Ухвала

від 05.07.2024 по справі 495/2408/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2024 року

м. Київ

справа № 495/2408/23

провадження № 61-9241ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Холудєєва Бориса Єгоровича, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Одесатурист» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за затримку

у розрахунку по заробітній платі при звільненні, стягнення індексації заробітної плати, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом,

в якому просив суд:

- визнати незаконним Наказ №5 від 11 січня 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «Одесатурист» (далі - ТОВ «Одесатурист») «Про звільнення ОСОБА_1 з посади робітник-охоронець ТОВ «Одесатурист»

ОК «Кароліно» та поновити ОСОБА_1 на посаді робітник-охоронець

ТОВ «Одесатурист» ОК «Кароліно»;

- стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 39 605,23 грн;

- стягнути з відповідача середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні, на день винесення рішення;

- стягнути з відповідача індексацію заробітної плати з листопада 2022 року по березень 2023 року у розмірі 759,15 грн та компенсацію за несвоєчасну виплачену заробітну плату у розмірі 1 297,67 грн;

- стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн,

- стягнути з відповідача невиплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 700,00 грн.

Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 26 жовтня 2023 року в частині вимог ОСОБА_1 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції вказаної постанови.

В частині вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди рішення суду скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Одесатурист» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 286,52 грн, відшкодування моральної шкоди

в розмірі 1 000,00 грн, в решті вимог позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Холудєєв Б. Є., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення скасувати. За результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки

у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу

(13 420,00 грн).

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Ураховуючи положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», заявник звільнений від сплати судового збору в частині вимог щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати індексацію заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, невиплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року

у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні

статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).

Отже, заявник має сплатити судовий збір за оскарження судових рішень в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 147,20 грн (1 073,60 х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

2. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Холудєєва Б. Є., в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судового рішення узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Посилання заявника на постанови Пленуму Верховного Суду України не підлягають врахуванню як підстава касаційного оскарження, оскільки такі постанови, не є висновками Верховного Суду у розумінні статті 389 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження постанов відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

3. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на те, що зміст касаційної скарги в повній мірі не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу,

а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 185 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

У порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у змісті касаційної скарги Холудєєвим Б. Є. не зазначено всі відомості стосовно себе як адвоката, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, що позбавляє Верховний Суд можливості перевірити факт наявності або відсутності

у останньої зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний Суд».

Таким чином, заявнику необхідно: 1) Сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги, на підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 2) Уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України а також в частині зазначення повних відомостей стосовно учасників справи, зокрема себе (адвоката Холудєєва Б. Є.) та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Холудєєва Бориса Єгоровича, на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник