Рішення

від 21.06.2024 по справі 522/26/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/26/15

Провадження № 2/522/937/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a> до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a>, треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженніПриморського районногосуду м. Одесиперебувала справаза позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участі третьої особи ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

05.05.2015 року від представника ОСОБА_1 на адресу суду поштою надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 року по зазначеній справі., підставою якої вказувала на відсутність ухвали про проведення заочного розгляду, не одержання судової повістки, та на відсутність в рішенні суду складових вимог що підлягають сплаті іпотеко держателю., не вказано початкову ціну предмета іпотеки.

Зазначена справа перебувала в Одеському апеляційному суді, до Приморського районного суду м. Одеси була повернута 13.04.2023 року.

Матеріали справи суддя Домусчі Л.В. отримала 19.04.2023 року.

Ухвалою суду від 24.04.2023 року заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було призначено до розгляду.

Ухвалою судувід 15.05.2023року заочнерішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 року по справі № 522/26/15-ц скасовано і призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 03.07.2023 року.

У підготовче засідання призначене на 03.07.2023 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 24.07.2023 року.

21.07.2023 року представник ТОВ «ФК «Негоциант» надав суду заяву, в якій просив замінити позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a>.

У підготовче засідання призначене на 24.07.2023 року сторони не з`явилися, представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. на електронну адресу суду надав заяву, в якій просив розгляд справи відкласти у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі.

Розгляд справи відкладено на 11.09.2023 року.

07.09.2023року представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. на електронну адресу суду надав заяву, в якій просив призначити поданійсправісудову почеркознавчуекспертизу(а.с.106-107т.3). При цьому відзив на позов не надано.

Також надав клопотання, в якому просив витребувати з ТОВ «ФК «Негоциант» оригінал договору іпотеки від 24.05.2007 року.

11.09.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. через канцелярію суду надав заяву про застосування строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 11.09.2023 року був присутній представник ТОВ «ФК «Негоциант» - адвокат Яблочкін В.М., просив здійснити заміну позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a>.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника Товариства, замінено позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника згідно договорів відступлення прав за іпотечним договором на ТОВ «ФК «Негоциант».

Представник позивача просив відкласти розгляд справи та надати час для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. у підготовчому засіданні просив витребувати з ТОВ «ФК «Негоциант» оригінал договору іпотеки, призначити почеркознавчу експертизу, оскільки відповідачка зазначає, що не укладала такий договір. Також заявив клопотання про застосування строків позовної давності. Проти клопотання представника позивача про відкладення не заперечував.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 16.10.2023 року та надано час на ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 16.10.2023 року був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С., представник ТОВ «ФК «Негоциант» не з`явився, на електронну адресу суду надав клопотання про відкладення.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 20.11.2023 року.

У підготовчому засіданні 20.11.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С., просив відкласти розгляд справи, зазначивши, що відповідачка по справі стверджує, що не укладала договір іпотеки, у зв`язку з чим 07.09.2023 року подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 20.12.2023 року, у зв`язку з неявкою представника позивача та необхідністю з`ясування думки представника позивача щодо клопотання про призначення експертизи. Також суд запропонував у наступне засідання з`явитися відповідачці з метою вирішення питання про призначення експертизи.

19.12.2023року наадресу судупоштою від ОСОБА_1 надійшла зустрічнапозовна заявадо ТОВ «ФК «Негоциант», АТ «Райффайзен Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним (а.с.137-138 т.3).

У підготовчому засіданні 20.12.2023 року був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С., просив прийняти зустрічний позов про визнання недійсним договору іпотеки.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідачки за згідно ст.ст.193, 197 ЦПК України прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Негоциант», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 14.02.2024 року.

У підготовчому засіданні 14.02.2024 року був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С., інші учасники справи не з`явилися.

Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 14.03.2024 року для повторного належного сповіщення всіх учасників справи.

06.03.2024 року представник АТ «Райффайзен Банк» через систему Електронний суд надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. (т. 3 а.с. 158-160)

В обґрунтування відзиву зазначено, що банк не є належним відповідачем за зустрічним позовом. З тексту Зустрічної позовної заяви від 18.12.2023, а ні з її прохальної частини неможливо зрозуміти, який саме договір іпотеки просить визнати недійсними Позивач за зустрічним позовом; предметом первісного позову у справі № 522/26/15-ц є вимога ТОВ «ФК «Негоциант» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що іпотекодержателем за договором Іпотеки є ТОВ «Фінансова Компанія Негоциант», іпотекодавцем є ОСОБА_3 . АТ «Райффайзен Банк» не є учасником справи за первісним позовом, тобто не має жодних вимог до Відповідача за первісним позовом в межах справи № 522/26/15-ц.Стосовно вимог за Зустрічним позовом, то вимог до АТ «Райффайзен Банк», він не містить, оскільки у АТ «Райффайзен Банк» відсутні будь-які чинні договори іпотеки із ОСОБА_1 .

Також представник Банку надав заяву про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

У підготовчому засіданні 14.03.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С., просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом АТ «Райффайзен Банк»,

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, 13.03.2024 року представник ТОВ «ФК «Негоциант» - адвокат Продан М.О. надав суду клопотання про відкладення.

Протокольною ухвалою суду, з метою економії процесуального часу, згідно ст.197, ч.1 ст.51 ЦПК України, враховуючи предмет зустрічного позову, залучено АТ«РайффайзенБанк» вякостіспіввідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , та зобов`язано представника ОСОБА_1 направити Банку позов з додатками. Також задоволено клопотання адвоката Продан М.О. та розгляд справи відкладено на 22.04.2024 року.

15.04.2024 року на адресу суду поштою від представника ОСОБА_1 адвоката Левіт В.С. надійшла заява про зміну предмета зустрічного позову.

У підготовчому засіданні 22.04.2024 року присутня представник ТОВ «ФК «Негоциант» - адвокат Шитікова Р.Ю., просила суд відкласти розгляд справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Представник ОСОБА_1 адвоката Левіт В.С. просив прийняти заяву про зміну предмету зустрічного позову, у зв`язку зі зміною правонаступника за договором іпотеки з АТ «Райффайзен Банк» на ТОВ «ФК «Негоциант». Також просив вилучити з кола співвідповідачів АТ «Райффайзен Банк» та залучити їх до участі в якості третьої особи. Проти відкладення розгляду справи не заперечував. Також просив залишити без розгляду зустрічний позов в частині позовних вимог до АТ «Райффайзен Банк» та залучити їх до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача.

Представник позивача адвокат Шитікова Р.Ю. проти клопотання адвоката Левіт В.С. не заперечувала.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд справи на 27.05.2024 року.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката ЛевітВ.С. задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом до АТ «Райффайзен Банк» про визнання договору іпотеки недійсним залишено без розгляду. Залучено АТ«РайффайзенБанк»до участіусправіу якостітретьоїособи на боці відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 року представник ТОВ «ФК «Негоциант» - Шитікова Р.Ю., просила долучити до матеріалів справи копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.08.2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03.04.2023 року по справі № 521/11078/13-ц; та рішення Приморського районного суду від 18.02.2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 року по справі № 522/9008/18. при цьому зазначила, що з цих рішень вбачається, що ОСОБА_1 добре знала про укладений з нею іпотечний договір, проте за багато років ніколи не оспорювала його і навіть просила розглядати спір без її участі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. зазначив, що зміст рішень йому не відомий. Після ознайомлення з вищевказаними рішеннями, не заперечував проти долучення їх до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання адвоката Шитікової Р.Ю. та приєднано до матеріалів справи копії рішень від 30.08.2022 року та від 03.04.2023 року по справі № 521/11078/13-ц; та копії рішень від 18.02.2021 року та від 27.03.2024 року по справі № 522/9008/18.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Шитікова Р.Ю. у підготовчому засіданні позов підтримала, зазначивши, що всі докази по справі надані. Зустрічний позов не визнала. Заперечувала проти призначення судової почеркознавчої експертизи, вважає, що це є затягування розгляду даної справи та зловживанням процесуальними правами. Пояснила, що на протязі 10 років розглядалося 5-6 судових справ, одна з яких справа № 522/14341/15-ц, з рішення якого вбачається, що ОСОБА_1 добре знала про існування іпотечного договору, не оспорювала його та просила справу розглядати за її відсутністю. Також зазначила, що стороною позивача будуть надані докази того, що ОСОБА_1 сама все підписувала.

Представник адвокат Левіт В.С. первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав, просив призначити судову почеркознавчу експертизу в рамках зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 стверджує, що не підписувала договір іпотеки від 24.05.2007 року

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, були сповіщені належним чином. Розгляд справи відкладено на 07.06.2024 року.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Левіт В.С. щодо призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року по справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 07.06.2024 року.

У зв`язкуз відсутністюелектропостачання уприміщення Приморськогорайонного суду м. Одеси розгляд справи, призначений на 07.06.2024 року, відкладено на 21.06.2024 року.

У судовезасідання 21.06.2024року з`явилася представник ТОВ «ФК «Негоциант» - Шитікова Р.Ю. Інші учасники були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Представник ТОВ «ФК «Негоциант» - Шитікова Р.Ю. позов просила задовольнити у повному обсязі з викладених підстав та пояснила, що АТ «Райффайзен Банк» був укладений кредитний договір з ОСОБА_2 , на забезпечення якого було укладено договір іпотеки з ОСОБА_1 . Наразі за договорами відступлення право вимоги іпотеко держателем є ТОВ «ФК «Негоциант». Також на цей час існують судові рішення про стягнення заборгованості за цими договорами, оскільки заборгованість до сих пір не погашена, зокрема рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.08.2022 року по справі № 521/11078/13 про стягнення боргу у розмірі 367323,02 доларів США та інші справи. Зустрічний позов не визнала та пояснила, що це не є належним способом захисту, оскільки відповідачка оспорює свій підпис. Він поданий лише з метою затягуванням судового процесу.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України та через періодичну відсутність електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, датою складення цього судового рішення є 05.07.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

Предметом первісних позовних вимог є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 010/25-28/07-278 від 24.05.2007 року, а саме на нежитлові приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, початкову ціну продажу предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення процедури виконавчих дій. Підставою позовних вимог є наявна заборгованість за цим кредитом.

Предметом зустрічних позовних вимог є визнання недійсним договору іпотеки від 24.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 , як іпотекодавця, та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотеко держателя, правонаступником якого є ТОВ «ФК «Негоциант». Підставою позову є те, що ОСОБА_1 не укладала договір іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», згодом АТ «Райффайзен Банк») укладено кредитний договір № 010/25-28/07-278, за умовами якого ОСОБА_2 (далі - «Позичальник») надано кредит на споживчі цілі у сумі 300 000,00 дол.США із сплатою 12,5 % річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

-з червня 2007 року по травень 2017 року щомісячно рівними частками по 2 500 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 24.05.2017 року. (т.1 а.с. 7-17)

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець)в день укладення кредитного договору№010/25-28/07-278 від 24.05.2007 року було укладено Договір іпотеки від 24.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М., за умовами якого Іпотекодавець передала, а Іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 (т.1 а.с. 28-34).

В подальшому з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника ОСОБА_2 в умовах кризових явищ в економіці України, сторони досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризації) кредиту та 07 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» була укладена додаткова угода №010/25-28/07-278/2 від 07 грудня 2009 року до кредитного договору № 010/25-28/07-278 від 24.05.2007 року, з наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

- з 10.12.2009 року по 10.05.2010 року щомісячно рівними частками по 600 доларів США;

- з 10.06.2010 року щомісячно рівними частками по 1 900 доларів США. (т. 1 а.с. 18-21).

У зв`язку з цим були укладені:

- договір поруки №12/2-0-1/071 від 07 грудня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 ;

- договір поруки №12/2-0-1/072 від 07 грудня 2009 року між Банком та ОСОБА_4 ;

- договір поруки №12/20-1/073 від 07 грудня 2009 року між ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД» та Банком.

Відповідно до довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 010/25-28/07-278 від 24.05.2007 року станом на 11.12.2014 року загальна сам 445974,15 доларів США. (т. 1 а.с. 35-37).

Заочним рішеннямПриморського районногосуду м.Одеси від10.03.2015року посправі №522/26/15ц(с.Погрібний С.О.) позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участі третьої особи ОСОБА_2 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки нежилі приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) на праві приватної власності та знаходяться в іпотеці за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Городецькою В.М., за реєстровим № 3744; заборона відчуження за реєстровим № 3745, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та задовольнити за рахунок його вартості вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/25-28/07-275 від 24 травня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , в розмірі 368521,75 доларів США та 1773659,96 гривень шляхом проведення прилюдних торгів під час здійснення виконавчого провадження. Встановлено спосіб виконання рішення суду, визначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 (на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 3654,0 гривень.

Ухвалою Одеського апеляційного суду 15.03.2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участю третьої особи ОСОБА_2 закрито. (т. 2 а.с. 210-212).

ОСОБА_1 звернулась до суду с заявою про перегляд заочного рішення суду від та його скасування. В обґрунтування заяви зазначила, що не згодна з рішенням суду, поштову кореспонденцію від імені суду не отримувала, у зв`язку з чим при розгляді справи у судовому засіданні присутньою не була, через, що була позбавлена можливості надавати суду пояснення та свої заперечення на позов. Також зазначено, що копію заочного рішення отримана відповідачкою 16.04.2015 року, що підтверджується копією поштового конверту та копією відстеження пересилання поштових відправлень. Вважає, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, на думку відповідача дане рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, ухвалене без повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для справи, без проведення в судовому засіданні належного дослідження та оцінки доказів, які мають істотне значення для вирішення справи по суті. Також зазначено, що в рішенні суду відсутні всі складові вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, зазначені лише суми 368521,75 доларів США та 1773659,96 грн., при цьому що саме включають в себе ці суми не зазначено. Крім того, в рішенні суду відсутня початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки на теперішній час вартість предмету іпотеки є набагато більшою, ніж на момент укладання договору іпотеки. Через те, що відповідачка не була присутня на засіданнях, вона не могла надати вищенаведені аргументи, докази, відповідні відомості та захистити свої права.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 року по справі № 522/26/15-ц скасовано і призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні (с. Домусчі Л.В.)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.07.2023 року за № 340088925, нежиле приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м, знаходиться в іпотеці, на підставі іпотечного договору від 24.05.2007 року, реєстраційний номер обтяження 26030752, зареєстровано 24.05.2007 року реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (т. 3а.с.96-102).

За приписами ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так судом встановлено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2012 року по справі № 2-1374/11 (с. Ільченко Н.А.) позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль в особі його Одеської обласної дирекції, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, розподіл майна шляхом визнання права власності задоволено частково.

Встановлено, що 596/1000 частини та 404/1000 частини квартири АДРЕСА_2 , 32/100 частини квартири АДРЕСА_3 , 68/100 частини квартири АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення № 502 першого поверху площею 163,0 кв.м. по АДРЕСА_5 і, садовий будинок по АДРЕСА_6 , земельна ділянка площею 0,0586 га по АДРЕСА_6 , автомобільFORD TRANZIT, 1990 року виготовлення, д/з НОМЕР_2 , та автомобіль OPEL VIVARO, 2002 року виготовлення, д/з НОМЕР_3 , - є сумісно набутим майном колишнього подружжя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 29 квітня 2008 року за р.№ 3782 заповітом від імені ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ ідеальну частку у наступному майні:

-596/1000 ч. квартири АДРЕСА_2 ;

-404/1000 ч. квартири АДРЕСА_2 ;

-32/100 ч. квартири АДРЕСА_3 ;

-68/100 ч. квартири АДРЕСА_4 ;

-нежитловому приміщенні№ 502першого поверху,площею 163,0кв.м.,по АДРЕСА_5 ;

-садовому будинку по АДРЕСА_6 ;

-земельній ділянці, площею 0,0586 га по АДРЕСА_6 ;

-автомобілі FORD TRANZIT, 1990 року виготовлення, д/з НОМЕР_2 ;

-та автомобілі OPEL VIVARO, 2002 року виготовлення, д/з НОМЕР_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1 707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 50 коп.

У задоволені решти частини позовних вимог відмовлено. (т. 4 а.с. 2-6)

Ухвалою Вищого спеціалізованогосуду України касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 червня 2012 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2012 року скасована, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2013 року по справі № 2-1374/11 (с. Турецький О.С.) позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, розподіл майна шляхом визнання права власності задоволено частково.

Встановлено, що 596/1000 частин та 404/1000 частин квартири АДРЕСА_2 , 32/100 частин квартири АДРЕСА_3 , 68/100 частин квартири АДРЕСА_4 є сумісно набутим майном колишнього подружжя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 29 квітня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3782 заповітом від імені ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 ідеальну частку у наступному майні:

- 596/1000 (п`ятсот дев`яносто шість тисячних) частин квартири АДРЕСА_2 ;

- 404/1000 (чотириста чотири тисячних) частин квартири АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. (т. 4 а.с. 10-12)

Таким чином в вказаній судовій справі оскаржувалось право власності на спірне нежитлове приміщення, що належить ОСОБА_1 , іпотекодержателем якого був ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції, право якого на час розгляду справи не оспорювалось ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2014 року по справі № 522/5508/14-ц (с. Донцов Д.Ю.), яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.02.2015 року, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені її позову до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору від 24.05.2007 року № 010/25-28/07-378 недійсним.

Також встановлено,що РішеннямПриморського районногосуду м.Одеси від 17.02.2016року по справі № 522/14341/15-ц (с. Свячена Ю.Б.) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджінія Тревел ЛТД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання недійснимдоговору іпотеки задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщеньпершого поверху№502,що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 163 кв. м., укладений між ОСОБА_1 та Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю туристично-комерційною фірмою «Юджінія Тревел ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. 11 грудня 2004 року, за реєстровим №7015.

Скасовано державну реєстрацію договору купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху №502, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, проведену КП «ОМБТІ та РОН» 12 січня 2005 року, номер запису: 92, в книзі 40 неж-136, реєстраційний номер майна: 6771340.

Виключено з реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про ОСОБА_1 як власника нежилих приміщень першого поверху № НОМЕР_4 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 163 кв. м., номер запису: 92, в книзі 40 неж-136, реєстраційний номер майна: 6771340.

Визнано недійсним з моменту його укладення договір іпотеки нежилих приміщень першого поверху №502, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 163 кв. м., укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М. 24 травня 2007 року, за реєстровим №3744.

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис прообтяження нежилихприміщень першогоповерху №502,що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_5 ,загальною площею163кв.м. (реєстраційний номер обтяження 5017171 від 24 травня 2007 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М.).

Виключено з Державного реєструіпотек запис про обтяження нежилих приміщень першого поверху №502, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 163 кв. м. (реєстраційний номер обтяження 5027798 від 28 травня 2007 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М.).

Визнано недійсною з дати видачі довіреність від 04 жовтня 2004 року, видану Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю туристично-комерційною фірмою «Юджінія Тревел ЛТД» на ім`я ОСОБА_2 .

В задоволенні решти вимог - відмовлено. (т. 3 а.с. 179-183)

Зазначене рішеннясуду оспорювалосьдо апеляційноїінстанції ОСОБА_2 та УхвалоюОдеського апеляційногосуду від 04.06.2019року по справі № 522/14341/15-ц заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Черновола Артура Олександровича задоволено.

Прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль, Товариства з обмеженою відповідальністю „Юджінія Тревел ЛТД, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання недійсним договору іпотеки.

Визнано нечинним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль, Товариства з обмеженою відповідальністю „Юджінія Тревел ЛТД, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання недійсним договору іпотеки.

Провадження усправі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль, Товариства з обмеженою відповідальністю „Юджінія Тревел ЛТД, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. про визнання недійсним договору купівлі- продажу, скасування реєстрації та визнання недійсним договору іпотеки закрито.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони відчуження нежитлових приміщень загальною площею 163,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , що забезпечує виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №010/25-28/07-278 від 24 травня 2007 року.(т. 3 а.с. 176-178)

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2021 року по справі № 522/9008/18 (с. Шенцева О.П.)в задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль», треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Негоциант»,про визнання недійснимкредитного договору відмовлено. (т. 4 а.с. 13-18).

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 року по справі № 522/9008/18 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року змінено, виклавши мотивувальну частину у редакції вказаної постанови. (т. 4 а.с. 19-25)

Також судом встановлено, що Рішенням Малиновськогорайонного судум.Одеси від30.08.2022року посправі №521/11078/13(с.Тополева Ю.В.) позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» заборгованість за кредитом у сумі 367323,02 доларів США, із яких заборгованість за кредитом складає 260437,89 доларів США, заборгованість за процентами складає 106885,13 дол. США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» заборгованість за кредитом у сумі 367 323,02 доларів США, із яких заборгованість за кредитом складає 260 437,89 доларів США, заборгованість за процентами складає 106 885,13 дол. США.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган кепітал судовий збір в рівних частинах в розмірі 2831 грн 85 коп., по 943 грн. 95 коп. з кожного.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (правонаступник ТОВ ФК Морган кепітал) залишено без задоволення. (т. 4 а.с. 26-36)

Постановою Одеського апеляційного суду від 03.04.2023 року по справі № 521/11078/13 апеляційну скаргу адвоката Рибака А.В., який діє від імені ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30серпня 2022 року залишено без змін.(т. 4 а.с. 37-45)

Судом встановлено, за кредитним договором наявна заборгованість, що відповідачкою не оспорюється.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. В силу приписів частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1ст.509 ЦК Українизобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася та сплати процентів, належних йому.

Як зазначає первісний позивач в своєму позові, умови договору третьою особою- ОСОБА_2 не виконуються, у зв`язку з чим існує заборгованість за вказаним кредитним договором, в забезпечення якого укладено договір іпотеки з відповідачкою. Судом встановлено, що неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов`язань призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка складає 367 323,02 дол. США.

Зазначені обставинами не спростовані відповідачкою та третьою особою, також підтверджується рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.08.2022 року по справі № 521/11078/13.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Отже, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки (рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 у справі № 8-р/2020).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Поряд із цим статтями 39 та 41 Закону України "Про іпотеку" врегульовано порядок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за рішенням суду.

Отже, на підставі договору іпотеки іпотекодержатель має право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з посиланням на обставини щодо невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання або в позасудовому порядку, внаслідок чого право власності іпотекодавця на майно може припинитися в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Звідси задоволення судом позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя надає позивачу можливість у майбутньому в разі порушення боржником основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому або позасудовому порядку, а наслідком такого звернення буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття "майно" (possessions) у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява N 33202, § 100).

За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява N 44912/98, § 49, 50).

З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна.

Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.

Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Судом встановлено, що Позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 367 323,02 дол. США, що встановлено рішенням Малиновського суду м. Одеси від 30.08.2022 року, залишеного без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 03.04.2023 року, де стягнуто суму боргу у розмірі 367 323,02 доларів США, із яких заборгованість за кредитом складає 260 437,89 доларів США, заборгованість за процентами складає 106 885,13 дол. США.

Таким чином, нежилі приміщення першого поверху № 502, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 163,0 кв.м. , що є предметом договору іпотеки, з урахуванням , що основне зобов`язання договору кредиту не погашене, згідно статті 33 Закону України "Про іпотеку" вимога банку щодо задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог, тобто ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Щодо заяви з боку відповідачки (представника) про сплив строку позовної давності, то суд вважає таку заяву неспроможною, оскільки строк дії кредитного договору зазначений до 24.05.2017 року, а позов був поданий в 2015 року, тобто в межах строку дії договору.

При цьому суд зазначає, що сплив строку позовної давності не припиняє невиконане зобов`язання за кредитним договором та договір іпотеки, яким таке зобов`язання забезпечене та не припиняє суб`єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання в порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Підставою позову про визнання недійсним іпотечного договору зазначається та обставина, що вона не підписувала цей договір.

При цьому суд звертає увагу, що в заяві про перегляд заочного рішення суду така обставина нею не вказувалась.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсні правочини поділяються на нікчемні та оспорюванні.

Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі № 441/1325/16-ц (провадження № 61- 20329в19) зроблено висновок, що «правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним на підставі закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

ВП ВС у постанові від 6.06.2020 року справа № 145/2047/16 констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин ВП ВС вважає за необхідне відступити від цього висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі N 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 , яка є родичкою ОСОБА_2 , була добре обізнана про вказаний договір іпотеки, та відповідно і про відповідний запис в ДРРП щодо обтяження вказаного приміщення з моменту його укладання, що вбачається з установлених фактів в судових рішеннях по справам :

справа № 2-1374/11, Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2013р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль в особі його Одеської обласної дирекції, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, розподіл майна шляхом визнання права власності, де одним із предмету позовних вимог була вимога про визнання права власності на частину нежитлового приміщення № 502 першого поверху заг. пл. 163 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ., яке знадилось під обтяження згідно договору іпотеки.

Справа № 522/14341/15-ц, згідно Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджінія Тревел ЛТД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання недійсним договору іпотеки, позов було частково задоволено. При цьому при розгляді справи судом першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та не оспорювала укладання іпотечного нею договору.

Проте Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2019 року заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Черновола Артура Олександровича задоволено. Прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позову, рішення суду від 17.02.2016р.визнано нечинним та провадження закрито.

Справа № 521/11078/13-ц, згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.08.2022 року за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.04.2023 року, відповідачем у даній справі також була ОСОБА_1 , предметом позову є стягнення заборгованості.

Приймаючи участь в яких вона не оспорювала іпотечний договір від 24.05.2007 року.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Очевидно, що дії позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка протягом 2013-2020р. приймає участь у справах, пов`язаних з предметом іпотеки, а згодом лише в грудні 2023р. пред`являє позов про визнання договору іпотеки від 24 травня 2007 року недійним, не надавши відзив на первісний позов, суперечить її попередній поведінці і є недобросовісним.

Суд вважає, що встановлені обставини не свідчать про його неукладеність.

Застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зустрічний позов є необґрунтованим, порушую принцип добросовісної поведінки, а тому не підлягає задоволенню.

Статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи вимоги ч. 1ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору при поданні первісного позову в розмірі 3 654 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, судові витрати за подання зустрічного позову не підлягають стягненню із відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 33 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 10, 15-16, 203, 215, 319, 321, 509, 525, 526, 527, 546, 575, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 43, 44, 76-82, 84, 89, 210, 211, ст.223, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a> до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 010/25-28/07-275 від 24 травня 2007 рокув розмірі 367323,02 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант»</a>, треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Негоциант» (кодЄДРПОУ43036391,м.Одеса,вул.Ольгіївська,14)судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 05.07.2024 року.

Суддя: Домусчі Л.В.