Ухвала

від 05.07.2024 по справі 160/17628/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 липня 2024 р.Справа №160/17628/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

- визнати незаконними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у затриманні ОСОБА_1 о 08:10 годин 03.06.2024 і утриманні його до 15:00 годин цього дня;

- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у доставці ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлення його для проходження військово-лікарської експертизи;

- визнати протиправними дії працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виписав повістку ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 14.06.2024 року;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.06.2024 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Також 03.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що позовні вимоги про скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації обґрунтовані протиправністю дій посадових осіб відповідача, які передували прийняттю оскаржуваного наказу. Позивач зауважує, що в позові вказані очевидні ознаки протиправності оскаржуваного наказу та порушення прав, свобод та інтересів позивача. Також позивач наголошує, що за своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталені судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим. На підставі зазначеного позивача просить забезпечити позов.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Верховний Суд в постанові від 01.06.2022 року по справі №380/4273/21 зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

16.05.2024 року постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексті Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає:

- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

- процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

- організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

- оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

- прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Згідно п.81, 82, 88, 89 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов`язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов`язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).

На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

З аналізу вищенаведених норма вбачається, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

В свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При цьому після проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаному, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації. Однак в даному випадку, як зазначає позивач, він відмовився від отримання повістки щодо призову на військову службу та відправлення до місць проходження військової служби.

З аналізу наведеного, суд доходить висновку, що процедура призову позивача на військову службу є реалізованою, наслідком якої було прийняття оскаржуваного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, який, в свою чергу, також є реалізованим, з чим також погоджується позивач в заяві про забезпечення позову.

Отже, оскільки процедура призову позивача на військову службу є реалізованою, суд доходить висновку, що наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації вичерпав свою дію, а отже відсутні підстави для заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі, оскільки фактично відповідачем такі дії були вже вчинені.

Відповідно до роз`ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року№ 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року№ 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви.

За таких обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський