Рішення

від 13.09.2024 по справі 160/17628/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 рокуСправа №160/17628/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

03.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

- визнати незаконними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у затриманні ОСОБА_1 о 08:10 годин 03.06.2024 і утриманні його до 15:00 годин цього дня;

- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у доставці ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлення його для проходження військово-лікарської експертизи;

- визнати протиправними дії працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виписав повістку ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 14.06.2024 року;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.06.2024 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено право позивача на свободу, право на повагу та гідність, що потягло за собою незаконність виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 05.07.2024 року, 08.07.2024 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви та надано до суду уточнену позовну заяву в якій вже зазначено адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей, які містяться в додатках, доданих до позовної заяви, і також зазначено РНОКПП представника позивача.

15.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2024 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- інформацію про прізвище, ім`я, по-батькові та посаду працівників, які 03.06.2024 зранку проводили заходи оповіщення на блок посту при в`їзді у м. Підгороднє;

- розпорядження про створення групи оповіщення та наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 з організації роботи групи оповіщення з вказівкою старшого групи оповіщення із числа представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки та маршрутів оповіщення (місця, де здійснюватиметься оповіщення, із зазначенням адрес будинків, громадських місць, громадських будинків та споруд, назв вулиць або площі);

- відеозапис вручення повістки ОСОБА_1 на блок-посту при в`їзді в АДРЕСА_1 ;

- розписку про отримання ОСОБА_1 повістки;

- реєстраційний номер повістки виданої ОСОБА_1 на блок-посту при в`їзді в м. Підгороднє, зафіксований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- копію направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560;

- копію журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 з підписом ОСОБА_1 про отримання такого направлення;

- копію довідки військово-лікарської комісії № 4/1-1668 пр № 119 від 03.06.2023 та розписку ОСОБА_1 про ознайомлення з довідкою.

15.08.2024 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації.

З метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення ОСОБА_1 до місця несення служби йому було вручена повістка про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 червня 2024 року. У розписці про вручення повістки ОСОБА_1 особисто поставив свій підпис.

Мобільним телефоном на території ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не користувався, оскільки йому запропоновано здати свій мобільний телефон до чергової частини РТЦК як того вимагає розпорядження вищого командування.

У можливості спілкування з працівниками РТЦК, іншими відвідувачами РТЦК, ОСОБА_1 обмежений не був.

Будь-яких заходів психологічного чи фізичного впливу з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_1 не застосовувалось.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року відповідачем надано:

копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про організацію оповіщення та розшуку військовозобов`язаних запасу та призначення мобільних груп реагування з 03 червня по 09 червня 2024 року» № 256 від 31.05.2024 року;

??розписка про отримання ОСОБА_1 повістки;

??копія журналу вручення повісток (інвентарний № 404) з відміткою про отримання повістки ОСОБА_1 під реєстраційним номером 236;

??копія журналу реєстрації направлень військово лікарську комісію;

??копія довідки військово - лікарської комісії № 4/1-1668 від 03.06.2024 року;

??копія розпорядження ТВО начальника штабу - заступника начальника Сухопутних військ ЗСУ від 08.05.2023 року;

копія розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.06.2023 року.

Також зазначено, що відео вручення повістки ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_6 не зберіглося. Наказ про призов на військову службу під час мобілізації щодо ОСОБА_1 не видавався.

26.08.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

09.09.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив контролюючого органу є законодавчо необґрунтованими та такими, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №4/1-1668 від 03.06.2024 року визнаний придатним до військової служби під час мобілізації на підставі статті 78б Розкладу хвороб.

03.06.2024 року з метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення ОСОБА_1 до місця несення служби йому було вручена повістка про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 червня 2024 року, що підтверджується розпискою про вручення повістки.

Втім, позивач вважаючи, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно та необґрунтовано здійснено його призов на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями(частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За нормами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом пункту 7 названого Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя.

У силу пункту 12 згаданого Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі представник позивача оскаржує: дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у затриманні ОСОБА_1 ; дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у примусовій доставці ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлення його для проходження військово-лікарської експертизи; дії працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виписав повістку ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 14.06.2024 року; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.06.2024 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи вказане, суд звертає увагу на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із ст.1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно зУказом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно зУказом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно зУказом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Згідно зУказом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Згідно зУказом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Згідно зУказом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Згідно зУказом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Згідно п. 12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Отже обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема на ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації та йому було вручена повістка про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 червня 2024 року.

Втім, зміст позовних вимог представника позивача зводиться до того, що позивача незаконно затримали та утримували посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою проведення заходів щодо мобілізації останнього на військову службу.

Однак, суд зазначає, що докази, які б вказували та підтверджували незаконність та протиправність дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проведення заходів щодо мобілізації ОСОБА_1 на військову службу матеріали справи не містять.

Також, відповідачем вказано, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.06.2024 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації не видавався.

Доказів зворотного матеріали справи також не містять.

Відповідно до положень частини першої статті 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїй доводів та тверджень, у той час як позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Отже, за сукупності вказаних обставин доводи позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський