Рішення

від 09.07.2024 по справі 466/5663/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5663/23

Провадження № 2/466/356/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Філевич У.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповівдальністю «Фінансова компанія «Екскомбуд Інвест», ОСОБА_6 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги \цесії\, визнання недійсним договору уступки майнових прав, визнання права власності, витребування частки квартири,

у с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя об`єкт інвестування квартиру АДРЕСА_1 ., визнати за нею право власності на 1\2 частку у майнових прав на вказаний об`єкт інвестування та визнати за нею право вимоги щодо передачі їй 1\2 частки вказаного об`єкту.

У підготовчому судовому засіданні позивачка уточнила вимоги та просить :

-визнати недійсним Договір відступлення права вимоги \цесії\ від 11.11.2022 р. ,укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

-визнати недійсною Додаткову угоду від 11.11.2022 р. до Договору №16-Р4 від 17.02.2021 р. ,укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,ТОВ «Фінансова Компанія «Екскомбуд Інвест»,

-визнати недійсним Договір №16-Р4 уступки майнових прав на нерухомість від 15.11.2-22 р. ,укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» ,

-визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_2 ,

-витребувати 1\2 частку квартири АДРЕСА_2 , із володіння ОСОБА_6 у власність ОСОБА_3 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона, - ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 , від якого мають сина ОСОБА_7 , 2018 року народження.

З січня 2021 року позивачка працювала за трудовим договором, перебуваючи в трудових відносинах із ПРАТ «ТГК «Дністер», у червиі-липні 2021 року отримувала доходи за цивільно- правовими договорами, з листопада 2021 року до лютого 2022 року позивачка працювала за трудовим договором із ФОП та отримувала заробітну плату.

Перебуваючи в шлюбі, позивачка і відповідач прийняли рішення придбати власне житло, у зв`язку із цим 11.12.2020 р. відповідач ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси з питань купівлі будь-якого нерухомого майна (майнових прав) на підставі довіреності , посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Біляк О.Я.

На підставі Договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 16-Р4 від 17.02.2021 року ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 були учасниками Фонду фінансування будівництва виду «А», створеного для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 . Об`єктом інвестування являється квартира: будівельний номер АДРЕСА_5 . Формальним довірителем за договором про участь у Фонді фінансування будівництва являвся ОСОБА_4 , а оплата коштів і підписання документів за договором вчинялись позивачкою ОСОБА_3 на підставі довіреності.

В період із 17.02.2021 року до 08.06.2022 року особисто ОСОБА_3 сплачувала кошти на рахунок фонду фінансування будівництва згідно договору № 16-Р4 від 17.02.202

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.02.2023 року у справі № 466/10450/22 шлюб між позивачкою і відповідачем було розірвано.

11.11.2022року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладеноДоговір відступленняправа вимоги(цесії), за змістомякого остання набула правовимоги,належне цедентові,і сталадовірителем заДоговором №16-Р4від 17.02.2021року проучасть уФонді фінансуваннябудівництва виду«А», створеногодля фінансуваннябудівництва багатоквартирногожитлового будинку АДРЕСА_3 на генпланіз вбудованимив рівніпершого поверхунежитловими приміщеннямикомерційного призначенняна АДРЕСА_4 ,укладеного міжцедентом іТОВ «Фінансовакомпанія «Екскомбуд-Інвест».Додатковою угодоювід 11.11.2022року доДоговору №16-Р4від 17.02.2021року проучасть уФонді фінансуваннябудівництва відповідачізмінили відомості та реквізити про «Довірителя» із ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , а також встановили винагороду за оформлення уступки права вимоги.

15.11.2022 р. ОСОБА_5 з однієї сторони і ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» з іншої сторони було укладено Договір № 16-Р4 уступки майнових прав на нерухомість. Предметом цього Договору є уступка майнових прав Управителя на набуття у власність приміщення у наступному об`єкті будівництва: багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 .

15.11.2022 року між ОСОБА_3 з однієї сторони і ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» з іншої сторони було укладено Договір № 16-Р4 уступки майнових прав на нерухомість. Предметом цього Договору є уступка майнових прав Управителя на набуття у власність приміщення у наступному об`єкті будівництва: багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 .

Усі тридоговори булоукладено упростій письмовійформі.Згоди наукладення цихдоговорів позивачкане надавала. ОСОБА_4 єсином ОСОБА_5 . Остання була обізнана про факт перебування її сина із позивачкою в шлюбі, а також про факт придбання ними квартири в час перебування в шлюбі. Вважає, що таке є підставою для визнання вказаних договорів недійсними .Інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою . Просить визнати спірний об`єкт спільним майном подружжя і визнати за нею право власності на 1\2 частку у цьому майні та витребувати таке із незаконного володіння відповідачки ОСОБА_6 , якій вказане майно було передано ОСОБА_5 .

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив та дав пояснення, аналогічні змісту відзиву, поданого 28.07.2023 р.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги заперечила та пояснила, що забудовника вибирала вона з чоловіком, кошти на придбання квартири син ОСОБА_4 позичив у чоловіка і давав ці кошти невістці, а вона за формальною довіреністю їх вносила у Фонд інвестування. Коли у сина з невісткою зіпсулись відносини і вони перестали жити разом, її чоловік пред`явив претензії до сина, щоб той повернув кошти, звернувся з позовом в суд. Рішенням суду борг за розпискою був стягнутий з сина ОСОБА_4 , в користь батька. Тоді син переоформив майнові права на квартиру на неї- на ОСОБА_5 , а вона в свою чергу оформила спірну квартиру на свою неповнолітню доньку ОСОБА_6 . Просить у задоволенні позову відмовити, як безпідставному, вважає , що позивачка не має жодного відношення до спірної квартири.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши надані докази ,суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 21.04.2018 р. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова шлюб між сторонами розірваний 16.02.2023 р.

Під час шлюбу 11.12.2020 р. відповідач ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси з питань купівлі будь-якого нерухомого майна (майнових прав) на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Біляк О.Я.

На підставі Договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 16-Р4 від 17.02.2021 року ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 були учасниками Фонду фінансування будівництва виду «А», створеного для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 . Об`єктом інвестування являється квартира: будівельний номер АДРЕСА_5 .

Формальним довірителем за договором про участь у Фонді фінансування будівництва являвся ОСОБА_4 , а оплата коштів і підписання документів за договором вчинялись позивачкою ОСОБА_3 на підставі довіреності. У період із 17.02.2021 року до 08.06.2022 року ОСОБА_3 сплачувала кошти на рахунок фонду фінансування будівництва згідно договору № 16-Р4 від 17.02.202 про участь у фонді фінансування будівництва, зокрема : .

17.02.2021 року ОСОБА_3 здійснила зарахування готівкових коштів на свій власний рахунок клієнта в сумі 621 050 гривень, з якого в той же день на рахунок ГОВ «ФК «Екскомбуд-Інвест» сплатила 618 520 гривень з призначенням платежу перерахування грошових коштів на рахунок фонду "фінансування будівництва згідно Договору № 16-P4 Р4 про участь у ФФБ відЛ 7.02.2021 року від ОСОБА_3 , а також 2 000 гривень з призначенням платежу винагорода за послуги Управителя фонду фінансування будівництва згідно Договору № 16-Р4 від 17.02.2021 року від ОСОБА_3 .

11.05.2021року ОСОБА_3 здійснила зарахування готівкових коштів на свій власний рахунок клієнта в сумі 39 692 гривні, з якого в той же день на рахунок ТОВ «ФК «Екскомбуд-Інвест» сплатила 39 480 гривень з призначенням платежу перерахування грошових коштів на рахунок фонду фінансування будівництва згідно Договору № 16-Р4 JP4 про участь у ФФБ від 17.02.2021 року від ОСОБА_3 .

19.08.2021року ОСОБА_3 сплатила на рахунок ТОВ «ФК «Екскомбуд-Інвест» 39 480 гривень з призначенням платежу перерахування грошових коштів на рахунок фонд}' фінансування будівництва згідно Договору за купівлю квартири № 16-Р4 від 17.02.2021 року від ОСОБА_3 .

05.11.2021року ОСОБА_3 здійснила зарахування готівкових коштів на свій власний рахунок клієнта в сумі 79 420 гривень, з якого в той же день на рахунок ТОВ «ФК «Екскомбуд-Інвест» сплатила 79 000 гривень з призначенням платежу перерахування грошових коштів на рахунок фонду фінансування будівництва згідно Договору № 16-Р4 про участь у ФФБ від 17.02.2021 року від ОСОБА_3 .

21.02.2022року ОСОБА_3 здійснила зарахування готівкових коштів на свій власний рахунок клієнта в сумі 75 390 гривень, з якого в той же день на рахунок ТОВ «ФК «Екскомбуд-Інвест» сплатила 75 000 гривень з призначенням платежу перерахування грошових коштів на рахунок фонду фінансування будівництва згідно Договору № 16-Р4 про участь у ФФБ від 17.02.2021 року від ОСОБА_3 .

08.06.2022року ОСОБА_4 сплатив на рахунок ТОВ «ФК «Екскомбуд-Інвест» 68 930,40 гривень з призначенням платежу перерахування грошових коштів на рахунок фонду фінансування будівництва згідно Договору № 16-Р4 про участь у ФФБ від 17.02.2021 року від ОСОБА_4 .

У зв`язку з проведеними оплатами в період з 24.02.2021 року до 09.06.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» були видані шість свідоцтв про участь у Фонді фінансування будівництва. Усі шість свідоцтв були видані на ім`я ОСОБА_3 , яка діяла на підставі вищезгаданої довіреності від свого на той час чоловіка ОСОБА_4 . У графах про отримання свідоцтв від імені довірителя проставлені підписи позивачки ОСОБА_3 .

Перед введенням будинку в експлуатацію ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» видала довідку № 16-Р4 щодо проведення остаточних розрахунків, згідно з якою фактична загальна площа об`єкту інвестування згідно технічного паспорту складала 70,6 кв м

09.06.2022року між ОСОБА_3 з однієї сторони і ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» з іншої сторони було укладено Договір № 16-Р4 уступки майнових прав на нерухомість.

Предметом цього Договору є уступка майнових прав Управителя на набуття у власність приміщення у наступному об`єкті будівництва: багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 (п. 1.1 Договору).

За п. 1.2 Договору Управитель зобов`язується передати, а Довіритель прийняти оплачене ним відповідно до умов Договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 16-Р4 від 17.02.2021 року наступне приміщення: об`єкт інвестування квартира, будинок АДРЕСА_6 , попередньо визначено 69,94 кв м.

За п. 2.2 Договору укладення цього Договору підтверджує внесення Довірителем 100% оплати закріпленого за ним об`єкту інвестування.

За п. 2.3 Договору право власності Довірителя на квартиру, зазначену у п. 1.2 цього Договору, встановлюється з моменту оформлення Забудовником права власності після здачі Об`єкту будівництва в експлуатацію.

Будинок, у якому знаходилась спірна квартира, був прийнятий в експлуатацію як закінчений будівництвом об`єкт,. Реєстраційний номер в Єдиній державної електронної системи у сфері будівництва ЛВ122230203234, дата реєстрації в Єдиній державної електронної системи у сфері будівництва 07.02.2023 року.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до ст. 68 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільно: сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).

За ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Судом беззаперечно встановлено , що майнові права на квартиру набуті відповідачем за відповідним договором про участь у Фонді фінансування об`єкта нерухомого майна у період шлюбу.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Така позиція підтверджена рішеннями ЄСПЛ, Верховного Суду України та Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. У. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-ЗбцсІЗ, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-5ІцсІЗ, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6- 1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2і24цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16„ від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від ЗО березня 2016 року у справах № 6- 3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс 16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-111 Ідеї6.

Суд вважає доведеним факт, що під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у шлюбі вони за спільні кошти \ у даному випадку не важливо, хто і звідки їх отримав\ придбали майнові права на об`єкт нерухомості, який слід вважати спільним майном подружжя.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_5 на те, що позивачка не мала власних коштів, а кошти на квартиру були отримані ОСОБА_4 від батька за договором позики, суд не приймає до уваги як такі, що жодним чином не спростовують право подружжя на майно, яке було придбане ними спільно під час перебування у шлюбі.

Суд, приймаючи рішення у даному спорі, виходить з того, що до припинення подружнього життя та звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_8 мали рівні майнові права на об`єкт інвестування квартири, будинок АДРЕСА_6 , попередньо визначеною площею 69,94 кв м., що слід вважати спільним майном подружжя.

Виходячи із рівності часток у спільному майні подружжя, позивачці ОСОБА_3 належить 1\2 частка таких майнових прав.

Подружжям під час шлюбу сплачено кошти на рахунок фонду фінансування будівництва згідно договору № 16-Р4 від 17.02.202 про участь у фонді фінансування будівництва в сумі 950410, 40 грн. , що підтверджується відповідними квитанціями.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ГУ'? визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав та нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року № 978-1У «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон № 978-ІУ) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560- XII «Про інвестиційну діяльність» (даті - Закон № 1560-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону № 978-ІУ вказано, що об`єкт інвестування після завершення будівництва стає окремим майном.Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно: до чинного законодавства.Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник, зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 -року № 868).

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі У- 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло буй: встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

При розгляді справи Велика Палата Верховного Суду керується тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його „в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК

України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнашія відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушено, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Судом встановлено,що 11.11.2022року міжвідповідачем ОСОБА_4 (цедент)і відповідачкою ОСОБА_5 (цесіонарій)було укладеноДоговір відступленняправа вимоги(цесії), за п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає довірителем за Договором № 16-Р4 від 17.02.2021 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 , укладеного між цедентом і ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест».

Додатковою угодою від 11.11.2022 року до Договору № 16-Р4 від 17.02.2021 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 відповідачі замінили відомості та реквізити про «Довірителя» із ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , а також встановили винагороду за оформлення уступки права вимоги.

15.11.2022року між ОСОБА_5 з однієї сторони і ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» з іншої сторони було укладено Договір № 16-Р4 уступки майнових прав на нерухомість. Предметом цього Договору є уступка майнових прав Управителя на набуття у власність приміщення у наступному об`єкті будівництва: багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 .

У березні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Екскомбуд-Інвест» видано довідку № 16-Р4 щодо проведення остаточних розрахунків, згідно з якою фактична загальна площа об`єкту інвестування згідно технічного паспорту складає 70,6 кв м., після чого відповідно до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 16-Р4 від 17.02.2021 року було проведено перерахунки оплати за об`єкт інвестування відповідно до збільшення фактичної загальної площі об`єкта інвестування відносно проектної площі такого об`єкта.

Інспекцією державногоархітектурно-будівельногоконтролю виданосертифікат проприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктів, а саме будівництво багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 на генплані з вбудованими в рівні першого поверху нежитловими приміщеннями комерційного призначення на АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер в Єдиній державної електронної системи у сфері будівництва ЛВ122230203234, дата реєстрації в Єдиній державної електронної системи у сфері будівництва 07.02.2023 року.

Суд прийшов до висновку, що спільним майном подружжя, яке підлягає поділу, слід вважати саме майнові права на об`єкт інвестування.

Оскільки на момент звернення позивачки із позовом право власності на готовий об`єкт будівництва зареєстрований за неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 ОСОБА_6 , а відтак не підлягає реальному поділу ,суд вважає, що законним і справедливим рішенням буде відшкодування відповідачем ОСОБА_4 позивачці ОСОБА_3 1\2 частини коштів, які ними буле внесені за об`єкт інвестування під час періоду перебування у шлюбу в розмірі 460205 грн. 20 коп. в порядку поділу спільного майна подружжя .

Щодо позовних вимог про визнання договорів недійсними суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості Ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.ст. 215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

При вирішенні спору суд приймає до уваги ту обставину, що спільним майном подружжя були майнові права на об`єкт інвестування, який мав певну вартість та розмір внесених подружжям інвестицій.

На момент звернення позивачки до суду право власності на об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_2 належить неповнолітній ОСОБА_6 .

Підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними у суду немає, як і підстав для витребування 1\2 частки квартири у неповнолітньої в користь позивачки.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувану. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог- у даному випадку відшкодування частини вартості майнових прав, які належали позивачці, з відповідача ОСОБА_4 , який ними розпорядився .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 82, 263, 264 ЦПК України, ст.ст. 190, 203, 215, 216, 328 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 70 СК України, суд

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майнові права на об`єкт інвестування квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_3 вартість 1\2 частки об`єкту інвестування квартири АДРЕСА_5 пл. 69,94 кв м. в сумі 460205 \ чотириста шістдесят тисяч двісті п`ять \грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2302 \ дві тисячі триста дві\ грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 09 липня 2024 року.

Суддя Г. Б. Білінська