Постанова

від 08.07.2024 по справі 335/2496/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.07.2024 Справа № 335/2496/24

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 335/2496/24 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/807/1469/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Онищенка Е.А., Кочеткової І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агроетика», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Агроетика», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 01 вересня 2023 року приблизно о 07 годині 44 хвилини на території автозаправної станції «WOG 07-15» по вул. Перемоги, 90 в м. Запоріжжі, з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Volvo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу ПП «Агроетика», а водій ОСОБА_2 здійснював керування як працівник, здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом та виконував трудові обов`язки, сталося ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний йому автомобіль «Hyundai» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Витрати на ремонт належного йому автомобіля склали 105635, 90 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна»,яке виплатило йому страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 15413, 36 грн. Вважає, що в даному випадку ПП «Агроетика» зобов`язано сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а також - спричинену моральну шкоду, яка полягає в тому, що він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває психологічний дискомфорт. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПП «Агроетика» на свою користь 87798, 87 грн як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди, судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції приймаючи рішення у справі повинен був спиратися на вимоги ст. 29 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою роз`яснюється в який саме спосіб страховою компанією відшкодовується шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. Цією нормою чітко визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Проте, судом ця норма проігнорована, що є порушенням норм матеріального права, і саме це призвело до ухвалення незаконного рішення. Згідно до ст. 29 вищезазначеного Закону, у страхової компанії «ПЗУ України», за даним страховим випадком, виникло зобов`язання сплатити позивачу страхове відшкодування за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, в розмірі і витрат, що пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу виключно з рахуванням зносу. При цьому, знос розраховується у визначеному законом порядку. Такі розрахунки були зроблені страховою компанією у звіті № 342-23 SOS 230904-266100 від 24.09.2023, але страхової виплати не вистачило позивачу для повного відшкодування понесених ним збитків в розумінні ст. 22 ЦК України. Тому апелянт вважає, що в силу договору (полісу № 213204998) страховою компанією «ПЗУ Україна» були виконані всі зобов`язання з виплати відшкодування, що покладені на неї Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Право вибору способу відшкодування шкоди, завданого майну потерпілого закріплено ст. 1192 ЦК України, де зазначено, що суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Відповідачем не спростовано розмір відновлювального ремонту з урахуванням зносу, не надано іншого доказу та не заявлено клопотання про проведення з цього приводу судової експертизи. Таким чином судом проігноровано вимоги ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та невірно застосовані вимоги ст. ст. 22, 1192 та ст. 1194 ЦК України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц. Моральну шкоду, заподіяну внаслідок скоєння відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, позивач оцінює в 25 000 грн. Вказує на те, що під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено його майно - автомобіль «Hyundai» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що є прямою підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні п.3 ч.2 ст.23 ЦК України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ПП «Агроетика» зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам у справі, правильно встановив характер правовідносини, які виникли між сторонами, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, у зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302 800 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 100 = 302 800 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову в даній справі становить 112 798,87 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 у розмірі 3028 грн х 100 = 302 800 грн).

Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Оскільки витрати на ремонт належного позивачу автомобіля склали 105635, 90 грн, тоді як ліміт відповідальності страховика за полісом на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, розмір франшизи - 2600 грн. Таким чином, оскільки розмір збитків не перевищує розміру страхового ліміту за полісом, то саме ПРАТ СК «ПЗУ Україна» було зобов`язане відшкодувати позивачу майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП. Проте позивачем не надано доказів звернення його до ПРАТ СК «ПЗУ Україна» з заявою про збільшення страхового відшкодування внаслідок понесених матеріальних збитків на ремонт пошкодженого автомобіля, тому позовні вимоги до ПП «Агроетика» в частині стягнення матеріальних збитків задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів для покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди саме на відповідача ПП «Агроетика», а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 вересня 2023 року о 07 год. 45 хв. в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві приватної власності.

В наслідок зазначеної ДТП, ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого, автомобілі отримали механічні ушкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає, чим водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.1 ПДР України (а.с.10-11).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с.11).

Автомобіль Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить відповідачу приватне підприємство «Агроетика», а водій ОСОБА_2 здійснював керування як працівник, здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» № ЕР 213204998 від 12.02.2023 року до 11.02.2024 року, з лімітом страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320 000 грн, розмір франшизи 2 600 грн, що не заперечується сторонами (а.с.67).

Відповідно до висновків, які містяться у звіті № 342-23_SOS_-230904-266100 автотоварознавчого дослідження від 24.09.2023 року, відповідно до замовлення Асистуючої компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна», що діє від імені замовника послуг ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 15.09.2023 року про проведення експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, внаслідок його пошкодження у ДТП вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 38931,53 грн, з урахуванням зносу вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 20 437,03 грн (а.с.13-29).

На підставі зазначеного звіту ПрАТ СК «ПЗУ Україна» складено страховий акт № 31754/1/1 (справа №31754) на виплату страхового відшкодування в результаті чого ОСОБА_1 визначено страхове відшкодування та нараховано до виплати 15 413,36 грн. Від вартості ремонту відраховано франшиза в розмірі 2 600 гривень (що підлягає стягненню з відповідача) та податок на додану вартість в розмірі 2 423,67 грн (що буде окремо сплачено страховою компанією добровільно) (а.с.37).

Транзакція на суму 15 413,36 грн, була здійснена на особистий paxyнoк позивача з призначенням платежу «страхове відшкодування», що підтверджується випискою з особового рахунку, що підтверджується квитанцією від 14.11.2023 (а.с.40).

Для здійснення відновлювального ремонту свого автомобіля позивач звернувся до офіційного представника «Hyundai» в м. Запоріжжі - ТОВ «Техноцентр «Навігатор» з метою придбання запчастин, у відповідності до рахунку-фактури СФ-0000958 від 14.11.2023 року, він сплатив 49390 грн (вартість запчастин) та 493,90 грн за послуги банку, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій №43072689 та №43072690 від 15.11.2023 року (а.с.42,43).

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0001235 від 22.12.2023 року ОСОБА_1 сплатив 55 200 грн ( вартість відновлюваного ремонту) та 552 грн за послуги банку, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій №43686118 та №43686119 від 10.01.2024 року (а.с.44,45).

Зазначені кошти було сплачено на рахунок ТОВ «Техноцентр «Навігатор» за виконання самих робіт по ремонту його автомобіля.

Відповідно до Акту №РН-0001216 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 січня 2024 року, складеного між замовником ОСОБА_1 та виконавцем послуг ТОВ «Техноцентр «Навігатор», проте, що загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 46 000 грн, з ПДВ 55 200 грн . Сторони з вартістю робіт згідні, претензій одна до одної не мають (а.с.46).

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Судом встановлено, що що 01 вересня 2023 року о 07 год. 45 хв. в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві приватної власності.

В наслідок зазначеної ДТП, ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого, автомобілі отримали механічні ушкодження, завдано матеріальних збитків,

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с.11).

Автомобіль Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить відповідачу приватне підприємство «Агроетика», а водій ОСОБА_2 здійснював керування як працівник, здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» № ЕР 213204998 від 12.02.2023 року до 11.02.2024 року, з лімітом страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320 000 грн, розмір франшизи 2 600 грн, що не заперечується сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);

- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).

Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження від 24 вересня 2023 року 2 № 342-23 SOS-230904-266100 ринкова вартість належного позивачу автомобіля «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 264403, 62 грн, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 38931, 53 грн, а з урахуванням цього коефіцієнту - 20437, 03 грн ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування ( вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) в сумі 15413, 36 грн та сплачено податок на додану вартість 2423, 67 грн, що разом становить 17837, 03 грн

На виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля та придбання запчастин ОСОБА_1 фактично поніс витрати в розмірі 105635,90 грн, що підтверджено рахунком-фактурою від 14 листопада 2023 року № СФ-0000958, рахунок- фактурою від 22 грудня 2023 року № СФ-000123, актом приймання-передачі виконаних робіт від 17 січня 2024 року № РН-0001216 та квитанціями.

Відносини між ПП «Агроетика» та його страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону № 1961-IV, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У відзиві на позовну заяву представник ПП «Агроетика» - адвокат Остапенко В.С. визнав ту обставину, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ПП «Агроетика» (а.с.60-64).

Встановивши, що розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , який на час ДТП перебував в трудових відносинах з ПП «Агроетика», перевищує виплачений страховою компанією за правилами статті 29 Закону № 1961-IV розмір страхового відшкодування, колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 87798,87 грн ( 105635- ( 15413,36+2423,67).

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Дослідивши докази у справі і давши їм належну оцінку, виходячи із доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів визначає розмір моральної шкоди у розмірі 3000, 00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на зазначене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі, визначеному статтею 29 Закону № 1961-IV, - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, у зв`язку з чим у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, навіть незважаючи на те, що встановлений страховим полісом ліміт відповідальності є більшим, ніж страхова виплата.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справа № 486/716/20, провадження № 61-5721св22.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з частковим задоволенням позову, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №191501087 від 22.02.2024 року (а.с.7).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 816,80 грн, що підтверджується квитанцією №202160413 від 28.05.2024 року (а.с.91).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги у розмірі 90 798,87 грн (87 798,87 грн +3000 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 947,97 грн (90 798,87* 1 211,20:112 798,87 грн), за подання апеляційної скарги у розмірі 1 462,45 грн (90 798,87 грн *1 816,80:112 798,87 грн), а всього у розмірі 2 410,42 грн (947,97 грн + 1 462,45 грн).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року у цій справі скасувати . Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Приватного підприємства «Агроетика» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 87 798,87 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Агроетика» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Агроетика» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 947,97 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 1 462,45 грн, а всього у розмірі 2 410,42 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 08 липня .2024 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Онищенко Е.А. Кочеткова І.В.