Постанова

від 07.11.2024 по справі 522/26/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6793/24

Справа № 522/26/15-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Дришлюк А.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Кострич Михайла Петровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант», треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 Приморським районним судом м. Одеси було зареєстровано позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення на предмет іпотеки, в якій позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м. та належить ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 3-54).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було вирішено задовольнити в повному обсязі (т. 1, а.с. 91-92).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2023 заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 було скасовано та справу призначено до розгляду (т. 3, а.с. 40-42).

19.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 24.05.2007, сторонами якого є Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 137-140).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2024 було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Левіт Віктора Семеновича про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви в частині вимог до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»; задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи; вирішено залучити Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» до участі у справі у якості третьої особи на боці відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним (т. 3, а.с. 208-211).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Негоциант» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено задовольнити; у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант», треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Негоциант» судовий збір у сумі 3 654 грн(т. 4, а.с. 81-95).

29.07.2024 року адвокатом Кострич Михайлом Петровичем в інтересах ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку на адресу суду апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2024, в якій апелянт просив суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву ТОВ «ФК «Негоциант» залишити без задоволення та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції були проігноровані доводи щодо підробки її підпису на договорі, в тому числі й самого договору іпотеки, проігноровано клопотання ОСОБА_1 щодо витребування документів, а саме оригіналу договору іпотеки та щодо призначення судової почеркознавчої експертизи. При цьому, апелянт стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо встановлення рішеннями суддів в інших справах факту існування іпотечного договору та не заперечення ОСОБА_1 щодо його існування є помилковими, оскільки рішеннях суду, на котрі міститься посилання не досліджувалося питання дійсності даного договору та в деяких з них ОСОБА_1 взагалі не приймала участі. Крім того, апелянт просив призначити в справі судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення обставин щодо підписання договору іпотеки (т. 4, а.с. 102-108).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова компанія «Негоциант» - Шитікова Раїса Юріївна просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, часу та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи було відхилене за мотивами необгрунтованості, що зафіксовано технічними засобами фіксації процесу. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника первісного позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 367 323,02 дол. США, що встановлено рішенням Малиновського суду м. Одеси від 30.08.2022, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.04.2023, де стягнуто суму боргу у розмірі 367 323,02 доларів США, із яких заборгованість за кредитом складає 260 437,89 доларів США, заборгованість за процентами складає 106 885,13 дол. США.

Нежилі приміщення першого поверху № 502, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 163,0 кв.м. являються предметом договору іпотеки. Основне зобов`язання договору кредиту не погашене, а згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» вимога банку щодо задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог, тобто ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заяви з боку відповідачки (представника) про сплив строку позовної давності, то суд зазначив, що строк дії кредитного договору зазначений до 24.05.2017, а позов був поданий в 2015 року, тобто в межах строку дії договору. Сплив строку позовної давності не припиняє невиконане зобов`язання за кредитним договором та договір іпотеки, яким таке зобов`язання забезпечене та не припиняє суб`єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання в порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі. Тому суд вирішив задовольнити первісний позов.

Підставою позову про визнання недійсним іпотечного договору зазначається та обставина, що позивач не підписувала цей договір. При цьому в заяві про перегляд заочного рішення суду така обставина нею не вказувалась.

ОСОБА_1 , яка є родичкою ОСОБА_2 , була добре обізнана про договір іпотеки та відповідно і про запис в ДРРП щодо обтяження вказаного приміщення з моменту його укладення, що вбачається з установлених фактів в судових рішеннях по іншим справам, приймаючи участь в яких вона не оспорювала іпотечний договір від 24.05.2007.

Дії позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка протягом 2013-2020 років приймає участь у справах, пов`язаних з предметом іпотеки, а згодом лише в грудні 2023 року пред`являє позов про визнання договору іпотеки від 24 травня 2007 року недійсним, не надавши відзив на первісний позов, суперечить її попередній поведінці і є недобросовісним. Суд дійшов висновку, що встановлені обставини не свідчать про його неукладеність, а тому відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції 24 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», згодом АТ «Райффайзен Банк») укладено кредитний договір № 010/25-28/07-278, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит на споживчі цілі у сумі 300 000,00 дол. США із сплатою 12,5 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості з червня 2007 року по травень 2017 року щомісячно рівними частками по 2 500 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 24.05.2017 (т.1, а.с. 7-17)

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, між Банком та ОСОБА_1 в день укладення кредитного договору № 010/25-28/07-278 від 24.05.2007 було укладено Договір іпотеки від 24.05.2007, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М., за умовами якого ОСОБА_1 передала, а Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 (т.1, а.с. 28-34).

07 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» була укладена додаткова угода № 010/25-28/07-278/2 від 07 грудня 2009 року до кредитного договору № 010/25-28/07-278 від 24.05.2007 року, з порядком погашення суми основної заборгованості: - з 10.12.2009 по 10.05.2010 щомісячно рівними частками по 600 доларів США; - з 10.06.2010 щомісячно рівними частками по 1 900 доларів США (т. 1, а.с. 18-21).

У зв`язку з цим були укладені: - договір поруки № 12/2-0-1/071 від 07 грудня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 ; - договір поруки № 12/2-0-1/072 від 07 грудня 2009 року між Банком та ОСОБА_3 ; - договір поруки № 12/20-1/073 від 07 грудня 2009 року між ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД» та Банком. Відповідно до довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 010/25-28/07-278 від 24.05.2007 станом на 11.12.2014 загальна сума заборгованості складала 445 974,15 доларів США (т. 1, а.с. 35-37).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 року по справі №522/26/15ц (суддя Погрібний С.О.) позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участі третьої особи ОСОБА_2 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки нежилі приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 163,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходяться в іпотеці за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Городецькою В.М., за реєстровим № 3744; заборона відчуження за реєстровим № 3745, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та задовольнити за рахунок його вартості вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/25-28/07-275 від 24 травня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , в розмірі 368 521,75 доларів США та 1 773 659,96 гривень шляхом проведення прилюдних торгів під час здійснення виконавчого провадження. Встановлено спосіб виконання рішення суду, визначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 3 654 гривень (т. 1, а.с. 91-92).

Ухвалою Одеськогоапеляційного суду15.03.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участю третьої особи ОСОБА_2 закрито (т. 2, а.с. 210-212).

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 10.03.2015 та його скасування (т. 3, а.с. 3-5). Ухвалою від 15.05.2023 (суддя Домусчі Л.В.) заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2015 по справі № 522/26/15-ц скасовано і призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні (т. 3, а.с. 40-42).

Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2012 по справі № 2-1374/11 (суддя Ільченко Н.А.) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, розподіл майна шляхом визнання права власності задоволено частково.

В рамках цієї справи судом встановлено, що 596/1000 частини та 404/1000 частини квартири АДРЕСА_3 , 32/100 частини квартири АДРЕСА_4 , 68/100 частини квартири АДРЕСА_5 , нежитлове приміщення № 502 першого поверху площею 163,0 кв.м. по АДРЕСА_2 , садовий будинок по АДРЕСА_6 , земельна ділянка площею 0,0586 га по АДРЕСА_6 , автомобіль FORD TRANZIT, 1990 року виготовлення, д/з НОМЕР_1 , та автомобіль OPEL VIVARO, 2002 року виготовлення, д/з НОМЕР_2 , - є сумісно набутим майном колишнього подружжя ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 .

За результатами розгляду справи суд вирішив визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 29 квітня 2008 року за р. № 3782 заповітом від імені ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ ідеальну частку у наступному майні: 596/1000 ч. квартири АДРЕСА_3 ; 404/1000 ч. квартири АДРЕСА_3 ; 32/100 ч. квартири АДРЕСА_4 ; 68/100 ч. квартири АДРЕСА_5 ; нежитловому приміщенні№ 502першого поверху,площею 163,0кв.м.,по АДРЕСА_2 ; садовому будинку по АДРЕСА_6 ; земельній ділянці, площею 0,0586 га по АДРЕСА_6 ; автомобілі FORD TRANZIT, 1990 року виготовлення, д/з НОМЕР_1 ; та автомобілі OPEL VIVARO, 2002 року виготовлення, д/з НОМЕР_2 . Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1 707 (одна тисяча сімсот сім) грн 50 коп. У задоволені решти частини позовних вимог відмовлено (т. 4 а.с. 2-6)

Ухвалою Вищогоспеціалізованого судуУкраїни касаційнускаргу ОСОБА_1 було задоволеночастково,рішення Приморськогорайонного судуміста Одесивід 13червня 2012року таухвала Апеляційногосуду Одеськоїобласті від13грудня 2012року скасована,а справунаправлено нановий розгляддо судупершої інстанції.Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від11.07.2013року посправі №2-1374/11(суддяТурецький О.С.) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, розподіл майна шляхом визнання права власності задоволено частково. Встановлено, що 596/1000 частин та 404/1000 частин квартири АДРЕСА_3 , 32/100 частин квартири АДРЕСА_4 , 68/100 частин квартири АДРЕСА_5 є сумісно набутим майном колишнього подружжя ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 .

Суд вирішив визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 29 квітня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3782 заповітом від імені ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 ідеальну частку у наступному майні: - 596/1000 (п`ятсот дев`яносто шість тисячних) частин квартири АДРЕСА_3 ; - 404/1000 (чотириста чотири тисячних) частин квартири АДРЕСА_3 . У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено (т. 4 а.с. 10-12).

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2014 року по справі № 522/5508/14-ц (суддя Донцов Д.Ю.), яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.02.2015, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені її позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору від 24.05.2007 № 010/25-28/07-378 недійсним. Позов був обґрунтований тим, що відповідачем були допущені численні порушення при укладенні договору.

В подальшому ОСОБА_2 зверталась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджінія Тревел ЛТД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання недійсним договору іпотеки. Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначала, зокрема, що ОСОБА_1 не набула прав власника на спірне майно та не вправі була розпоряджатися ним та передавати його в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». За результатами розгляду цієї справи за № 522/14341/15-ц рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від17.02.2016(суддяСвячена Ю.Б.)позовні вимогибули задоволенічастково.Разом зтим,в подальшомупозивач відмовиласьвід своїхпозовних вимогта ухвалоюОдеського апеляційногосуду від04.06.2019визнано нечиннимрішення Приморськогорайонного судум.Одеси від 17.02.2016, провадження в справі закрито та скасовані заходи забезпечення позову (т. 3, а.с. 176-178, 179-183).

Окрім зазначеного, ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль», треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант», про визнання недійсним кредитного договору № 010/25-28/07-378 від 24.05.2007 з мотивів того, що вона не підписувала цей договір. За результатами розгляду цієї справи № 522/9008/18 рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2021 (суддя Шенцева О.П.) в задоволені позову відмовлено (т. 4, а.с. 13-18). Постановою Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 вказане рішення змінено в частині мотивування (т. 4, а.с. 19-25).

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зч.1ст.638ЦК Українидоговір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України встановлює умови недійсності правочину.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 в справі № 145/2047/16вказала: «Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Звернення з вимогою про визнання недійсним правочину, який аргументовано тим, що цей договір не підписувався і не укладався не передбачено законодавством, тобто не є правомірним способом захисту, та не є ефективним (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16.06.2020 справа № 145/2047/16 та від 26.10.2022 справа № 227/3760/19-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд зауважує, що вимоги зустрічного позову про визнання недійсним договору іпотеки обґрунтовані тим, що сторона його не підписувала, тобто договір іпотеки є неукладеним. Однак, з врахуванням вище наведеного, такий позов є неефективним способом захисту, а тому не підлягає задоволенню. Натомість, сторона мала можливість в межах спору про звернення стягнення на предмет іпотеки надати відповідні докази на підтвердження своєї позиції (підпис договору іншою особою), тим самим спростувавши доводи банку та довівши необґрунтованість позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, що, однак, вчинено не було.

Частина перша статті 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 цієї статті не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. А за частиною 6 у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова ВП ВС від 07.09.2022 в справі № 910/16579/20).

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова КЦС ВС від 03.06.2020 в справі № 318/89/18).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21, Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19).

За обставинами даної справи ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 24.05.2007 лише 19.12.2023. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 раніше зверталась з будь-якими позовами чи іншим чином намагалась оспорювати вказаний договір в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подавались.

Як вжевище зазначалось,в матеріалахсправи наявнікопії рішеньв іншихсправах,які стосувалисьпредмету іпотеки(нежитловихприміщень №502першого поверху,площею 163,0кв.м.,по АДРЕСА_2 ),та вяких приймалаучасть ОСОБА_1 . Так, в рамках цивільної справи № 2-1374/11 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заперечували щодо задоволення позовних вимоги ОСОБА_4 в частині поділу нежитлових приміщень № 502 першого поверху, площею 163,0 кв.м., по АДРЕСА_2 та заявляли про те, що задоволення цих позовних вимог призведе до порушення прав банку як іпотекодержателя за договором іпотеки від 24.05.2007, який укладено в забезпечення виконання зобов`язань до кредитним договором №010/25-28/07-278 від 24.05.2007 (т. 4, а.с. 3, 11 оборот).

Таким чином, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в межах зазначеної цивільної справи № 2-1374/11 оскаржувалосьправо власностіна спірненежитлове приміщення,що належить ОСОБА_1 іпотекодержателем якогобув ПАТ«Райффайзен БанкАваль» вособі Одеськоїобласної дирекції.При чому ОСОБА_1 приймала активнуучасть врозгляді справи№ 2-1374/11 та заперечувала щодо позовних вимог, однак жодним чином не оспорювала права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателя нежитлових приміщень № 502 першого поверху, площею 163,0 кв.м., по АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 була обізнана про існування цивільної справи № 522/14341/15-ц за позовом ОСОБА_2 про визнаннянедійсним договорукупівлі продажу№010/25-28/07-278від 24.05.2007(взабезпечення виконанняякого бувукладений договіріпотеки),скасування реєстраціїта визнаннянедійсним договоруіпотеки та подавала заяву про розгляд справи за її відсутності (т. 4, а.с. 179 оборот). Разом з тим, ані в межах вказаної справи, ані з окремим позовом з метою оспорення договору іпотеки ОСОБА_1 до суду не зверталась. Як було вище зазначено з позовом про визнання недійсним договору іпотеки ОСОБА_1 звернулась лише 19.12.2023.

З врахуванням вище наведених обставин справи, оскільки позивач впродовж тривалого часу визнавала існування іпотечних правовідносин та прав банку на предмет іпотеки, не оскаржувала договір іпотеки та звернулась з відповідним позовом в межах справи про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 19.12.2023 (тобто, більш ніж через 16 років), а також враховуючи процесуальну позицію зустрічного позивача й обраний спосіб захисту прав, наявні підстави зробити висновок про зловживання позивачем матеріальним правом, зокрема звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки з метою уникнення виконання зобов`язань.

Наявність інших судових справ щодо виконання кредитного договору №010/25-28/07-278 від 24.05.2007, в тому числі ініційованих позичальником ОСОБА_2 , яка є родичкою ОСОБА_1 , в своїй сукупності можуть свідчити про вчинення дій, направлених на уникнення виконання кредитного зобов`язання, а також забезпечувальних угод.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в зустрічному позові ОСОБА_1 вказала, що про існування справи про звернення стягнення на предмет іпотеки дізналася лише в квітні 2023 року (т. 3, а.с. 137). Аналогічним чином в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 не було відомо про справу до 2023 року, а також зазначено, що ОСОБА_1 не знала про будь-які можливі зобов`язання перед позивачем (банком) (т. 4, а.с. 103).

Однак, з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 звернулась 05.05.2015. При цьому варто зауважити, що в зазначеній заяві не вказувалось про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір іпотеки (т. 3, а.с. 3). Тобто, вказані обставини спростовують посилання на те, що апелянту не було відомо про існування справи про звернення стягнення на предмет іпотеки до 2023 року, що додатково свідчить про процесуальну позицію сторони в справі та підтверджує вище наведені обставини.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що сторона мала право подати до суду експертний висновок, виготовлений на замовлення сторони в порядку ст. 106 ЦПК України на підтвердження своїх вимог та спростування аргументів іншої сторони, однак не скористалась наданим їй законом правом. Будь-яких доводів щодо наявності поважних причин, які перешкоджали стороні в реалізації даного права, апеляційна скарга не містить та стороною не заявлялось.

Апеляційний суд зауважує, що наявність обґрунтованих підстав вважати, що сторона зловживає матеріальним правом на звернення з позовом до суду або обрала неефективний спосіб захисту, має наслідком відмову в задоволенні позові, при цьому розгляд процесуальних клопотань в межах розгляду такої справи не є виправданим, оскільки лише затягує судовий процес та не сприяє виконанню завдання цивільного судочинства, яке полягає в справедливому,неупередженому тасвоєчасному розглядіта вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростували правильних висновків суду першої інстанції, в системному зв`язку з наведеним, апеляційний суд змінює та доповнює оскаржуване рішення суду в частині мотивування з врахуванням вище наданої апеляційним судом оцінки спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 376 ЦПК України змінює та доповнює оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кострич Михайла Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року змінити та доповнити в частині мотивування, в іншій частині залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови складений 15 листопада 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І.Дришлюк