Рішення

від 29.04.2024 по справі 650/2364/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/2364/23

н/п 2/766/6832/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 квітня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Скрипніка Л.А.

за участю секретаря : Бівалькевич А.Р.,

в присутності сторін:

представника позивача: адвоката Макаренко А.С.,

представника третьої особи -2: за довіреністю Федіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Макаренко Анастасія Сергіївна до ОСОБА_2 , треті особи: 1- Служба у справах дітей Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області; 2- Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Макаренко А.С. звернулась до суду із позовом, яким просила позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивували тим, що 20.11.2021 року між сторонами було розірвано шлюб за рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року. Від шлюбу позивач виховує доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні та проживає разом із позивачем. Відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 , проте участі у вихованні дитини він не бере, морально та матеріально не підтримує дитину. З моменту народження доньки відповідач жодного разу не спілкувався та взагалі не бачив свою доньку. Будучі вагітною позивач проживала окремо від відповідача, не підтримуючи із відповідачем жодних стосунків та не спілкуючись із ним. Після народження доньки ОСОБА_4 позивач записала відповідача батьком дитини у свідоцтві про народження, оскільки на момент народження доньки перебувала у зареєстрованому офіційному шлюбі із відповідачем. Вважає, що зазначені факти , як кожен окремо так і в сукупності свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини , свідоме нехтування ним своїми обов`язками, що вказує на відсутність серьйозного ставлення відповідача до них. Вважає, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, через що він має бути позбавлений батьківських прав. Зазначає, що відповідач полишив позивачку вагітною ще до моменту народження дитини, після чого ніколи не спілкувався із позивачкою, ніколи не бачив доньку і не намагався побачити її. Позивач ніколи не приховувала адреси її проживання разом із дитиною, яка добре відома відповідачу. Дитиною позивачка постійно опікується самостійно, забезпечуючи дитину усім необхідним, маючи на те матеріальні можливості, оскільки зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. Вказує про те, що ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні із дитиною, в разі наявності на те волі з боку останнього. Проте, вважає, що поведінка відповідача, який ніколи не виявляв бажання спілкуватися із дитиною, опікуватися нею, свідчить про відсутність бажання відповідача виконувати свої батьківські обов`язки, через що його слід позбавити батьківських прав, що дозволить позивачці взяти на себе в повній мірі юридичну відповідальність за виховання та забезпечення дитини.

Звертає увагу суду на те, що позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання ним своїх батьківських обов`язків. Просила суд взяти до уваги Висновок уповноваженого органу з питань захисту прав дитини щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.12.2023 року справу визначено до розгляду судді Скрипніку Л.А., яку передано судді наступного дня.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом адвоката Макаренко Анастасії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Призначено проведення підготовчого засідання 01.02.2024 року на 10 годину 40 хвилин.

Ухвалою суду від 01.02.2024 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу за позовом адвоката Макаренко Анастасії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав до судового розгляду по суті на 06.03.2024 року о 13.20 год.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року клопотання представника позивача адвоката Макаренко А.С. про заміну третьої особи та витребування доказів задоволено. Замінено третю особу Службу у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації належною, а саме Службою у справах дітей Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області . Витребувати від Служби у справах дітей Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради. Витребувано від Служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації та проживання за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи здійснювалось відповідно до ч. ч. 3, 5, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача, проте відповідач до суду не з`явився, жодних заяв з приводу справи суду не подавав.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього та враховуючи думку представника позивача з приводу можливості ухвалення по справі заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи вирішивши питання в межах заявлених позовних вимог на підставі поданих позивачами та отриманих за ухвалою суду доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та вважала за необхідне їх задовольнити, з огляду на наявність, на її переконання, в матеріалах справи достатніх доказів з приводу доведення заявлених вимог. Сама позивач при цьому у судові засідання, зокрема шляхом участі у ньому в режимі відео конференції, не з`явилась, пояснення не надала, проте вказана обставина, з огляду зокрема на участь у судовому засіданні її представника, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники третьої особи-1 Служби у справах дітей Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яку було залучено до участі у справі ухвалою суду від 06.03.2024 року за клопотанням представника позивача шляхом заміни третьої особи, а саме служби у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації, яку було вказано в якості третьої особи при поданні позовної заяви, у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Направили на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи без участі їх представника, вказавши у заяві також про те, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, та надавши Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Представник залученої ухвалою суду від 06.03.2024 року до участі у справі в якості третьої особи -2 Служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради за довіреністю ОСОБА_5 щодо позовних вимог зазначила лише про те, що представники органу здійснювали вихід за адресою реєстрації відповідача, де його виявити не змогли. Спілкувались із сусідами які повідомили про те, що мешканці кімнати 216-А гуртожитку по АДРЕСА_2 , а саме родина « ОСОБА_6 », виїхали після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. На запитання суду вказала про те, що до органів внутрішніх справ з приводу встановлення місця проживання відповідача не звертались. Зазначила про те, що з огляду на неможливість встановлення фактичного місця проживання відповідача, з приводу чого було складено відповідний акт, зробити висновок щодо доцільності позбавлення його батьківських прав не виявилося можливим.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, надані суду позивачем а також отримані за ухвалою суду докази, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав до задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , що видано 31 березня 2020 року Бериславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 (а.с.4).

Заочним Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року (справа № 647/2108/21, № провадження 2/647/588/2021), яке набрало законної сили 20.11.2021 року, відомості про яке також перевірені судом за допомогою ЄДРСР, за позовом ОСОБА_1 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.05.2019 року Новокаховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №99 було розірвано. При цьому, як зазначено у рішенні, спір щодо дитини ОСОБА_3 2020 р.н. у сторін відсутній. Також, із рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився будучи повідомленим про час та місце судового розгляду на офіційному веб-порталі судової влади, тобто офіційне місце його проживання/реєстрації судом встановлено не було, а адресою його проживання судом зазначено саме АДРЕСА_2 , без вказівки на номер кімнати, номер якої вбачається із відповіді з ЄДДР за № 307965 від 06.11.2023 року (а.с. 6, 23-24).

Окрім цього, як вбачається із дослідженої судом довідки від 01.01.2023 року № 6517-7001732377 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 була взята на облік як ВПО, поруч зі своїм законним представником ОСОБА_1 , тобто позивачкою по справі, за адресою АДРЕСА_3 лише 01.01.2023 року відповідно, при цьому фактичним місцем проживання дитини у довідці зазначена адреса АДРЕСА_4 (а.с. 5).

До справи стороною позивачки також було долучено ксерокопію акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за вих. № 709/06-37/23 від 22.09.2023 року (а.с. 7), за формою затвердженою Наказом Міністерства праці та Соціальної політики України від 28.04.2004 року № 95, за адресою сел. Максима Горького буд. 13, де згідно акту, за вказаною адресою мешкають позивач ОСОБА_1 зі своєю донькою ОСОБА_3 , який підписано, як про те вказано у акті, самою позивачкою ОСОБА_7 , а також Начальником відділу з питань діяльності ЦНАП ОСОБА_8 та, як зазначено у самому акті, далі цитата: «фахівцем з питань соціального», ОСОБА_9 , на якому також міститься відтиск ксерокопії печатки, який неможливо прочитати. При цьому, форма вказаного акту не відповідає діючому законодавству, оскільки вищезгаданий Наказ № 95 втратив чинність ще 29.07.2022 року, у зв`язку із виходом Наказу Міністерства соціальної політики № 90 від 04.07.2022 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2022 р. за № 794/38130, та який діє відповідно з 29.07.2022 року і до часу виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом і прийняття рішення, з огляду на що суд не може визнати вказаний доказ як допустимий (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Окрім того, представником позивача в якості доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог додано до справи ксерокопії заяв від громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 8,9), адресованих при цьому чомусь Великоолександрівському районному суду Херсонської області, які невідомо ким завірені, з приводу яких представник позивача у судовому засіданні вказувала на допустимість, на її переконання, їх як доказів, проте суд з цього приводу зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 90 ЦПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. З огляду на вказане, суд також не може визнати вказані докази як допустимі в розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

При цьому, вказівки позивача у розглядуваній позовній заяві про наявність у неї можливості самостійно утримувати малолітню дитину ОСОБА_3 , з приводу чого надали суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.09.2023 року, згідно якого позивач зареєстрована як ФОП, а також, наскільки це можна зрозуміти, Договір дарування житлового будинку від 12.04.2021 року, згідно якого позивач подарувала третій особі належний їй на праві власності житловий будинок у м. Берислав, оцінивши цей дар у 200 000, 00 гривень (а.с. 15-19), суд взагалі не вважає за належні докази по справі, із урахуванням положень ст. 77 ЦПК України, оскільки дані обставини жодним чином не впливають на обсяг як обов`язків так і прав відповідача стосовно його малолітньої доньки.

У справі також наявний оригінал Висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , затверджений Розпорядженням начальника Новорайської сільської військової адміністрації 01.03.2024 року за № 82 (хоча суд витребовував відповідний висновок ухвалою від 06.03.2024 року, тобто вже після його фактичного затвердження та, відповідно виконання), копія якого, разом із копією згаданого Розпорядження направлена Новорайською сільрадою на адресу суду поштовою кореспонденцією 19.04.2024 року, дата надходження до суду 25.04.2024 року, завірений оригінал якого при цьому надійшов чомусь з Великоолександрівського районного суду Херсонської області, якому він, судячи з усього і був першочергово адресований, відповідно до якого Голова комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_12 поставила свій підпис та який завірений оригіналом печатки Начальника-адміністратора, з якого вбачається, що Комісією розглянуто та вивчено документи, представлені законним представником заявника від громадянки ОСОБА_13 , щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача по справі ОСОБА_2 р.н. відносно його дитини ОСОБА_3 2020 р.н.. Як вбачається з висновку Комісія встановила, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі та вони мають одну дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому, як зазначено у висновку, з 2020 року (з якого саме моменту не зазначено) сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства та проживають окремо, а дитина проживає із матір`ю. Шлюб розірвано рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року. При цьому, зазначивши про те, що позивач, проживаючи разом із дитиною, піклується про неї, а сам відповідач по справі, тобто батько дитини не проживає із родиною із 2020 року, не спілкується із дитиною з самого народження та не цікавиться нею, послалися на пояснення свідків, які судом не допитувались.

Так дійсно, відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, а згідно частини 1 цієї ж статті у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування, проте у такому разі, не дивлячись на клопотання представника позивача, яке було задоволено судом, про витребування письмового висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача по справі, суд може оцінити вказаний висновок.

Так суд звертає увагу на те, що навіть у самому висновку вказано про те, що комісією встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили спільно проживати ще до народження дитини ОСОБА_3 , та саме із цього часу та у подальшому батько дитини - відповідач по справі ОСОБА_2 не бере ніякої участі у житті своєї доньки, не виховує її та не підтримує фінансово. При цьому із висновку не можливо встановити, чи здійснювала позивач будь-які передбачені законом дії щодо забезпечення виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків ще до звернення до суду, чи відбувається стягнення аліментів із відповідача, та чи взагалі відомо відповідачу про те, що він є батьком дитини.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) вказано, що: «позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58). У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100)».

Суд зауважує, що розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

При цьому, оцінюючи усі подані позивачкою докази, отримані зокрема за ухвалою суду про витребування відповідних доказів за клопотанням позивача, судом не встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої доньки. Більш того, із поданих позивачем доказів взагалі неможливо достеменно встановити, чи взагалі обізнаний відповідач про те що він, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 19.03.2024 року записаний її батьком, враховуючи також вказівку у самому позові про те, що відповідач покинув позивачку ще до народження дитини. При цьому суд також бере до уваги відсутність в матеріалах справи доказів про те, що позивач намагалась будь-яким чином заявляти відповідачу про наявність в нього малолітньої доньки, відсутність будь яких документів уповноважених органів щодо встановлених відносно відповідача зобов`язань щодо його малолітньої доньки, та бере до уваг те, що, із урахуванням рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини (ч. 1 ст. 141 СК України), жодних дій з боку позивачки щодо зобов`язання відповідача до виконання ним своїх батьківських обов`язків здійснено не було, із чим представник позивача також погодилась в суді.

Обставини ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність інформації щодо місця знаходження дітей.

У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Надані позивачкою в обґрунтування позовних вимог докази суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Сам факт непроживання відповідача разом із дитиною, тим паче зважаючи на ситуацію, що склалася у країні починаючи із 24.02.2022 року у зв`язку із повномасштабним вторгненням військ РФ на територію України та запровадженням воєнного стану в України, за відсутності доказів винної поведінки відповідача, яка б свідчила про свідоме ухилення від виконання ним своїх батьківських обов`язків, не є підставою для позбавлення його батьківських прав.

З наявних матеріалів справи неможливо встановити, у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої доньки батьківських прав. При цьому, вказівка у позові про те, що запис відповідача батьком дитини звужує обсяг прав позивачки щодо реалізації нею усіх прав стосовно своєї дитини судом не приймається, оскільки по-перше у позові не вказано які саме права позивачки звужуються, а по-друге суд зауважує те, що Законодавство містить безліч інструментів щодо врегулювання певних питань щодо виховання дитини у разі, наприклад відсутності згоди когось із батьків щодо реалізації прав малолітньої дитини.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та найкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме збереження зв`язку з батьком, а також беручи до уваги рівність прав батьків щодо виховання дитини, суд вважає, що без з`ясування цих обставин неможливо зробити висновок про винну поведінку відповідача та доцільність позбавлення його батьківських прав відносно доньки.

Поряд з цим суд також зауважує про те, що висновок Комісії з питань захисту прав дитини Новорайської сільської ради Херсонської жодним чином не мотивований, а по факту зводиться лише до того, що позивач по справі забезпечує належні умови проживання доньки ОСОБА_3 2020 р.н. , а батька вони жодного разу не бачили. Зміст цього висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, суд вважає поверхневим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не з`ясовані та не встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та можливі причини такого ухилення, поряд із тим, що із висновку взагалі не можливо становити те, чи взагалі обізнаний відповідач про народження в нього доньки.

Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, оскільки обставини, викладені в позові є не доведеними.

За приписами п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Макаренко Анастасія Сергіївна до ОСОБА_2 , треті особи: 1- Служба у справах дітей Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області; 2- Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким є Херсонський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 місце реєстрації: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Треті особи:

Служба у справах дітей Новорайської Сільської ради Бериславського району Херсонської області адреса: 74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Соборна, 32;

Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні Ради 73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 47;

Суддя: Л.А. Скрипнік