Ухвала

від 09.07.2024 по справі 990/220/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

справа №990/220/24

адміністративне провадження №П/990/220/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дії,

УСТАНОВИВ:

05.07.2024 на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вищої ради правосуддя, у якій позивач просить:

- визнати дії Вищої ради правосуддя щодо включення до проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя, яке відбудеться 11.07.2024, питання про розгляд матеріалів щодо звільнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України протиправними;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя утриматися від вчинення таких дій на період здійснення процедур судового оскарження рішення відповідача від 25.06.2024 №1948/0/15-24.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що застосування процедур звільнення судді за підставою, передбаченою пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, у зв`язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку в період часу для оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, є порушенням вимог пункту 1 частини п`ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливого порядку притягнення до відповідальності судді та зазначених положень частини другої та третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 05.07.2024) для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Кравчук В.М., Стеценко С.Г.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 4, 5 і 9 частини п?ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого порушеного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їхнє обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами частини четвертої статті 266 КАС України щодо повноважень Верховного Суду за наслідками розгляду зазначеної категорії адміністративних справ може: 1) визнати акт Вищої ради правосуддя протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Вищої ради правосуддя протиправними, зобов`язати Вищу раду правосуддя вчинити певні дії.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, сукупний зміст цих норм беззаперечно свідчить, що саме позивач визначає предмет оскарження до Суду та зазначає які саме його права порушені діями, рішеннями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Визначений позивачем предмет спору зводиться до процедурного рішення Вищої ради правосуддя щодо формування проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя.

Проте позивач в контексті вимог частини 9 статті 160 КАС України не зазначає обґрунтування порушення своїх прав, свобод, інтересів саме рішенням про формування проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя.

Зазначена вимога закону не є формальною, оскільки суд не може підміняти позивача.

Отже, подана позовна заява не відповідає вимогам пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки позивач не обґрунтував порушення відповідачем його прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно зі статтею 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи викладене, відповідно до вимог статті 169 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду виправленої позовної заяви, викладеної з урахуванням положень пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України.

У разі неусунення недоліків позовної заяви протягом установленого строку вона буде повернута заявнику згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 266 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дії - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для усунення виявлених недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

В.М. Кравчук

С.Г. Стеценко