Постанова

від 04.07.2024 по справі 279/8221/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/8221/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.

Категорія 77 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №279/8221/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Волкової Н.Я. у м. Коростені

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив стягнути на свою користь з ТОВ «Кадастровиі центр +» 408898,27 грн, з яких: 323585, 83 грн сума основної заробітної плати, 40372, 13 грн сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, 44940, 31 грн сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 28 березня 2018 року по 17 травня 2023 року він працював в ТОВ «Кадастровий центр +» на посаді інженера землевпорядника. За час його роботи ТОВ «Кадастровий центр +» не проводив йому жодних виплат заробітної плати, а відповідачем проводилось лише сплата страхових внесків з мінімального розміру заробітної плати. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати за період з 28.03.2018 по 17.05.2023 відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України" загальна сума невиплаченої заробітної плати в зазначений період становить 323 585,83 грн. Крім того, за час роботи в ТОВ «Кадастровий центр +» відповідач жодного разу не надав розрахункові дані про нараховану та виплачену заробітну плату. Вказана сума не була виплачена йому при звільненні та не видана трудова книжка, а тому суми за час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки також підлягають стягненню. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, посилаючись на ст. 94 КЗпП України. Наголошує, що факт виконання ним роботи доводиться доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження №12023060490000496. Крім того вказує, що не має доступу до кадрової та бухгалтерської документації відповідача, а останній відмовився надати йому довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Зазначає, що згідно наказу №2 від 27.03.2018 він був прийнятий на роботу в ТОВ «Кадастровий центр+» на посаду інженера землевпорядника з окладом 3723, 00 грн. Відомостями нарахування заробітної плати за 2018-2023 роки зазначено про нарахування скаржнику заробітної плати. Водночас звертає увагу, що наказ про прийняття його на роботу не підписаний директором, штатний розпис не затверджений, а відомості про нарахування заробітної плати не містять періоди нарахування та хто її нараховував.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кадастровий центр+» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивачем не доведено невиплату йому заробітної плати, а допитані свідки зі сторони позивача підтвердили фак фактичної виплати заробітної плати всім працівникам. Крім того, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 надав копію трудової книжки, що свідчить про знаходження трудової книжки у позивача, а не у відповідача. Вказує, що копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Пояснив, що він працював у відповідача разом з дружиною, якій заробітна плата виплачувалась. Невиплату заробітної плати йому пояснив тим, що він з відповідачем планували створити спільний бізнес, а тому він виконував роботу, однак заробітну плату не одержував. Позивач також пояснив, що він мав інший бізнес, який йому приносив дохід, а тому він не наполягав на виплаті заробітної плати раніше. Також вказав, що відповідачем до цього часу не видано наказу про його звільнення та не видано трудову книжку. Просив винести окрему ухвалу стосовно факту тіньової заробітної плати.

Представник позивача адвокат Анікеєнко М.В. доводи апеляційної скарги та пояснення позивача підтримав, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвокат Калінін Р.С. проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу. Наголосив, що факт виплати заробітної плати усім працівникам підтвердили свідки. Пояснив, що трудова книжка ОСОБА_1 у відповідача відсутня, а долучена до позовної заяви її копія навпаки свідчить, що трудова книжка позивача знаходиться у нього. Зазначив, що позивач викрав частину документів, що підтверджується кримінальним провадженням, а тому відповідач позбавлений можливості надати певні докази на спростування вимог позовної заяви.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачемне наданодоказів напідтвердження позовнихвимог пророзмір заробітноїплати тарозмір їїзаборгованості заспірний період,внаслідок чогоне єпідтвердженим ірозрахунок простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку тасереднього заробіткуза часвимушеного прогулуу зв`язкуз порушеннямтермінів їївиплати.Також судще развказав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "Кадастровий центр+" перед позивачем по заробітній платі з березня 2018 року по травень 2023 року, припинення позивачем трудових відносин з відповідачем у вказаний час у встановленому порядку, а тому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами(стаття 94 КЗпПУ).

Приписамичастин першої, четвертої, п?ятоїстатті 95КЗпП України визначено, щомінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власностіі господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має правав односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови,встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частиначетверта статті 97 КЗпПУкраїни).

Відповідно до положень частини 1,2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Встановивши, що позивач працював у відповідача до 17.05.2023 року та з урахуванням продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України у зв`язку з карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що строк звернення до суду позивачем дотримано.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Заробітна платавиплачується працівникамрегулярно вробочі дніу строки,встановлені колективнимдоговором абонормативним актомроботодавця,погодженим звиборним органомпервинної профспілковоїорганізації чиіншим уповноваженимна представництвотрудовим колективоморганом (ав разівідсутності такихорганів -представниками,обраними іуповноваженими трудовимколективом),але нерідше двохразів намісяць черезпроміжок часу,що неперевищує шістнадцятикалендарних днів,та непізніше семиднів післязакінчення періоду,за якийздійснюється виплата(стаття115КЗпП України). У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 28.03.2018 ОСОБА_1 працював в ТОВ «Кадастровий центр+» на посаді інженера-землевпорядника на підставі наказу №2 від 28.03.2018, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 64).

Із копії форми ОК-5 в період з лютого 2018 року по грудень 2021 року страхові платежі до ПФУза застраховану особу ОСОБА_1 вносились ТОВ "Кадастровий центр +" (ЄДРПОУ 41429290).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що 17.05.2023 подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, оскільки відповідач не проводиввиплати належних сум заробітної плати, проте відповідні суми не були виплачені і при звільненні.

Допитна судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснила, що ніколи не бачила, щоб позивачеві виплачували заробітну плату, в той час як заробітна плата виплачувалась "в конверті", відомості про її виплату не складались.

Із доданих до апеляційної скарги копій відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період із березня 2018 року по травень 2023 року включно, які завірені підписом директора ТОВ «Кадастровий центр +» Дмитренком О.М. та були вилучені слідчим СВ Коростенського РУП ГУ Національної поліції України, вбачається, що заробітна плата працівникам, зокрема ОСОБА_1 нараховувалася, проте в графі «Підпис одержувача» відсутні будь-які підписи (а.с. 104-153). Згідно зазначених відомостей останнім місяцем нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 був травень 2023 року. Зазначене узгоджується з поясненнями позивача про те, що він працював у відповідача по 17 травня 2023 року.

Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Кадастровий центр +» існували трудові відносини з 28.03.2018 по 17.05.2023 , проте відповідач ненадав жоднихдоказів провиплату заробітноїплати позивачу.

А тому, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, статей 94, 95, частини четвертої статті 97 КЗпП України, відповідних положень статей 1, 3, 7, 8, 22 Закону України «Про оплату праці», згідно яких право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом (мінімальна заробітна плата) є державною гарантією, а власник не вправі в односторонньому порядку приймати рішенняз питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, із відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна платав межахмінімальної заробітноїплати заперіод з28березня 2018року по17травня 2023року включно з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року, справа № 756/9457/16-ц.

Окрім позивач сам вказував, що йому мала б нараховуватись заробітна плата у мінімальному розмірі.

Відповідно до Закону України " Про Державний бюджет України" мінімальна заробітна плата становила: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 3723,00 грн; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 4173,00 грн.; з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року - 4723,00 грн.; з 01.09.2020 року по 31.12.2020 року - 5000,00 грн.; з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року - 6000,00 грн.; з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року - 6500,00 грн.; з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року - 6500,00 грн.; з 01.10.2022 року по 31.12.2022 року - 6700,00 грн.; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року - 6700,00 грн.

Враховуючи зазначений розмір мінімальної заробітної плати, загальна сума заборгованості по заробітній платі за період з 28.03.2018 по 17.05.2023 становить 323 585,83 грн. Позивачем наведено відповідний розрахунок з яким колегія суддів повністю погоджується (а.с.5). Відповідач не надав до суду доказів на спростування розрахунку, наведеного позивачем.

Роботодавець зобов`язанийвирахувати ізнарахованої сумиподатки таобов`язкові платежі,а томуіз відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню невиплаченазаробітна платав сумі323585,83грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи спір в цій частині колегія суддів враховувала те, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, а відповідач не подав до суду жодних доказів сплати належних позивачу коштів.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40372,13грн., то колегія суддів вважає, що така вимога не підлягає до задоволення.

Так, відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117КЗпП Українипередбачено,що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Звертаючись із позовом до суду 18.12.2023, ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте,матеріали справине містятьйого заявипро звільнення,наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" про звільнення ОСОБА_1 , тобто не встановлено підстав для відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, спрямованого на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахункупри звільненні з боку роботодавця.

Не підлягає також до задоволення вимога позовної ОСОБА_1 про стягнення на його користь 44940,31 грн. суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 28.03.2018 ОСОБА_1 працював в ТОВ «Кадастровий центр+» на посаді інженера-землевпорядника на підставі наказу №2 від 28.03.2018, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 64).

Інших даних та записів подана копія трудової книжки позивача не містить.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з роботодавця середній заробіток за вимушений прогул через невчасне повернення трудової книжки, посилаючись на положення статті 235 КЗпП України.

Разом ізтим,положеннями ч.5ст.235КЗпП України(вред.на часвиникнення спірнихправовідносин)передбачено,що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи із наведеного, чиним законодавством на час звернення ОСОБА_1 із цим позовом не передбачено можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невидачею йому трудової книжки роботодавцем при звільненні.

До того ж, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач не видав йому трудову книжку при звільненні, з огляду на те, що саме позивачем було долучено її копію до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції, що свідчить про наявність трудової книжки у нього, а не у відповідача.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання позивача про постановленні окремої ухвали стосовно виплати відповідачем «тіньової» заробітної плати, оскільки такі питання апеляційним судом не досліджувались.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною першою ст.376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 8089, 83 грн (за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати, яка задоволена в повному обсязі).

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" на користь ОСОБА_1 323585, 83 грн невиплаченої заробітної плати.

В решті вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" в дохід держави судовий збір в сумі 8089,65 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий Судді