Постанова

від 03.07.2024 по справі 922/1151/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/1151/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача С.В. Чуб;

відповідача М.С. Яковлева;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх.№1318Х/1-43) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 (суддя Р.М.Аюпова, ухвала підписана 13.05.2024) у справі №922/1151/24,

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", Харківська обл., Чугуївський район, смт. Новопокровка,

до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,

про визнання недійсним додатку до договору, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/1151/24 заяву Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів про забезпечення позову (вх.№12281 від 10.05.2024) задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони АТ Харківобленерго вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів за договором до прийняття рішення по суті у даній справі.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" з ухвалою господарського суду Харківської області не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 по справі № 922/1151/24 та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову; розгляд апеляційної скарги здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) апелянта; судові витрати з оплати судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування вказує, що положення п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які встановлюють заборону щодо припинення розподілу/постачання електричної мережі на час вирішення спору, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки вказаний спір у справі №922/1151/24 не є спором, який би стосувався спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена вказаними Правилами.

Апелянт зазначає, що нехрозуміло яким чином заборона АТ Харківобленерго вчиняти дії щодо припинення /обмеження розподілу електричної енергії може поновити порушене право ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» підставою якого є виконання договірних відносин, а предметом визнання недійсним додатку №6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №14074 від 01.01.2019 та визнання укладеним додаток №3, №6, №7 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.

22.05.2024 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/1151/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі №922/1151/24 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 по справі №922/1151/24. Встановлено ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1151/24. Призначено справу до розгляду на "03" липня 2024 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

30.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 по справі №922/1151/24

Від представника ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" через підсистему Електронний Суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7678 від 04.06.2024) в якому він просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання з`явились представник відповідача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, та представник позивача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в силі.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач - Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт. Новопокровка, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків, в якому просить суд:

- Визнати недійсним додаток №6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14074 від 01.01.2019;

- Визнати укладеним додаток №3 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.

- Визнати укладеним додаток №6 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.

- Визнати укладеним додаток №7 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.

10.05.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№12281), в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони АТ «Харківобленерго» вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14074, до прийняття рішення по суті у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає зокрема, що однією з позовних вимог є визнання недійсним додатку №6 від 01.06.2021 до договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14074, на підставі якого відповідач проводить обчислення та нарахування оплати позивачу за послуги з розподілу електричної енергії за тарифами, встановленими для споживачів 2 класу напруги.

13.02.2024 було повідомлено позивача, зокрема, про відсутність підписаного додатку №6 до договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та необхідність підписання проекту договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14074 на умовах договору про постачання електричної енергії від 13.08.2004 №14074. До листа було надано проект додатку №7: однолінійна схема (схема підключення споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання), проект додатку №3 та проекти актів 0082 та 0083 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Позивач вказує, що не погоджуючись з умовами наданої пропозиції з підстав їх невідповідності нормам чинного законодавства, вінзвернувся до відповідача з новою пропозицією укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії разом з додатками та надав відповідні проекти.

З огляду на те, що останній не надав відповіді на пропозицію, враховуючи той факт, що додаток №6 від 01.06.2021 до договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14074 на думку позивача не відповідає вимогам законодавства та не відображає дійсної межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між позивачем та відповідачем, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Позивач зазначає, що не погоджується з діями відповідача в частині нарахування вартості послуг за тарифами, встановленими для споживача 2 класу напруги та проводить оплату за розподіл електричної енергії за тарифами, встановленими для споживачів 1 класу напруги, у зв`язку з чим виникає заборгованість перед відповідачем.

В той же час приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 №312 (далі за текстом - Правила) передбачене право оператора системи розподілу (відповідача) здійснювати тимчасове припинення розподілу електричної енергії, обмежити обсяг її розподілу (передачі) або відключити споживача від мереж без згоди останнього у зв`язку із заборгованістю за договором.

Отже, виникнення заборгованості позивача перед відповідачем за оплату послуг з розподілу електричної енергії, на думку позивача, може призвести до зниження подачі чи відключення у повному обсязі розподілу та поставки електричної енергії, що у свою чергу призведе до надмірного навантаження підприємства позивача аж до повного зупинення роботи підприємства, а отже до збитків самого підприємства, його контрагентів, вимушеної втрати роботи та заробітку для працівників, сплату податків.

Також, позивач вказує, що п. 7.11 Правил передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду.

Отже, після відкриття провадження у справі №922/1151/24 та вручення судом відповідної ухвали через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідачу, останній надіслав позивачу повідомлення від 03.05.2024 про припинення розподілу електроенергії.

Таким чином, на думку заявника, існують об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову позивача може унеможливити нормальне функціонування підприємства та поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення зупинення роботи ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» та порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, з урахуванням пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, необхідним є задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» припиняти/обмежувати розподіл електричної енергії ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за договором до прийняття рішення по суті у даній справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд зокрема вказав, що позивач, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави» було віднесено до переліку стратегічних.

Суд першої інстанції зазначив, що підприємство позивача здійснює виробництво борошна, збереження та переробку зерна, грануляцію висівок і шротів, їх імпорту і експорту. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави» підприємство було віднесено до переліку стратегічних. Відключення та/або обмеження обсягу передачі/розподілу електричної енергії неминуче призведе до зупинення роботи підприємства, а отже до збитків самого підприємства, його контрагентів, вимушеної втрати роботи та заробітку для працівників, сплату податків.

Судом зазначено, що припинення відповідачем постачання електричної енергії унеможливить нормальне, безпечне та безперебійне функціонування об`єктів, включених до «Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83, які розташовані у місті Харкові та Харківській області.

Місцевий суд вказав, що під час розгляду справи по суті відповідач не позбавлений можливості та підстав здійснити відключення позивача від електропостачання або обмежити її передачу (розподіл) в порядку вищенаведених приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії №312, зокрема, за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення шляхом направлення відповідного попередження.

Таким чином, існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії позивачу за договором до прийняття рішення по суті у даній справі, може привести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та щодо можливості позивача захистити свої права в межах одного судового провадження, без нових звернень до суду.

Крім цього, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборони АТ Харківобленерго вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів за договором до прийняття рішення по суті у даній справі, не порушує жодні права відповідача під час розгляду судом спірних правовідносин, що виникли між сторонами та є предметом розгляду даної справи, що узгоджується із вимогами щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-6/2011 від 16.06.2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі «Кюблер проти Німеччини» від 13.01.2011 заява № 32715/06),

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20.

Положення наведених судом норм пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Так, однією із позовних вимог Позивача у справі №922/1151/24 є визнання недійсним додатка № 6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14074 від 01.01.2019 з моменту його укладання та застосування наслідків недійсності додатка № 6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14074 від 01.01.2019 та визнання укладеним додатку №3, 6, 7 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом зобов`язання Акціонерного товариства «Харківобленерго» провести перерахунок заборгованості та приведення у відповідність розрахунків вартості послуг за розподіл електричної енергії Державному підприємству «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» з 01.01.2019 по дату ухвалення рішення.

В свою чергу, відповідач проводить розрахунок вартості за послуги з розподілу електричної енергії позивачу згідно за тарифами, встановленими для споживача 2 класу напруги відповідно до межі балансової належності встановленої у додатку №6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №14074 від 01.01.2019.

Натомість, вказаний додаток оскаржується позивачем в межах розгляду справи №922/1151/24, а в свою чергу відповідачем продовжується нараховуватись вартість розподілу електричної енергії за 2 класом напруги, у зв`язку з чим у позивача виникає заборгованість перед відповідачем по сплаті послуг за розподіл електричної енергії. В той же час, позивач вказує, що він належним чином проводить оплату відповідачу за надані ним послуги за розподіл електричної енергії за тарифами, встановленими для споживачів 1 класу напруги, відповідно до умов додатку № 6, який позивач просить визнати укладеним у його редакції в межах справи №922/1151/24

В той же час приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (далі за текстом - Правила) передбачене право оператора системи розподілу (відповідача) здійснювати тимчасове припинення розподілу електричної енергії, обмежити обсяг її розподілу (передачі) або відключити споживача від мереж без згоди останнього у зв`язку із заборгованістю за договором.

Отже, виникнення заборгованості позивача перед відповідачем за оплату послуг з розподілу електричної енергії, може призвести до зниження подачі чи відключення у повному обсязі розподілу та поставки електричної енергії, що у свою чергу призведе до надмірного навантаження підприємства позивача аж до повного зупинення роботи підприємства, а отже до збитків самого підприємства, його контрагентів, вимушеної втрати роботи та заробітку для працівників, сплату податків.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі №922/1151/24 та вручення судом відповідної ухвали через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідачу, відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про припинення розподілу електроенергії з 08:00 14 травня 2024 року у зв`язку з наявністю заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, обґрунтована тим, що відповідач не позбавлений права та технічної можливості здійснити припинення електропостачання позивача, не потрапляючи на його територію з джерел постачання електроенергії, які відносяться до технологічної сфери позивача. За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу з боку постачальника та оператору розподілу систем є тривалим і у разі припинення відповідачем постачання Державному підприємству «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення та скасування рішення, на підставі якого нараховано заборгованість, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу.

Відключення електроенергії призведе до припинення виробничої діяльності підприємства та матиме тяжкі економічні наслідки для підприємства, господарська діяльність якого безпосередньо пов`язана із забезпеченням безперервного виробництва в умовах воєнного стану борошна, збереження та переробки зерна, грануляції висівок і шротів, їх імпорту і експорту. Водночас, ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів виконувались договірні зобов`язання сторін та здійснювалась оплата за отриману електроенергію за договором.

Колегія суддів вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення та мотивація, викладена у ній, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства, оскільки заявник обґрунтував причини звернення з заявою про забезпечення позову, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як зазначалося вище, до заяви про забезпечення позову заявником надано належні та допустимі докази у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів про забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, а саме повідомлення про припинення розподілу електроенергії №502 від 03.05.2024.

Вищезазначеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що обставини, які викладені у заяві про забезпечення позову, є необґрунтованими, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів забезпечення позову порушить його права та у подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також про необґрунтованість заявником причин звернення з даною заявою та не надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали суду з посиланням на те, що суд встановив обставини справи, які мають суттєве значення для застосування заходу забезпечення позову, без достатніх доказів, є неаргументованими та відхиляються колегією суддів.

Беручи до уваги зазначене, господарський суд обґрунтовано урахував, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову господарським судом здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову. Адже невжиття заходів забезпечення позову до моменту вирішення спору у справі за позовом ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання недійсним додатку №6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14074 від 01.01.2019 та визнання укладеними додатків №3, №6, №7 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем, з огляду на наявність спору між позивачем та відповідачем щодо фактичного знаходження межі балансової належності електромереж та електроустановок сторін, яка впливає на рівень напруги на якій враховується при визначенні класу напруги, що є основоположною обставиною для формування тарифу за надані послуги за розподіл електричної енергії, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів, за захистом яких товариство звернулося до суду, а також призвести до суттєвого порушення прав заявника, нанесення йому значних збитків та витрат для відновлення енергопостачання.

У межах доводів апеляційної скарги заявник не спростував висновки оскаржуваної ним ухвали суду. Отже, апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

В даному випадку, вирішуючи наявність підстав для забезпечення позову, слід враховувати обставини, які вже склались на момент звернення із позовною заявою та заявою про забезпечення позову, підтверджуються відповідними наявними доказами у справі, крім того, такі заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, отже жодним чином не мають на меті втручання у господарську діяльність АТ «Харківобленерго».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновків, що застосовані заходи забезпечення позову не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача по справі, не призведуть до втручання у звичайну діяльність підприємства, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо вчинення (у тому числі, але не виключно за зверненням будь-яких третіх осіб) будь-яких дій та/або бездіяльності, які можуть мати наслідком припинення чи обмеження електропостачання та/або розподілу електричної енергії для потреб квартир та/або нежитлових приміщень.

Доводи апелянта про те, що положення п. 7.11 ПРРЕЕ, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки вказаний спір у справі №922/1151/24 не є спором, який би стосувався спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил, колегія суддів відхиляє, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутнє посилання суду на саме цей пункт правил як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 по справі №922/1151/24 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 по справі №922/1151/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.07.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко