Постанова

від 26.06.2024 по справі 914/2182/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа №914/2182/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради (вх. №01-05/1264/24 від 01.05.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 (суддя Березяк Н.Є.)

у справі №914/2182/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Пластик», м. Львів,

про: зобов`язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку

за участю представників:

від апелянта (позивача): Барда Ю.М. - представник

від відповідача: Колянковський Т.М. - адвокат

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі №914/2182/23 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі №914/2182/23 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву до 31.05.2024, призначено розгляд справи на 05.06.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 розгляд справи відкладено на 26.06.2024.

22.06.2024 відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/4247/24 від 24.06.2024).

В судовому засіданні 26.06.2024 суд ухвалив залишити без розгляду відзив ТзОВ «Пластик» (вх.№01-04/4247/24) відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України, оскільки встановлений судом строк на подання відзиву сплив 31.05.2024 і у поданому відзиві відповідач не порушує питання поновлення пропущеного строку.

Представник апелянта надав суду пояснення щодо доводів апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, навів аргументи спростування доводів апелянта, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Пластик» про зобов`язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2021 році припинилися договірні відносини оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, у 2023 спеціалісти Департаменту містобудування Львівської міської ради провели обстеження земельної ділянки на вул.Зеленій, 149, у м.Львові, яка відноситься до земель комунальної власності і встановили, що земельна ділянка використовується для обслуговування стоянки транспортних засобів за відсутності відповідних рішень міської ради щодо надання її в користування, а доступ до земельної ділянки обмежено шляхом облаштування металевої огорожі з північної та західної сторін обстежуваної земельної ділянки, кам`яної огорожі з південної частини земельної ділянки, а також воріт. З плану-схеми земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка, яка фактично використовується відповідачем заштрихована синім кольором та знаходиться з межах червоних ліній вулиці. Відтак самовільно зайнята земельна ділянка підлягає звільненню шляхом демонтажу металевої огорожі.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог, зазначав, що ТзДВ «Пластик», як правонаступник Львівського заводу фрезерних верстатів, історично є землекористувачем всіх земель заводу, в тому числі земельних ділянок за адресою вул.Зелена, 149, і законно, відкрито, добросовісно, на платній основі користувався спірною земельною ділянкою по вул. Зеленій, 149, на підставі договору оренди, а також вчасно, належним чином та неодноразово інформував позивача про свій намір продовжити таке користування після закінчення строку дії договору, проте обґрунтованої відповіді не отримав.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, встановив, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди, а після закінчення дії договору вживав заходів, спрямованих на оформлення додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки, та дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що спірну земельну ділянку відповідач зайняв самовільно, тому вимога щодо її звільнення є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Узагальнені доводи апелянта (позивача) та відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:

- виникненню в орендаря обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди;

- факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», і саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- в оскарженому рішенні суд зазначив, що укладений між сторонами договір оренди вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, однак, з наданих відповідачем доказів, а саме із заяв від 14.01.2021 та від 18.04.2022 вбачається, що відповідач не надсилав до Львівської міської ради проекту додаткової угоди, також відповідач не звертався до суду із позовними заявами про поновлення договору оренди землі, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі, тому в цьому випадку орендар не дотримався вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі»;

- оскільки відповідач не дотримався вимог законодавства, яке регламентує продовження договорів оренди землі, Львівська міська рада не виносила на розгляд чергової/позачергової сесії питання про продовження з ТзДВ «Пластик» такого договору, отже, акт обстеження земельної ділянки №202 від 23.05.2023, на який міська рада покликається у позовній заяві, є належним доказом, що підтверджує самовільне заняття земельної ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

Ухвалою Львівської міської ради №47 від 16.12.2010 ВАТ «Пластик» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул.Зеленій, 149, зокрема, затверджено проект землеустрою для земельної ділянки площею 0,0883 га в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень в оренду терміном на 5 років.

Ухвалою Львівської міської ради №574 від 26.05.2016 Товариству з додатковою відповідальністю «Пластик» продовжено на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,0883 га в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень з кадастровим номером 4610136800:02:005:0229.

25.10.2016 між Львівською міською радою та ТзДВ «Пластик» укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зеленій, 149, для реконструкції виробничих будівель під розміщення автомобільного, комерційного та офісного центру і його обслуговування.

Земельна ділянка надається в оренду на підставі ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 №1675 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» ухвали від 25.12.2014 №4250 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» та ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 №574 «Про продовження ТзДВ «Пластик» терміну оренди земельної ділянки на вул. Зеленій, 149».

Пунктом 2 договору оренди землі визначено, що в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:02:005:0229 загальною площею 0,0833 га.

Відповідно до п.15 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для реконструкції виробничих будівель під розміщення автомобільного, комерційного та офісного центру і його обслуговування.

Умовами договору оренди землі передбачено, що такий укладено строком на 5 років до 26 травня 2021 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

У відповідності до п.8. договору оренди землі відповідач 14 січня 2021 року, тобто із дотриманням передбаченого в договорі строку, звернувся до позивача із листом-повідомленням про намір продовжити договір оренди землі від 25 жовтня 2016 року, який зареєстрований у Львівській міській раді за 2-657-006, на новий термін.

Листом від 10.02.2021 (№2403-вих-9488) Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради для укладення додаткової угоди до договору оренди землі запропонувало відповідачу звернутися до 26.04.2021 у Львівську міську раду центр надання адміністративних послуг, для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди з директором Департаменту містобудування, якому делеговано повноваження на підписання таких угод.

22.03.2021 ТзДВ «Пластик» направило на адресу Департаменту містобудування Львівської міської ради заяву (вх. № ЛМР - 2-24151/АП-Л-24 від 23.03.2021), у якій просило укласти додаткову угоду про поновлення діючого договору оренди землі (кадастровий номер 4610136800:02:005:0229). До листа додано витяг з ЄДРПОУ, завірений договір оренди земельної ділянки, плани земельної ділянки.

18.04.2022 ТзДВ «Пластик» скерував Львівській міській раді лист №17 про продовження терміну оренди земельної ділянки, до якого додано витяг з ЄДРПОУ, завірений договір оренди земельної ділянки, план земельної ділянки, довідка про справляння плати за землю (про відсутність заборгованості).

22.03.2023 ТзДВ «Пластик» скерував Львівській міській раді лист №15 про продовження терміну оренди земельної ділянки (вх.№ ЛМР: 2-7017/АП 24.03 від 01.05.2023), до якого додано витяг з ЄДРПОУ, довідка про відсутність заборгованості з орендної плати за землю, викопіювання 1:500, витяг з ДРРП на земельну ділянку, договір оренди.

25.07.2023 ТзДВ «Пластик» скерував Львівській міській раді заяву №28 з проханням розглянути можливість продовження терміну оренди земельної ділянки для влаштування автостоянки (вх.№ ЛМР: 2-14236-2403 від 31.07.2023).

Відповідно до довідки ГУ ДПС у Львівській області від 03.08.2023 №23427/АП/13-01-13-02-20-Е та податкових декларацій зі сплати орендної плати за землю за 2021, 2022, 2023 роки у ТзДВ «Пластик» відсутня заборгованість зі сплати за оренду землі.

Відповідно до Інформаційної довідки №336777674 від 23.06.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки на вул. Зеленій, 149, у м. Львові з кадастровим номером 4610136800:02:005:0229 міститься запис про інше речове право право оренди земельної ділянки, орендар ТзДВ «Пластик», земельна ділянка передається в оренду для реконструкції виробничих будівель під розміщення автомобільного, комерційного та офісного центру і його обслуговування, строк дії 26.05.2021.

На підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки, позивач надав суду акт обстеження земельної ділянки на вул. Зелена, 149, у м. Львові від 23.05.2023 №202, складений провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м.Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради Гируном С.М. та провідним спеціалістом Відділу служби містобудівного кадастру управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради Виниченко К.Д. за участю провідного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель м.Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишака І.П.

В акті зазначено, що за результатами обстеження земельної ділянки на вул. Зеленій, 149, у м. Львові, встановлено таке:

- земельна ділянка використовується ТзДВ «Пластик»;

- підстава набуття права на землю: ухвала Львівської міської ради від 16.12.2010 №47 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельної ділянки в оренду; ухвала Львівської міської ради від 26.05.2016 №574 про продовження терміну оренди земельної ділянки до 26.05.2021; ухвал щодо надання в оренду земельної ділянки не приймалося;

- земельна ділянка перебувала в оренді ТзДВ «Пластик» строком до 26.05.2021 відповідно до договору оренди землі від 25.10.2016 №С-4334;

- ТзДВ «Пластик» фактично використовує земельну ділянку для обслуговування стоянки транспортних засобів за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки;

- доступ до земельної ділянки площею 0,0833 га (кадастровий номер 4610136800:02:005:0229) на вул. Зеленій, 149 у м. Львові обмежено шляхом облаштування металевої огорожі з північної та західної сторони обстежуваної земельної ділянки, кам`яної огорожі з південної частини земельної ділянки, а також воріт, які розміщені в південно-західній частині вищезгаданої земельної ділянки.

Відомостей про присутність представника ТзДВ «Пластик» чи про вручення відповідачу копії акта, акт обстеження не містить.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частинами другою та третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч.1, ч.2 ст.212 ЗК України).

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №910/22093/17, від 04.04.2019 у справі №910/2655/18, від 24.06.2019 у справі №910/4055/18, від 14.05.2020 у справі №908/394/19.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №916/799/23, особливе значення має правильне встановлення судами обставин справи за результатами дослідження зібраних доказів для формування висновку про те, чи є спірна земельна ділянка відповідачем самовільно зайнятою, чи відповідач її використовує за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, між Львівською міською радою та ТзДВ «Пластик» з 2010 року існували договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки.

Частинами 1, 2 ст.124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» відповідно до розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній станом на 25.10.2016 (дату укладення договору оренди) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2016 між Львівською міською радою та ТзДВ «Пластик» укладено договір оренди землі, до закінчення дії якого відповідач повідомив Львівську міську раду про намір його поновити.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що до заяв орендаря від 14.01.2021 та 18.04.2022 не було додано проекту додаткової угоди, тому договір оренди від 26.10.2016 після закінчення строку його дії 26.05.2021 не було поновлено.

Зі змісту відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-4488 від 14.02.2021 на звернення ТзДВ «Пластик» від 14.01.2021, орендаря було повідомлено, що повноваження щодо укладення додаткових угод до діючих договорів оренди землі про поновлення договорів оренди землі на той самий строк без зміни істотних умов договорів оренди землі делеговано директору Департаменту містобудування Львівської міської ради, тому для укладання додаткової угоди до договору оренди землі йому необхідно звернутися до 26.04.2021 у Львівську міську раду Центр надання адміністративних послуг, та подати ряд документів, серед яких проект додаткової угоди.

22.03.2021 відповідач звернувся до директора Департаменту містобудування Львівської міської ради з листом про укладення додаткової угоди про поновлення діючого договору оренди землі на той самий строк, у додатках до якого зазначено «завірений договір оренди, плани земельної ділянки», однак не отримав жодної відповіді.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ТзДВ «Пластик» належно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, та продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою та сплачувати вчасно та у повному обсязі орендну плату, що підтверджується долученими до матеріалів справи податковими деклараціями з плати за землю за 2021 - 2023 роки та довідкою податкового органу про відсутність заборгованості зі сплати оренди за землю.

Позивач жодних доказів неналежного виконання орендарем своїх обов`язків суду не надав.

Оскільки відповідач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку у спірних правовідносинах, продовжував користуватися земельною ділянкою, виконував інші умови договору оренди землі від 26.10.2016, доказів надсилання заперечень щодо користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди землі позивач не надав, тому відповідач може вважатися таким, що набув право «правомірного очікування», натомість орендодавець не повідомив орендаря у встановлений законом строк про припинення договору.

З огляду на ті обставини, що відповідач належним чином повідомив про намір продовжити договір оренди на новий строк, вжив заходів щодо укладення додаткової угоди, продовжив користуватися земельною ділянкою і сплачувати орендну плату, а позивач не заперечив проти використання земельної ділянки протягом місяця з дня закінчення строку дії договору оренди договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №914/768/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору.

Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/650/19, від 15.05.2019, у справі №912/1984/17, від 15.05.2019 у справі №912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Верховний Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди, а після закінчення дії договору вживав заходів, спрямованих на оформлення додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів обставин, на які він покликається як на підставу позовних вимог, а саме те, що спірну земельну ділянку відповідач зайняв самовільно.

Оскільки позивач належними засобами доказування не довів факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, вимога щодо її звільнення є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

При цьому, в акті обстеження земельної ділянки, на який покликається апелянт, також зазначено про існування договірних правовідносин з оренди землі між сторонами. Разом з тим, вказаний акт №202 від 23.05.2023 складено без участі суб`єкта господарювання, відповідачу не надано копію цього акта для ознайомлення та надання зауважень чи відмови від підписання акта, що не відповідає вимогам Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положенню про самоврядний контроль за використанням та охороною земель територіальної громади м. Львів, а отже, такий акт не може вважатись належним доказом у розумінні ст.76 ГПК України.

Зауваження апелянта про те, що додаткової угоди сторонами укладено не було і відповідач не звертався до суду з позовом про укладення додаткової угоди слід відхилити, оскільки відповідно до наведеної вище практики Верховного Суду, самовільне зайняття земельної ділянки слід відрізняти від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Відтак доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт жодним чином не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської міської ради відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі №914/2182/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 08.07.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.