Рішення

від 18.06.2024 по справі 924/74/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2024 р. Справа № 924/74/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м.Хмельницький

до Державного підприємства "Нігинський кар`єр" с. Сахкамінь, Кам`янець-Подільський район, Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Кам`янець-Подільське лісове господарство", с. Колибаївка, Кам`янець-Подільський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України, м. Київ

про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути на користь держави земельні ділянки

За участю представників сторін:

від позивачів - не з`явився

від відповідача - Пізняк О.С. - директор

від третьої особи - Талалай А.С. згідно ордера ВХ№31061879

від третьої особи - Кабальський Я.В. - згідно посвідчення

від прокуратури - Ткачук Н.С. - згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.06.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: 09.01.2024р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м.Хмельницький до Державного підприємства "Нігинський кар`єр" с. Сахкамінь, Кам`янець-Подільський район, Хмельницької області, у якій прокурор просить:

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001.

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права постійного користування Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001 площею 79,1 га., для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, яка розташована за межами населених пунктів Ніганської сільської ради Кам`янець-Подільського району, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2440984668224, номер запису про інше речове право 43651039, припинивши право постійного користування Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) цією земельною ділянкою.

- зобов`язати Державне підприємство "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) земельну ділянку площею 15,4814 га., яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0003.

- зобов`язати Державне підприємство "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) земельну ділянку площею 1,9828 га., яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0004.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 11.01.2024р. відкрито провадження у справі №924/74/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:00 год. 01.02.2024р.

У підготовчому засіданні 01.02.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 12:00 год. 28.02.2024р.

У підготовчому засіданні 28.02.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:00 год. 21.03.2024р.

Ухвалою суду від 21.03.2024р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, м. Київ. Підготовче засідання відкладено на 10:00 год. 10.04.2024 р.

У підготовчому засіданні 10.04.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10 год. 00 хв. „21" травня 2024р.

У судовому засіданні 21.05.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 11:30 год. 06.06.2024р.

У судовому засіданні 06.06.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 11:00 год. 10.06.2024р.

У судовому засіданні 10.06.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 11:00 год. 18.06.2024р.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 22.10.2012р. №295/2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та передано у постійне користування ДП "Нігинський кар`єр" земельну ділянку площею 79,1 га, що розташована за межами населених пунктів Нігинської сільської ради Кам`янець-Подільського району, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами (розробка діючого кар`єру вапняків на Нігинсько-Вербецькому родовищі).

На підставі вказаного розпорядження 26.12.2012р. Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією виданий ДП "Нігинський кар`єр" державний акт серія ЯЯ номер 333743 на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,1 га, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682240003000015.

ДП "Нігинський кар`єр" 16.08.2021р. зареєструвало у Державному земельному кадастрі вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001.

Державним реєстратором 19.08.2021р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування ДП «Нігинський кар`єр» на земельну ділянку площею 79,1 га з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2440984668224, номер запису про інше речове право 43651039.

Відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 10.02.2022р. №126 земельна ділянка з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001 частково накладається на земельні ділянки, на яких згідно матеріалів лісовпорядкування 2011 року, розташовані квартали 30, 31, 32 та 33 Маківського лісництва ДП "Кам`янець-Подільське лісове господарство".

Також, відповідно до збірного кадастрового плану, виготовленого ТОВ "Джафар" на замовлення Філії "Кам`янець-Подільське лісове господарство" ДП "Ліси України", земельна ділянка з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0003 на площу 15,4814 га, а також на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0004 на площу 1,9828 га.

Станом на 22.10.2012р. (на час прийняття розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №295/2012) право ДП "Кам`янець-Подільське лісове господарство" на постійне користування земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 6822485400:04:010:0003 площею 48,9111 та 6822485400:04:010:0004 площею 41,3407 га. підтверджувалось матеріалами лісовпорядкування, проведеного у 2011 році Львівською державною лісовпорядною експедицією ВО "Укрдержліспроект".

На замовлення ДП "Кам`янець-Подільське лісове господарство" на підставі вказаних матеріалів лісовпорядкування розроблено технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами 6822485400:04:010:0003 площею 48,9111 га., та 6822485400:04:010:0004 площею 41,3407 га, які затверджені розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 23.01.2015р. №28/2015р. Відповідно до цього розпорядження Хмельницької ОДА вказані земельні ділянки передані у постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство».

23.03.2015р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822485400:04:010:0003 площею 48,9111 га. та 6822485400:04:010:0004 площею 41,3407 га, номери записів про інше речове право 9162677 та 9167527.

У зв`язку з реорганізацією ДП "Кам`янець-Подільське лісове господарство" шляхом приєднання до ДП "Ліси України" права на вказані земельні ділянки перереєстровані за останнім відповідно до передавального акту від 03.03.2023р., затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023р. №45.

Окружною прокуратурою листами від 08.02.2022р. та 06.09.2023р. Хмельницьку ОВА, а також листом від 04.09.2023р. ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області повідомлено про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування щодо повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави.

Хмельницькою обласною військовою адміністрацією та ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області відповідні заходи не вжили у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та надіслали прокурору листи із проханням вжити заходи представницького характеру з метою усунення порушень, що стало підставою звернення прокурора із позовом до суду.

З огляду на зазначене, прокурор з мотивів, вказаних у позовній заяві, звернувся до суду в інтересах позивача з даним позовом.

Заслухавши пояснення представників учасників спору, дослідивши подані до справи докази та давши їм оцінку в сукупності при аналізі норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує на бездіяльність органу уповноваженого від імені держави здійснювати повноваження власника державного майна - Хмельницької обласної військової адміністрації.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує на бездіяльність органу уповноваженого від імені держави здійснювати повноваження власника державного майна - Хмельницької обласної військової адміністрації.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати:

1) з яких саме правовідносин сторін виник спір;

2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Так, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Суд вважає, що природа правовідносин, які виникли у даній справі передбачає, що відповідно до положень норм цивільного законодавства, спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, а не визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання повернути у власність нерухоме майно. Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 по справі №910/17650/19.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Враховуючи вищевикладене суд погоджується з доводами прокурора викладеними у позовній заяві та заявах по суті спору та вважає позов обґрунтованим.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права постійного користування Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001 площею 79,1 га. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, яка розташована за межами населених пунктів Нігинської сільської ради Кам`янець-Подільського району, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2440984668224, номер запису про інше речове право 43651039, припинивши право постійного користування Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) цією земельною ділянкою.

Зобов`язати Державне підприємство "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) земельну ділянку площею 15,4814 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0003.

Зобов`язати Державне підприємство "Нігинський кар`єр" (код ЄДРПОУ 00373741) повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) земельну ділянку площею 1,9828 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0004.

Стягнути з Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (32322, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Сахкамінь, вул. Українська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00373741) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 10 736,00 грн. (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.06.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 1 прим.

1-до матеріалів справи

2- Хмельницька обласна прокуратура - sekretariat@khmel.gp.gov.ua

3- Кам`янець-Подільська окружна прокуратура - kampod_oprok@khmel.gp.gov.ua

4 - Хмельницька обласна військова адміністрація - regadm@adm-km.gov.ua

5- Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - khmelnytskyi@land.gov.ua

6 - ДП "Нігинський кар`єр" на ел. niginskijkarer@gmail.com

7 - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кам`янець-Подільське лісове господарство" - info@e-forest.gov.ua

8 - Фонд державного майна України - pravo@spfu.gov.ua