105/23/71/12-ЗЗР/1 від 08.05.2023 сторони визначили асортимент продукції, одиницю виміру, кількість та вартість товару за договором, що постачається, на загальну суму 5 096 515,86 з ПДВ, з яких:

- геліантекс 68,5%, к.с. (1л) у кількості 65л на загальну суму 719 018,30грн без ПДВ;

- віволт, ПАР (прилипач) (5л) у кількості 330л на загальну суму 57 651грн без ПДВ;

- піктор 40%, к.с. (5л) у кількості 325л на загальну суму 828 610,25грн без ПДВ;

- пріаксор 22,5%, к.е. (5л) у кількості 980л на загальну суму 1 592 607,80грн без ПДВ;

- рекс дуо 50%, к.е у кількості 1 170л на загальну суму 1 049 209,20грн без ПДВ.

Пунктом 2 додатку №105/23/71/12-ЗЗР/1 від 08.05.2023 передбачено, що остаточна (повна) вартість замовленого товару в національній валюті визначається постачальником у відповідності до умов пунктів 2.1-2.3 та п.3.2 договору поставки на дату виставлення ним "рахунку на оплату", яка враховує всі витрати постачальника по розмитненню такого, ввезеного на митну територію України, товару.

На виконання умов договору поставки відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 5 032 888,52грн, відповідно до видаткових накладних:

- №91328 від 30.11.2023 (т.1 а.с.15) на загальну суму 2 971 364,71грн з ПДВ: пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026792155 у кількості 455,677333л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026694577 у кількості 420л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026297262 у кількості 30л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026506547 у кількості 5л; рекс дуо 50%, к.е. (10 л), партія товару №0025229238 у кількості 860л; рекс дуо 50%, к.е. (10л), партія товару №0025374299 у кількості 100л; рекс дуо 50%, к.е. (10л), партія товару №0025854511 у кількості 170л; рекс дуо 50%, к.е. (10л), партія товару №0026400717 у кількості 40л;

- №90801 від 30.11.2023 (т.1 а.с.15, зворот) на загальну суму 8 350,02грн з ПДВ: пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026792155 у кількості 4,281772л.

- №90796 від 30.11.2023 (т.1 а.с.16) на загальну суму 52 999,99грн з ПДВ: віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №AUG22CE029 у кількості 159,410990л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026792155 у кількості 10,040895л.

- №90084 від 30.11.2023 (т.1 а.с.16, зворот) на загальну суму 2 000 173,80грн з ПДВ: геліантекс 68,5%, к.с. (1л), партія товару №23В2444511 у кількості 65л; піктор 40% к.с. (5л), партія товару №0026792578 у кількості 325л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026297262 у кількості 55л; віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №23С2754030 у кількості 100л; віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №23В2754020 у кількості 70л; віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №AUG22СЕ029 у кількості 0,589010л.

В якості доказів оплати поставленого товару позивачем надані платіжні інструкції №4281 від 29.11.2023, №3596 від 22.06.2023, №3449 від 10.04.2023, а також лист щодо зарахування за №77 б/д.

30.11.2023 між ТОВ "Фірма Ерідон" (далі - зберігач) та ФГ "Агрофірма "Віктор" (далі - клієнт) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей №105/23/850-ЗБ.

Відповідно до п.п.1.1-1.5 договору зберігання передбачено, що: за умовами цього договору клієнт передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності клієнта; зберігання матеріальних цінностей здійснюється зберігачем у складських приміщеннях, що знаходяться за адресами, які зазначаються в актах приймання на зберігання; асортимент та кількість матеріальних цінностей, які приймаються на зберігання, вказується в актах приймання на зберігання; строк зберігання матеріальних цінностей - на вимогу клієнта, але не довше строку, зазначеного в актах приймання на зберігання; право власності на матеріальні цінності до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам.

За умовами п.п.2.1-2.3 договору зберігання, до основних обов`язків зберігача віднесено: прийняти на відповідальне зберігання матеріальних цінностей клієнта; вжиття заходів для належного зберігання в складських приміщеннях матеріальних цінностей, визначених п.1.3 договору, у тому числі зберігач має право, без отримання згоди клієнта, передати матеріальні цінності на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах клієнта; у разі передання зберігачем матеріальних цінностей на зберігання іншій особі умови цього договору є чинними і зберігач відповідає за дії особи, якій він передав матеріальні цінності на зберігання; відшкодувати втрати, нестачу цінностей та їх пошкодження, які виникли по вині зберігача, в 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження з документальним підтвердженням розміру шкоди від нестачі або пошкодження.

До основного обов`язку клієнта, який закріплений сторонами у п.3.1 договору зберігання, віднесено здійснення оплати послуг зберігання прийнятих на зберігання матеріальних цінностей у відповідності до розділу 5 цього договору.

Згідно п.4.1 договору зберігання: приймання матеріальних цінностей на зберігання проводиться матеріально-відповідальним працівником зберігача від представника клієнта і оформляється актами приймання на зберігання, які оформляються в день приймання; такі акти приймання на зберігання є невід`ємною частиною цього договору.

Зберігання матеріальних цінностей понад строк, установлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладання додаткової угоди (п.4.6 договору).

Як визначено п.5.1 договору зберігання, вартість послуг по зберіганню прийнятих зберігачем матеріальних цінностей зазначається сторонами в актах приймання на зберігання.

У відповідності до п.9.1 договору зберігання, сторона, яка порушила свої зобов`язання або не може виконати такі зобов`язання належним чином за цим договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору внаслідок подій надзвичайного та невідворотного характеру, та які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, якими за домовленістю сторін є: а) надзвичайні обставини громадського життя (війни, суспільні безладдя, у тому числі терористичні акти й воєнні дії, навіть без офіційного оголошення війни чи військового стану, закриття сухопутних чи водних шляхів, заборона (обмеження) експорту імпорту, експропріація, конфіскації, примусове відчуження (реквізиція) або вилучення та інше); б) аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту імпорту тощо; в) заборонні й обмежувальні акти державних органів, зміна законодавства.

Пунктом 11.2 договору зберігання визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Відповідач прийняв, а позивач передав на зберігання на умовах договору зберігання майно за такими актами:

- №41087 від 30.11.2023 (т.1 а.с.19): пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026792155 у кількості 455,677л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026694577 у кількості 420л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026297262 у кількості 30л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026506547 у кількості 5л; рекс дуо 50%, к.е. (10 л), партія товару №0025229238 у кількості 860л; рекс дуо 50%, к.е. (10л), партія товару №0025374299 у кількості 100л; рекс дуо 50%, к.е. (10л), партія товару №0025854511 у кількості 170л; рекс дуо 50%, к.е. (10л), партія товару №0026400717 у кількості 40л;

- №41081від 30.11.2023 (т.1 а.с.19, зворот): геліантекс 68,5%, к.с. (1л), партія товару №23В2444511 у кількості 65л; піктор 40% к.с. (5л), партія товару №0026792578 у кількості 325л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026297262 у кількості 55л; віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №23С2754030 у кількості 100л; віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №23В2754020 у кількості 70л; віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №AUG22СЕ029 у кількості 0,589л;

- №41085від 30.11.2023 (т.1 а.с.20): пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026792155 у кількості 4,282л;

- №41084 від 30.11.2023 (т.1 а.с.20, зворот): віволт, ПАР (прилипач) (5л), партія товару №AUG22CE029 у кількості 159,411л; пріаксор 22,5%, к.е. (5л), партія товару №0026792155 у кількості 10,041л.

В силу п.п.2-4 вказаних актів, сторонами узгоджено, що: відповідач зобов`язаний зберігати передане йому майно у складських приміщеннях, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/29; строк зберігання матеріальних цінностей - на вимогу клієнта, але не довше 30.04.2024; вартість послуг по зберіганню прийнятих зберігачем матеріальних цінностей складає 120грн в т.ч. ПДВ за 1 палету впродовж одного місяця зберігання.

Складські приміщення, у яких мали зберігатись матеріалі цінності позивача, перебували у відповідача в оренді, що підтверджується договором оренди №01/07/23/37 від 30.06.2023.

Так, відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець (Мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН") передає, а орендар (ТОВ "Фірма Ерідон") приймає в строкове платне користування: нерухоме майно (склад/офісне приміщення), разом з підключеними інженерними та комунікаційними системами (водо- газо- та електропостачання, системою кондиціонування, системою охорони та сигналізації), вказане в додатку 1 до цього договору; обладнання та устаткування, вказане в додатку 2 та додатку 3 до цього договору.

Як вбачається з акту приймання-передачі об`єкта оренди Мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН" передало, а ТОВ "Фірма Ерідон" прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, визначено додатком №1 до договору оренди (т.1 а.с.67), а саме:

- офісне приміщення загальною площею 260кв.м, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/29;

- складське приміщення загальною площею 1 024,70кв.м, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/29;

- складське приміщення загальною площею 722,50кв.м, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/29;

Право власності Малого приватного підприємства Фірма "ЕРІДОН" на передане відповідачу в оренду майно підтверджується: свідоцтвом від 15.09.2010 №САС765665 про право власності на нерухоме майно; витягом від 15.09.2010 №27321953 про реєстрацію права власності на нерухоме майно; витягом від 26.06.2023 №336898406 з державного реєстру речових прав.

На підтвердження виконання зобов`язань за договором в частині надання послуг зберігання майна, до матеріалів справи долучено акти надання послуг, які підписані сторонами, на загальну суму 372 грн, а саме: №91405 від 30.11.2023 на суму 12 грн; №94759 від 31.12.2023 на суму 360 грн.

Доказів оплати послуг відповідного періоду не надано.

08.01.2024 комісією у складі провідного інспектора ВЗНС Новомосковського РУ ГУ ДСНС у Дніпропетровській області Фуги Р.Г., довіреної особи Храмова О.М., слідчого Новомосковського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шутя М.М. складено акт про пожежу, яким зафіксовано, що 08.01.2014 приблизно о 07:00 на складі сировини (за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова 115/29) виникла пожежа, внаслідок якої, знищено: склад (реконстр.) Х; прибудови (тамбур) х6, х7; естакада х8: навіси х9, х10; сходи х11; будівля охорони з ґанком х4; склад (реконстр.) А; огорожі №1, 2; ворота з хвірткою №3; мостіння І; рухоме майно (товари, ТМЦ, основні засоби, товари, передані на відповідальне зберігання, МШП), що знаходились у вищезазначених об`єктах згідно довідки від МПП Фірма "Ерідон" вих.№9 від 08.01.2024 та довідки від ТОВ "Фірма Ерідон" вих.№54/1 від 08.01.2024. Також, вказаним актом зафіксовано, що пожежею пошкоджено наступне майно: будівля офісу х3 (площею 278,2кв.м); ґанок х3; навіс х3; ґанком х5; мостіння ІІ; транспортні засоби Ford Ranger д.н.з. НОМЕР_1 ; Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 ; причіп. Ймовірною причиною пожежі, як визначено даним актом, є обстріл.

10.01.2024 відповідачем направлено позивачу повідомлення про дію обставин непереборної сили (форс-мажор), яким доведено до відома, що майно позивача, яке передано на зберігання та знаходилося у складському приміщенні за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/29 знищено через злочинні дії третіх осіб. На підтвердження факту направлення 10.01.2024 вказаного повідомлення позивачу, відповідачем надано фіскальні чеки, поштові накладні №№0319108897640, 0319108897658 та описи вкладення у цінні листи.

Вказані листи, як вбачається з інформації з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта" вручено позивачу 12.01.2024. У поданій позовній заяві позивач також посилається на отримання відповідного повідомлення.

11.01.2024, комісією у складі першого заступника міського голови Здреника Т.; заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Зайцева А., головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та оборонно-мобілізаційної роботи виконавчого комітету Новомосковської міської ради Кондратенка М., заступника начальника управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Новомосковської міської ради Карпуся А., начальника відділу містобудування, архітектури та реклами - головного архітектора управління по роботі з активами Новомосковської міської ради Марченко Ю., завідувача сектору управління житлом, майном та комунальною власністю управління по роботі з активами Новомосковської міської ради Лапченка Є., начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та оборонно-мобілізаційної роботи виконавчого комітету Новомосковської міської ради Полушко У. складено акт №5/ю-24 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, яким зафіксовано, що ймовірно внаслідок прямого влучання ракетного озброєння та уламків після вибуху зруйновані об`єкти: склад (реконстр.) Х; прибудови (тамбур) х6, х7; естакада х8; навіси х9, х10; сходи х11; мостіння І комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2755021612100; адреса: Україна, Дніпропетровська область, Новомосковський район, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 115/29).

За результатами обстеження комісія дійшла висновків про неможливість відновлення зруйнованого об`єкту та про необхідність подальшого демонтажу його конструктивних елементів, проведення основного (детального) обстеження будівлі.

11.01.2024, комісією у складі: першого заступника міського голови Здреника Т., заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Зайцева А., головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та оборонно-мобілізаційної роботи виконавчого комітету Новомосковської міської ради Кондратенка М., заступника начальника управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Новомосковської міської ради Карпуся А., начальника відділу містобудування, архітектури та реклами - головного архітектора управління по роботі з активами Новомосковської міської ради Марченко Ю., завідувача сектору управління житлом, майном та комунальною власністю управління по роботі з активами Новомосковської міської ради Лапченка Є.; начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та оборонно-мобілізаційної роботи виконавчого комітету Новомосковської міської ради Полушко У. складено акт №4/ю-24 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, у якому вказані результати проведення обстеження. Так, відповідно до вказаного акту комісія встановила, що ймовірного внаслідок прямого влучання ракетного озброєння та уламків після вибуху зруйнований об`єк - склад (реконстр.) А комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2755021612100) за адресою: Україна, Дніпропетровська область, Новомосковський район, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 115/29.

За результатами обстеження комісія дійшла висновків про неможливість відновлення зруйнованого об`єкту та про необхідність подальшого демонтажу його конструктивних елементів, проведення основного (детального) обстеження будівлі.

За фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, слідчим відділом УСБУ у Дніпропетровській області, за усним повідомлення про кримінальне правопорушення, 08.01.2024 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024040000000029.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Дніпропетровській області від 26.01.2024 ТОВ "Фірма Ерідон" залучено до кримінального провадження №22024040000000029 від 08.01.2024 як потерпілу юридичну особу.

08.01.2024 ТОВ "Фірма Ерідон" видано наказ №08-01/П/П "Про проведення дій з виявлення та інвентаризації вцілілих активів товариства", яким доручено провести дії з виявлення та інвентаризації вцілілих активів ТОВ "Фірма Ерідон", що знаходяться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, 115/29. Відповідним наказом створено робочу комісію з виявлення та інвентаризації.

Як визначено п.5 вказаного наказу, по завершенню всіх робіт та дій з виявлення та інвентаризації всіх вцілілих активів товариства, робоча комісія зобов`язана скласти узагальнюючий протокол інвентаризації, погодити його у комісії Центрального офісу та надати на затвердження генеральному директору зведений протокол інвентаризації.

31.01.2024, за результатами проведення інвентаризації, складено інвентаризаційний опис товарів на складі №178, яким за результатами підрахунку фактичних залишків товарів, встановлено факти знищення товарів, що перебували у власності позивача, а також тих, що знаходилися на відповідальному зберіганні у відповідача.

За результатами проведеної інвентаризації, 31.01.2024 відповідачем складено протокол інвентаризаційної комісії, яка зробила наступні висновки та висловила такі пропозиції: списати знищені товарно-матеріальні цінності, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та які обліковуються на 201 рахунку бухгалтерського обліку; списати знищені товарно-матеріальні цінності, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 207 рахунку бухгалтерського обліку; списати знищені товари, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 281 рахунку бухгалтерського обліку; списати знищені товарно-матеріальних цінності, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 281 рахунку бухгалтерського обліку; списати знищені основні засоби, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 104 рахунку бухгалтерського обліку; списати знищені основні засоби, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 105 рахунку бухгалтерського обліку; списати знищені основні засоби, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 106 рахунку бухгалтерського обліку; знищення обладнання та устаткування, яке перебувало у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договору оренди, укладеного із Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон"; зруйнування об`єктів нерухомого майна, які перебували у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договору оренди із Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон"; списання знищених товарів, які прийняті ТОВ "Фірма Ерідон" на відповідальне зберігання та обліковувалися на позабалансовому 0241 рахунку бухгалтерського обліку; списання знищених малоцінних швидкозношуваних предметів, що перебували у власності ТОВ "Фірма Ерідон" та передані в експлуатацію, які обліковувалися на позабалансі; пошкодження основних засобів, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та які обліковуються на 104 рахунку бухгалтерського обліку; пошкодження основних засобів, які перебували у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договорів фінансового лізингу, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВІОР" та які обліковуються на 105 рахунку бухгалтерського обліку та потребують відновлювального ремонту; пошкодження об`єктів нерухомого майна, які перебували у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договору оренди, укладеного із Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон"; пошкодження обладнань та устаткувань, які перебували у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договору оренди, укладеного із Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон"; знищення основних засобів, які перебували у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договору оренди, укладеного із Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон"; знищення основних засобів, які перебували у користуванні ТОВ "Фірма Ерідон" на підставі договору оренди укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНАЛТРАНС"; пошкодження основних засобів, які є власністю ТОВ "Фірма Ерідон" та обліковуються на 106 рахунку бухгалтерського обліку; пошкодження малоцінних швидкозношуваних предметів, які перебували у власності ТОВ "Фірма Ерідон" та передані в експлуатацію, які обліковувалися на позабалансі.

Як вбачається вказаного протоколу інвентаризаційної комісії, а саме розділу 9 "Списати знищенні товари, які прийняті ТОВ "Фірма Ерідон" на відповідальне зберігання, які обліковуються на позабалансовому 0241 рахунку бухгалтерського обліку", до зазначеного списку товарів, що вирішено списати, увійшли товари (п.п.8-10, 12, 27, 30-33, 38-41), які за назвою, характеристикою, об`ємом, номером партії, відповідають переданим позивачем відповідачу на зберігання за актами від 30.11.2023 №№41087, 41081, 41085, 41084.

Також, відповідачем до матеріалів справи долучено експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 05.04.2024 №41-ПМ/24 "Щодо первинного фіксування стану нерухомого майна та активів, ушкоджених або зруйнованих внаслідок воєнного (бойових) дій", з якого вбачається, що майно, яке знаходилося на відповідальному зберіганні, що наведено в інвентаризаційному описі №178 від 31.01.2024, знищен. При цьому, зроблений висновок про те, що знищення та пошкодження майна і активів відбулась через удари ракетами невстановленого типу по цивільній інфраструктурі м. Новомосковська Дніпропетровської області, влучання у складські приміщення відповідача (м. Новомосковськ, вул Сучкова 115/29), пожежі, що виникла 08.01,2024, що пов`язана з проведенням бойових (воєнних) дій відповідно до акту про пожежу ВЗНС Новомосковського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

12.04.2024 відповідачу Торгово-промислово палатою України видано сертифікат №3100-24-0765 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким є військова агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення военного стану, знищення майна, що знаходилось на відповідальному зберіганні відповідача в результаті ударів ракетами невстановленого типу по цивільній інфраструктурі м. Новомосковська, зокрема, влучення у складські приміщення за вищевказаною адресою. Відповідні форс-мажорні обставини визнані такими, що існують з 08.01.2024 щодо зобов`язання зберігання матеріальних цінностей та повернення матеріальних цінностей із зберіганні у вказаному складському приміщення, у т.ч. тих, що виникли перед позивачем за договором зберіганні, вимоги на підставі якого заявлені у справі.

15.04.2024 відповідач направив на адресу позивача повідомлення за вих.№502 від 15.04.2024, до якого долучив копію вказаного сертифікату. На підтвердження факту направлення вказаного повідомлення позивачу відповідачем надано фіскальні чеки, поштові накладні №№0319108976019, 0319108976000 та описи вкладення у відповідні цінні листи.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати завдані позивачу збитки у вигляді вартості втраченого майна, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором відповідального зберігання.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір зберігання, враховуючи зміст прав та обов`язків його сторін, є договором зберігання.

Так, як визначено ч. 3 ст. 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. При цьому, в силу ч. 1 такої статті, товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов`язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.

В силу ч. 4 ст. 294 ГК України до регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Як установлено з ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 949, 953 ЦК України, умови укладеного договору й підписаних сторонами актів, відповідач зобов`язаний зберігати передане позивачем майно, яке індивідуалізовано шляхом його відокремлення від іншого товару, не використовувати його для власних цілей, не передавати його іншим особам, та на вимогу власника такого майна та/або по завершенню строку його зберігання - повернути поклажодавцеві.

Разом з тим, судом встановлено, що такий товар знищено внаслідок пожежі, що спричинена влучанням ракети.

Як визначено ч.ч. 1-2 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах; професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Кваліфікуючою ознакою професійного зберігача є те, що така особа здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, що вбачається із змісту ч.2 ст.936 ЦК України, Тобто така діяльність має здійснюватися особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, систематично.

Видом діяльності відповідача, що вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є складське господарство (код КВЕД: 52.10)

Матеріали справи свідчать (договори: №№26/12/22 від 26.12.2022; 21/12/2023-1 від 21.12.2023; 740/23/853_ЗБ від 18.12.2023; т.1 а.с.214-215; 217-218; 220-221) про те, що відповідач - ТОВ "Фірма Ерідон" здійснює зберігання регулярно, на засадах підприємницької діяльності, отже, є професійним зберігачем.

В силу ч.ч. 2,3 ст.950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця; зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Оскільки відповідач виступає у спірних правовідносинах як професійний зберігач, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що саме на відповідача покладається тягар доведення того, що втрата майна сталася внаслідок дії непереборної сили.

Судом встановлено, що втрата переданого на відповідне зберігання відповідачу майна відбулась внаслідок пожежі, спричиненої ракетним обстрілом та влучанням ракети.

Форс-мажорні обставини щодо виконання зобов`язання із зберігання відповідного майна позивача та повернення його із зберігання засвідчені в установленому порядку.

Апеляційний суд зазначає, що згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як вище встановлено судом, відповідачу в установленому порядку видано сертифікат про наявність відповідних форс-мажорних обставини.

При цьому суд відзначає, що оголошення форс-мажору має здійснюватися в порядку, передбаченому умовами договору від 30.11.2023 №105/23/850-3Б, а саме відповідно до пунктів 9.2. та 9.3., якими визначено, що сторона, яка зазнала дії форс-мажору та внаслідок цього не в змозі виконати зобов`язання за договором, повинна негайно звернутися до компетентних органів для фіксації таких обставин, а також не пізніше 5 робочих днів з моменту настання та припинення таких обставин письмово та обґрунтовано сповістити про це іншу сторону; несвоєчасне повідомлення про форс-мажор та/або ненадання підтвердження форс-мажору позбавляє сторону права посилатися на нього як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором; сторони домовились, що підтвердженням форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання та тривалість форс-мажору або інший документ, виданий (оформлений) компетентним органом за існуючих обставин, що засвідчує настання або дію непередбачуваних та непереборних обставин, що унеможливлюють або впливають на виконання сторонами умов договору.

Відповідачем доведено виконання ним п.п.9.2-9.3 договору зберігання, а саме: здійснено звернення до компетентних органів щодо фіксування відповідної обставини (наявність форс-мажорних обставин), повідомлено відповідача протягом 5 робочих днів про їх настання та отримано сертифікат щодо наявності форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань перед позивачем за договором зберігання.

Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що відповідач обґрунтовано не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин (не надав підтверджуючих документів), колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними, оскільки відповідач в межах п`ятиденного строку з дня настання форс-мажорних обставин звернувся до позивача з відповідним повідомленням, в якому зазначив, що вчиняє усіх необхідних дій для належного посвідчення дії обставин непереборної сили, зокрема отримання сертифікату ТПП, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість умовами укладеного сторонами договору від 30.11.2023 №105/23/850-3Б не передбачено обов`язку сторони, яка потрапила під дію форс-мажору, надавати докази у підтвердження таких обставин. В свою чергу обставини, на які посилався відповідач у своєму повідомленні повністю підтверджуються документами компетентних державних органів.

Доводи ж апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що відповідач негайно не звернувся до ТПП для фіксації форс-мажору, також є безпідставними, оскільки, в даному випадку, апелянт помилково ототожнює поняття фіксації обставин непереборної сили, визначене п. 9.2 договору та поняття підтвердження обставин непереборної сили, визначене п. 9.3 договору.

Так, п. 9.2 передбачено обов`язок сторони негайно звернутися до компетентних органів для фіксації форс-мажорних обставин, у свою чергу п. 9.3 договору визначено, що підтвердженням форс-мажорних обставин є, зокрема, документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Отже, фіксація форс-мажору здійснюється компетентним органом залежно від характеру обставин непереборної сили, а підтвердження форс-мажору - за домовленістю сторін, відповідно до п. 9.3 договору, документом ТТП України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність тверджень апелянта про те, що відповідач міг запобігти знищенню товару, так як мав можливість відмовитися від зберігання товару або визначити більше безпечне місце для такого зберігання, оскільки за взаємною згодою сторін визначено місце зберігання майна і жодна із сторін договору зберігання не висловлювала пропозицій, у т.ч. позивач, щодо його зміни.

Отже з урахуванням того, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором зберігання спричинено форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а не діями чи бездіяльністю відповідача, який не несе ризик втрати майна, переданого на зберігання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення 5 032 888,52 грн в рахунок відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання.

Решта доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор".

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру відповідачем подано до суду: договір від 10.04.2020 №10/04/2020/3 про надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2020, укладений між АО "Меліор" (далі АО) та ТОВ "Фірма Ерідон" (далі клієнт), додаткові угоди №1 від 30.12.2020, №2 від 30.12.2021, №4 від 29.12.2023 та додаток №8 від 08.04.2024 до договору від 10.04.2020 №10/04/2020/3 про надання правничої (правової) допомоги, акт від 11.06.2024 наданих послуг до додатку №8, платіжну інструкцію №123931 від 11.06.2024 на суму 101 000грн, ордер серії АІ №1416400 від 26.06.2023, виданий ТОВ "Меліор" на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Боровиком Б.М. відповідачу ТОВ "Фірма Ерідон".

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно наявності підстав для скасування додаткового рішення зводяться до очікування останнього на скасування основного рішення, що вплине на розподіл судових витрат.

Враховуючи що рішення суду першої інстанції залишено апеляційним судом без змін, вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 10.06.2024 та додаткового рішення від 01.07.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2024 та додаткове рішення від 01.07.2024 у справі №911/783/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор".

Матеріали справи №911/783/24 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.10.2024 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П. та судді Кравчука Г.А.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

І.М. Скрипка