Постанова

від 09.07.2024 по справі 237/5239/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6010/24 Справа № 237/5239/17 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 237/5239/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Мар`їнська районна рада Донецької області, Військово-цивільна адміністрація м. Мар`їнка та с. Побєда Мар`їнського району Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2024 року, яка постановлена суддею Ліпчанським С.М. у місті Курахове Донецької області, відомостей щодо дати складення повного судового рішення матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року до Мар`їнськогорайонного судуДонецької областінадійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2020 року по справі № 237/5239/17 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Мар`їнська районна рада Донецької області, Військово-цивільна адміністрація м. Мар`їнка та с. Побєда Мар`їнського району Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, терористичним актом під час проведення антитерористичної операції.Стягнуто з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 120 000 грн.

Стягнення грошової компенсації у розмірі 120000 грн. на користь ОСОБА_1 з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України є неможливим через відсутність у Кабінету Міністрів України рахунків, які відкриті у Державній казначейській службі України, тому заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження (боржника) Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено, замінено сторону виконавчого провадження (боржника) Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101) на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Вапеляційній скарзіпредставник Державноїказначейської службиУкраїни просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивовани тим, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу та змінюючи сторону виконавчого провадження, а саме: боржника Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України на Державу України в особі Казначейства, суд по суті змінив боржника, чим порушив норми чинного законодавства України та безпосередньо права Казначейства.

Вважає, що заявник, звертаючись до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження зазначив, що стягнення грошової компенсації у розмірі 120 000 грн на його користь з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України є неможливим через відсутність у Кабінету Міністрів України рахунків, які відкриті у Казначействі, однак дане твердження заявника є хибним, оскільки абзацом 2 підпунктом 2 пункту 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845) визначено, що у разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким чином, рішення Маріїнського районного суду Донецької області від 08 липня 2020 року по справі № 237/5239/17 буде знаходиться в Казначействі на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та буде виконано в порядку черговості надходження виконавчих документів до Казначейства.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду в оскаржуваній частині не відповідає, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2020 року по справі № 237/5239/17 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Мар`їнська районна рада Донецької області, Військово-цивільна адміністрація м. Мар`їнка та с. Побєда Мар`їнського району Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, терористичним актом під час проведення антитерористичної операції.Стягнуто з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 120 000 грн.

Заявник ОСОБА_1 просив суд замінити сторону виконавчого провадження з виконання вказаного вище рішення та замінити у виконавчому провадженні (боржника) Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України.

Проте, матеріали справи не містять відомостей щодонаявності чи відсутності відкритого виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішенняМар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2020 року по справі № 237/5239/17.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та другастатті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та другастатті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ятастатті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 42 ЦПК Україниу справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першоюстатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина першастатті 517 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону про виконавче провадження).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Із тексту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що останній просив замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні за рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2020 року по справі № 237/5239/17.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першоюстатті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 08 лютого 2022 року справа № 2-7763/10, провадження № 14-197 цс 21, заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відкриття виконавчого провадження досягнення цієї процесуальної мети неможливе, тому разом із заявою щодо правонаступництва у виконавчому провадженні, заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Також, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статтіЦПК України- 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першоїстатті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 442 ЦПК Україниз урахуванням підстав, визначенихстаттею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписистатті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннямистатті 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставістатті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ятастатті 442 ЦПК Українипередбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена статтяЦПК Україницього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість).

Відповідно до змісту частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Наведені вище висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року справа № 2-7763/10, провадження № 14-197 цс 21.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , заміну сторону виконавчого провадження (боржника) Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101) на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), не з`ясував обставин щодо наявності чи відсутності відкритого виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2020 року по справі № 237/5239/17, не встановив меж строків пред`явлення виконавчого документа до виконання у цій справі та наявності чи відсутності підстав для їх поновлення.

Зазначене свідчить про передчасність висновків районного суду про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача, як сторони виконавчого провадження, правонаступником.

За вказаних обставин ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2024 року у цій справі не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду з урахуванням заперечень Державної казначейської служби України щодо заміни у даному випадку сторони у виконавчому провадженні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 березня 2024 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: