Вирок

від 10.07.2024 по справі 705/1438/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1438/24

1-кп/705/859/24 ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуматеріали кримінальногопровадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023250320002019від 23.12.2023,за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Бабанка Уманського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, не одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.121КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 23 грудня 2023 року близько 00 годин 30 хвилин, перебуваючи на подвір`ї домоволодіння, за місцем проживання його матері ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту із колишнім співмешканцем матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виник на ґрунті тривалих неприязних відносин між ними, які склалися у зв`язку з неодноразовим вчиненням ОСОБА_8 протиправних дій, в тому числі і домашнього насильства відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_7 , з метою спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та цілеспрямовано, наніс множинні удари руками та ногами в ділянку голови, грудної клітини, черевної порожнини, обличчя, рук та ніг ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілому відповідно до висновку експерта № 05-7-02/402 від 23.12.2023 тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми з залученням кількох уточнених ділянок тіла: відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи склепіння та лицевого черепа, крововиливів під м`які мозкові оболонки, травматичного набряку набубнявіння речовини головного мозку, саден, синців та ран голови та обличчя; закритої тупої травми органів грудної клітки; переломів ребер справа, забоїв правої легені; закритої тупої травми органів черевної порожнини; розривів правої долі печінки, розривів та розтрощення лівої долі печінки з внутрішньочеревною кровотечею, яка ускладнилась гемоперітонеумом (накопиченням крові в черевній порожнині). В результаті вище перелічених тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_8 і дані тілесні ушкодження носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Настання смерті потерпілого знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень.

Окрім цього, своїми умисними діями, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої третини правого передпліччя по зовнішній поверхні, саден задньої поверхні грудної клітки в проекції внутрішньої часини лівої лопатки, групових саден від нижньої до середньої третини правої половини грудної клітки від задньопахвинної до колохребтової лінії, саден в проекції 6-10 ребер справа від кологрудинної до передньопахвинної лінії, саден проекції тіла грудини, двох саден в проекції мечовидного відростка грудини, синця в проекції 10 ребра справа по передньопахвинній лінії, садна поперекової ділянки справа, синця передньо-внутрішньої поверхні правого колінного суглобу, дуговидного садна передньої поверхні правої гомілки в верхній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний судомобвинувачений ОСОБА_4 свою винуу вчиненніінкримінованого кримінальногоправопорушення заобставин,викладених вобвинувальному актіта описовійчастині вироку,визнав повністю.Показав,що дійсно23грудня 2023року внічну порудоби,він,перебуваючи устані алкогольногосп`яніння,на ґрунтінеприязних відносин,що пов`язаноз постійнимнасильством збоку потерпілогостосовно йогоматері ОСОБА_7 ,наніс їїколишньому співмешканцю ОСОБА_8 руками таногами ударив різнічастини тіла,від отриманняяких останнійпомер.Він небажав настаннясмерті ОСОБА_8 ,однак дізнавшисьвід сестри про те,що ОСОБА_8 у черговийраз затіявбійку таображає матір,він,прибігши домісця проживанняматері,побачивши,як ОСОБА_8 волочить матірпо подвір`ю,взявши заволосся, розлютився від побаченого, втратив над собою контроль та в бійці з потерпілим наносив удари в різні частини його тіла. При цьому саме ОСОБА_9 накинувся на нього перший і також наносив йому удари, погрожуючи при цьому, що доведе свій намір до кінця, а саме переріже всіх. Він сприймав ці погрози реально, тому не зупиняв бійку.

Про себе обвинувачений повідомив, що перебуває у цивільному шлюбі, має малолітню доньку, до затримання працював неофіційно. Зазначив, що неправомірність своїх дій усвідомив, щиро розкаявся, наголосив, що не бажав настання смерті потерпілого, вчинив так, бо хотів захистити своїх рідних від постійних знущань потерпілого.

Покази обвинуваченого є послідовними й логічними, відповідають фактичним обставинам справи, тому не викликають у суду сумніву.

Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину за ч. 2 ст. 121 КК України та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлена правильність розуміння ним змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз`яснивши їм положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого, та документів, що містять відомості про речові докази та процесуальні витрати, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими частиною третьою статті 349 КПК України.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тому засуджує його за ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

За змістом статей50,65КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 121 КК України, яке відповідно дост.12КК України відноситься до тяжких злочинів. Даний злочин вчинений проти життя та здоров`я особи, що є найвищою соціальною цінністю в державі.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, при цьому працює на різних тимчасових роботах, має на утриманні малолітню дочку, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

Також при призначенні обвинуваченому покарання суд, поряд з вищевказаними обставинами і даними про особу ОСОБА_4 враховує, що за встановленими в ході розгляду кримінального провадження обставинами, обвинувачений фактично не був ініціатором конфлікту з потерпілим, оскільки поштовхом на вчинення протиправних дій відносно потерпілого стала агресивна поведінка останнього стосовно матері обвинуваченого.

Обставини,що пом`якшують покарання, наведені у ч. 1 ст. 66 КК України. При цьому зазначений перелік не є вичерпним, за ч. 2 ст. 66 КК України суд може визнати такими, що пом`якшують покарання, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Так,обставиною,яка відповіднодо ст.66КК Українипом`якшує покаранняобвинуваченого,суд визнаєщире каяття,оскільки обвинуваченийу повному обсязі визнав свою провину у вчиненні злочину, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, усвідомив та засудив свою поведіну, яка призвела до непоправних наслідків, настання яких він не бажав.

Крім того, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення внаслідок жорстокого поводження ОСОБА_8 з матір`ю обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_7 , а також у зв`язку із неодноразовим вчиненням ОСОБА_8 протиправних дій, в тому числі і домашнього насильства відносно ОСОБА_7 , що не заперечується стороною обвинувачення та покладено в основу обвинувачення ОСОБА_4 . Зазначене в певній мірі кореспондує обставині, що передбачена у п. 5 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Обставиною,що згіднозі ст.67КК Україниобтяжує покаранняобвинуваченого,суд визнаєвчинення злочинуособою,яка перебуваєу станіалкогольного сп`яніння.

Водночас суд відхиляє доводи сторони обвинувачення про наявність такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах, оскільки обвинувачений не проживав разом з потерпілим, не вів спільного господарства, не був пов`язаний з останнім взаємними правами та обов`язками. На думку суду, колишній співмешканець матері - не є тією особою, про яку можливо вказати, що обвинувачений перебував з ним у близьких відносинах.

Дійсно, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти. Однак у даному випадку суд не вбачає підстав для застосування норм даного Закону. Про це також відсутня вказівка і в обвинувальному акті, скерованому до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексуза цей злочин.

Враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК, особу обвинуваченого, індивідуальні особливості вказаного діяння та фактичні обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, мотивацію і мету кримінального правопорушення, поведінку потерпілого, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК, допустимо застосувати ч. 1ст. 69 КК України, та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2ст. 121 КК України, у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, з урахуванням всіх вищевказаних обставин, на переконання суду, таке покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, обставин, які виникли на теперішній час, з потребою досягнення саме мети, визначеноїст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

При цьому, на глибоке переконання суду, саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

23.12.2023 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час досудового розслідування і судового розгляду. На період до набрання вироком законної сили вважає необхідним залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз: № СЕ-19-24/2214-БД від 18.01.2024 у сумі 28176 гривень 62 копійки; № СЕ-19-23/2217-БД від 23.01.2024 у сумі 10763 гривні 68 копійок; № СЕ-19-24/2219-БД від 24.01.2024 у сумі 5075 гривень 84 копійки; № СЕ-19-24/6792-БД від 23.02.2024 у сумі 2295 гривень 30 копійок, а всього в загальній сумі 46311 гривень 44 копійки.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Накладений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2023 арешт слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 23 грудня 2023 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення в період з моменту фактичного затримання 23 грудня 2023 року до дати набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у загальному розмірі 46311 (сорок шість тисяч триста одинадцять) гривень 44 копійки.

Речові докази:

- зразки відбитків пальців та долонь обох рук підозрюваного ОСОБА_4 , дактилоскопічну карту потерпілого ОСОБА_8 , які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, квитанція № 2369, знищити;

- зразок крові потерпілого ОСОБА_8 (сейф-пакет Експертоної служби МВС України № 5716076); зразок букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5716077); змив, умовно позначений «1» (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641380); змив, умовно позначений «2» (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641376); змив, умовно позначений «3» (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641377); змив, умовно позначений «4» (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641378); змив, умовно позначений «5» (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641379); змив з лівої руки потерпілого ОСОБА_8 (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641381); змив з правої руки потерпілого ОСОБА_8 (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5641382), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, квитанція № 2386, знищити;

- зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук підозрюваного ОСОБА_4 (сейф-пакет Експертної служби МВС № 5640317), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, квитанція № 2408, знищити;

- смарт-годинник, хрестик та кулон на ланцюжку чорного кольору потерпілого ОСОБА_8 (сейф-пакет НПУ СУ № PSP 2087541); 1 пару шкарпеток чорного кольору, 1 пару шкарпеток синього кольору потерпілого ОСОБА_8 (сейф-пакет НПУ СУ № PSP 2087542); пару черевиків на шнурівках коричневого кольору потерпілого ОСОБА_8 (сейф-пакет НПУ СУ № PSP 4219631), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, квитанція № 2369, повернути потерпілій ОСОБА_10 ;

- пару черевиків підозрюваного ОСОБА_4 (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 3277154); штани підозрюваного ОСОБА_4 (сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5896102), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, квитанція № 2386, повернути підозрюваному ОСОБА_4 за належністю;

- джемпер синього кольору зі слідами РБК потерпілого ОСОБА_8 , темно-сірі спортивні штани зі слідами РБК потерпілого ОСОБА_8 , джемпер на змійці чорного кольору зі слідами РБК потерпілого ОСОБА_8 , спортивні штани чорного кольору зі слідами бруду та РБК потерпілого ОСОБА_8 , жіночу кофту білого кольору зі слідами РБК потерпілого ОСОБА_8 (паперовий конверт НПУ СУ з биркою: «ВЕ № 05-1-08/50»), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, квитанція № 2389, повернути потерпілій ОСОБА_10 .

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року арешт на майно, яке було вилучене 23.12.2023 в ході затримання ОСОБА_4 в порядкуст. 208 КПК України, а саме: чоловічі спортивні штани чорного кольору та кросівки з речовиною бурого кольору.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним у порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1