Постанова

від 03.07.2024 по справі 754/16813/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/16813/23 головуючий у суді І інстанції Галась І.А.

провадження № 22-ц/824/9609/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Управління соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою та просив встановити факт батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 народився у місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки мати заявника на той момент не перебувала у шлюбі, запис про батька заявника внесено зі слів матері у відповідності до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Проте, справжнім батьком заявника є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявника під час виконання бойового завдання загинув від вибухової травми внаслідок військових дій. Відсутність у свідоцтві про народження заявника справжнього запису про батька позбавляє його можливості в отриманні посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни». У зв`язку з цим, заявник вимушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту батьківства. Факт батьківства підтверджується наданими суду доказами.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Міністерство оборони України вказує на те, що встановлення факту батьківства необхідно заявнику з метою отримання посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни. Додатковою метою встановлення факту батьківства є уникнення виконання обов`язку проходження військової служби у Збройних Силах України. Суд не врахував, що під час проведення експертизи не були взяті жодні біологічні зразки ОСОБА_2 . Експертиза підтвердила генетичний зв`язок між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , але не з ОСОБА_2 . Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Надані суду документи не є доказами батьківства ОСОБА_2 по відношенню до заявника. За життя ОСОБА_2 не встановлював факт батьківства, маючи на це усі правові підстави. За особистим бажанням загиблий не скористався своїм правом і не визнав батьківства щодо ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували б факт спільного проживання заявника з загиблим військовослужбовцем, ведення матір`ю заявника та загиблим військовослужбовцем спільного господарства до народження дитини, починаючи з 2000 року, а також спільного виховання чи утримання дитини до 2007 року. Заявник не ставив питання про визнання батьківства протягом всього свого життя та життя ОСОБА_2 . Дане питання стало актуальним для нього тільки після загибелі ОСОБА_2 , та після розуміння про можливість отримати державні соціальні пільги. Міністерство оборони України також не погоджується з ухвалою суду від 22 лютого 2024 року, якою відмовлено апелянту у задоволенні клопотання про залишення заяви без розгляду. З урахуванням наявності інших осіб, які можуть претендувати на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі ОСОБА_2 встановлення факту у даному випадку пов`язане з наступним вирішенням спору про право, тому заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку окремого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що твердження апелянта стосовно мети встановлення факту батьківства для заявника - уникнути виконання обов`язку проходження військової служби у Збройних Силах України, є змістовно «перекрученим» та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Заявником було надано докази, які підтверджують факт батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 . Твердження апелянта стосовно того, що встановлення факту батьківства буде пов`язане з наступним вирішенням спору про право, так як заявник може претендувати на виплату одноразової грошової допомоги, є безпідставним. Заявник щодо зазначених виплат з жодною заявою не звертався та жодного бажання у їх отриманні не має, так як метою встановлення батьківства для заявника є отримання посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві від 13 жовтня 2000 року, про що складено актовий запис № 1689.

Відповідно до даних вказаного свідоцтва батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 .

Згідно даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00042017706 від 26 жовтня 2023 року відомості про батька дитини до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 1689 від 13 жовтня 2000 року внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Станом на день народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його мати ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

07 червня 2007 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис № 642. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув внаслідок бою з ворогом на бойовій позиції поблизу населеного пункту Серебрянка, Бахмутського району, Донецької області, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 17 березня 2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження № 41338 від 15 лютого 2024 року, складеного ТОВ «МАМА ПАПА», ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є братом батька за батьківською лінією, тобто, біологічним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитина), складає 99 %.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження № 39767 від 04 жовтня 2023 року, складеного ТОВ «МАМА ПАПА» ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народжені матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають спільного біологічного батька, складає 99.9996 %.

Згідно з наданого суду свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьком був ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 підтверджується висновками молекулярно-генетичних експертних досліджень № 41338 від 15 лютого 2024 року та № 39767 від 04 жовтня 2023року, складених ТОВ «МАМА ПАПА». Встановлення даного факту необхідне для отримання посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни».

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи спір та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що факт батьківства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 підтверджується висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 41338 від 15 лютого 2024 року, складеним ТОВ «МАМА ПАПА», суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас, судом першої інстанції враховано також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності.

Судове рішення відповідає приписам статті 130 СК України, є обґрунтованим та не суперечать висновкам Верховного Суду, на які Міністерство оборони України послалося у апеляційній скарзі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що експертиза проведена без відбору зразків ДНК у загиблого ОСОБА_2 , а тому не є належним доказом походження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від загиблого ОСОБА_2 , є безпідставними. Міністерство оборони України не скористалося своїм правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при проведенні експертизи.

Сумнівів у правильності висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження не встановлено, Міністерство оборони України не довело, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги заявника про наявність спору про право, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження, оскільки факт встановлення батьківства необхідний заявнику для отримання посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» та отримання права користуватися пільгами, встановленими законодавством України, є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

Під час розгляду справи судом не встановлено, що особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, заперечують проти встановлення факту батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що в даному випадку спір про право відсутній та встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, що у даному випадку належним способом вирішення питання щодо батьківства ОСОБА_1 є звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України у порядку окремого провадження, тому підстави для закриття провадження у справі, на які посилався заявник в апеляційній скарзі, відсутні.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 08 липня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.