Ухвала

від 01.07.2024 по справі 761/18810/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/4163/2024

ЄУН: 761/18810/22 Головуючий суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 липня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання обвинуваченому ОСОБА_8 під вартою до 13 липня 2024 року включно; визначено ОСОБА_8 розмір застави у вигляді 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600 гривень, з покладанням на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов`язків: не відлучатися з місця проживання чи перебування без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло в нічний період доби або визначити заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки, а тому вважає, що є підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді, зокрема, домашнього арешту або застави в значно меншому розмірі, ніж визначено ухвалою.

Захисник вказує, що суд мав провести аналіз всіх ризиків, визначених частиною 1 статті 177 КПК України, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи обвинуваченого, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практика ЄСПЛ. Обрання тримання під вартою з заставою у розмірі, передбаченому щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пункту 5 статті 182 КПК України є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та судовою практикою України та є непомірно великою сумою для обвинуваченого.

Також, на переконання захисника, судом не взято до уваги, те що матеріальна шкода відсутня, обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на своєму утриманні сина 2002 року народження - інваліда з дитинства 3-ї групи та неповнолітню доньку 2008 року народження, батьків пенсіонерів, а злочин, не пов`язаний проти життя та здоров`я.

Окрім того, як вказав захисник, жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, прокурором не доведений. Так, захисник вказує, що у клопотанні зазначений ризик незаконного впливу на свідка, з поясненням того, що заявником у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_9 , який є знайомим обвинуваченого; що вказана особа залучалась органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва, а його показання під час судового розгляду будуть мати істотне значення. При цьому, як наголошує захисник, вже протягом двох останніх судових засідань під час розгляду даної справи обвинувачення повідомляє суд про те, що місце знаходження ОСОБА_9 невідоме ані обвинуваченню, ані працівникам органу досудового розслідування, які залучали заявника до конфіденційного співробітництва, та, відповідно, обвинувачення не може забезпечити його явку до суду для надання показань та пояснень, а тому і обвинувачений, навіть, при бажанні вплинути на свідка, не зможе це зробити, оскільки вже більше двох років перебуває під арештом і тому не може навіть потенційно знати, де знаходиться свідок.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то захисник зазначає, що такий ризик нічим не підтверджений, а є лише припущенням обвинувачення. При цьому обвинувачення посилається на те, що органом досудового розслідування не встановлено джерел легального заробітку обвинуваченого, хоча захист неодноразово звертав увагу суду на те, що обвинувачений на момент затримання займався підприємницькою діяльності у статусі фізичної-особи підприємця та мав стабільний заробіток.

Щодо ризику переховування від суду, то, на переконання захисника, обвинувачений неодноразово заявляв суду, що не має наміру ухилятись від розгляду справи та, у разі обрання щодо нього будь-якого запобіжного заходу, не пов`язаного з арештом, він зобов`язується прибувати на судові засідання, оскільки сам зацікавлений у доведенні своєї невинуватості.

Захисник стверджує, що є незрозумілим рішення суду щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки обвинувачений вже більше двох років знаходиться під вартою та відповідно ні він, ні його близькі та родичі, не мають можливості внести заставу, оскільки її розмір є надмірним. Для обвинуваченого, який є фізичною-особою підприємцем та не має постійного фіксованого заробітку, застава у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн., є непомірною, і внести її нереально. На переконання захисника, застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання обвинуваченим встановленню істини у кримінальному провадженні

Враховуючи викладене, захисник вважає, що ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення; в ухвалі суду присутнє істотне порушення КПК України, норм європейського права та необґрунтоване продовження обвинуваченому найбільш суворого запобіжного заходу з непомірною заставою.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про продовження строку тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

На виконання вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України з суду першої інстанції витребувані копії наведених документів.

Заслухавши доповідь судді,

- позицію захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, які додатково вказали, що ОСОБА_8 уродженець Криму, до якого дістатись неможливо; що він протягом двох років перебуває під вартою, а тому сума застави для нього є неприйнятною; що сума застави зменшувалась, проте, не до мінімальної межі, а родичі не в змозі внести таку заставу; що прокуратура не надала вагомих підтверджень вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення;

- пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи наявними на даній стадії судового розгляду встановлені ризики, та додатково пояснивши, що в обвинуваченого наявний підвищений ризик втечі, він має майно в Криму, його діти та родина мешкають за кордоном, батьки перебувають в Криму, чому є підтверджуючі дані; обвинувачений погрожував свідку, у разі надання правдивих показань; обвинувачений мав нелегальний дохід, а тому наявний також ризик повторного злочину;

- дослідивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

З наявних матеріалів встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження № 12021010000000130 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

На стадії судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою щодо визначення застави у 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах. Сторона обвинувачення вважає актуальними на даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідка, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

На переконання прокурора, ризик переховування від суду підтверджується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, і тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду. Окрім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_8 має у власності житловий будинок у м. Сімферополі. Крім цього, згідно з інформацією оперативного підрозділу ДВБ НП України, ОСОБА_8 зареєстрований у м. Євпаторія. Водночас діти та дружина обвинуваченого проживають за межами України, що свідчить про відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків на території України. Наведені обставини, на переконання прокурора, однозначно свідчать про наявність ризику можливої втечі ОСОБА_8 на тимчасово окуповану територію.

Щодо ризику незаконного впливу на свідка, то прокурор наголошує, що свідком у вказаному провадженні є ОСОБА_9 , який є знайомим обвинуваченого та залучався органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва. Показання вказаного свідка під час судового розгляду мають істотне значення. Однак, враховуючи попередню поведінку ОСОБА_8 , який в ході спілкування попереджав вказаного свідка про негативні наслідки запису їхніх розмов технічними засобами або вчинення інших подібних дій, що підтверджується відповідними доказами, на переконання прокурора, вказаний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_8 може впливати на свідка з метою відмови чи зміни показань на користь обвинуваченого.

Також прокурор вважає наявним у кримінальному провадженні ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим, оскільки під час досудового розслідування джерел легального заробітку обвинуваченого не встановлено, а ОСОБА_8 може нелегально отримувати дохід у зв`язку з «вирішенням різноманітних питань», що може свідчити про вчинення та підготовку до вчинення суспільно небезпечних діянь, за які встановлена кримінальна відповідальність.

На переконання прокурора, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, предметом якого є кошти у розмірі 60 тис.доларів США, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не в змозі забезпечити запобіганню встановлених ризиків.

При цьому прокурор у клопотанні наголошує, що клопотань про взяття обвинуваченого на поруки не надходило. Такі запобіжні заходи, як домашній арешт або особисте зобов`язання в силу того, що вони забезпечуються переважно чесним словом обвинуваченого, не здатні запобігти ризикам, які мають місце.

Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у заволодінні чужим майном у розмірі 284555 грн., при цьому його умисел був направлений на отримання неправомірної вигоди у розмірі 60 тис. доларів США, що становить 1699080 грн., прокурор вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого достатньою є застава 260 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення обвинуваченим встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші кримінальні правопорушення чи протиправні дії.

За змістом оскаржуваної ухвали захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

За результатами розгляду клопотання прокурора ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 13 липня 2024 року включно; визначено ОСОБА_8 розмір застави у вигляді 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600 гривень, з покладенням на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов`язків: не відлучатися з місця проживання чи перебування без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала суду обґрунтована тим, що, зважаючи на відомості, які характеризують ОСОБА_8 , а саме те, що він є раніше не судимою особою, однак на даний час обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на особливо тяжкий корисливий злочин, що полягає в умисному заволодінні чужим майном (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, що свідчить про істотну суспільну небезпечність таких дій, та беручи до уваги відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, суд дійшов висновку, що обвинувачений за умови перебування неізольованим від суспільства в межах запобіжного заходу, може переховуватись від суду.

Крім того, враховуючи обізнаність обвинуваченого про свідків у кримінальному провадженні, які, враховуючи стадію судового розгляду, мають надати свої показання в суді, суд дійшов висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, зважаючи, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, тобто, не має стабільного джерела прибутку, на переконання суду, обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне.

З урахуванням наведеного, суд вважав необхідним строк тримання під вартою ОСОБА_8 продовжити до 13 липня 2024 року включно.

Водночас у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України суд визначив ОСОБА_8 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків. При визначенні розміру застави суд взяв до уваги певну тривалість кримінального провадження, а також тривалість утримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, що має місце зменшення ризику непроцесуальної поведінки обвинуваченого зі сплином часу, за умови відсутності встановлення нових обставин, що виправдовуватимуть застосування раніше обраного запобіжного заходу, а тому, на переконання суду, в даному конкретному випадку є доцільним визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600 гривень 00 копійок. Крім того, відповідно до ст. 194 КПК України суд поклав на обвинуваченого ОСОБА_8 окремі обов`язки, визначені частиною 5 вказаної статті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що стороною обвинувачення на даний час доведена наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тобто, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.

Так, з наявних даних встановлено, що питання продовження строку тримання обвинуваченому під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто, прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта відносно ОСОБА_8 за інкримінованим йому обвинуваченням та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_8 набув статусу обвинуваченого, і обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження доказів.

Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного перегляду судового рішення даної категорії справ, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам обвинуваченого в частині необґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки ці обставини не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строків тримання під вартою. Не вправі давати таку оцінку доказам на даній стадії судового розгляду і суд першої інстанції, оскільки така оцінка може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Наведенесвідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, його наслідки, та виходив з наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Згідно з наявними у справі даними, обвинувачений має місце реєстрації в АР Крим, де має також у власності житловий будинок. Водночас, 26 серпня 2021 року місцезнаходження ОСОБА_8 як ФОПа вказано АДРЕСА_1 . До затримання обвинувачений проживав у м. Києві, одружений, має двох дітей, непрацюючий, несудимий.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_8 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції станом на час інкримінованого злочину), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Колегія суддів вважає, що тяжкість можливого покарання у разі доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину може спонукати його переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Окрім того, колегія суддів враховує характер та обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, те, що дружина та діти обвинуваченого перебувають за кордоном, що не спростовано стороною захисту та свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів для зміни обвинуваченим місця проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що, на переконання колегії суддів, також свідчить про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.

Посилання захисника на наявність постійного місця проживання ОСОБА_8 у м. Києві, що підтверджується відповідним Договором оренди буднику у садовому товаристві від 6 жовтня 2023 року, долученим до апеляційної скарги (ас. 18-21), який підписаний від імені ОСОБА_8 його захисником - адвокатом ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, вказаний Договір не може бути взятий до уваги, оскільки він не містить будь-яких даних про думку власника житла щодо можливості перебування у вказаному садовому будинку ОСОБА_8 під запобіжним заходом та згоди власника житлана перебування обвинуваченого під домашнім арештом у житлових приміщеннях, що належать цій особі.

На думку колегії суддів, з урахуванням встановлених на час прийняття оскаржуваної ухвали даних є небезпідставним висновок суду першої інстанції про наявність ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків.

Також колегія суддів з урахуванням відомостей щодо обвинуваченого, те, що він не працює, не має стабільного джерела прибутку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, у т.ч. й аналогічного.

Доводи захисника про те, що обвинувачений на момент затримання займався підприємницькою діяльності у статусі фізичної-особи підприємця та мав стабільний заробіток, є непереконливими, оскільки згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата та номер реєстрації з місцезнаходженням ОСОБА_8 , як ФОПа, у м. Києві, зареєстровано 26 серпня 2021 року, тобто, безпосередньо перед інкримінованим йому злочином. У той же час згідно з даними цього ж Витягу ОСОБА_8 був першопочатково зареєстрований як ФОП за місцемзнаходження: АРК, АДРЕСА_2 , діяльність якого станом на час отримання Витягу - 3 лютого 2022 року - припинена (ас. 15-17).

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту, з урахуванням стадії судового розгляду, на даному етапі судового провадження не зможе запобігти встановленим ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі за станом здоров`я, сторонами не надано.

Водночас колегіясуддів враховує, що судом першої інстанції при вирішенні питання застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою прийнято рішення про можливість застосування запобіжного заходу у виді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів, що складає 605600 грн., з покладенням, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України застава визначається у розмірі щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням обставин інкримінованого обвинуваченому злочину, даних про його особу, з огляду на положення ст.ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатись, на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що обвинуваченому слід визначити розмір застави 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, враховуючи, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, обвинувачений вирішить не зникати через побоювання втратити заставу, а тому підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним колегія суддів не вбачає.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими обставинами, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих на час постановлення оскаржуваної ухвали обставин, з призначенням обвинуваченому застави з визначенням її розміру, який буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, обвинувачений вирішить не зникати через побоювання втратити заставу, з покладенням на нього передбачених законом обов`язків, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийнято, встановлені ризики продовжують існувати, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 4221 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 13 липня 2024 року включно; визначено ОСОБА_8 розмір застави у вигляді 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600 гривень 00 копійок, з покладанням на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4