Рішення

від 20.06.2024 по справі 522/8594/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8594/23

Провадження № 2/522/1502/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

сторонив судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2023до Приморськогорайонного судум.Одеси надійшовпозов ОСОБА_1 до Вищоїшколи публічногоуправління про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 10.08.2020 наказом № 143-к від 07.08.2020 ОСОБА_1 був призначений на посаду Уповноваженої особи (фахівця) з питань запобігання та виявлення корупції Української школи урядування. 03.02.2022 наказом № 15-к від 03.02.2022 ОСОБА_1 у зв`язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису Української школи урядування був переведений з посади Уповноваженої особи (фахівця) з питань запобігання та виявлення корупції Української школи урядування на посаду Уповноваженого з антикорупційної діяльності Української школи урядування.

Пунктом 1 наказу Голови Національного агентства України з питань державної служби № 104-22 від 27.10.2022 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування (код ЄРДПОУ 31115684) на Вищу школу публічного управління (код ЄРДПОУ 31115684).

31.01.2023 наказом № 102-к від 31.01.2023 ОСОБА_1 , Уповноваженому з антикорупційної діяльності, оголошено простій у зв`язку з відсутністю організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану із оплатою праці 2/3 посадового окладу з 01.02.2023, з яким його ознайомлено 31.01.2923. Наказом № 212-к від 27.03.2023 ОСОБА_1 , Уповноваженому з антикорупційної діяльності, оголошено про припинення простою з 31.03.2023.

31.03.2023 наказом тимчасово виконувача обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 31.03.2023 № 225-к відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з посади Уповноваженого з антикорупційної діяльності.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду. Зазначає, що йому була запропонована лише одна вакантна посада «Провідний фахівець відділу юридичного забезпечення» з посадовим окладом 5265,00 грн, що не відповідає рівню його освіти, кваліфікації та набутому досвіду. Тому відповідачем порушено вимоги щодо обов`язкового врахування кваліфікації, набутого досвіду щодо працевлаштування позивача. Крім того відповідачем не було погоджено з Національним агентством зміну структури та штату організації, що призводить до реорганізації уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, переміщення або звільнення його керівника або працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2023 № 220 «Про затвердження Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки».

04.05.2023 ухвалою суду (головуючий суддя Шестакова Я.В.) позовну заяву залишено без руху.

17.05.2023 на виконання ухвали суду від 04.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками, а саме: розрахунок середнього заробітку за вимушеного прогулу на 7 арк.

Ухвалою суду від 18.05.2023 (головуючий суддя Шестакова Я.В.) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суддею Шестаковою Я.В. призначались судові засідання на 21.06.2023, 02.08.2023, 07.09.2023 та 12.10.2023 про які відповідач був повідомлений судовими повістками та судовими повістками в Електронному суді.

На виконання розпорядження № 4 керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас І.Я. від 28.09.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 справу № 522/8594/23 передано для розгляду головуючому судді Павлик І.А.

02.06.2023 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з Вищої школи публічного управління середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93888,66 грн.

26.09.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копія листа Вищої школи публічного управління № 97.16/398-23 від 17.05.2023; копія листа Головного управління ДПС у м. Києві № 339/ЗПІ/26-15-58-05-03 від 05.05.2023; копія інформаційного запиту від 28.04.2023; копія листа Головного управління ДПС у м. Києві № 698/ЗПІ/26-15-58-05-03 від 08.09.2023; копія інформаційного запиту від 02.09.2023.

17.10.2023 ухвалою суду справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

09.11.2023 від позивача надійшла заява про підтвердження сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

05.12.2023 та 15.01.2024 від позивача надійшли заяви про розгляд справи без його участі.

21.03.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копія попередження про заплановане вивільнення від 31.03.2023 на 17 арк. та копія наказу від 31.03.2023 № 225-к на 1 арк.

22.03.2024 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

26.03.2024 ухвалою суду частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, подане разом з позовом, та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

01.05.2024 на виконання ухвали суду від 26.03.2024 від Вищої школи публічного управління надійшов супровідний лист з переліком вакантних посад, які були у Вищій школі станом на 01.01.2023, 31.01.2023 та 31.03.2023 на 30 арк. та зазначено, що ОСОБА_1 31.01.2023 було вручено попередження про заплановане вивільнення із пропозицією обійняти посаду провідного фахівця відділу юридичного забезпечення, на що він відповів відмовою. 31.03.2023 ОСОБА_1 було запропоновано обійняти ще ряд інших посад, на що він також відповів відмовою. Стосовно особи, на яку покладено функції уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, то вони у Вищій школі покладені на ОСОБА_2 , завідувача відділу Центру професійного розвитку у сфері регіонального розвитку та місцевого самоврядування і відновлення України, який працює у Вищій школі з 21.12.2022 по теперішній час.

20.06.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких відповідач зазначає, що позивач не займав посаду уповноваженого з питань антикорупційної програми з правовим статусом визначеного в ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції», а також, що відповідач не відноситься до юридичних осіб вказаних в ч. 2 ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції», тому у відповідача не було обов`язку отримувати згоду від НАЗК на звільнення позивача відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції». Стосовно не пропонування позивачу всіх вакантних посад з моменту введення в дію Структури та Штатного розпису відповідача, зазначає, що відмова позивача від запропонованих вакантних посад свідчить про те, що його звільнення відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.

20.06.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 Загальної декларації з прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції МОП (Міжнародної організації праці) № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною (набрання чинності для України міжнародного договору відбулось 16.05.1995 р.), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до положень п. 2 ст. 9 Конвенції МОП (Міжнародної організації праці) № 158,щоб тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, передбачено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці, також відповідні органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

Положеннями ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В копії попереджень про заплановане вивільнення зазначено, що посада, яку обіймав позивач, «Уповноважений з антикорупційної діяльності», буде виведена зі структури та штатного розпису відповідача, проте відповідачем не було надано копію наказу про скорочення чисельності або штату працівників на підтвердження даних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до висновку, наведеному в постанові Верховного суду України у справі № 6-1264цс17 від 09.08.2017 та постанові у справі № 6-3048цс15 від 25.05.2016, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 235КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулуабо різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданої суду Вищою школою публічного управління витребуваної інформації від 01.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 пропонувались посади: провідного фахівця відділу юридичного забезпечення (31.01.2023), провідного фахівця Центру оцінювання кандидатів на заняття посад державної служби (на правах відділу), провідного фахівця Центру розвитку управлінських компетентностей (на правах відділу), провідного фахівця Центру професійного розвитку у сфері регіонального розвитку та місцевого самоврядування та відновлення України (на правах відділу), провідного фахівця Центру розвитку компетентностей у сфері прав людини, недискримінації та гендерної рівності (на правах відділу), провідного фахівця Центру з питань діджиталізації професійного навчання та розвитку (на правах відділу), оператора комп`ютерного набору Центру з питань діджиталізації професійного навчання та розвитку (на правах відділу), провідного фахівця Центру професійного розвитку з питань європейської та євроатлантичної інтеграції (на правах відділу), провідного фахівця Центру професійного навчання інноваційним інструментам та технологіям у публічному управлінні (на правах відділу), провідного фахівця відділу розвитку тренерської майстерності, провідного фахівця відділу організації освітнього процесу, звітності та забезпечення якості освіти, провідного фахівця відділу методології навчання і наукових досліджень, провідного фахівця відділу розвитку міжнародного співробітництва, провідного фахівця відділу бюджетного планування та публічних закупівель, робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділу ресурсного забезпечення, водія відділу ресурсного забезпечення, прибиральника службових приміщень відділу ресурсного забезпечення, прибиральника території відділу ресурсного забезпечення (31.03.2023).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначені посади не відповідають його кваліфікації та досвіду роботи.

За таких обставин, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що при вивільненні позивача відповідач не здійснив всіх необхідних заходів для працевлаштування позивача на посаду з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та керівної посади, яку обіймав позивач. У зв`язку з тим, що звільнення позивача відбулося без достатньої законної підстави, суддійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про поновлення його на посаді та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 31.03.2023 по 21.06.2023, що складає 58 робочих днів.

У зв`язку з тим, що з 01.02.2023 по 31.03.2023 позивач перебував у простої, середня заробітна плата обчислюється за грудень 2022 року та січень 2023 року. Відповідно до витягу з Пенсійного фонду України від 28.05.2023, сума нарахованого заробітку/доходу за грудень 2022 року складає 32 191,70 грн., а за січень 2023 року 17 990,30 грн., тобто за два місяці загальна сума складає 50182,00грн. Вказана сума має бути розділена на 31 робочий день (оскільки у період з 28.12.2022 по 06.01.2023 та у період з 09.01.2023 по 13.01.2023 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, отже фактично було відпрацьовано 31 робочий день), а тому середньоденна заробітна плата позивача у період грудень 2022 року січень 2023 року становила 1 618,78 грн. Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу (з 31.03.2023 по 21.06.2023) становить 58 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає - 93888,66 грн. (58 р.д. х 1618,78 грн. = 93889,24 грн.).

Також суд звертає увагу на те, що при виплаті стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач, до проведення фактичної виплати, зобов`язаний нарахувати й утримати з цієї суми прибутковий податок та інші обов`язкові платежі, оскільки такий обов`язок по їх нарахуванню покладений на підприємство (установу), а не на суд, який під час ухвалення рішення не може вираховувати та утримувати ці платежі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відтак рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 640/10445/21 Верховний Суд зауважив, що звільнений без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі. Роботодавець зобов`язаний виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі добровільно і негайно шляхом видання про це наказу. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно - з дати його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав працівника, гарантованих Конституцією України. В разі невиконання рішення суду в добровільному порядку воно підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем,ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулузадовольнити.

Визнати незаконним та скасуватинаказ тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 31 березня 2023 року № 225-к «Про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з посади Уповноваженого з антикорупційної діяльності».

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності Вищої школи публічного управління.

Зобов`язатиВищу школу публічного управління (код ЄДРПОУ 31115684, м. Київ, вул. М.Шепелева, 3) внести запис в трудову книжку про поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності Вищої школи публічного управління із скасуванням попереднього запису про звільнення на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 31 березня 2023 року № 225-к.

Стягнутиз Вищої школи публічного управління (код ЄДРПОУ 31115684, м. Київ, вул. М.Шепелева, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2023 року по 21 червня 2023 року у розмірі 93888,66 грн.

Рішення суду в частиніпоновлення ОСОБА_1 на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності Вищої школи публічного управління та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу -допустити до негайного виконання.

Стягнути з Вищої школи публічного управління (код ЄДРПОУ 31115684, м. Київ, вул. М.Шепелева, 3) в дохід держави 1 073,60 грн судового збору.

Повний текст рішення складено 04.07.2024.

Суддя І.А. Павлик