Рішення

від 26.06.2024 по справі 906/1486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1486/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивачів 1,2: не прибули;

від відповідача: Тригуб А.Ю. (в режимі відеоконференції) - ордер серія АМ №1076205 від 17.01.2024;

від третіх осіб: не прибули;

прокурор: Дереча І.В. - посвідчення №071204 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Малинської міської ради

2. Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області та Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної

про розірвання договору оренди та повернення майна

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської областів інтересах держави в особі Малинської міської ради та Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріатичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- розірвати укладений між Малинською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Коміссаровою В.В. договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Малина від 23.10.2015 - нежитлового підвального приміщення Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради, загальною площею 313,4 кв.м. за адресою: вул. Паркова, 4, м. Малин, Житомирської області, що належить до захисної споруди цивільного захисту населення;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Коміссарову В.В. повернути нежитлове підвальне приміщення Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради, загальною площею 313,4 кв.м. за адресою: вул. Паркова, 4, м. Малин, Житомирської області, що належить до захисної споруди цивільного захисту населення.

Ухвалою від 17.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області; підготовче засідання призначив на 18.12.2023.

Ухвалою від 18.12.2023, з метою дотримання принципів змагальності та забезпечення реалізації процесуальних прав і виконання обов`язків учасників справи, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.01.2024.

02.01.2024 на адресу суду повернулася ухвала суду, яка направлялася відповідачу із довідкою про причини повернення, в якій зазначено, що "за зазначеною адресою не проживає".

18.01.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 18.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 05.02.2024, враховуючи клопотання прокурора для ознайомлення з відзивом та для надання відповіді на нього.

Після підготовчого засідання 18.01.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи носія інформації (флеш накопичувача) з відеозаписом розміщення дітей у спірному приміщенні під час повітряної тривоги 17.01.2024.

02.02.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причин неподання відповідачем доказів у встановлений законом строк, встановлення додаткового строку на їх подання та приєднання до матеріалів справи відповідей на адвокатські запити.

05.02.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: на виконання протокольної ухвали суду від 18.01.2024 надано копію посвідки на тимчасове проживання Коміссарової В.В. у Республіці Німеччина (з перекладом), а також копії листа №01-2201 від 22.01.2024 про направлення на адресу Малинської міської ради відеозапису безперешкодного доступу дітей до приміщення сховища під час тривоги 17.01.2024 (з описом вкладення).

Ухвалою від 05.02.2024, з метою забезпечення учасникам справи рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, з урахуванням вчинених учасниками справи процесуальних дій та їх клопотань, суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 22.02.2024, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17.07.1997.

05.02.2024, після підготовчого засідання, на адресу суду від Коростенської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

12.02.2024 через систему "Електронний суд" від Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області надійшли пояснення третьої особи.

20.02.2024 через систему "Електронний суд" від Малинської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 22.02.2024 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Малинський ліцей №1 імені Ніни Сосніної (11600, Житомирська область, м.Малин, вул. Паркова, 4, код ЄДРПОУ 22055193) та відклав підготовче засідання на 25.03.2024.

25.03.2024 на адресу суду від Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної надійшло клопотання, відповідно до якого повідомляється, що від відповідача жодних документів не надходило. У зв`язку з цим представник третьої особи просить відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи, отримання копії відзиву від відповідача та для підготовки письмових пояснень.

25.03.2024 на адресу суду від Коростенської окружної прокуратури надійшла заява, у якій зазначається, що на виконання ухвали суду від 22.02.2024 прокуратурою вручені керівнику Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної копія позовної заяви, додатки до неї та інші документи, які надавалися до справи. До заяви додано опис вкладення у цінний лист.

Ухвалою від 25.03.2024, з урахуванням вчинених учасниками справи процесуальних дій та їх клопотань, суд відклав підготовче засідання на 16.04.2024 о 10:00, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17.07.1997.

15.04.2024 на електронну пошту суду від третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення щодо спірних обставин, а також копія Робочого проекту розширення середньої школи на 1568 учнів по вул. Паркова, 4м. Малин.

15.04.2024 на електронну пошту суду та через канцелярію суду від Коростенської окружної прокуратури надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено вимоги про стягнення з ФОП Коміссаровою В.В. 185925,32 грн. заборгованості за договором оренди від 23.10.2015, у тому числі: заборгованість з орендної плати за договором від 23.10.20215 не житлового підвального приміщення Малинского ліцею №1 імені Ніни Сосніної в сумі 56670,90 грн., 129254,52грн. заборгованості з оплати теплопотачання та енергоносіїв (електроенергія).

16.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву прокурора про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 16.04.2024 суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви прокурора про збільшення позовних вимог №52/1-9897вих.24 від 12.04.2024; відклав підготовче засідання на 07.05.2024.

В судовому засіданні 07.05.2024 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради та клопотання про приєднання доказів, надіслане керівником Коростенської окружної прокуратури, з урахуванням наданих прокурором усних пояснень.

Ухвалою від 07.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.06.2024.

В засіданні суду 06.06.2024 на стадії з`ясування обставин та дослідження доказів суд оголосив перерву до 24.06.2024.

У судовому засіданні 24.06.2024, під час дослідження доказів, суд оглянув інформацію, що надана відповідачем на флеш-накопичувачі (а.с. 2, т.2), - відеозапис щодо розміщення дітей в укритті 17.01.2024. У цьому ж судовому засіданні було виявлено (непрацездатність (несправність) підсистеми відеоконференцзв`язку, неможливість налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв`язку, про що секретарем судового засідання складено акт від 24.06.2024. За вказаного, ухвалою від 24.06.2024 суд призначив судове засідання для продовження розгляду справи на 26.06.2024.

26.06.2024 до суду від Малинської міської ради, Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної, Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради надійшли повідомлення про розгляд справи без їх участі.

26.06.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про завершення розгляду справи без участі відповідача, однак представник відповідача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Прокурор в засіданні суду підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує про порушення відповідачем законодавства під час використання комунального майна Малинської територіальної громади, призначеного для захисту населення під час надзвичайних ситуацій та у воєнний час. Зазначає, що відповідно до п.4 Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, захисні споруди можуть передаватись в оренду та використовуватись не за їх основним призначенням лише у мирний час. Водночас спірне приміщення під час дії воєнного стану перебуває в оренді, використовується орендарем для здійснення підприємницької діяльності, а не за його основним призначенням (захист людей), тому договір оренди підлягає розірванню, а приміщення поверненню орендодавцю.

У судових засіданнях 24.06.2024 та 26.06.2024 прокурор наголошувала на тому, що спірний договір оренди підлягає розірванню, а об`єкт оренди - поверненню орендодавцю, враховуючи істотну зміну обставин, що відбулася у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні.

Позивач1 у додаткових поясненнях від 20.02.2024 (т.2, а.с.113-115) зазначив, що наявні найпростіші укриття по вул. Паркова, 4 та Паркова, 4-А у м. Малині є достатніми для розміщення повного особового складу учнів Малинського ліцею №1 ім. Ніни Сосніної, його персоналу, а також можливих бажаючих перехожих громадян. Використання частини підвального приміщення вказаного ліцею площею 313,4 кв.м відповідачем для розміщення суб`єкта господарювання, що надає послуги у сфері фізичної культури та спорту, не створює перешкод для розміщення там людей. Висновок комісії від 05.07.2022 про можливість використання як найпростішого укриття підвального приміщення по вул.Парковій, 4 в м. Малині зроблений з урахуванням розміщення суб`єкта господарювання, що надає послуги у сфері фізичної культури та спорту. З огляду на викладені обставини, були відсутні підстави для вжиття додаткових заходів щодо звільнення спірного орендованого приміщення.

Відповідач, обґрунтовуючи заперечення на позов, стверджує, що найпростіше укриття не відноситься до захисних споруд цивільного захисту та ці поняття не є тотожними, позивачем не доведено надання спірному підвальному приміщенню статусу найпростішого укриття, відповідач отримала в оренду спірне приміщення як звичайне підвальне приміщення, а не як захисну споруду цивільного захисту. Зазначає, що ч.14 ст.32 Кодексу цивільного захисту України передбачено можливість розірвання договору оренди нерухомого майна, яке перебуває у державній або комунальній власності, лише щодо захисної споруди цивільного захисту (її частини), до категорії яких спірне приміщення не відноситься, а ч.16 ст.32 Кодексу цивільного захисту України передбачає лише звільнення такого об`єкта від майна третіх осіб.

У засіданні суду 26.06.2024 представник відповідача категорично заперечував щодо розірвання спірного договору оренди, акцентуючи увагу на тому, що відповідач виконує усі залежні від неї дії для розміщення учнів ліцею під час повітряних тривог без будь-яких перепон або незручностей для дітей, а площі приміщення достатньо для розміщення усіх бажаючих, підтвердженням чого є, зокрема відеозапис безперешкодного доступу дітей до приміщення сховища під час тривоги 17.01.2024.

У поясненнях третьої особи2 (т.3, а.с.1-2) зазначено, що: - підвальне приміщення включено до переліку найпростіших укриттів, що вбудовані в будівлю, має площу 1019 кв.м, з яких 500 кв.м використовує Спортивний клуб "Адреналін"; - станом на 11.04.2024 кількість учасників навчально-виховного процесу становить 976 осіб, тому, виходячи з нормативів встановленої площі на 1 особу, укриття площею 519 кв.м недостатньо для розміщення такої кількості осіб; - на час укладення договору оренди, у цій частині підвального приміщення був облаштований та діяв тир освітнього закладу; - у частині креслень робочого проекту, а саме вентиляційні комунікації, вказано як здійснюється переключення використання підвального приміщення як укриття; - укриття по АДРЕСА_1 не використовується, оскільки розраховане для розміщення учасників навчально-виховного процесу Центру науково-технічної творчості та центру дитячо-юнацької творчості; - відповідно до ч.3 ст. 26 ЗУ "Про освіту", керівник закладу забезпечує створення в закладі освіти безпечного освітнього середовища.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача, при цьому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів Малинської територіальної громади в умовах введення в Україні воєнного стану та повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, порушених внаслідок використання відповідачем об`єкту фонду захисних споруд цивільного захисту для здійснення підприємницької діяльності після введення воєнного стану та неможливості використовувати цей об`єкт за його основним призначенням - укриття населення в умовах воєнного стану.

Відповідно до підпункту 10 пункту а) ч.1 ст.36-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані.

Згідно зі ст. 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації (ч.1 ст.6 Кодексу цивільного захисту України).

Частиною 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належать, зокрема, забезпечення цивільного захисту на відповідній території; виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, створення загальнодоступних інформаційних ресурсів та доведення до населення інформації про об`єкти такого фонду, у тому числі у доступній для осіб з порушеннями зору та слуху формі; здійснення контролю за станом утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захист.

Крім того, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження по управлінню в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. а) ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування".

У пунктах 76, 77 правового висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.05.2020 справа № 912/2385/18) зазначено:

"Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (п. 76 постанови).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 71 постанови).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 80 постанови)".

В свою чергу, Малинською міською радою, Управлінням освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради не вжито ефективних заходів реагування, спрямованих на захист населення, в першу чергу дітей, в умовах воєнного стану задля забезпечення можливості використовувати об`єкт фонду захисних споруд цивільного захисту за його основним призначенням - укриття населенян.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить не неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 (справа № 918/153/19) зазначив: "Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи".

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), яка здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктами 16, 51, 59 частини 1 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту: реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти; отримує в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб інформацію, необхідну для виконання повноважень.

Відповідно до ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та п. 12 "Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

03.04.2023 Коростенська окружна прокуратура повідомила Малинську міську раду та її виконавчі органи про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування (т.1, а.с.100-101).

Листом від 09.05.2023 №108 Малинська міська рада Житомирської області повідомила Коростенську окружну прокуратуру, що не звертатиметься з позовом про розірвання договору оренди підвального приміщення, укладеного з ФОП Коміссаровою В.В., та просила розглянути питання щодо представництва інтересів держави в особі Малинської міської ради у відповідній справі (т.1, а.с.102).

20.09.2023Коростенською окружною прокуратурою на адресу Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради направлено повідомлення № 52/1-8717вих-23 про вжиття заходів реагування внаслідок передачі в оренду захисної споруди сховища в Малинському ліцеї № 1 імені Ніни Сосніної, розірвання договору в судовому порядку, використання орендованого приміщення після введення в Україні воєнного стану (т.1, а.с.115-116).

Листом від 22.09.2023 №599 Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради повідомило Коростенську окружну прокуратуру, що не вживатиме заходів представницького характеру (звернення з позовом до суду) до ФОП Коміссарової В.В., оскільки судові витрати в бюджеті на 2023 рік не передбачені (т.1, а.с.117).

20.09.2023Коростенською окружною прокуратурою на адресу ГУ ДСНСУ у Житомирській області направлено повідомлення № 52/1-8717вих-23 про вжиття заходів реагування внаслідок передачі в оренду захисної споруди сховища в Малинському ліцеї № 1 імені Ніни Сосніної, розірвання договору в судовому порядку, використання орендованого приміщення після введення в Україні воєнного стану (т.1, а.с.111-113).

Листом від 26.09.2023 № 51 04-4820/51 від 26.09.2023 ГУ ДСНСУ у Житомирській області повідомлено, що згідно електронного обліку захисна споруда цивільного захисту за адресою вул. Паркова, 4 у м.Малині не обліковується. Найпростіші укриття не належать до захисних споруд цивільного захисту, а окремих норм і вимог щодо функціонування найпростіших укриттів на сьогодні не затверджено (т.1, а.с.114).

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів1,2, третю особу щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, у разі неможливості вжиття ними відповідних заходів.

В розрізі питання представництва прокурором інтересів держави при зверненні до суду з даним позовом, суд враховує, що наразі актуальним є питання належного використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави та територіальної громади залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Отже, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі в особі Малинської міської ради та Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріатичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд також враховує, що Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 у справі N 9-зп5 дав офіційне тлумачення такого змісту: "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене; частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі".

Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді. до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Враховуючи те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Водночас судом взято до уваги позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 21.06.2023 у справі № 917/1021/21, про те, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Малина від 23.10.2015, та повернення об`єкта оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради № 17 від 22.01.2014 погоджено істотні умови договору оренди комунального майна ФОП Коміссаровій В.В. (п. 1 додатку до рішення) - частини підвального приміщення ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної" площею 200 кв.м по вул. Паркова, 4 для розміщення в ньому суб`єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, строком на 2 (два) роки 11 місяців (т.1, а.с.81-82).

28.01.2014 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Коміссаровою Вікторією Володимирівною (орендар) укладено договір №57/ор оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Малина, а саме частини підвального приміщення ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної" площею 200,0 кв.м, розміщеного за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Паркова, 4, що перебуває на балансі відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради (т.1, а.с.56-62).

Згідно з актом прийому-передачі від 28.01.2014 нежитлове приміщення передано у строкове платне користування відповідачу (т.1, а.с.63).

В подальшому розпорядженням голови Малинської міської ради від 11.02.2015 №27, зокрема затверджено перелік підвальних приміщень в багатоквартирних житлових будинках і спорудах громадського призначення (закладів освіти, охорони здоров`я, торгівлі, культури, спорту тощо), придатних для пристосування під укриття населення м. Малина (додаток 1 до розпорядження), рекомендовано балансоутримувачам захисних споруд, багатоквартирних житлових будинків, керівникам підприємств та організацій, навчальних закладів, установ охорони здоров`я, культури, в наявності яких є підвальні приміщення: провести маркування захисних споруд та підвальних приміщень згідно Додатку 2 інструкції щодо утримання захисних споруд цивільного захисту у мирний час; привести в належний стан усі наявні підвальні приміщення; довести до відома мешканців міста Малина про місце знаходження захисних споруд та підвальних приміщень (т.1, а.с.32-35).

Згідно з підпунктом 7 пункту 6 Переліку (додаток 1 до розпорядження), приміщення підвалу площею 1350 кв.м в Малинському ЗНВК "Школа-ліцей №1 ім. Н.Сосніної" по вул. Парковій, 4, включено до споруд, придатних для пристосування під укриття населення міста Малина.

Також суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради №74 від 16.04.2015 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №17 від 22.01.2014 (т.1, а.с.83), а саме:

- в п. 1 Додатку рішення виконавчого комітету міської ради змінено термін оренди нежилого приміщення, підвалу Малинської ЗНВК "Школа-ліцей №1 ім. Н.Сосніної" І-ІІІ ступенів, орендарем якого є ФОП Коміссарова В.В., з 2 років 11 місяців на 10 років, з наступним внесенням відповідних змін до договору оренди;

- доповнено договір оренди комунального майна шляхом доповнення обов`язку орендаря переліком робіт, які планується виконати орендарем, терміну їх виконання в межах поточного року, та відповідальністю за невиконання обов`язків, підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

23.10.2015 між Малинською міською радою та відповідачем був укладений договір оренди підвального приміщення ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосоніної" основною площею 313,4 кв.м за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Паркова, корисною площею 513,6 кв.м, з метою розміщення суб`єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, строком на 10 років.

Отже, суд встановив, що на момент укладення спірного договору об`єкт оренди був включений до споруд, придатних для пристосування під укриття населення міста Малина.

Також представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що оскільки зазначене у договорі приміщення фактично перебувало у користуванні відповідача, то повторно акт приймання - передачі сторонами не підписувався.

Право оренди підвального приміщення на підставі вказаного договору зареєстровано за відповідачем 23.10.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.70-71).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач1 передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення ЗНВК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " основною площею 313,4 кв.м, розміщеного за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Паркова, корисною площею 513,6 кв.м.

Згідно з п.1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що надаватиме послуги у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень.

За умовами п.10.1 цей договір укладено строком на 10 років та діє договір з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідачу начальником відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради погоджено графік роботи щодо надання послуг у сфері фізичної культури і спорту, нижчої за академічний рівень, з понеділка по п`ятницю з 17.00 год. по 21.00 год. (т.1, а.с.73). Стосовно вказаного графіку роботи також відсутні заперечення у директора ЗНВК "Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної", про що на графіку зроблено відповідний напис.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному підвальному приміщенні відповідач облаштував Спортивний клуб "Адреналін", який функціонує по даний час.

Однак, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента України та триває і нині.

Пунктом 5 указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 "Про введення воєнного стану в Україні" визначено Державній службі України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними, Київською міською державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести єдину державну систему цивільного захисту, її функціональні та територіальні підсистеми у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період.

Згідно з ч.3 ст.11 Кодексу цивільного захисту України в особливий період, у тому числі у воєнний час, єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами норм міжнародного гуманітарного права, законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Згідно зі ст.4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до ст.32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Для укриття населення також використовуються с п о р у д и п о д в і й н о г о п р и з н а ч е н н я - будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

Так, зокрема н а й п р о с т і ш е у к р и т т я - це цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій створені умови для тимчасового перебування людей (не менше 48 годин) у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю з метою зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та н а й п р о с т і ш і у к р и т т я складають ф о н д з а х и с н и х с п о р у д ц и в і л ь н о г о з а х и с т у, є об`єктами такого фонду, мають с т р а т е г і ч н е з н а ч е н н я для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання та інші юридичні особи з а в ч а с н о створюють фонд захисних споруд цивільного захисту.

Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається із р о з р а х у н к у необхідності укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках.

Утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення визначається Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

Відповідно до п.1 вказаного Порядку, ф о н д захисних споруд - с у к у п н і с т ь у с і х з а х и с н и х с п о р у д т а і н ш и х с п о р у д, що можуть бути використані для укриття населення.

Відповідно до п. 4 Порядку, використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, захисні споруди можуть використовуватися у мирний час для потреб суб`єкта господарювання за у м о в и приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

Захисні споруди можуть передаватися у мирний час в оренду для задоволення потреб суб`єкта господарювання із збереженням цільового призначення таких споруд.

Згідно з п.7 Порядку, використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб використання основних приміщень захисної споруди для потреб суб`єкта господарювання здійснюється за умови забезпечення розміщення у споруді людей, техніки та майна в кількості не більше 50 відсотків розрахункової місткості без звільнення від техніки та майна, що в них перебувають. У такому разі розміщення і складування обладнання, майна та техніки повинно здійснюватися з урахуванням забезпечення постійного вільного доступу до допоміжних приміщень споруди для їх огляду, обслуговування і ремонту інженерно-технічного обладнання.

У разі приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням приміщення звільняється від техніки та майна у строк, визначений Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку.

Так, суд встановив, що відповідно до актів оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 05.07.2022 та від 16.08.2022 комісією зазначено, що вказане приміщення включене до переліку найпростіших укриттів, що вбудовані в будівлю, має площу 1019 м2, з яких 500 м2 використовуються Спортивним клубом "Адреналін" (т.1, а.с.38-43).

При цьому у акті прийому готовності Малинського ліцею №1 ім. Ніни Сосніної до нового 2022/2023 навчального року зазначено, що у 2022/2023 навчальному році в закладі буде навчатися 930 учнів та працювати 92 особи. Вказано про наявність найпростішого укриття площею 519 кв.м. (т.1, а.с.45-50).

Тобто укриття площею 519 м2 може бути розраховано лише на 519 осіб (місткість сховищ визначається із розрахунку 1 кв.м на одну людину, що укривається (а.с. 33. т.1)), що вочевидь є недостатнім для наведених учасників освітнього процесу у кількості 1022 особи (930 учнів + 92 працівників).

Водночас суд акцентує, що згідно додатку №1 до розпорядження міського голови м. Малин від 11.02.2015 №27, підвальне приміщення в Малинському ЗНВК "Школа-ліцеї №1 ім. Н. Сосніної І-ІІІступенів, вул. Паркова, 4 включено до споруд, придатних для пристосування під укриття населення м. Малина, з визначеною площею - 1350 кв.м, що свідчить про його віднесення до таких споруд вцілому (а.с. 33-35, т1). Щодо складових зазначеної площі Малинський ліцей №1 ім. Ніни Сосніної надав інформацію та вказав на її документальне підтвердження у листі від 23.01.2024 (а.с. 45-48, т.2), у відповідь на адвокатсьуий запит представника відповідача. У цьому ж листі Малинський ліцей №1 ім. Ніни Сосніної наголосив, що підтвердженням того, що підвальне приміщення ліцею використовується як укриття, є Перелік протирадіаційних та найпростіших укриттів Малинської міської територіальної громади, оприлюднений на сайті Малинської міської ради. При цьому суд встановив, що згідно вказаного Переліку протирадіаційних та найпростіших укриттів Малинської міської територіальної громади, який є в загальному доступі, вбудоване приміщення за адресою м. Малин вул. Паркова, 4, балансоутримувачем якого зазначено управління освіти міськвиконкому, визначено як найпростіше укриття (підвальне приміщення) площею 1350 м2.

Також, надаючи оцінку наведеним у додаткових поясненнях від 20.02.2024 твердженням позивача1 (т.2, а.с.113-115) про те, що наявні найпростіші укриття по вул. Паркова, 4 та Паркова, 4-А у м. Малині є достатніми для розміщення повного особового складу учнів Малинського ліцею №1 ім. Ніни Сосніної, суд не може залишити поза увагою інформацію, що міститься у листі Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради від 08.03.2024 №139, у якому зазначено, що відповідно до листа Житомирської обласної військової адміністрації від 19.09.2022 №5320/2-22/43 "Про організацію освітнього процесу", навчання в Малинському ліцеї №1 ім. Ніни Сосніної Малинської міської ради відбувається у змішаній формі, оскільки площа найпростішого укриття (незайнята відповідачем) не розрахована на повну кількість учнів ліцею (т.3, а.с.133, 136).

Крім того, суд враховує, що Малинська міська рада є лише орендодавцем спірного приміщення, згідно укладеного договору оренди, а безпосереднє використання вказаного підвального приміщення в якості найпростішого укриття здійснюється Малинським ліцеєм №1 ім. Ніни Сосніної Малинської міської ради, який у наданих до суду поясненнях (а.с. 105-106, т.3) вказав, що виходячи з нормативів встановленої площі на 1 особу, укриття площею 519 кв.м (частина підвального приміщення, що не використовується відповідачем), недостатньо для розміщення учасників освітнього процесу, а укриття по вул. Паркова, 4-а в м. Малині Малинським ліцеєм №1 імені Ніни Сосніної не використовується, оскільки розраховане для розміщення учасників навчально-виховного процесу Центру науково-технічної творчості та центру дитячо-юнацької творчості.

У матеріалах справи міститься лист Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 26.09.2023 №5104-4820/51 16 (т.1, а.с.114), у якому зазначено, що згідно електронного обліку Головного управління за адресою: м. Малин, вул. Паркова, 4, захисна споруда цивільного захисту не обліковується. При цьому згідно з наданими Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області письмовими поясненнями від 12.02.2024 (т.2, а.с.91-94), станом на час розгляду справи об`єкт цивільного захисту для укриття населення, а саме нежитлове підвальне приміщення Малинського ліцею №1 ім. Ніни Сосніної Малинської міської ради, загальною площею 313,4 кв.м за адресою: вул. Паркова, 4, м. Малин Житомирської області, визнано як готове до початку 2022-2023 навчального року.

Надаючи оцінку зазначеним листам, суд враховує і те, що ведення обліку найпростіших укриттів здійснюється на підставі акта огляду об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення (абз. 3 п.16 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку). Найпростішим укриттям облікові номери не присвоюються (абз.2 п.19 вказаного Порядку).

При цьому суд акцентує, що згідно вищевказаного Переліку протирадіаційних та найпростіших укриттів Малинської міської територіальної громади, який є в загальному доступі, вбудоване приміщення за адресою м. Малин вул. Паркова, 4, балансоутримувачем якого зазначено управління освіти міськвиконкому, визначено як найпростіше укриття (підвальне приміщення) площею 1350 м2.

За вказаного суд враховує, що згідно з ч.13 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту в мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:

1) в яких розташовані пункти управління;

2) призначених для укриття працівників суб`єктів господарювання, що мають об`єкти підвищеної небезпеки;

3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій;

4) призначених для укриття працівників об`єктів критичної інфраструктури, віднесених до 1 та 2 категорії критичності.

У статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Також, відповідно до положень Конституції України державна політика повинна спрямовуватися на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Тобто, держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров`я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій.

Таким чином, забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян в укритті становить значний суспільний інтерес.

У засіданні суду 26.06.2024 представник відповідача також зазначив, що безпека дітей має пріоритетне значення. При цьому надана представником відповідача інформація на флеш-накопичувачі, - відеозапис щодо розміщення дітей в укритті 17.01.2024, на переконання суду, є додатковим доказом необхідності використання спірного підвального приміщення як найпростішого укриття для гарантування безпеки учасників освітнього процесу Малинського ліцею №1 імені Ніни Сосніної, оскільки підтверджує його задіяння для перебування дітей у спірному приміщенні під час повітряної тривоги.

В контексті наведеного вище суд зазначає, що найпростішим укриттям може слугувати фортифікаційна споруда, підвальне або цокольне приміщення будівлі. У ньому люди можуть перебувати тимчасово, для захисту від небезпечних чинників. Підвальні приміщення шкіл можна використовувати як найпростіші укриття. Вони мають бути облаштовані таким чином, щоб забезпечити безпеку учнів та працівників шкіл.

Так, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331, обладнання найпростіших укриттів має забезпечувати можливість безперервного перебування в них населення впродовж не менше 48 годин.

З цією метою найпростіші укриття забезпечуються:

- місцями для сидіння (лежання) - лавками, нарами, стільцями, ліжками тощо;

- ємностями з питною (з розрахунку 2 л на добу на одну особу, яка підлягає укриттю) та технічною водою (за відсутності централізованого водопостачання);

- контейнерами для зберігання продуктів харчування;

- виносними баками, що щільно закриваються, для нечистот (для неканалізованих будівель і споруд);

- резервним штучним освітленням (електричними ліхтарями, свічками, гасовими лампами тощо);

- первинними засобами пожежогасіння (відповідно до встановлених норм для приміщень відповідного функціонального призначення);

- засобами надання медичної допомоги;

- засобами зв`язку і оповіщення (телефоном, радіоприймачем);

- шанцевим інструментом (лопатами штиковими та совковими, ломами, сокирами, пилками-ножівками по дереву, по металу тощо).

За змоги найпростіші укриття забезпечуються додатковим обладнанням, інструментами та інвентарем відповідно до норм, установлених для захисних споруд.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення не приведено у відповідний стан як найпростіше укриття, не облаштовано таким чином, щоб гарантувати безпеку учням та працівникам ліцею, з огляду на функціонування у підвальному приміщенні спортивного клубу, розташування спортивного обладнання та інвентаря цього клубу, наявності у приміщенні дзеркал.

Зважаючи на зміст ч.14 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, особливості оренди захисних споруд цивільного захисту визначаються типовим договором оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Розірвання договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється шляхом письмового повідомлення орендаря про таке розірвання не пізніш як за 24 години до розірвання договору. У такому разі орендар зобов`язаний звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) протягом 24 годин з моменту повідомлення про розірвання договору. Істотною умовою договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, є умова щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку у разі:

1) порушення порядку використання у мирний час захисної споруди цивільного захисту (її частини) для задоволення господарських, культурних і побутових потреб;

2) невиконання орендарем вимог частини шістнадцятої цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що спірний договір оренди не містить зазначеної вище істотної умови, з огляду на те, що це не було передбачено чинним на момент його укладення законодавством та не існувало обставин, про які зазначається у позові.

При цьому суд акцентує, що згідно з ч.17 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та н а й п р о с т і ш і у к р и т т я незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 24 годин з моменту введення відповідного правового режиму, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

У такому разі використання захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, а також їх оренда з метою задоволення зазначених потреб припиняються впродовж 24 годин з моменту введення відповідного правового режиму.

Приведення захисної споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростішого укриття у готовність до прийому населення може передбачати необхідність звільнення такого об`єкта (його частини) від майна третіх осіб. Необхідність звільнення споруди подвійного призначення, н а й п р о с т і ш о г о у к р и т т я (їх частини) від майна третіх осіб, а також межі площ, які звільняються, та порядок такого звільнення визначаються договором оренди цих споруд, оформленим відповідно до вимог законодавства.

У разі відмови орендаря захисної споруди цивільного захисту, найпростішого укриття звільнити об`єкт фонду захисних споруд цивільного захисту у зазначений строк чи неможливості встановити місцезнаходження орендаря доступ до такої споруди для приведення її у готовність до прийому населення здійснюється без отримання згоди її користувача (несанкціонований доступ) відповідно до положень статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

До об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що приведені у готовність до використання за призначенням, повинен бути забезпечений цілодобовий та безперешкодний доступ відповідних груп населення.

Отже, особливістю оренди об`єктів фонду захисних споруд є те, що такі об`єкти можуть передаватись в оренду у мирний час, а у разі настання певних умов, зокрема введення воєнного стану, захисні споруди повинні бути приведеними у готовність для їх використання з метою захисту людей, забезпечуючи цілодобовий та безперешкодний доступ відповідних груп населення.

Однак, доказів дотримання визначеного ч.17 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України порядку припинення оренди спірного приміщення та приведення найпростішого укриття у готовність до прийому населення матеріали справи не містять.

За твердженнями прокурора, виконавчий комітет Малинської міської ради звернувся до відповідача з листом 28.11.2022 за №897/03-32, у якому запропонував вважати розірваним за взаємною згодою сторін з 25.12.2022 договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Малина від 23.10.2015, а саме: підвального приміщення ліцею №1 по вул. Парковій, 4 в м. Малині (т.1, а.с.37). Водночас доказів надіслання відповідачу вказаного листа, про не отримання якого стверджує відповідач, матеріали справи не містять.

У цьому листі зазначено, що спірне приміщення включене до переліку найпростіших укриттів, тому у зв`язку з безпековою ситуацією у нашій державі, ракетними ударами, наявністю проблеми щодо організації повноцінного освітнього процесу ліцею в умовах воєнного стану виникла суспільна необхідність у спірному підвальному приміщенні. Вказано, що відповідач не виконує умови договору оренди в частині дотримання графіку погодинного використання приміщення; у приміщенні розміщені металеві шафи, дзеркала, електричні прилади, спортивні снаряди, що не дає убезпечити учасників освітнього процесу.

Згідно з Актом №1 від 07.03.2023 натурного обстеження орендованого майна комісією виконавчого комітету Малинської міської ради (т.1, а.с.84) встановлено, зокрема, що відповідач не дотримується графіку використання орендованого приміщення, який вказаний у договорі, спортивний клуб працює цілий робочий день.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор неодноразово наводить обставини, які об`єктивно не існували станом на момент укладення спірного договору, а виникли згодом та зумовили необхідність розірвання спірного договору оренди та повернення об`єкта оренди, а саме введення воєнного стану, що спричинило необхідність приведення найпростішого укриття, розташованого у підвальному приміщенні школи, у придатний стан з метою використання для укриття учасників навчального процесу під час небезпеки, тобто відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

У засіданні суду прокурор неоднорахово наголошувала на тому, що спірний договір оренди підлягає розірванню, а об`єкт оренди поверненню орендодавцю, враховуючи наведену ним істотну зміну обставин, що відбулася у зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає таке.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 ГК України, за змістом якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Отже, при настанні таких обставин сторони за взаємною згодою можуть змінити або розірвати договір.

Так, відповідно до п.10.3 договору оренди зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

Згідно з п.10.6 чинність цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- у разі смерті орендаря.

Тобто, як приписами ГК України, ЦК України, так і умовами договору передбачено розірвання договору як за погодженням сторін з дотриманням вимог ст.188 ГК України, так і в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, судом взято до уваги, що сторонами у досудовому порядку спірний договір оренди не розірвано. При цьому під час розгляду справи представник відповідача категорично заперечував щодо його розірвання, що свідчить про наявність спору між сторонами.

При цьому, зважаючи на заперечення відповідача, суд вважає за доцільне зазначити, що не дотримання визначеного ч.17 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України порядку припинення оренди спірного приміщення не перешкоджає зверненню до суду із визначеним прокурором способом захисту .

За вказаного, суд враховує, що за приписами частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд звертає увагу на існування сталої практики Верховного Суду щодо застосування положень статті 652 ЦК України, які встановлюють підстави зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до висновків Верховного Суду, при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України). Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, які узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/18.

Запровадження воєнного стану в Україні є загальновідомою та об`єктивно непередбачуваною на момент укладення спірного договору оренди обставиною, що відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Вказані обставини не пов`язані з вольовими діями позивача1, не могли бути ним прийняті до уваги під час укладення договору, а причини та наслідки вторгнення військ російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану в Україні об`єктивно не можуть бути усунені позивачем1, що свідчить про наявність другої умови.

Дослідивши умови договору на предмет наявності третьої та четвертої умови, за якої договір може бути розірваний, судом вбачається, що подальше виконання умов спірного договору оренди призводить до негативних наслідків у вигляді відсутності належних умов для гарантування безпечного освітнього процесу в умовах воєнного стану, створюється загроза для життя та здоров`я цивільного (мирного) населення через неможливість їх укриття у разі небезпеки. Також із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

На даний час на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об`єктам промисловості, інфраструктури та житлових будинках.

Тобто наявна ситуація, коли зобов`язання за договором об`єктивно не можуть продовжувати виконуватися сторонами та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який вони розраховували при укладенні договору.

Суд вважає, що введення воєнного стану є істотною зміною обставин, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, не могли передбачити її настання, та якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір.

Отже, у даному випадку, одночасно наявні усі чотири умови (підстави) для розірвання договору за рішенням суду, що передбачені частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У п.10.9 договору оренди сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

За умовами п.10.10 договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Так, правовим наслідком розірвання договору оренди є обов`язок орендаря повернути орендоване майно.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, з огляду на необхідність створення умов для безпечного освітнього середовища та забезпечення виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетним в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору та повернення об`єкта оренди орендодавцю.

У засіданні суду 26.06.2024 прокурор зазначила, що у п.2 прохальної частини позовної заяви прокурор просить зобов`язати відповідача повернути нежитлове підвальне приміщення площею 493 кв.м та пояснила, що ця площа вказана з урахуванням інформації, зазначеної у Акті №1 від 07.03.2023 натурного обстеження орендованого майна комісією виконавчого комітету Малинської міської ради (т.1, а.с.84), де було встановлено, зокрема, що фактично займана відповідачем площа орендованого приміщення становить 493 кв.м та є більшою, ніж визначена у договорі - 313,4 кв.м.

Однак, суд враховує те, що зобов`язання виникли між позивачем1 та відповідачем на підставі договору оренди від 23.10.2015, умовами якого сторони погодили передачу Малинською міською радою та прийняття в строкове платне користування відповідачем підвального приміщення основною площею 313,4 кв.м.

При цьому безпідставне зайняття відповідачем площі підвального приміщення понад визначену договором не входить до предмета дослідження у даній справі, однак може бути підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Також при розгляді справи суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова ВП ВС від 04.12.2019 справа № 917/1739/17).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині розірвання спірного договору та частковому задоволенню позовної вимоги про повернення спірного нежитлового приміщення в частині площі об`єкта оренди.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 4390,22 грн, з яких 2684,00 грн (за позовну вимогу про розірвання договору оренди) та 1706,22 грн (за позовну вимогу про повернення орендованого майна з урахуванням належної площі нерухомого майна (2684,00 грн / 493 кв.м х 313,4 кв.м).

Суд звертає увагу, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь особи, яка його сплачувала, в даному випадку - Житомирської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Малинською міською радою (ід. код 26556344) та Фізичною особою - підприємцем Коміссаровою Вікторією Володимирівною (ід. номер НОМЕР_1 ) договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Малина від 23.10.2015 - нежитлового підвального приміщення Малинського ліцею № 1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради, основною площею 313,4 кв.м за адресою: вул. Паркова, 4, м. Малин, Житомирської області.

3. Фізичній особі - підприємцю Коміссаровій Вікторії Володимирівні ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_1 ) повернути Малинській міській раді (11601 Житомирська область, м. Малин, пл. Соборна, 6а, ід. код 26556344) нежитлове підвальне приміщення Малинського ліцею № 1 імені Ніни Сосніної Малинської міської ради, площею 313,4 кв.м за адресою: вул. Паркова, 4, м. Малин, Житомирської області, у стані не гіршому від одержаного.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Коміссарової Вікторії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) - 4390,22 грн витрат по сплаті судового збору.

5. У решті позову відмовити.

6. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.07.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

- позивачам - через "Електронний суд";

- Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області - через "Електронний суд";

- представнику відповідача - через "Електронний суд";

2 - Малинському ліцею №1 імені Ніни Сосніної (ел. поштою bestliceum@gmail.com).