Ухвала

від 02.07.2024 по справі 705/1438/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1438/24

1-кп/705/859/24 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320002019 від 23.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

23.12.2023 на підставі ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було неодноразово продовжено, останній раз ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.05.2024 строком на 60 днів, а саме до 05.07.2024.

Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 05.07.2024, прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду; знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, що у ньому наведені.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Подав письмове клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, про скасування запобіжного заходу тримання під вартою для проходження військової служби. Зазначив, що він готовий до військової служби та боронити свою державу із зброєю в руках в лавах ЗСУ, захищаючи суверенітет України та виконуючи свій конституційний обов`язок. Просив суд врахувати його призовний вік та щире намагання захищати Батьківщину із зброєю в руках, а не відсижуватися за стінами СІЗО. Йому відомі наслідки, передбачені ч. 3 ст. 616 КПК України, тому просив суд скасувати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу просив застосувати більш м`який, зокрема цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, посилаючись при цьому, що ОСОБА_4 наразі визнає свою вину, тому відпали ризики, на які посилається прокурор. Щодо клопотання обвинуваченого вважав, що воно має бути подане прокурору, а не до суду.

Суд, вислухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу та думку захисника з приводу клопотань, дійшов такого висновку.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу . За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2023 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було неодноразово продовжено, останній раз ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.05.2024 строком на 60 днів, а саме до 05.07.2024.

У даному судовому засіданні був змінений порядок дослідження доказів з урахуванням того, що обвинувачений визнав свою винуватість у повному обсязі. Однак до закінчення дії попередньої ухвали суду про тримання під вартою обвинуваченого судовий розгляд не може бути завершений, зважаючи, що необхідно дослідити документи, які характеризують обвинуваченого, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат, підготуватися до судових дебатів учасникам справи.

При цьому суд вважає, що на даний час сторона обвинувачення належним чином обґрунтувала наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при застосуванні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявність обставин, які вказують, що заявлені ризики не зменшились.

Суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Суд вважає, що на даний час зокрема не зменшився та продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , може бути розцінена ним більш небезпечним ніж переховування та втеча. Також з достатньою вірогідністю продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показів на його користь, враховуючи, що свідки ще не допитані у судовому засіданні, та зважаючи на те, що обвинувачений у попередніх засіданнях вказував, що не визнає наявність обтяжуючої обставини.

Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.

У судовому засіданні не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також про наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому, на думку суду, зміна позиції обвинуваченого на даний час не має вирішального значення, оскільки він так само може змінити свою позицію під час подальшого розгляду кримінального провадження, відтак задля можливості об`єктивного розгляду кримінального провадження у розумні строки, суд вважає підставними вимоги клопотання прокурора.

Щодо посилань обвинуваченого про бажання проходити військову службу в Збройних Силах України для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, то суд зазначає, що порядок скасування запобіжного заходу з таких підстав передбачений ст. 616 КПК України. Зокрема, у ч. 1 ст. 616 КПК України передбачено, що за результатами розгляду клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, прокурор має право звернутися до суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Проте на даний час у суду відсутнє підтвердження про наявність такого клопотання обвинуваченого.

Крім того, суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо скасування зазначеного запобіжного заходу з наведених підстав береться до уваги у тому числі відсутність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України. Однак на переконання прокурора, з чим суд також погоджується, зазначені ризики існують і не зменшилися.

З огляду на викладене, клопотання прокурора щодо продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 належить задовольнити, а у задоволенні клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 183, 199, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів, який відраховувати з дня оголошення даної ухвали.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу відмовити.

Дія ухвали про продовження строку запобіжного заходу закінчується 30 серпня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику - до відома та направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.

Суддя ОСОБА_1