Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/23597/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/23597/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи - підприємця Чорноуса Сергія Олександровича та товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024

у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М. - головуючий, Майданевич А. Г., Сулім В. В.

та на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023

суддя: Ковтун С. А.

у справі № 910/23597/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи"

2. Фізичної особи - підприємця Чорноуса Сергія Олександровича

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1,

про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації,

за участю представників:

від позивача: Ізвєков В.В.,

від відповідача-1: не з`явилися,

від відповідача-2: не з`явилися,

від відповідача-3: не з`явилися,

від відповідача-4: не з`явилися,

від відповідача-5: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ключові системи» (відповідача-1), фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича (відповідача-2), товариства з обмеженою відповідальністю «Айфін» (відповідача-3), товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон» (відповідача-4), товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» (далі - ТОВ «ІАЦ «Ліга») (відповідача-5), в якому просило:

- визнати недостовірною поширену в мережі Інтернет товариством з обмеженою відповідальністю «Ключові системи», фізичною особою-підприємцем Чорноусом Сергієм Олександровичем, товариством з обмеженою відповідальністю «Айфін» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга закон» інформацію такого змісту: «Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення «ІНФОРМАЦІЯ_7». […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ «ІНФОРМАЦІЯ_7», в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ «ІНФОРМАЦІЯ_7» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем»;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт»;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_8.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт»;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Ключові системи» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі 19.07.2017 в мережі Інтернет на власних веб-сайтах (ІНФОРМАЦІЯ_4 - належить фізичній особі-підприємцю Чорноусу Сергію Олександровичу, ІНФОРМАЦІЯ_5 - належить товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ІНФОРМАЦІЯ_6 - належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ключові системи») поширили недостовірну інформацію, тобто таку, що не відповідає дійсності, ця інформація не є оціночним судженням, носить інформативний характер, покликаний спричинити у читача викривлене та негативне враження про особу позивача та його програмне забезпечення (далі - ПЗ) «ІНФОРМАЦІЯ_7», розробником якого він є. Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначає, що твердження позивачів про те, що розробником програмного забезпечення «ІНФОРМАЦІЯ_7» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем не відповідає дійсності, автори публікації не надали жодних підтверджень своїм припущенням.

Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/23597/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що спірна публікація на час її поширення стосується позивача і останній є особою, якій належить право звернення до суду внаслідок поширення цієї публікації. Інформація, яка наведена у публікаціях, є констатацією про певні події і обставини щодо позивача, а тому є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Також суди дійшли висновку, що у даній справі наявний склад правопорушення, що дає підстави позивачу вимагати захисту своєї ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації. Цей склад наявний у діях всіх відповідачів як авторів поширеної інформації.

Суди попередніх інстанцій вказали, що враховуючи те, що матеріалами справи доведено належність позивачу на час публікації комплексу майнових прав автора, а поширена спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність будь-яких доказів на підтвердження її достовірності, позивачем доведено факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

Фізична особа - підприємець Чорноус Сергій Олександрович звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення та постанову, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/23597/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №522/16923/16-ц (провадження № 61-29689св18) щодо застосування ст. 15 ЦК України та вважає, що в даному випадку в позивача відсутні особисті немайнові права на предмет твору, він не є автором програмного забезпечення і не може вимагати захисту честі, гідності та ділової репутації, як автор продукту.

На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи порушили принцип змагальності сторін, поклавши обов`язок доказування достовірності розміщеної інформації виключно на відповідачів по справі виходячи з принципу «презумпції добропорядності», який був виключений ще Законом України № 1170 VII від 27.03.2014. Всупереч вимог ст. 277 ЦК України та правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №761/7795/17 судами не було враховано, що недостовірність інформації має бути доведена з урахуванням принципу змагальності сторін, поширена інформація має стосуватись особи позивача та судом має бути встановлено, а позивачем доведено порушення немайнових прав в результаті поширення інформації з урахуванням одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації.

Також скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення суд першої інстанції допустив невірне застосування норм ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 277 ЦК України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а апеляційний суд не тільки не усунув, але й погодився із зазначеним, всупереч правовим висновкам висловленим Верховним Судом в постанові від 20 червня 2018 року у справі №755/7842/16-ц (провадження № 61- 9203св18).

Скаржник стверджує, що в даній конкретній справі за позовом ТОВ «ІТ ЕКсперт» на інформаційних ресурсах відповідачів було розміщено саме звернення до контролюючих та правоохоронних органів.

У скарзі зазначається, що неправильне застосування норм матеріального права (ст. ст. 32, 34, 40 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 7, 11, 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 1, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 277, 421, 423, 432 ЦК України ) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 74, 75, 236 ГПК України ) без урахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у справах зазначеної категорії призвело до постановлення невірних рішень по суті справи, які підлягають скасуванню судом касаційної інстанції із постановленням нового рішення по суті справи.

Також до Верховного Суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон", в якій скаржник просить рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/23597/17 від 05.03.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначає, що позивач - не є особою, яка наділена необхідним обсягом прав для позиціонування себе як розробника.

Також скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 277 ЦК України та висновку викладеного в постановах Верховного Суду 21.10.2020 у справі №761/39429/14-ц, від 17.03.2021 у справі №761/38583/19, ст. 94 ЦК України, а також порушення ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 756/3363/16-ц та від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, скаржник вважає, що позивач не надав доказів, що внаслідок викладеної у зверненні інформації відбулося зниження ділової активності товариства у сфері його діяльності.

Ну думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 277 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема у справах, де поширена інформація є зверненням до правоохоронних органів, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації. Скаржник також посилається на висновки, викладені у постановах ВС від 24.04.2019 у справі №209/1936/17, від 05.10.2021 у справі №757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі №640/593/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" у відзиві на касаційні скарги вважає їх необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення. Позивач стверджує, що законодавство України не містить чіткого визначення поняття «розробник програмного забезпечення», а рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.11.2012 № 1617 "Про затвердження Порядку ведення обліку програмних продуктів на фондовому ринку", на яке посилається відповідач-4 не поширює свою дію на сторін даного спору.

Позивач вважає, що оскільки автори звернення не вимагають у правоохоронних органів перевірити діяльність розробників ПЗ «ІНФОРМАЦІЯ_7» чи самого програмного забезпечення, то поширена недостовірна інформація про позивача та його програмне забезпечення не є зверненням до правоохоронних органів.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 є автором комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7". Як суб`єкт авторського права ОСОБА_1 зареєструвала своє авторське право на комп`ютерну програму "ІНФОРМАЦІЯ_7", про що їй видано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , яке зареєстроване в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України 24.09.2010.

Складовими майнових прав ОСОБА_1 , як автора комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7", є виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. В рамках реалізації своїх майнових прав автора 01.11.2013 ОСОБА_1 уклала з позивачем ліцензійний договір № 0111/1, за яким ОСОБА_1 (ліцензіар) надала позивачу (ліцензіат) права на використання твору - комп`ютерна програма "ІНФОРМАЦІЯ_7", в межах та на строк, визначених цим договором, за плату. Використання твору здійснюється на підставі невиключної ліцензії, яка не виключає можливість ОСОБА_1 , як ліцензіаром твору, використання твору у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі іншим особам ліцензій на використання цього твору у зазначеній сфері.

Обсяг майнових прав, що передаються за ліцензійним договором №0111/1, наведено у пункті 2.3 розділу 2 цього договору, і ними, у тому числі, є:

право включати копії твору або його частину до інших об`єктів інтелектуальної власності, які є власною розробкою позивача;

право продавати копії твору у складі власного програмного забезпечення, які є власною розробкою позивача;

використовувати твір під комерційним (фірмовим) найменуванням, торговою маркою (знаком для товарів і послуг);

випускати у світ твір у будь-якій формі і будь-яким способом для користування (придбання) невизначеному колу осіб;

розповсюджувати твір шляхом його реалізації споживачам без обмежень по території та галузях діяльності, тощо;

внесення змін у твір, у тому числі з пристосування до іншого середовища і типів ЕОМ;

комерційне використання твору через надання відповідних послуг за плату;

укладати субліцензійні договори та/або надавати іншим особам субліцензії (ліцензії) на використання твору.

Строк ліцензійного договору № 0111/1 сторони встановили до 01.11.2018.

01.11.2013 ОСОБА_1 та позивач підписали акт прийому-передачі до ліцензійного договору № 0111/1, яким зафіксували факт передачі ліцензіаром ліцензіату права на використання твору - комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7", та цього ж дня ОСОБА_1 видала ліцензію (невиключну) на комерційне використання позивачем комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7".

Також 01.11.2013 ОСОБА_1 видала авторизаційний лист, яким надала позивачу в рамках ліцензійного договору № 0111/1 дозвіл виступати розробником комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7" з правом внесення змін у твір, у тому числі: на переробку; модифікацію; адаптацію - та/або будь-яку іншу зміну комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7" всіма можливими способами для будь-яких ЕОМ та інших придатних до роботи з комп`ютерною програмою "ІНФОРМАЦІЯ_7" пристроїв, як тих, що існують зараз, так і тих, що будуть створені в майбутньому, а також, будь-яким чином, використовувати самостійно перероблені, модифіковані, адаптовані та/або будь-яким іншим чином змінені версії комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7".

25.10.2016 ОСОБА_1 та позивач підписали додаткову угоду № 1 до ліцензійного договору № 0111/1, якою надали право ліцензіату відтворювати твір з максимальним тиражом - 1 мільйон екземплярів.

26.07.2017 до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення внесена інформація про товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" як виробника та розповсюджувача комп`ютерної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7", про що 31.08.2017 йому видано відповідне Свідоцтво серії № НОМЕР_3.

Також 16.02.2016 Державною службою інтелектуальної власності прийнято рішення про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про видачу ліцензії на використання знака позивачу. Таке право у позивача виникло на підставі ліцензійного договору №0110/01, укладеного ним 10.01.2016 з ОСОБА_1 . За ліцензійним договором № 0110/01 ОСОБА_1 , яка володіє правом власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_9" (право власності на знак засвідчено Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 від 25.12.2015), надала дозвіл позивачу за плату на використання знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_9" стосовно товарів та послуг на території України до 10.01.2021.

20.07.2017 у мережі Інтернет на наведених нижче веб-сайтах були розміщені файли у вигляді листа, адресованого Прем`єр-міністру України, в копіях голові Департаменту кіберполіції Національної поліції України, голові Служби безпеки України, в.о. Голови Державної фіскальної служби України під назвою: "Звернення розробників програмного забезпечення та інших суб`єктів електронної звітності". Лист містить прохання провести розслідування ситуації, що склалась з роботою прийомного шлюзу Державної фіскальної служби України в частині реєстрації податкових накладних та функціонування Єдиного реєстру податкових накладних. Сьомий та дев`ятий абзаци цього листа містять інформацію такого змісту: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "ІНФОРМАЦІЯ_7". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "ІНФОРМАЦІЯ_7", в якому все працює" (абзац 7); "Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "ІНФОРМАЦІЯ_7" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем" (абзац 9).»

Авторами цього листа зазначені ТОВ "Ключові системи", фізична особа-підприємець Чорноус Сергій Олександрович, ТОВ "Айфін", ТОВ "Ліга Закон", і він містить дату створення 19.07.2017.

Файли з наведеним листом були розміщені (далі за текстом рішення - вебсайти) :

- на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_10 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11;

- на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_12 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1

- на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_13 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2

- на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15.

За повідомленням Центру комплектації консорціуму "

ІНФОРМАЦІЯ_3 та вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_10 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16 - товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга";

- власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_12 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_17 - фізична особа-підприємець Чорноус Сергій Олександрович;

- в власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_14 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_18 - ОСОБА_2 , перший відповідач може мати відношення до створення та функціонування вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_14 та ймовірно є власником останнього.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При новому розгляді даної справи судами встановлено, що на момент поширення відповідачами інформації позивач був розробником (виробником) програмного забезпечення "ІНФОРМАЦІЯ_7" і спірна публікація на час її поширення стосується позивача.

Таким чином суди дійшли висновку, що позивач є особою, якій належить право звернення до суду внаслідок поширення цієї публікації.

Також суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що поширена спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення.

Судами встановлено, що листи ДФС України про проблеми у роботі реєстрації податкових накладних та лист Департаменту кіберполіції Національної поліції України про здійснення досудового розслідування за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем підприємств, установ та організацій державного і приватного секторів України не містять інформації про вчинення позивачем неправомірних дій щодо роботи державних інформаційних систем.

Господарські суди обох інстанцій дійшли висновку, що у даній справі наявний склад правопорушення, що дає підстави позивачу вимагати захисту своєї ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації.

Однак, Верховний Суд вважає вищевказані висновки господарських судів попередніх інстанцій необґрунтованими, виходячи з наступного.

У касаційних скаргах скаржники посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема ст. 40 Конституції України та ст. 277 ЦК України, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі №755/7842/16-ц (провадження № 61- 9203св18), від 24.04.2019 у справі №209/1936/17, від 05.10.2021 у справі №757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі № 640/593/17.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №755/7842/16-ц, від 24.04.2019 у справі №209/1936/17, від 05.10.2021 у справі №757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі № 640/593/17, на які посилаються скаржники, а також у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №918/233/18, від 16.10.2019 у справі №209/2687/16-ц.

Як вбачається із встановлених судами обставин у справі, що переглядається, 20.07.2017 у мережі Інтернет розміщені файли у вигляді листа, адресованого Прем`єр-міністру України, в копіях голові Департаменту кіберполіції Національної поліції України, голові Служби безпеки України, в.о. Голови Державної фіскальної служби України під назвою: "Звернення розробників програмного забезпечення та інших суб`єктів електронної звітності". Лист містить прохання провести розслідування ситуації, що склалась з роботою прийомного шлюзу Державної фіскальної служби України в частині реєстрації податкових накладних та функціонування Єдиного реєстру податкових накладних.

Тобто метою звернення до Прем`єр-міністра України, копії якого адресовано голові Департаменту кіберполіції Національної поліції України, голові Служби безпеки України, в.о. Голови Державної фіскальної служби України, було не поширення недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачами свого конституційного права, визначеного статтею 40 Конституції України, і таке звернення не є поширенням недостовірної інформації.

Натомість господарські суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, з огляду на викладене вище та на встановлені судами обставини справи, доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 40 Конституції України та ст. 277 ЦК України знайшли своє підтвердження, а отже касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення у даній справі підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати

З огляду на те, що суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення, ним здійснюється розподіл судових витрат за правилами визначеними статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Понесені відповідачами судові витрати по сплаті судового збору у судах апеляційної та касаційної інстанцій покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Чорноуса Сергія Олександровича задовольнити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/23597/17 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ключові системи», фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Айфін», товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон», товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код 38777989) на користь фізичної особи - підприємця Чорноуса Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19200 грн за подання апеляційних скарг та 23040 грн за подання касаційних скарг.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код 38777989) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 23; код ЄДРПОУ 35256291) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19200 грн за подання апеляційних скарг та 25600 грн за подання касаційних скарг.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді С. В. Бакуліна

О. М. Баранець