Постанова

від 11.12.2024 по справі 924/74/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/74/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (колегія суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Філіпова Т.Л., Маціщук А.В.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 (суддя Заярнюк І.В.) у справі

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Державного підприємства «Нігинський кар`єр»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Кам`янець-Подільське лісове господарство»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України

про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути на користь держави земельні ділянки

(за участю представників: прокурор - Савицька О.В., третьої особи - 1 - Талалай А.С., третьої особи - 2 - Хайновський О.О.)

Фактичні обставини

1. Хмельницька обласна державна адміністрація (Хмельницька обласна військова адміністрація) (далі - Хмельницька ОВА, позивач-1) розпорядженням від 22.10.2012 №295/2012 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та передала в постійне користування Державному підприємству "Нігинський кар`єр" (далі - ДП «Нігинський кар`єр», відповідач) земельну ділянку площею 79,1 га, що розташована за межами населених пунктів Нігинської сільської ради Кам`янець-Подільського району, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами (розробка діючого кар`єру вапняків на Нігинсько-Вербецькому родовищі).

2. На підставі вказаного розпорядження 26.12.2012 Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація видала відповідачу державний акт серії ЯЯ номер 333743 на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,1 га.

3. 16.08.2021 відповідач зареєстрував у Державному земельному кадастрі вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0001 (далі - земельна ділянка 79,1 га), а 19.08.2021 зареєстрував право постійного користування земельною ділянкою.

4. За державним актом на право користування землею від 05.05.1960, виданим Кам`янець-Подільською міською радою депутатів, в постійне користування Кам`янець-Подільського лісгоспу було відведено 9047,44 га землі.

5. Право постійного користування Державного підприємства «Кам`янець-Подільське лісове господарство» (далі - Кам`янець-Подільський лісгосп) земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 6822485400:04:010:0003 площею 48,9111 га (далі - земельна ділянка 48,9111 га) та 6822485400:04:010:0004 площею 41,3407 га (далі - земельна ділянка 41,3407 га) підтверджується матеріалами лісовпорядкування, проведеного у 2011 році Львівською державною лісовпорядною експедицією ВО "Укрдержліспроект".

6. На підставі вказаних матеріалів лісовпорядкування у 2014 році на замовлення Кам`янець-Подільського лісгоспу розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок 48,9111 га та 41,3407 га.

7. Хмельницька ОВА розпорядженням від 23.01.2015 №28/2015р затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надала в постійне користування Кам`янець-подільському лісгоспу, зокрема земельні ділянки 48,9111 га та 41,3407 га.

8. 23.03.2015 Кам`янець-подільський лісгосп зареєстрував право постійного користування земельними ділянками 48,9111 га та 41,3407 га.

9. Відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 10.02.2022 №126 земельна ділянка 79,1 га частково накладається на земельні ділянки, на яких згідно матеріалів лісовпорядкування 2011 року розташовані квартали 30, 31, 32 та 33 Маківського лісництва.

10. Згідно з кадастровим планом, виготовленим на замовлення Кам`янець-Подільського лісгоспу, земельна ділянка 79,1 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0003 на площу 15,4814 га, а також на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0004 на площу 1,9828 га.

11. У зв`язку з реорганізацією Кам`янець-Подільського лісгоспу шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кам`янець-Подільське лісове господарство" (далі також - Кам`янець-Подільський лісгосп, третя особа-1) права на вказані земельні ділянки зареєстровані за останнім.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

12. Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр) звернувся до суду з позовом до ДП «Нігинський кар`єр», в якому просив:

- скасувати: (1) в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки 79,1 га; (2) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування відповідача на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати відповідача повернути Хмельницькій ОВА: (1) земельну ділянку площею 15,4814 га, яка є частиною земельної ділянки 79,1 га, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровими номерами 6822485400:04:010:0003; земельну ділянку площею 1,9828 га, яка є частиною земельної ділянки 79,1 га, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0004.

13. Позов мотивований тим, що земельна ділянка 79,1 га частково накладається на землі лісогосподарського призначення у складі земельних ділянок 48,9111 га та 41,3407 га, які перебувають у постійному користуванні Кам`янець-Подільського лісгоспу. Відтак має місце незаконне формування, вилучення з постійного користування третьої особи-1, реєстрація речових прав та передача в користування відповідачу (у складі земельної ділянки 79,1 га) земель лісогосподарського призначення в якості земель промисловості.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 18.06.2024, яке залишив без змін Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.09.2024, позов прокурора задовольнив. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки 79,1 га та державну реєстрацію права постійного користування відповідача на вказану земельну ділянку; зобов`язав відповідача повернути Хмельницькій ОВА: земельну ділянку площею 15,4814 га, яка є частиною земельної ділянки 79,1 га, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровими номерами 6822485400:04:010:0003; земельну ділянку площею 1,9828 га, яка є частиною земельної ділянки 79,1 га, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822485400:04:010:0004.

15. Суди визнали доведеними обставини часткового накладення земельної ділянки 79,1 га на земельні ділянки лісогосподарського призначення 48,9111 га та 41,3407 га, які з 1960 року перебували в постійному користуванні Кам`янець-Подільського лісгоспу як землі лісового фонду. Констатували, що формування земельної ділянки відповідача, а також набуття відповідачем права постійного користування цією земельною ділянкою відбулось з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

16. Щодо вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки та речового права відповідача на спірну земельну ділянку апеляційний суд послався на абзац 5 частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та частину 13 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та зазначив, що запис в реєстрі формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки, а право або інтерес позивача-1, який є розпорядником спірної земельної ділянки, є порушеним внесенням до реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності іншого суб`єкту, який не є власником земельної ділянки.

Касаційна скарга

17. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся Фонд державного майна України (далі - Фонд), в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 20 ЗК України, оскільки позивач-1 не довів належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а також того, що ця ділянка використовується за цим цільовим призначенням, відтак, останній не довів, що державна реєстрація земельної ділянки порушує його права або охоронювані законом інтереси.

19. Висновки судів попередніх інстанції про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», звертаючись з позовом у даній справі, зроблені без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Верховним Судом в постановах від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19. Суди не надали належної оцінки відсутності порушеного або оспорюваного права позивача-1, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову прокурора. Також обґрунтовуючи позов наявністю підстав для представництва інтересів Хмельницької ОВА, фактично прокурор здійснює представництво інтересів третьої особи-1, що прямо заборонено законом.

20. Суди порушили приписи статей 45, 236 ГПК України без врахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу

21. Прокурор вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову. Касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін. При цьому висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються не подібних правовідносин, а отже є нерелевантними.

22. Третя особа - 1 проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що скаржник не обґрунтував належним чином визначені ним підстави касаційного оскарження. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

23. Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

24. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

25. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

26. Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

27. Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду).

28. Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

29. Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 справі № 925/1133/18 виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: (1) орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; (2) орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

31. У цій справі вимоги до ДП «Нігинський кар`єр» прокурор обґрунтовує тим, що отримана відповідачем в користування для розробки кар`єру вапняків земельна ділянка 79,1 га частково накладається на земельні ділянки лісогосподарського призначення Кам`янець-Подільського лісгоспу. Порушення інтересів держави в особі позивача - Хмельницької ОВА прокурор вбачає в порушенні норм земельного та лісового законодавства при передачі відповідачу вказаної земельної ділянки у вигляді незаконної зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, які були безпідставно включені до складу земельної ділянки 79,1 га.

32. Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій констатували доведення прокурором факту порушення прав держави з боку ДП «Нігинський кар`єр» та вказали, що формування земельної ділянки відповідача, а також набуття ним права постійного користування земельною ділянкою відбулось з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, яке суди вбачали в обставині часткового накладення земельної ділянки відповідача та земельних ділянок третьої особи-1, право користування якої на землі лісового фонду виникло раніше.

33. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки 79,1 га та державної реєстрації речового права відповідача на цю ділянку з одночасним зобов`язанням останнього повернути Хмельницькій ОВА частину земельної ділянки, помилково переданої йому державою в користування, у сукупності поновить виявлене прокурором порушення речових прав держави на землю.

34. Верховний Суд вважає такі висновки судів помилковими з огляду на наступне.

35. Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

36. Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

37. Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

38. Суди попередніх інстанцій встановили, що Хмельницька ОВА своїм розпорядженням від 22.10.2012 №295/2012 надала відповідачу в постійне користування земельну ділянку 79,1 га. Після цього Хмельницька ОВА іншим розпорядженням від 23.01.2015 №28/2015р надала в постійне користування Кам`янець-подільському лісгоспу земельні ділянки 48,9111 га та 41,3407 га. В обох випадках Хмельницька ОВА діяла як орган, уповноважений державою на виконання функцій розпорядника земель державної власності.

39. У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

40. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

41. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

42. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

43. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

44. Суть даного спору полягає у тому, що позов у ньому заявив прокурор в інтересах органу, уповноваженого державою на виконання повноважень власника спірної земельної ділянки, який сам же і розпорядився цією земельною ділянкою, передавши її в користування підприємству державної форми власності, яке прокурор визначив відповідачем. Тобто прокурор одним із позивачів визначив орган державної влади, дії якого і призвели до стверджуваного прокурором порушення прав та інтересів держави у вигляді передачі в користування відповідачу частини земельної ділянки лісогосподарського призначення.

45. За змістом статті 45 ГПК України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб`єкта права не може бути спору з самим собою. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

46. Верховний Суд зазначає, що констатоване судами у цій справі порушення законодавства у формі протиправної передачі відповідачу частини земель лісогосподарського призначення у складі земель промисловості було вчинене, як встановили суди, Хмельницькою ОВА, а не відповідачем. Отже, подання прокурором цього позову фактично спрямоване не на захист інтересів держави в особі Хмельницької ОВА, а проти держави в особі цього ж органу, який сам і порушив інтереси держави, створивши своїми розпорядчими діями ситуацію, за якої одна і та ж земля державної власності одночасно перебуває в користуванні двох створених державою підприємств, проте з різним цільовим призначенням.

47. Звідси прокурор, визначивши у даній справі відповідачем ДП «Нігинський кар`єр», створив процесуальний парадокс, за якого позивач у спорі - Хмельницька ОВА фактично оспорює свої ж власні дії з розпорядження землею державної власності та в підсумку вимагає від відповідача повернути їй частину земельної ділянки, яка за позицією прокурора має належати на праві користування третій особі-1.

48. При цьому розпорядження Хмельницької ОВА від 22.10.2012 №295/2012, яке є волевиявленням власника та стало підставою для оформлення відповідачем похідного речового права на спірну земельну ділянку, не є предметом оскарження у межах цього судового спору. Отже, навіть за умови задоволення позову прокурора у даній справі правовий конфлікт щодо визначення меж земельних ділянок відповідача та третьої особи-1 вирішений не буде.

49. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що право Хмельницької ОВА, на захист якого спрямовані позовні вимоги прокурора, не є порушеним у зв`язку із набуттям ДП «Нігинський кар`єр» права користування спірною земельною ділянкою, оскільки похідне речове право відповідача виникло на підставі волевиявлення самого позивача. Тобто між цими сторонами відсутній спір про право як такий.

50. Крім того, Верховний Суд зазначає, що в силу вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

51. У справі, що розглядається, відповідач отримав право користуватися спірною земельною ділянкою за розпорядчим актом уповноваженої особи власника - Хмельницької ОВА. Використовуючи своє право на отримання в користування земельної ділянки, відповідач обґрунтовано передбачав, що орган влади діє правомірно, оскільки така поведінка є його прямим обов`язком. Чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки чи дотримання порядку розпорядження нею. Тобто фактично у разі задоволення позову обов`язки органу влади з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються, у даному випадку, на постійного землекористувача.

52. У рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 № 29979/04 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

53. Верховний Суд нагадує, що визначення у позові складу сторін у справі, зокрема відповідачів є правом позивача, що має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

54. З огляду на наведене в позові прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА належить відмовити з підстави відсутності спору між цим позивачем та визначеним прокурором відповідачем.

Щодо правового статусу Держгеокадастру

55. Верховний Суд нагадує, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятися залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

56. Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

57. При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 152 ЗК України.

58. Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

59. Відповідно до абзаців першого - третього пункту "а", абзацу першого, другого, п`ятого пункту "б" частини 1 статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

60. Згідно з абзацом 9 статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

61. Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

62. Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

63. Аналогічний висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

64. За змістом нормативно-правових актів, які регламентують повноваження Держгеокадастру, відповідний орган не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації речових прав на землю та про повернення державі земельної ділянки лісогосподарського призначення.

65. Отже, у цій справі Держгеокадастр у спірних правовідносинах, хоча і виконує функції державного контролю, проте відповідно до наведених вище положень законодавства не наділений повноваженнями звертатися до суду з обраним прокурором предметом позову.

66. У свою чергу пред`явлення позову особою, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови в позові.

67. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги Фонду отримали часткове підтвердження за наслідками касаційного перегляду, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

69. Згідно з положеннями частини 1, 3 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

70. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права (наведені вище), унаслідок цього помилково задовольнили позовні вимоги прокурора, звернені до ДП «Нігинський кар`єр». У зв`язку з чим рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

71. У зв`язку з прийняттям судом касаційної інстанції нового рішення, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг Фонду в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на орган прокуратури.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/74/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911102) на користь Фонду державного майна України (ідентифікаційний код 00032945) 37 576 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.