Постанова

від 29.05.2024 по справі 925/727/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 925/727/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2023

у справі № 925/727/22 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор»

до Фермерського господарства «Ольвія І К»

про стягнення 1 500 086,50 грн

ВСТАНОВИВ:

28.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до Фермерського господарства «Ольвія І К» про стягнення заборгованості (суми попередньої оплати) за договором поставки №30/09/20/К від 04.10.2021 у розмірі 1 500 086,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.10.2021 між ТОВ «Торгова компанія «Фурор» та ФГ «Ольвія І К» був укладений договір поставки №30/09/20/К, за умовами якого відповідач зобов`язався здійснити поставку кукурудзи фуражної, а відповідач зобов`язався прийняти продукцію та оплатити товар у відповідності до умов укладеного договору.

Позивач вказував, що на виконання договору, умови якого деталізовані у Специфікації № 1 до договору від 04.10.2021, 06.10.2021 здійснив передплату за товар у розмірі 86% від суми, вказаної в Специфікації № 1, у розмірі 3 157 894,74 грн.

Оскільки у відповідача в момент виконання зобов`язання за договором поставки товар був відсутній , сторони протягом січня-лютого 2022 року узгодили інший строк поставки - до 30.04.2022.

25.03.2022 відповідач здійснив повернення частини передплати в сумі 800 000,00 грн на банківський рахунок позивача.

Надалі відповідач протягом квітня-травня 2022 року здійснив поставку товару на загальну суму 857 808,24 грн, що підтверджуються видатковими накладними № 70 від 21.04.2022, № 71 від 21.04.2022, № 72 від 22.04.2022, № 73 від 27.04.2022 та товарно-транспортними накладними № 21042022 від 21.04..2022, №21042022/1 від 21.04.2022, № 22042022 від 22.04.2022, № 27042022 від 27.04.2022.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання з поставки, позивач відмовився від договору і просив відповідача повернути суму попередньої оплати.

У зв`язку з неповерненням відповідачем суми попередньої оплати в розмірі1 500 086,50 грн, позивач звернувся до місцевого господарського суду та просив стягнути з відповідача 1 500 086,50 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що з дати укладення договору поставки №30/09/20/К від 04.10.2021 до квітня 2022 року, позивач на виконання умов договору не подавав відповідачу відповідних заявок на постачання товару із зазначенням строків та умов поставки кожної окремої партії товару, внаслідок чого відповідач вимушений був зберігати товар, надсилаючи вимоги позивачу про виконання умов договору у частині подання заявок на отримання товару.

Виконуючи заявки позивача відповідач поставив позивачу товар на суму 857 808,24 грн, а також здійснив повернення позивачу частини авансового платежу у сумі 800 000,00 грн.

Оскільки позивач на решту суми передоплати у розмірі 1 500 086,50 грн відповідних заявок не подав, а товар не відібрав, відповідач вважав, що не порушував умови договору і авансовий платіж повертати позивачу не повинен.

Також відповідач наголошував на тому, що договором не визначено кінцевого строку поставки товару, натомість передбачено, що у частині невиконаних зобов`язань договір діє до повного виконання його умов.

Відповідач також зазначав, що між сторонами у 2021 році були укладені й інші договори поставки №01102021 від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021, на виконання яких позивач поставив, а позивач прийняв товар на суму 1 500 086,50 грн, проте покупної вартості не сплатив.

Виконання цих договорів відповідач підтверджував видатковими накладними, складеними податковими накладними, на підставі яких позивач сформував податковий кредит.

За твердженням відповідача, ним 22.08.2022 направлено позивачу заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договорами поставки №01102021 від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021 на суму 1 500 086,50 грн, тож на цій підставі просив у задоволенні відмовити.

У відповіді на відзив позивач наголошував, що відповідач фактично визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 1 500 086,50 грн . проте позивач заперечив як укладення договорів поставки №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021, так і їх виконання відповідачем. На цій підставі позивач визнавав відсутніми грошові вимоги відповідача на суму 1 500 086,50 грн і здатність їх до зарахування, адже інших договорів, крім договору поставки №30/09/20/К від 04.10.2021, запевняв позивач, сторони не укладали і не виконували.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, повторно зазначив, що за умовами спірного договору поставки №30/09/20/К від 04.10.2021 позивач не виконав свого зобов`язання щодо надання відповідних заявок на отримання товару, тому відповідач, маючи у наявності товар , не мав можливості виконати свої зобов`язання,а доводи позивача про неотримання ним товару за договорами поставки спростовував копіями видаткових накладних, які підписані уповноваженими особами як відповідача так і позивача, а також відповідними податковими накладними.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання відповідача перед позивачем на суму 1 500 086,50 грн припинено повністю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог Фермерського господарства «Ольвія і К» №94 від 22.08.2022 і на момент звернення позивача з позовом до суду не існували.

За висновками місцевого господарського суду, позивач належними та допустимими доказами не довів наявності станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду існування заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 500 086,50 грн.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті вказаного рішення, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а встановлені судом обставини не відповідають дійсності.

Скаржник вказував, що у зв`язку із тим, що між сторонами не існує жодних інших правовідносин, крім договору поставки № 30/09/20/К від 04.10.2021, посилання відповідача на зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставним .

За доводами скаржника , суд першої інстанції порушив ст. ст. 202, 203, 234 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Також скаржник вказував, що не отримував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023, відтак був позбавлений можливості забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/727/22, розгляд справи призначено на 13.09.2023.

30.06.2023 та 04.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор» надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які ухвалою суду від 12.09.2023 були задоволенні.

У судовому засіданні 13.09.2023 оголошено перерву до 18.10.2023.

06.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ФГ «Ольвія і К» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 10.10.2023 було задоволено.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошено перерву до 08.11.2023.

У судовому засіданні 08.11.2023 оголошено перерву до 13.12.2023.

06.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ФГ «Ольвія і К» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ФГ «Ольвія і К» надійшла письмова промова в судових дебатах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 розгляд справи відкладено на 07.02.2024.

30.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор» надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 07.02.2024 оголошено перерву до 13.03.2024.

13.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ФГ «Ольвія і К» надійшло клопотання про приєднання таблиці взаєморозрахунків між ФГ «Ольвія і К» та ТОВ «ТК «Фурор».

Судове засідання 13.03.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 розгляд справи призначено на 17.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 розгляд справи відкладено на 29.05.2024, визнано явку уповноваженого представника відповідача ФГ «Ольвія і К» у судове засідання 29.05.2024 обов`язковою; запропоновано ФГ «Ольвія і К» надати письмові пояснення щодо виконання зобов`язань за договором поставки № 01102021/ОФ від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021.

Також цією ухвалою зобов`язано ФГ «Ольвія і К» надати оригінали договорів поставки № 01102021/ОФ від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021 з специфікаціями; докази направлення повідомлення покупцю в порядку ст. 664 Цивільного кодексу України.

27.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника ФГ «Ольвія і К» надійшли письмові пояснення, в яких повідомлено про неможливість надання оригінали договорів поставки № 01102021/ОФ від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021, у зв`язку з направленням таких старшому слідчому СУ ГУНП в Черкаській області.

Заслухавши доводи апелянта та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2021 між Фермерським господарством «Ольвія і К» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ФУРОР» (покупець) був укладений договір поставки №30/09/20/К (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставляти), а покупець прийняти та оплатити кукурудзу фуражну (далі - товар), найменування, кількість, якість, умови оплати, строк поставки, ціна за одиницю та загальна вартість якого зазначається у специфікації(ях) та/або видатковій(их) накладній(их), які являються невід`ємними частинами даного договору (пункт 1.1 договору).

На виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №105 на суму 3 600 000,00 грн.

06.04.2021 позивачем на виконання пункту 3.2 договору та пункту 3 Специфікації №1 було здійснено передоплату на користь відповідача у сумі 3 157 894,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 06.10.2021.

Сторони не заперечують факт того, що з 21.04.2022 до 27.04.2022 відповідач поставив на користь позивача кукурудзу у кількості 110,11 тонн на загальну суму 857 808,24 грн, що підтверджується видатковими накладними №70 від 21.04.2022, №71 від 21.04.2022, №72 від 22.04.2022, №73 від 27.04.2022, а також товарно-транспортними накладними №21042022, №21042022/1, №22042022, №27042022, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплені відповідними печатками підприємств.

Крім того, 25.03.2022 відповідач здійснив часткове повернення сплачених позивачем у рахунок передоплати грошових коштів у сумі 800 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 24.03.2022 до 26.03.2022 т. Ця обставина також не заперечувалася сторонами у справі.

11.07.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №11/07/2022-ОІК від 11.07.2022, у якій просив відповідача протягом 7 днів від дня пред`явлення даної вимоги повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ФУРОР» частину передплати у сумі 1 500 086,50 грн, які були сплачені на підставі договору поставки №30/09/20/К від 04.10.2021 (рахунок №105 від 04.10.2021) (Т.1 а. с. 21).

У відповідь на вимогу позивача №11/07/2022-ОІК від 11.07.2022, відповідач направив позивачу лист №21/07/22 від 21.07.2022, в якому зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор», як покупцем, не було забезпечено приймання сільськогосподарської продукції (кукурудзи), яка мала бути вибрана позивачем.

У цьому листі відповідач повідомив позивача про понесення витрат за зберігання належного позивачу товару та просив отримати даний товар та виконати умови договору у повному обсязі.

У відзиві на позов, заперечуючи наявність у нього зобов`язання з поверненні суми передоплати у розмірі 1 500 086,50 грн, відповідач вказував, що таке зобов`язання припинилося в порядку ст. 601 ЦК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі належало установити дійсні права та обов`язки між сторонами спору, з`ясувати, чи виникли у позивача грошові зобов`язання за договорами, на які послався відповідач, якими доказами підтверджується передання сільгосппродукції позивачу (якщо у листуванні з позивачем до подання позову відповідач про такі договори не згадував), і в залежності від встановленого вирішити спір.

Перевіривши доводи відповідача про підстави виникнення у позивача невиконаного грошового зобов`язання, яке йшло в зарахування вимог позивача до відповідача на суму 1 500 086,50 грн, заперечення позивача про факт підписання ним таких договорів, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що подані відповідачем договори № 01102021/ОФ від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021 та надані ним, як постачальником, докази їх виконання, не підтверджують виникнення у позивача грошового зобов`язання на суму 1 500 086,50 грн.

Усі подані відповідачем договори, тексти яких були ідентичними, були складені таким чином, що умови про найменування товару, його кількість, умови оплати, строки поставки, ціну за одиницю товару та загальна вартість товару мали викладатися у Специфікації № 1 до договору.

Специфікація № 1 до договору № 01102021/ОФ від 01.10.2021 не була підписана уповноваженою особою покупця, а до договорів №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021 її не додано специфікація.

Крім того розміщення реквізитів сторін, їх печаток та підписів уповноважених на укладення договору представників сторін винесено на окрему сторінку, яка має вигляд фотокопії.

Видаткові накладні на поставку товару подані у копіях.

Апеляційний суд витребував від відповідача для огляду оригінали документів, якими відповідач обґрунтовував виконання ним зобов`язань з поставки за договорами № 01102021/ОФ від 01.10.2021, №15/10/21С від 15.10.2021 та №15/10/21К від 15.10.2021.

Втім такі вимоги апеляційного господарського суду були залишені без виконання, а оригінали документів не надані у зв`язку з їх вилученням у рамках досудового розслідування кримінальної справи.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимог.

Колегія суддів вважає, що відповідач докумельно не довів існування у нього до позивача грошових вимог на суму 1 500 086,50 грн, тож такі вимоги не були здатні до зарахування.

Відповідно частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи .

Враховуючи викладене , висновок суду першої інстанції про припинення зобов`язань відповідача на суму 1 500 086,50 грн зарахуванням суперечить фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор» на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 у справі № 925/727/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 у справі № 925/727/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Ольвія І К» (19732, Черкаська обл., с. Мицалівка, вул. Польова, буд. 31; ідентифікаційний код 40023772)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор» (03055, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3, кв. 68; ідентифікаційний код 36946177)

1 500 086,50 грн (один мільйон п`ятсот тисяч вісімдесят шість гривень п`ятдесят копійок) заборгованості,

22 501,30 грн (двадцять дві тисячі п`ятсот одну гривню тридцять копійок) судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Ольвія І К» (19732, Черкаська обл., с. Мицалівка, вул. Польова, буд. 31; ідентифікаційний код 40023772)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фурор» (03055, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3, кв. 68; ідентифікаційний код 36946177)

33 751,95 грн (тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят одну гривню дев`яносто п`ять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

7. Матеріали справи № 925/727/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко