Постанова

від 04.07.2024 по справі 285/4100/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4100/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 8 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/4100/23 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Галекс-Агро, про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх примусового відчуження

за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Михайловської А.В у м. Звягелі,

в с т а н о в и в:

У липні 2023року керівник Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській областізвернувся досуду ізназваним позовом,в якомупросив: припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровим номером 1824085600:03:000:0633, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1115085318240, площею 2,1759 га, та кадастровим номером 11824085600:03:000:0633, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1115085318240, площею 2,1759 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (на даний час Стриївської територіальної громади Звягельського району Житомирської області), шляхом їх примусового відчуження у власність держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, будучи громадянином республіки білорусь, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом 13.12.2016 набув право власності на вищезазначені земельні ділянки. Цього ж дня він зареєстрував ці земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач, керуючись ст.145 Земельного кодексу України просив задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач є іноземцем та не відчужив протягом року земельні ділянки, які він успадкував та які відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824085600:01:000:0511, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1115142018240, площею 0,6657 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (на даний час Стриївської територіальної громади Звягельського району Житомирської області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824085600:03:000:0633, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1115085318240, площею 2,1759 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (на даний час Стриївської територіальної громади Звягельського району Житомирської області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, виключити у абзацах другому та третьому резолютивної частини рішення суду словосполучення «та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем». В решті рішення суду не оскаржується.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що звернення прокурора з позовом до суду у даному випадку спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: припинення володіння громадянином республіки білорусь земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. До того ж, суд здійснив вихід за межі позовних вимог, зазначивши, що земельні ділянки підлягають продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем. Стверджує, що конфіскація у власність держави спірних земельних ділянок, які незаконно використовується іноземним громадянином є ефективним, належним та законним порядком захисту порушених прав держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави. Зазначений спосіб чітко визначений ч. 4 ст. 145 ЗК України. Зазначає, що іншого порядку припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності, окрім пред`явлення органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель позову про конфіскацію цієї земельної ділянки законодавцем не встановлено і саме конфіскація земельної ділянки є належним засобом захисту порушених інтересів держави.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до положень цивільно-процесуального законодавства.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 1824085600:03:000:0633, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1115085318240, площею 2,1759 га, та кадастровим номером 11824085600:03:000:0633, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1115085318240, площею 2,1759 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (на тепер Стриївської територіальної громади Звягельського району Житомирської області), на підставі свідоцтв про право на спадщину від 13.12.2016 року (а.с.19,20).

Земельними ділянками користується ПП Галекс-Агро, згідно договорів оренди від 16.12.2016 року та 06.03.2017 року (а.с.31-34).

Із відповіді Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 08.06.2023 року за № 565 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є громадяним республіки білорусь, тобто іноземцем (а.с.49).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.03.2023 за № 324675776 та № 324675003 датою державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на зазначені вище земельні ділянки є 13.12.2016 року (а.с.15-16,17-18).

Звертаючись ізпозовом,прокурор зазначив,що ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству, не відчужив земельні ділянки протягом року з часу набуття права власності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу реєстрації права власності спірні земельні ділянки не відчужені, право власності на них слід припинити примусово, шляхом їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та подальшого продажу на земельних торгах, з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, що буде відповідати вимогам ч. 4 ст. 145 ЗК України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Прокурором оскаржується рішення місцевого суду в частині вирішення судом справи із зазначенням в резолютивній частині рішення про подальший продаж земельних ділянок на земельних торгах з повернення власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України не переглядається.

Отже, переглядаючи справу в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить із такого.

Як передбачено частиною 5 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (частина 3 статті 81 ЗК України).

За приписами частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом ( п.п. «д», «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу реєстрації права власності спірні земельні ділянки не відчужені, право власності на них слід припинити примусово, шляхом їх конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах, з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, що буде відповідати вимогам частини 4 статті 145 ЗК України.

В апеляційній скарзі прокурор погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права та наводить положення частини 4 статті 145 ЗК України як підставу для врегулювання спірних правовідносин.

Прокурор також зазначає, що відсутні підстави вважати, що в разі набрання чинності судовим рішенням про припинення права власності відповідача на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації, Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області не виконає свій обов`язок щодо продажу ділянок на земельних торгах та виплати ціни проданого (із вирахуванням витрат) колишньому власнику.

З наведеного вбачається, що прокурор фактично погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначаючи при цьому, що суд вийшов за межі позовних вимог.

Відповідно доправових позицій,викладених упостановах ВерховногоСуду,у кожнійсправі зазмістом обгрунтуваньпозовних вимог,суд маєвстановити якогосаме результатупозивач хочедосягнути внаслідоквирішення спору.Суд розглядаєсправи умежах заявленихвимог (ч.1ст.13ЦПК України),але,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість,сприяє учасникамсудового процесув реалізаціїними прав,передбачених цимкодексом (п.4ч.5ст.12ЦПК України).Виконання такогообов`язку пов`язане,зокрема,з тим,що судмає надаватипозовним вимогамналежну інтерпритацію,а нетлумачити їхлише буквально(див.,наприклад, постановиВеликої ПалатиВерховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі N? 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31).

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора в оскаржуваній частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргузаступника керівникаЖитомирської обласноїпрокуратури залишити без задоволення.

Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.07.2024.

Головуючий Судді