Постанова

від 17.06.2024 по справі 910/18650/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Справа№ 910/18650/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Глухенький С.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024, повний текст складено та підписано 12.03.2024

у справі № 910/18650/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3 487 023,52 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", яке згідно ухвали суду від 23.01.2024 замінено на правонаступника Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про стягнення 3 487 023,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору на виконання робіт №2711/2021 від 26.11.2021 року, не оплатив виконані позивачем за грудень 2021 року роботи на загальну суму 2 602 082,19 грн. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2 602 082,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 747 850,81 грн. та три проценти річних в розмірі 137 090,52 грн.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що оскільки у відповідності до умов договору та податкового законодавства позивач не здійснив реєстрацію податкової накладної в ЄРПН за фактом господарської операції з виконання будівельних робіт, то відповідач у відповідності до п. 2.6 договору вправі зменшити в односторонньому порядку розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ. Крім того, відповідач вказував на невірність визначення позивачем періоду прострочення виконання грошового зобов`язання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/14741/23 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" основного боргу в розмірі 2 602 082 грн. 19 коп., 3% річних в розмірі 133 882 грн. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 747 850 грн. 81 коп. та 52 258 грн. 28 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

- підписання та узгодження замовником (відповідачем) актів приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи;

- позивач в силу положень податкового законодавства як платник податків, який застосовує касовий метод податкового обліку, повинен був реєструвати податкові накладні після отримання відповідних оплат. У зв`язку з цим, посилання відповідача на відсутність податкових накладних та як наслідок одностороннє зменшення розмір оплат виконаних робіт на суму ПДВ, є необґрунтованим;

- відповідно до умов договору оплата повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника (а не як зазначено позивачем протягом 45 днів з дати підписання довідки замовника), а тому першим днем прострочення є 14.02.2022;

- за перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних обрахований невірно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволені частково;

- наведені відповідачем обставини щодо наявності форс-мажору не звільняли останнього від обов`язку сплатити за виконані роботи, як і від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України;

- суд не вбачав наявність правових підстав для застосування механізму зменшення, передбаченого ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення 3% річних в розмірі 133 882,48 грн та інфляційних витрат в розмірі 747 850,81 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат.

А саме апелянт посилається на те, що:

- умовами спірного Договору чітко передбачено, що оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку;

- в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем листа №1476 від 30.12.2021 «Про застосування підрядником касового методу нарахування ПДВ». Таким чином, Позивачем не доведено застосування касового методу податкового обліку;

- в даному випадку Договором передбачено, що строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН (п. 2.5 договору);

- враховуючи дату підписання сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року КБ-3 №1 від 15.12.2021 та строк оплати, визначений п. 2.5 договору, позивачем і судом першої інстанції невірно визначена дата початку періоду прострочення;

- оскаржуваним рішенням з відповідача стягнуто інфляційні витрати в розмірі 747 850,81 грн та 3% річних в розмірі 133 882,48 грн, разом - 881 733,29 грн, що є надмірною грошовою сумою, оскільки не відповідає засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем;

- ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги (стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат) суд першої інстанції не врахував того, що підстави для нарахування інфляційних втрат та процентів річних відсутні, оскільки, в діях відповідача - замовника за договором, відсутня вина, що виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов`язання;

- заборгованість перед «НАЕК «Енергоатом» спричинила неможливість відповідача розраховуватись з постачальниками робіт/товарів/послуг та належним чином виконувати зобов`язання за договором;

- своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкодили форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом ТПП України №2024/2.0-7.1 від 28.02.2022: введення в Україні режиму воєнного стану і продовження строку його дії, з урахуванням того, Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача - Замовника за Договором, з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації;

- суд першої інстанції не врахував, що (1) втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, (2) виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і (3) необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії в особі свого відокремленого підрозділу своєчасно виконати грошові зобов`язання.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- у відповіді на претензію від 08.09.2023 року Відповідач зазначив: «платіж за договором на суму 2 602 082.19 грн (за актом № 1 від 15.12.2021) своєчасно був заявлений до резерву платежів в системі планування управління ресурсами державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» (ПК «SAP ERP»), відокремленим підрозділом якого є «Запорізька атомна електрична станція». Тобто з наведеного слідує, що і станом на 15.12.2021 року та станом на 08.09.2023 року Відповідач не заявляв жодних заперечень в частині оплати ПДВ 20% в розмірі 433 680,36 грн., знав про застосування «касового методу податкового обліку» і не заперечував суму боргу 2 602 082,19 грн, з ПДВ.

- зі змісту вимог апеляційної скарги слідує, що відповідач не просить суд апеляційної інстанції перевіряти законність рішення суду першої інстанції частині настання обов`язку з оплати частини вартості робіт в розмірі ПДВ на загальну суму 433 680,36 грн. Тому питання наявності або відсутності належних та допустимих доказів в частині застосування «касового методу податкового обліку» не має жодного юридичного значення в контексті вимог апеляційної скарги враховуючи принцип диспозитивності, а отже в силу принципу змагальності сторін - відповідач втратив право заперечувати проти позову в частині обов`язку з оплати частини вартості робіт розмірі ПДВ у розмірі 433 680,36 грн;

- позивач заявивши позовні вимоги в розмірі меншому ніж ті, на які мав відповідне право втратив право в рамках справи № 910/18650/23 вимагати стягнення заборгованості з відповідача в більшому розмірі. При цьому розмір стягнутих з відповідача коштів є законним та обґрунтованим в силу принципу диспозитивності, враховуючи всі обставини справи;

- договірні відносини відповідача з його контрагентами (їх (не)виконання сторонами) не можуть бути підставою невиконання зобов`язань відповідачем за договором підряду;

- на офіційному сайті відповідача за посиланням: https://old.energoatom.com.ua/parts/pdffile/quarterly%20reporting%203%20month%202022.pdf розміщена фінансова звітність останнього. Так, станом на березень 2022 року у Відповідача на рахунках (на кінець звітного періоду) у графі «Гроші та їх еквіваленти», «на рахунках в банках» зазначена сума коштів в розмірі - 5 287 150 тис. грн. (п`ять мільярдів двісті вісімдесят сім мільйонів сто п`ятдесят тисяч). Щодо 2024 року - то на сайті «Українська енергетика»: https://uaenergy.org/uk/posts/uriad-zatverdyv-finansovyi-plan-hp-naek-enerhoatom-na-2023-rik - розміщено наступну інформацію, що «Згідно із проєктом фінплану "Енергоатома" на 2023 рік чистий прибуток від реалізації продукції передбачено у 174 млрд 524,4 млн грн, капітальні інвестиції - 12 млрд 583,4 млн грн, виплати на користь держави - 12 млрд 895,4 млн грн;

- навіть попри тимчасову окупацію ЗАЕС у відповідача були та є кошти для здійснення розрахунків за зобов`язаннями, які виникли до початку вторгнення росії, що додатково підтверджує окрім «вини» ще й «волю» відповідача в частині невиконання останнім умов договору підряду;

- відповідачем не виконано зобов`язання з оплати товару ще до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України. Жодних пояснень з приводу неналежного виконання та прострочення виконання обов`язку з оплати поставленого товару, строк оплати якого наступив до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, відповідачем у своїх заявах по суті спору не наведено;

- в змісті апеляційної скарги Відповідачем не заявлено жодного клопотання, а отже наразі відсутні правові підстави взагалі для розгляду питання про зменшення 3 процентів річних, а також інфляційних втрат;

- у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України.

Від позивача надійшли письмові пояснення щодо застосування касового методу податкового обліку, в яких сторона вказує на надіслання листа №1476 від 30.12.2021 засобами електронного зв`язку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18650/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 15 871,20 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

23.04.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/18650/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 27.05.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.05.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 27.05.2024 оголошено перерву до 17.06.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 17.06.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 17.06.2024 не з`явився, про розгляд справи повідомлений під розписку в судовому засіданні 27.05.2024.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.11.2021 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (підрядник за договором) укладено договір на виконання робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи." № 2711/2021.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах ціни робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор №5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток № 3 до цього договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна робіт за договором зазначається в «Протоколі погодження договірної ціни» (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі «договірної ціни» (невід`ємний додаток №2 до договору), є твердою і складає: 2 248 781,10 грн., крім того ПДВ 20%: 449 756,22 грн., разом 2 698 537,32 грн.

Відповідно до п.2.5 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника.

Згідно з п. 4.1 договору підрядник надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) в 5 екземплярів (1 екземпляр для підрядника, 4 екземпляри для замовника). Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акту в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

В п. 4.3 договору сторонами узгоджено, що у разі мотивованої відмови Замовника від приймання робіт, Замовник інформує Підрядника про необхідність усунення недоліків. Сторони оформляють двосторонній дефектний акт з переліком виявлених недоробок/недоліків і строків їх виконання/усунення. Підрядник зобов`язаний виконати недоробки/усунути недоліки у встановлені в двосторонньому дефектному акті строки.

На виконання умов договору підрядником виконано, а замовником прийнято роботи на загальну суму на суму 2 602 082, 18 грн, в підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 2 602 082,19 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2021 року на суму 226 608,84 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 203 974,58 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 27 967,31 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 1 874 908,46 грн., акт №5 вартості устаткування від 15.12.2021 на суму 268 623,00 грн.

21.01.2022 року між сторонами підписано додаткову угоду №1, відповідно до умов якої сторони погодились, що в зв`язку з підписанням технічного акту виконаних робіт від 28.01.2021р. №05.ЕЦ.GT.АК.13/22 (додаток №3 до цієї додаткової угоди), внести наступні зміни до договору №2711/2021 від 26.11.2021р.: п.2.1 договору №2711/2021 від 26.11.2021р. викласти в новій редакції: «Ціна робіт за договором зазначається в «Протоколі погодження договірної ціни» (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі «Договірної ціни» (невід`ємний додаток №2 до договору), є твердою і складає: 2 168 401,83 грн., крім того ПДВ 20%: 433 680,36 грн., разом: 2 602 082,19 грн.».

Позивач в досудовому порядку неодноразово звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості з оплати виконаних робіт за договором підряду в загальній сумі 2 602 082,19 грн.

У відповідь на претензії відповідач повідомляв, що платіж за договором на суму 2 602 082.19 грн (за актом № 1 від 15.12.2021) своєчасно був заявлений до резерву платежів в системі планування управління ресурсами державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» (ПК «SAP ERP»), відокремленим підрозділом якого є «Запорізька атомна електрична станція». За фактом розподілу коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість, що заявлена до резерву ПК «SAP ERP» за договором, буде погашена (лист № 21-5417/28-вих від 08.09.2023).

Оскільки вимоги позивач про погашення заборгованості не були задоволені, ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" пред`явлено позов у цій справі про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» 2 602 082,19 грн основної заборгованості, на яку в порядку статті 625 ЦК України нараховано 747 850,81 грн інфляційні втрати та 137 090,52 грн три проценти річних за період з 30.01.2022 по 01.11.2023.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 статті 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Сторонами в п. 2.5 договору узгоджено, що оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

При застосуванні підрядником касового методу нарахування ПДВ, у випадку відсутності реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну, встановленого п.201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів замовником, підрядник на підставі письмової вимоги замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, підрядник зобов`язаний сплатити штраф за невиконання такого обов`язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.

Таким чином, виходячи із буквального тлумачення вищенаведеної умови слід констатувати, що сторонами в якості гарантії належного виконання підрядником зобов`язання з реєстрації податкових накладних та, відповідно, наявності у замовника можливості включити суми податку до податкового кредиту визначено умову, згідно якої строк оплати сум ПДВ виникає у замовника після реєстрації таких накладних. Однак, у випадку застосування підрядником касового методу оплакування, то замовник наділяється правом вимоги до підрядника з повернення сплачених ним сум ПДВ у випадку порушення зобов`язання з реєстрації податкової накладної в строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з п.2.6 договору підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотримання вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ, по документах оформлених відповідно до п.4.1 договору.

В контексті наведених умов договору апеляційна інстанції вважає за необхідне також врахувати наступні положення податкового законодавства.

Так, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України унормовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Отже, виходячи із положень вищенаведених норм податкового законодавства, платник, який здійснює свою діяльність на підставі касового методу податкового обліку, зобов`язаний здійснити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН після отримання відповідних коштів на рахунок як плату за виконані послуги/роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач листом №1476 від 30.12.2021 повідомив позивача про те, що в рамках укладеного договору № 2711/2021 від 26.11.2021, відповідно до оновленої норми з п.187.1 ст. 187 р. V Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, ТОВ «Корпорація Електропівденьмонтаж» буде застосовувати касовий метод податкового обліку для будівельних робіт з 26.11.2021р відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст. 17 ПКУ. Вказаний лист надсилався на електронну адресу відповідача.

Тобто про обставини застосування підрядником касового методу податкового обліку у спірних правовідносинах відповідач був обізнаним, що додатково також підтверджується змістом наданої ним відповіді на претензію (лист № 21-5417/28-вих від 08.09.2023), де зазначалось про своєчасне заявлення відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» до резерву платежів в системі планування управління ресурсами ДП «НАЕК «Енергоатом» (ПК «SAP ERP») усієї суми виконаних робіт за договором, в т.ч. і сума податку на додану вартість.

Крім того, жодна з наданих відповідачем відповідей на претензії позивача не містить заперечень щодо заявленої позивачем вимоги про сплату договірної заборгованості в сумі 2 602 082,19 грн. Про відсутність факту реєстрації позивачем в ЄРПН податкової накладної відповідачем в досудовому порядку підряднику не повідомлялось.

За встановленого, доводи апеляційної скарги про недоведення позивачем обставин застосування касового методу податкового обліку у спірних правовідносинах підлягають відхиленню за їх неспроможності. Відповідно, підстави для застосування умов договору щодо настання строку оплати сум податку на додану вартість після здійснення підрядником реєстрації податкової накладної (п. 2.5 договору), - відсутні.

Посилання апелянта на наявність у нього права на зменшення розміру оплати виконаних робіт на суму ПДВ згідно п. 2.6 договору також не можуть бути враховані при вирішенні даного спору, позаяк складання та реєстрація податкових накладних здійснюється в порядку положень податкового законодавства, яким чітко унормовано, що при касовому методі датою виникнення податкового зобов`язання є факт перерахування коштів. Тож застосування названої умови договору не може здійснюватися в розріз норм податкового закону.

Зважаючи на встановлені обставини застосування позивачем касового методу податкового обліку у спірних правовідносинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк оплати за виконані підрядником роботи з врахуванням сум податку на додану вартість настає в порядку абз. 1 п. 2.5 договору:

- оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 2 602 082,18 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами виконаних будівельних робіт, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 2 602 082,19 грн, актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2021 року на суму 226 608,84 грн, актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 203 974,58 грн, актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 27 967,31 грн, актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 1 874 908,46 грн, актом №5 вартості устаткування від 15.12.2021 на суму 268 623,00 грн.

Вказані роботи були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, доказів складання в порядку п. 4.3 договору двостороннього акта з переліком виявлених недоробок/недоліків до матеріалів справи не представлено.

Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що підписання та узгодження замовником (відповідачем) актів приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. А отже, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати в повному обсязі виконаних позивачем робіт, строк оплати яких згідно абз. 1 п. 2.5 договору настав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» основного боргу в сумі 2 602 082,19 грн.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 137 090,52 грн та інфляційне збільшення в розмірі 747 850,81 грн нараховані за період з 30.01.2022 по 01.11.2023.

Суд першої інстанції з урахуванням визначених в абз. 1 п. 2.5 договору строків оплати виконаних підрядником робіт не погодився з визначеною позивачем датою початку прострочення виконання грошового зобов`язання здійснив власний перерахунок наведених позовних вимог та встановив, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 133 882,48 грн три відсотка річних та 747 850,81 грн інфляційних втрат, з чим погоджується і апеляційна інстанція.

Аргументація апеляційної скарги про невірне визначення судом першої інстанції початку перебігу строку прострочення виконання грошового зобов`язання колегія суддів відхиляє, оскільки сторонами в наведеному пункті договору узгоджено строк оплати протягом саме 60 календарних днів, а тому з врахування принципу свободи договору та визначення його умов на розсуд сторін ці доводи апелянта врахуванню не підлягають.

Посилання апелянта на відсутність його вини у простроченні виконанні грошового зобов`язання через наявну перед АТ «НАЕК «Енергоатом» заборгованість не заслуговують на увагу, позаяк в силу приписів частини 2 статті 617 ЦК України відсутність необхідних коштів у боржника не звільняє його від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Також підлягають відхиленню і твердження апелянта про те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкодили форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом ТПП України №2024/2.0-7.1 від 28.02.2022 щодо введення в Україні режиму воєнного стану. Адже, як слушно наголошує позивач, зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт виникли ще до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.03.2023 у справі № 923/878/21: «той факт, що « 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022», - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.»

Довід апеляційної скарги про неврахування судом попередньої інстанції наявності надзвичайних обставин, які перешкодили Компанії в особі свого відокремленого підрозділу своєчасно виконати грошові зобов`язання не може бути підставою для звільнення від відповідальності, позаяк наведені відповідачем обставини щодо втрати значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання ним в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу та необхідності в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) стосуються подій, що виникли вже в період строку прострочення. При цьому, суд звертає увагу на те, що відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», який було згодом окуповано, своєчасно заявив до резерву платежів в системі планування управління ресурсами ДП «НАЕК «Енергоатом» (ПК «SAP ERP») про суму виконаних підрядником робіт, про що зазначав відповідач у листі № 21-5417/28-вих від 08.09.2023.

За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт за договором.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

В контексті вищенаведеного, Суд звертає увагу на те, що положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та 3% річні будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Так, відмовляючи в задоволенні заявленого відповідачем клопотання, суд попередньої інстанції виходив з того, що заборгованість по договору виникла у відповідача до введення на території України воєнного стану та виникнення обставин, на які він посилається в клопотанні про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, а заявлені позивачем до стягнення річні та інфляційні носять компенсаційний характер.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та додатково вважає за необхідне закцентувати увагу на тому, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, тож стягнення інфляційних і річних в заявленому розмірі відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності, оскільки зазначена міра компенсаційної відповідальності боржника застосована у відповідності до приписів норм чинного цивільного законодавства (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Крім того, Суд звертає увагу на тому, що позивачем заявлено до стягнення з АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" лише компенсаційні втрати, які розумно співвідносяться з сумою основного боргу та не заявлено до стягнення неустойки (штрафу; пені).

Відносно посилань апелянта на неврахування судом правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, апеляційна інстанція зазначає таке.

У справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, буде обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних у розмірі, який сторони визначили в договорі, з огляду на їх очевидну неспівмірність.

Тобто висновки у справі № 902/417/18, на які посилається скаржник, не є релевантними для справи № 910/3402/23, а тому вони не могли бути покладені в основу рішення про задоволення клопотання відповідача у цій справі.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення інфляційних та річних, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі №910/18650/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 09.07.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков