Ухвала

від 08.07.2024 по справі 922/3217/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

08 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/3217/17

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Терещенко О.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (вх. №1555Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2017 року у справі №922/3217/17, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.), повний текст якого складено 20.11.2017 року

за позовом Релігійна громада (парафії) Свято-Миколаївського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви, м. Люботин

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська єпархія Української православної церкви, м. Харків

до 1-го відповідача Харківської районної ради Харківської області м. Харків,

до 2-го відповідача - Люботинської міської ради, м. Люботин

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство культури України, м. Київ,

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2017 року у справі позов задоволено повністю; визнано за Релігійною громадою (парафії) Свято-Миколаївського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви (код юридичної особи: 24342886, адреса: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Садова, 31-а) право власності на будівлі та споруди Свято-Миколаївського Храму, а саме: будівлю Свято-Миколаївського Храму літ. "А-1" загальною площею 340,6 м.кв., по холодним приміщенням 29,5 м.кв., розташованого за адресою: 62433: Харківська область, м. Люботин, вул. Садова № 31-а.

Харківська обласна прокуратура з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Релігійної громади (парафії) Свято-Миколаївського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви про визнання права власності на будівлі та споруди Свято-Миколаївського Храму літ. "А-1" загальною площею 340,6 кв.м., по холодним приміщенням 29,5 кв.м., розташованого за адресою: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Садова, 31-А; здійснити перерозподіл судових витрат; судовий збір в розмірі 33 035,40 грн. стягнути з Релігійної громади (парафії) Свято-Миколаївського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 24342886) за таким реквізитами: отримувач Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок IBAN: UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800, призначення платежу: повернення судових витрат у справі; залучити до розгляду справи Харківську обласну військову адміністрацію.

Також, апелянт просить поновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що під час проголошення спірного рішення прокурор, Харківська обласна військова адміністрація не була присутньою та участі у розгляді справи не приймала, оскільки до участі у справі не залучалась; опрацюванням інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 18.06.2024 року № 05-25/1527, за дорученням Харківської обласної військової адміністрації встановлено, що остання не приймала участь у вказаній справі, спірне рішення не отримувала; вказаний факт свідчить про її необізнаність про спірне рішення суду та перехід права власності на пам`ятку культурної спадщини національного значення - культове майно; вказані обставини об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у строки, передбачені ч. 1 ст. 256 ГПК України, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду; про постановлення оскаржуваного рішення суду прокурору стало відомо 13.06.2024 року, а саме лише після ознайомлення з матеріалами справи (докази перебувають в матеріалах справи); поновлений строк на апеляційне оскарження припадає на 23.06.2024 року, який є вихідним днем неділя та спливає 24.06.2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

26.06.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№8618), в якій останній просить долучити до матеріалів справи докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 року витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3217/17; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; копію ухвали надіслано апелянту та господарському суду Харківської області.

04.07.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи (вх.№8931).

08.07.2024 року на адресу суду від голови парафіяльної ради - Ілинич І.В. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, з додатками, (вх.№ 9006), які долучено до матеріалів справи, в яких останній просить визнати неповажними вказані Харківською обласною прокуратурою підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2017 року у справі №922/3217/17 та відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2017 року, яким позов задоволено повністю та визнано за Релігійною громадою (парафії) Свято-Миколаївського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви (код юридичної особи: 24342886, адреса: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Садова, 31-а) право власності на будівлі та споруди Свято-Миколаївського Храму, а саме: будівлю Свято-Миколаївського Храму літ. "А-1" загальною площею 340,6 м.кв., по холодним приміщенням 29,5 м.кв., розташованого за адресою: 62433: Харківська область, м. Люботин, вул. Садова № 31-а.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою прокурор посилається на те, що держава є належним власником культових будівель і майна; державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства; за таких обставин, господарським судом Харківської області при розгляді даної справи не враховано той факт, що спірне нерухоме майно, з огляду на приналежність його до пам`ятки архітектури національного значення, державної форми власності має особливий режим використання та відчуження; водночас, судом задоволені вимоги заявника, які ґрунтуються на нормах ЦК України (ст. ст. 317, 319, 328 та 392 ЦК України), який визначає загальний порядок цивільних правовідносин при переході права власності на нерухоме майно, без врахування тієї обставини, що пам`ятка архітектури національного значення не може бути передана у власність чи користування без відповідного дозволу органу державної влади у сфері охорони культурної спадщини, навіть при наявності відкритого користування спірним майном протягом тривалого часу; здійснивши оцінку в сукупності матеріалів справи та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, судом помилково до даних правовідносин не застосовано норми спеціального закону, який визначає правовий режим об`єктів культурної спадщини та яким є Закон України "Про охорону культурної спадщини" та Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

В частині доводів апеляційної скарги щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - культурної пам`ятки з державної власності; набуття Релігійною громадою (парафією) Свято-Миколаївського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви права власності на будівлі та споруди Свято-Миколаївського Храму, а саме: будівлю Свято-Миколаївського Храму літ. "А-1" загальною площею 340,6 кв.м., по холодним приміщенням 29,5 кв.м., розташованого за адресою: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Садова, 31-А на підставі рішення суду нівелює правову природу законної процедури набуття права власності на культове майно, передбаченої ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації ", ст. ст. 5, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та дотримання прав власності, що є порушенням інтересів держави, оскільки спірне майно вибуло з власності держави поза волею власника та процедурою, передбаченою спеціальним законодавством, та без відповідного погодження.

Інтереси Харківської обласної військової адміністрації на ефективне використання державного майна та охорони культурної спадщини повністю збігаються з інтересами держави. Визнання за позивачем в судовому порядку права власності на спірні об`єкти, в обхід передбаченої законом процедури, без згоди власника та погодження відчуження Міністерством культури та інформаційної політики України, порушує інтереси держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України; бездіяльність Харківської обласної військової адміністрації полягає у невжитті заходів претензійно-позовної роботи самостійно, спрямованих на усунення порушень, у тому числі й пам`яткоохоронного законодавства; бездіяльність вказаних державних органів носить тривалий характер, а інтереси держави у спірних правовідносинах залишаються незахищеними; обласною прокуратурою відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 11.06.2024 року письмово повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про встановлені порушення та намір звернутися до суду з апеляційною скаргою з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах; незважаючи на незаконність оскаржуваного рішення суду Харківською обласною військовою адміністрацією заходи щодо його перегляду в апеляційному порядку не вживаються, що зумовлює необхідність прокурорського втручання з метою захисту вказаних інтересів держави в особі цих органів; не оскарження судового рішення сторонами у справі не виключає можливості оскарження прокурором незаконного рішення суду при забезпеченні представницької функції прокуратури із захисту інтересів держави; звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою спрямоване на задоволення порушеного порядку правомірності набуття права власності на нерухоме майно культову споруду - пам`ятку архітектури національного значення, що беззаперечно становить, як державний, так і суспільний інтерес.

Крім того, обґрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурор посилається на приписи ст. 256, ст. 261 ГПК України та зазначає, що під час проголошення спірного рішення прокурор, Харківська обласна військова адміністрація не була присутньою та участі у розгляді справи не приймала, оскільки до участі у справі не залучалась; опрацюванням інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 18.06.2024 року № 05-25/1527, за дорученням Харківської обласної військової адміністрації встановлено, що остання не приймала участь у вказаній справі, спірне рішення не отримувала; вказаний факт свідчить про її необізнаність про спірне рішення суду та перехід права власності на пам`ятку культурної спадщини національного значення - культове майно; вказані обставини об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у строки, передбачені ч. 1 ст. 256 ГПК України, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду; про постановлення оскаржуваного рішення суду прокурору стало відомо 13.06.2024 року, а саме лише після ознайомлення з матеріалами справи (докази перебувають в матеріалах справи); отже поновлений строк на апеляційне оскарження припадає на 23.06.2024 року, який є вихідним днем неділя та спливає 24.06.2024 року.

Суд апеляційної інстанції враховує таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відповідно до частини 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частин 2, 2 ст. 256 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.

Так, обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження прокурор зазначає, що під час проголошення спірного рішення прокурор, Харківська обласна військова адміністрація не була присутньою та участі у розгляді справи не приймала, оскільки до участі у справі не залучалась; опрацюванням інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 18.06.2024 року № 05-25/1527, за дорученням Харківської обласної військової адміністрації встановлено, що остання не приймала участь у вказаній справі, спірне рішення не отримувала; вказаний факт свідчить про її необізнаність про спірне рішення суду та перехід права власності на пам`ятку культурної спадщини національного значення - культове майно; вказані обставини об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у строки, передбачені ч. 1 ст. 256 ГПК України, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду; про постановлення оскаржуваного рішення суду прокурору стало відомо 13.06.2024 року, а саме лише після ознайомлення з матеріалами справи (докази перебувають в матеріалах справи); отже поновлений строк на апеляційне оскарження припадає на 23.06.2024 року, який є вихідним днем неділя та спливає 24.06.2024 року.

За матеріалами справи, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3217/17 ухвалено 17.11.2017 року, його повний текст складено 20.11.2017 року та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано в реєстрі 22.11.2017 року.

Харківська обласна прокуратура, яка не брала участі в розгляді справі в суді першої інстанції, подала апеляційну скаргу на вказане рішення 21.06.2024 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж 6 років.

До апеляційної скарги апелянтом додано копію листа Харківської обласної прокуратури від 20.06.2024 року на адресу Харківської обласної військової адміністрації; листа Управління Служби безпеки України в Харківській області на адресу Харківської обласної прокуратури, датованого травнем 2024 року про розгляд питання щодо оскарження рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2027 року у даній справі, тощо; клопотання Харківської обласної прокуратури від 11.06.2024 року на адресу господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи №922/3217/17; листа Департаменту культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації на адресу Харківської обласної прокуратури від 18.06.2024 року, в якому зазначено, що Департамент культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації не звертався в судовому порядку з позовом до суду, з метою усунення порушень чинного пам`яткоохоронного законодавства.

Водночас, оцінюючи наведені апелянтом доводи та докази, надані на їх підтвердження, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення ухвалено у 2017 році, а про виявлене порушення Департаменту культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації стало відомо лише 2024 року, тобто, більше ніж через 6 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Як вже зазначалось, рішення господарського суду Харківської області у справі ухвалено судом 17.11.2017 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2017.

Враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2017 року, прокурор не довів, що не мав об`єктивної чи суб`єктивної можливості дізнатися про прийняте господарським судом Харківської області рішення у справі після оприлюднення оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, прокурором не підтверджено належними доказами наявність певного порядку й строків проведення моніторингу реєстру та дотримання його прокуратурою.

У разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 року у справі № 10/5026/290/2011).

Отже, посилання апелянта на те, що опрацюванням інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 18.06.2024 року № 05-25/1527, за дорученням Харківської обласної військової адміністрації встановлено, що остання не приймала участь у вказаній справі, спірне рішення не отримувала, не свідчить про доведеність апелянтом обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежними від апелянта та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання апеляційної скарги.

Виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №918/115/16, від 19.06.2018 року у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 року у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19).

Отже, прокурором не доведено наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення заявника та перешкоджали з`ясуванню наявності підстав для подання апеляційної скарги прокурором у розумний строк, оскільки бездіяльність державних органів, які виступають суб`єктами з правом розпорядження культовими об`єктами державної власності, не є підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги, пропущеного більше ніж 6 років.

Таким чином, з метою усунення зазначеного недоліку, прокурор має навести інші підстави щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з урахуванням наведених вище обставин та надати на їх підтвердження належні докази.

Разом з цим, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Статтею 259 ГПК України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Не повідомлена сторона у справі належним чином, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією щодо руху господарського процесу.

Так, матеріали апеляційної скарги не містять доказів надіслання копії апеляційної скарги: Харківській єпархії Української православної церкви, м. Харків та Харківській районній раді Харківської області м. Харків, що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України щодо надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень ст. 42 ГПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, апелянтом не було виконано вимог ст. 258 ГПК України, що відповідно до статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2017 року у справі № 922/3217/17 залишити без руху.

2. Харківській обласній прокуратурі усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Харківській обласній прокуратурі, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/.

Суддя О.І. Терещенко